Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Старовецький В.І.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 243/10021/18 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м.Слов`янську Донецької області» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2018 року (суддя Старовецький В.І.), ухваленого в приміщенні суду в м.Слов`янськ Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до суду позов до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов`янську Донецької області» (далі КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов`янську Донецької області») про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позов мотивовано тим, що вона наказом від 29 липня 2015 року прийнята на посаду помічника вихователя до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов'янську Донецької області». 16 серпня 2018 року позивача було звільнено з займаної посади за власним бажанням, однак при звільненні їй не було виплачено належні при звільненні суми, а саме: матеріальну допомогу на оздоровлення. Згідно пункту 39 розділу 4 колективного договору, укладеного між відповідачем та трудовим колективом КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов'янську Донецької області» адміністрація зобов'язується виплачувати допомогу на оздоровлення у розмірі місячного окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки. Позивачу у 2018 році надавалася щорічна відпустка з 15 червня 2018 року терміном на 24 календарні дні, проте, матеріальна допомога виплачена не була. Просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 2 555 гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу (а.с.2).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов`янську Донецької області» про стягнення заборгованості по заробітній платі, відмовлено.

В грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до підпункту 14.1.48 Податкового кодексу України, є складовою заробітної плати, тому повинна була виплачена їй при звільненні. Відповідно до пункту 39 розділу 4 колективного договору, укладеного між відповідачем та трудовим колективом КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов'янську Донецької області», адміністрація зобов'язується виплачувати допомогу на оздоровлення у розмірі місячного окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки, умови якого (договору), згідно частини 1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», є обов`язковими для сторін, які їх уклали. Також послалась на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», відповідно до якого реалізація особою права, що пов`язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

09 січня 2019 року до апеляційного суду надійшов письмовий відзив КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов`янську Донецької області» на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що згідно Закону України «Про освіту» та постанови КМУ № 524 від 11 травня 2011 року, відповідач повинен в обов`язковому порядку надавати допомогу на оздоровлення медичним та педагогічним працівникам, до яких не відноситься посада позивача. Іншим працівникам відповідача, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення не є гарантованою. Зазначає, що позивач, посилаючись на п. 39 колективного договору, не бере до уваги п. 38 цього договору, згідно якого, матеріальна допомога в тому числі на оздоровлення, надається згідно кошторису. На 2018 рік згідно кошторису та лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування, сума на оплату праці складає 1 850 400,00 грн. Коштів на оздоровлення не передбачено. Крім того, при наданні основної щорічної відпустки, матеріальна допомога на оздоровлення може виплачуватися працівникові один раз на рік за заявою працівника. ОСОБА_1 основну щорічну відпустку отримала з 15 червня 2018 року терміном на 24 календарних днів, заяву на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення на ім'я директора закладу не надавала. Також, позивач при звільненні, отримала грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку 2 календарних дня (а.с.60, 61).

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження від 19 грудня 2018 року отримана відповідачем за місцезнаходження юридичної особи та за місцезнаходження філії - 26 грудня 2018 року (а.с.120, 125).

Позивач про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження від 19 грудня 2018 року повідомлений 26 грудня 2018 року шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с.118), представником позивача ОСОБА_2 копія ухвали отримана 26 грудня 2018 року.

Частиною 1 ст. 369 ЦПК України визначено, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у позовній заяві, складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 ст. 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що наказом № 43-К від 29 липня 2015 року ОСОБА_1 було прийнято до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов'янську Донецької області» на посаду помічника вихователя (а.с.4).

Наказом № 31-К від 16 серпня 2018 року позивача було звільнено з посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.4).

Згідно довідки Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов'янську Донецької області» № 527 від 05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 займала посаду помічника вихователя та ставка її заробітної плати (оклад) складала 2 555,00 гривень.

За 2017 рік допомога на оздоровлення сплачена у сумі 2 320,00 гривень. Основна щорічна відпустка надавалася з 15 червня 2018 року на 24 календарних днів за період роботи з 20 липня 2017 року по 19 липня 2018 року. Матеріальна допомога на оздоровлення за вказаний період не надавалася (а.с.5).

Згідно Кошторису на 2018 рік КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов'янську Донецької області» та лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування, виплата коштів працівникам забезпечується з місцевого бюджету. На 2018 рік сума на оплату праці складає 1 850 400,00 гривень (а.с.25, 26).

