ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №201/9987/17(2-а/201/304/2017)

адміністративне провадження №К/9901/43645/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І. та судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., Чередниченка В.Є. від 25 січня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ), Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (далі - ГУНП), у якому просив:

- визнати неправомірними дії Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Дніпропетровській області) та дії і бездіяльність ГУ ПФУ у 2008, 2012 та 2017 роках у зв'язку із перерахунком пенсії;

- зобов'язати ГУНП надати до ГУ ПФУ довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2008 року та 01 квітня 2012 року із зазначенням розмірів премії 29,5% (859,34 грн) та 102,8% (2 994,56 грн.) відповідно;

- зобов'язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2008 року у розмірі 2 791,53 грн та з 01 квітня 2012 року у розмірі 4 371,59 грн;

- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виплатити суми недоотриманої пенсії з вини дії Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Дніпропетровській області та ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 01 січня 2008 року по 01 липня 2017 року у розмірі 63 175,59 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.09.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 355) встановлено відсоткове забезпечення підвищення розміру пенсій, проте не змінено розміру жодного з видів грошового забезпечення і не введено нові щомісячні додаткові види такого забезпечення. Довідки станом на 01 квітня 2012 були надані до органів Пенсійного фонду України лише для встановлення максимального розміру підвищення.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у 2008, 2012 роках, а також зобов'язання здійснення перерахунку та виплати недоотриманої пенсії за період з 01 січня 2008 року та з 01 квітня 2012 року на підставі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2008 року та 01 квітня 2012 року із зазначенням розмірів премії 29,5 % (859,34 грн) та 102,8 % (2994,56 грн) відповідно, за період з 01 січня 2008 року по 13 січня 2017 року включно та стягнення відповідних сум за вказані періоди - залишено без розгляду, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень щодо зміни розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, а відсоткове підвищення розміру пенсії не є підставою для перерахунку позивачу пенсійного забезпечення. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області не є належним відповідачем по справі, оскільки не є правонаступником Департаменту Державної служби охорони при МВС України, тобто органу, що ліквідується. При цьому суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості щодо залучення належного відповідача у справі відповідно до приписів КАС України. У той же час суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій та бездіяльності пенсійного органу у 2008, 2012 роках, а також зобов'язання здійснення перерахунку та виплати недоотриманої пенсії за період з 01.01.2008 року та з 01.04.2012 року є такими, що заявлені з пропуском строку звернення до суду, поважних причин пропуску цього строку не встановлено, а відтак ці вимоги залишено без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивача подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить її скасувати, а позов задовольнити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 21 березня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача: Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В. від 29 березня 2018 року: задоволено клопотання ОСОБА_2 та поновлено строк на касаційне оскарження у справі № 201/8887/17; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року у справі № 201/9987/17; витребувано з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали справи № 201/9987/17; встановлено для учасників справи строк до 11 квітня 2018 року для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року призначено справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 22 січня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 22 вересня 2007 року йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - Постанова № 1294) УМВС України в Дніпропетровській області до ГУ ПФУ було надано довідку на ім'я ОСОБА_2 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2008 року у розмірі 3582,99 грн, відповідно до якої позивачу з 01 січня 2008 року здійснено перерахунок пенсії. Основний розмір пенсії обчислений за 28 років вислуги в розмірі 74% грошового забезпечення та складає 2651,41 грн.

На підставі пункту 2 Постанови № 355 УМВС України в Дніпропетровській області було надано довідку на ім'я ОСОБА_2 про розмір грошового забезпечення станом на 01 квітня 2012 року у розмірі 5394,88 грн, відповідно до якої позивачу було визначено максимальний розмір підвищення, оскільки як зазначалось вище, розмір пенсій, обчислений відповідно до Постанови № 1294, з урахуванням підвищення не повинно перевищувати розмір пенсій за відповідними посадами станом на 01 квітня 2012 року.

