Справа № 560/4159/18

РІШЕННЯ

іменем України

24 січня 2019 року

м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068828 від 22 листопада 2018 року; 2) визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068829 від 22 листопада 2018 року; 3) визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068830 від 22 листопада 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ним було надано автомобіль знайомим у власних потребах, водієм був ОСОБА_2, якому були надані усі документи для перевезення пасажирів. Тому він не зобов'язаний був укладати договори перевезення та страхування, встановлювати тахограф, оскільки у нього ніхто не замовляв транспортні послуги. Крім того, в присутності водія акт не складався, після зупинки та перевірки документів посадовими особами Укртрансбезпеки водій продовжив рух. Згідно спірних постанов допущено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто відсутність документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, однак у позивача відсутні вантажні автомобілі. Крім цього, неоформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», абзацом 3 ст. 60 цього Закону визначено, як одне порушення, тому відповідач не мав права три рази притягувати його до відповідальності.

Ухвалою від 12.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.01.2019 (арк. спр. 2-3).

Ухвалою від 14.01.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.01.2019 (арк. спр. 48).

04.01.2019 до суду поступив Відзив на позовну заяву №4855/38-18 від 22.12.2018, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, зокрема, що позивач являється ліцензіатом, якому дозволено вид робіт згідно даної ліцензії, а саме внутрішні перевезення пасажирів автобусами. В ліцензійній карті зазначено дані про транспортний засіб MERSEDES-BENZ 308 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1. Управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області неодноразово виносились постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу щодо ОСОБА_1, де в Актах про порушення був зазначений «знайомий» ОСОБА_2 Отже, так званий знайомий ОСОБА_2 є працює водієм у позивача та безпосередньо виконує перевезення пасажирів (арк. спр. 20-26).

Позивач в судове засідання не з'явився, однак 21.12.2018 до суду від нього поступило клопотання, в якому просить розглядати справу за його відсутності (арк. спр. 18).

Представник відповідача також в судове засідання не з'явився.

Суд не визнавав обов'язковою участь представників сторін в судовому засіданні і тому, з урахуванням наведених обставин, вважає, що немає підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ч.2 ст.205 КАС України, а справу потрібно розглянути справу в письмовому провадженні.

З'ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

20.10.2018 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області було проведено перевірку транспортного засобу MERSEDES-BENZ 308 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію належить позивачу, та за результатами якої складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 094843 від 20.10.2018.

У вказаному акті зазначено, що автомобілем MERSEDES-BENZ 308 CDI здійснювались нерегулярні пасажирські перевезення. У водія відсутній договір із замовником транспортних послуг, поліс обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на автомобільному транспорті, протокол повірки та адаптації тахографа до ТЗ, індивідуальна-контрольна книжка водія. Виявлено порушення вимог вимог Наказу № 340 від 07.06.2010, ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт". Водій транспортного засобу з актом ознайомлений, від підпису відмовився. Акт підписаний двома інспекторами Укртрансбезпеки, які були присутні при перевірці (арк. спр. 9, зворот).

Постановами від 22.11.2018 за №068828, №068829 та №068830 до ОСОБА_1 було застосовано адміністративно-господарські штрафи у розмірі 1700 грн. кожною з постанов. У них вказано про допущення порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за що передбачена абзацом 3 ст.60 Закону (арк. спр. 11-12).

Відповідно ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III (далі - Закон №2344-III) автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Вказаною статтею також встановлено перелік документів для нерегулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Отже, всупереч вимогам ст.39 Закону №2344-III, водій автобуса не мав договору із замовником транспортних послуг.

Згідно з п.6.1,6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Позивачем не заперечується здійснення перевезення пасажирів до м.Тернопіль, а відстань з м.Хмельницький до вказаного міста становить більше 50 км, тому транспортний засіб мав бути обладнаний тахографом, або мала вестись індивідуальна контрольна книжка водія. Однак таких вимог позивачем дотримано не було.

Порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - обов'язкове особисте страхування) визначено Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 № 959 (Положення № 959).

Зокрема, пунктом 1 Положення № 959 визначено порядок здійснення обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані, а також працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (водіїв).

Відповідно до п.3 Положення № 959 кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка.

Отже, чинним Положенням передбачено обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів, проте відповідних документів до перевірки також не було надано.

Таким чином, актом перевірки встановлено факт порушення позивачем вимог законодавства, а саме надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону №2344-III.

Відповідно до ст. 60 Закону №2344-III передбачений вичерпний перелік порушень законодавства про автомобільний транспорт, за які застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Так, згідно з абз. 3 ст. 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Стаття 60 Закону №2344-III встановлює, що при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

Згідно із ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, за вчинення порушення, передбаченого абз. 3 ст. 60 Закону №2344-III до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості відсутніх під час перевірки такого перевізника документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону №2344-III.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача в частині наявності факту порушення, виявленого перевіркою, однак зазначає, що до відповідальності у такому випадку необхідно було притягнути один раз, а не декілька. Як наслідок, суд вважає правомірною постанову № 068828 від 22 листопада 2018 року, та протиправними дві інших наступних постанови - № 068829 та № 068830 від 22 листопада 2018 року.

Стосовно доводів позивача про те, що ним було надано автомобіль знайомим у власних потребах, а ОСОБА_2 був лише водієм, то такі спростовуються актами від 03.08.2018 та 17.08.2018, якими також було встановлено здійснення нерегулярних пасажирських перевезень належним позивачу автомобілем Мерседес Бенц НОМЕР_1, водій - ОСОБА_2 (арк. спр. 42,46).

Також, помилкове зазначення в оскаржуваних постановах про порушення позивачем вимог ст. 48 Закону №2344-III (Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення), а не ст.39 (Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення) не спростовує допущене порушення, та не є самостійною підставою для визнання таких протиправними.

У відповідності до п. 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року, у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Оскільки водій ОСОБА_2 підписати акт перевірки та надати пояснення про причини порушення відмовився, інспекторами було зроблено відповідний запис, факт чого стверджується актом перевірки. Враховуючи зазначене, суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що в присутності водія акт не складався.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності прийняття трьох постанов за одним правопорушенням, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено 5286 грн. судового збору за подання позовної заяви із трьома вимогами, тому такі витрати слід присудити на його користь пропорційно задоволеним двом вимогам (у розмірі 3524 грн.) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області № 068829 та № 068830 від 22 листопада 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 січня 2019 року

Позивач:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2)

Відповідач:

Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області (вул. Соборна, 75, м.Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39816845)

Головуючий суддя

А.І. Петричкович