Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2019 р. № 520/11763/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лук'яненко М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач , ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради у призначенні ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4, фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи АДРЕСА_5 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.05.2018 року про призначення державної допомоги при народженні дитини, призначити та виплатити вказану допомогу в розмірі та в строки, передбачені Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є громадянином України, у зв'язку з проведенням АТО вимушений був виїхати до м. Харкова, де зареєстрований як тимчасово переміщена особа. 01 червня 2017 року у позивача народилася донька. Після її народження позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради з заявою про призначення та виплату допомоги при народженні дитини. Проте, листом управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради № 2501ф від 06.07.2018 р. відмовлено у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини. На думку позивача, своїми діями відповідач фактично порушив права його неповнолітньої дочки на належне матеріальне забезпечення, у зв'язку з чим він звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 26.12.2018 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача 21.01.2019 надав через канцелярію суду відзив на позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що для призначення допомоги при народжені дитини не було жодних законних підстав. Так, отримавши в електронному вигляді заяву ОСОБА_3 від 22.06.2017 про призначення допомоги при народженні дитини, Управлінням встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6, та проживає в Київському районі м. Харкова. Працівником Управління в телефонній розмові повідомлено про право отримання допомоги при народженні дитини за зареєстрованим місцем проживання заявника та з'ясовано причину проживання в м. Харкові. Оскільки відповідно до ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону, ОСОБА_3 запропоновано з'явитись до Центру надання соціальних послуг "Прозорий офіс" за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 55 з метою отримання довідки внутрішньо переміщеної особи та подачі заяви про отримання допомоги при народженні дитини. 23 травня 2018 року до Центру надання соціальних послуг "Прозорий офіс" з'явився ОСОБА_1 з питання отримання довідки внутрішньо переміщеної особи. Після отримання такої довідки він отримав у спеціаліста Управління консультацію з питання отримання допомоги при народженні дитини. Будучи попередженим про необхідність подати заяву щодо призначення допомоги при народженні дитини особисто на прийомі у спеціаліста Центру надання соціальних послуг "Прозорий офіс", ОСОБА_1 проігнорував передбачені ч. 2 ст. 11 Закону вимоги та направив таку заяву поштою з рекомендованим повідомленням. На підставі отриманої заяви ОСОБА_1 від 24.05.2018, державним соціальним інспектором 05.06.2018 проведено перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 шляхом відвідування сім'ї за зазначеною адресою. За результатами проведеної перевірки складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 17.06.2018 № 101, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 на дзвінки по телефону НОМЕР_4 не відповідає, при відвідуванні 05.06.2018 державним соціальним інспектором за адресою: АДРЕСА_2, ніхто двері не відчинив, було залишено повідомлення із запрошенням до Управління. Станом на 17.06.2017 позивач до Управління не звертався. За результатами проведеної роботи листом від 22.06.2018 № 2362ф позивача повідомлено про відсутність законних підстав для отримання допомоги при народженні дитини за непідтвердженим місцем проживання.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 від 20.06.2017 року, у позивача, ОСОБА_1 та його дружини - ОСОБА_3, народилась донька, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

22.06.2017 року позивач в електронному вигляді через сайт Міністерства соціальної політики подав заяву про призначення допомоги при народженні дитини.

03.11.2017 року від відповідача надійшов електронний лист, в якому вказувалося, що надані позивачем документи пройшли попередню реєстрацію і найближчим часом з ОСОБА_1 зв'яжеться працівник соціальної служби. В телефонній розмові працівник соціальної служби запропонував позивачу, для отримання допомоги при народженні дитини, звернутися до прозорого офісу Київського району м. Харкова і оформити довідку тимчасово переміщеної особи.

Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданих управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради НОМЕР_6 та НОМЕР_7 від 23.05.2018 року позивача разом з донькою взято на облік в якості внутрішньо переміщеної особи (зв. бік а.с. 12).

Фактичне місце проживання/перебування позивача разом з донькою як внутрішньо переміщеної особи є: АДРЕСА_7.

24.05.2018 року позивач звернувся до управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Проте, листом управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради від 06.07.2018 року №2507ф повідомлено гр. ОСОБА_1 про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, у зв'язку з тим, що за результатами відвідування родини державним соціальним інспектором не підтверджено факт проживання родини за вказаною адресою (а.с. 13).

Не погодившись з відмовою відповідача позивач звернувся за захистом соціальних прав своєї дитини до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII (далі - Закон № 2811-ХII), громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Стаття 10 Закону № 2811-ХII визначає, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно ч.1-3 ст. 11 Закону № 2811-ХII, допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Відповідно до положень ч. 6, 8 ст. 11 Закону № 2811-ХII, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Пунктами 10, 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача щодо призначення допомоги при народженні дитини) (далі - Порядок №1751) передбачено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Слід також зазначити, що відмовляючи у відновленні виплати позивачу допомоги при народженні дитини управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, послався на не підтвердження факту проживання родини за вказаною адресою.

Згідно п.15 Порядку № 1751 (в редакції яка діяла на момент звернення позивача із заявою про призначення допомоги на дитину), одному з батьків дитини (опікуну) допомога при народженні дитини призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем їх реєстрації. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах соціального захисту населення за місцем реєстрації.

З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII від 20.10.2014 року, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивач та його дитина є внутрішньо переміщеними особами з м. Донецьк до м. Харкова, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 23.05.2018 року, видані управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради. Довідки є чинними та не скасованими.

Факт проживання родини ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 підтверджується довідкою КЗОЗ "Харківська міська дитяча поліклініка №25" від 07.07.2018, згідно якої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, знаходиться під наглядом дільничного педіатра (зв. бік а.с.14), довідкою Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №123 Харківської міської ради Харківської області від 10.07.2018 р. №110-с, відповідно до якої старша донька позивача - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, навчається в даному навчальному закладі (а.с.15).

Разом з тим суд зазначає, що рішення про відмову в призначенні допомоги при народження дитини відповідачем суду не надано.

Суд також вважає, безпідставними посилання відповідача на приписи постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 року "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", як на підставу для припинення виплати допомоги при народженні дитини позивачу, з огляду на наступне.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для відмови в призначенні та виплати допомоги при народженні дитини, а Постанова КМУ №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання допомоги при народженні дитини позивачем.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 року у зразковій справі № 805/402/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу допомоги при народженні дитини.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02,1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_8, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київському району Харківської міської ради (вул. Сумська, буд.78, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 03196601) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради у призначенні ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4, фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи АДРЕСА_9, допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.05.2018 року про призначення державної допомоги при народженні дитини, призначити та виплатити вказану допомогу в розмірі та в строки, передбачені Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_8, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (вул. Сумська, буд.78, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 03196601).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Лук'яненко