Ухвалюючи рішення про відмову задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, пославшись на колективний договір, приписи Закону України «Про освіту», взявши до уваги встановлені обставини справи - наявність кошторису на 2018 рік КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов'янську Донецької області», яким не передбачено коштів на оздоровлення, також виходив з того, що посада позивача не входить до переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачена виплата матеріальної допомоги на оздоровлення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача одноразову допомогу на оздоровлення за 2018 рік, посилаючись на ст.ст.1, 2, 5 Закону України «Про оплату праці», ст..116 КЗпП України, п.39 Колективного договору між відповідачем та трудовим колективом Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов'янську Донецької області».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону визначено структуру заробітної плати, зокрема: - основна заробітна плата, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 5 Закону встановлено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: - законодавчих та інших нормативних актів; - генеральної угоди на національному рівні; - галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; - колективних договорів; - трудових договорів; - грантів.

Згідно із частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Колегія суддів наголошує, що отримання працівниками бюджетної сфери всіх видів виплат, у тому числі і матеріальної допомоги на оздоровлення, чітко регламентовано законами України, постановами КМУ та галузевими наказами.

До працівників бюджетної сфери належать зокрема: держслужбовці, посадові особи місцевого самоврядування, педагогічні та науково-педагогічні працівники, працівники музеїв і бібліотек, медичні працівники тощо.

Право на отримання допомоги на оздоровлення, яке закріплене у спеціальних законах і ними гарантується, відноситься до певної категорії працівників бюджетної сфери.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли між сторонами, та вірно застосував до цих правовідносин норми права, а саме закону України «Про освіту» та відповідні Постанови Кабінету Міністрів України, що регулюють питання виплат, у тому числі і матеріальної допомоги на оздоровлення, категорії працівників що фінансується із бюджету та працює у сфері освіти.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про освіту», учасниками освітнього процесу є педагогічні та науково-педагогічні працівники.

Частиною 1 ст.57 Закону України «Про освіту» передбачені певні державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам, зокрема зазначено, що держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам: - виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Згідно ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту», оплата праці педагогічних працівників, спеціалістів, обслуговуючого персоналу та інших працівників закладів дошкільної освіти здійснюється згідно з Кодексом законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами.

Перелік посад всіх педагогічних та науково-педагогічних працівників затверджено постановою КМУ від 14 червня 2000 року № 963, відповідно до якої посада ОСОБА_1 (помічник вихователя) не входить до переліку працівників, яким передбачено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення.

Крім того, пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» №1298 від 30.08.2002 р. та пунктом 4 (підпункт 5) наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» №557 від 26.09.2005 р., що розроблений на виконання зазначеної постанови, надано право керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, але в межах кошторису та згідно з умовами колективного договору.

Аналізуючи наведені норми закону та підзаконних нормативних актів, можна дійти висновку, що виплата матеріальної допомоги, в тому числі на оздоровлення, проводиться у разі якщо кошторисом передбачені відповідні видатки.

Як вбачається з тексту Колективного договору, укладеного між адміністрацією і профспілковим комітетом Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м.Слов'янську Донецької області» від 19 червня 2011 року (п.п.38-41), надання працівникам матеріальної допомоги, в тому числі на оздоровлення в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, згідно з кошторисом доходів і видатків. Допомога на оздоровлення виплачується у розмірі місячного окладу (ставки заробітної плати) при надані щорічної відпуски. Якщо при звільнення робітника, за його бажанням, йому надається невикористана ним відпустка з подальшим звільненням, право на виплату допомоги на оздоровлення він не лишається. Допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки гарантована державою і її виплата є обов'язковою. Кошти на цю допомогу передбачуються в кошторисах закладу, згідно з Постановою Кабміну від 30 серпня 2002 року № 1298. При звільнення працівника виплата усіх сум, що належать йому, від закладу, проводиться в день звільнення (а.с.8).

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (п.8), при вирішенні спорів про виплату премій винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно - правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Як встановлено судом першої інстанції, кошторисом на 2018 рік Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м.Слов'янську Донецької області», коштів на оздоровлення не передбачено (а.с.25, 26).

На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що матеріальна допомога на оздоровлення є складовою заробітної плати, тому повинна була виплачена, і це передбачено п.39 розділу 4 колективного договору, укладеного між відповідачем та трудовим колективом КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов'янську Донецької області», не впливають на правильність рішення суду першої інстанції з наведених вище підстав.

Суд першої інстанції вірно послався на норми закону і п.38 Колективного договору, згідно якого адміністрація зобов'язується згідно з кошторисом доходів і видатків надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частинами 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином позивач не довів перед судом обґрунтованості своїх позовних вимог з наданням належних та допустимих доказів.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 ст.389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 24 січня 2019 року.

Головуючий О.В. Агєєв

Судді : М.С. Будулуца

О.С. Санікова