З 01 липня 2012 року до основного розміру пенсії позивачу встановлено підвищення у розмірі 11% - 291,66 грн (11% * 2651,41 - 291,66); з 01.09.2012 у розмірі 23% - 609,82 грн (23% * 2651,41 = 609,82); та з 01.01.2013 в розмірі 35% - 927,99 грн (35% 2651,41 = 927,99), що не перевищує максимальний розмір підвищення.

07 лютого 2017 року позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Департаменту Державної служби охорони при МВС України із заявою про видачу довідок про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою Департаменту ДСО при МВС України станом на 01 січня 2008 року та 01 квітня 2012 року.

Відповідно до довідки від 07 лютого 2017 року № 4, виданої Департаментом ДСО при МВС України ОСОБА_2, який працював на посаді головного ревізора контрольно-ревізійного відділу Департаменту ДСО при МВС України, станом на 01 квітня 2012 року посадовий оклад складав 1200 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням - 130 грн, надбавка за вислугу років (40 %) - 532 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань (50 %) - 931 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10 %) - 120 грн, премія (102,8 %) - 2994,56 грн.

Відповідно до довідки від 07 квітня 2017 року № 5, виданої Департаментом ДСО при МВС України ОСОБА_2, який працював на посаді головного ревізора контрольно-ревізійного відділу Департаменту ДСО при МВС України, станом на 01 січня 2008 року посадовий оклад складав 1200 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням - 130 грн, надбавка за вислугу років (40 %) - 532 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань (50 %) - 931 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10 %) - 120 грн, премія (29,5 %) - 859,34 грн.

16 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ із заявою, в якій зазначив, що внаслідок надання Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області довідок із недостовірною інформацією щодо фактичних розмірів грошового забезпечення за відповідною посадою ГУ ПФУ при проведенні перерахунку пенсії станом на 01 січня 2008 року було занижено основний розмір пенсії на 140,12 грн, через недотримання усіма державними органами вимог законодавства у 2012 році, а саме частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, було занижено основний розмір пенсії на суму 792,19 грн. З огляду на вказане просив розглянути заяву із доданими до неї документами та прийняти відповідні рішення щодо правильності встановлення розміру пенсії, здійснити відповідні виплати, коригування розміру пенсії, донарахування несплачених сум та їх виплату з урахуванням частини третьої ст. 51 Закону № 2262-ХІІ.

Листом від 06 березня 2017 року № 5697/03103 пенсійний орган повідомив, що позивачу відповідні перерахунки пенсії були проведені на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, які надані Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області, відповідно до Постанови № 1294 та Постанови № 355. При цьому повідомлено, що Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Дніпропетровській області не зверталася з питанням заміни раніше наданих довідок до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а надані копії довідок не є підставою для проведення перерахунку пенсії.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що не відбулась зміна грошового забезпечення позивача, яка б давала право на перерахунок пенсії, оскільки комплексний аналіз статті 63 Закону № 2262-XII та Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 № 45 (далі - Порядок № 45) дає можливість для висновків, що підставою для проведення перерахунку пенсії є зміна хоча б одного виду грошового забезпечення, зокрема, посадового окладу, надбавки, щомісячної премії, інших щомісячних надбавок, доплат, підвищень. Оскільки відповідно до пункту 5 Постанови № 1294 Кабінет Міністрів України свої повноваження щодо зміни розміру грошового забезпечення делегував керівникам державних органів, суд апеляційної інстанції помилково проігнорував факт зміни розміру грошового забезпечення, що є підставою для перерахунку пенсії. Необґрунтованими вважає скаржник і висновки суду апеляційної інстанції про те, що преміювання має індивідуальний характер і не може бути розповсюджений на осіб, які працювали на цій посаді у попередні роки, оскільки аналіз п. 5 Порядку № 45 дає підстави для висновків, що розмір премії враховується на грошове забезпечення та є підставою для перерахунку пенсії.

Також скаржник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що видана довідка, на підставі Постанови № 355, встановлює граничні розміри надбавок, а не фактичну зміну хоча б одного виду грошового забезпечення, оскільки вона була видана саме для перерахунку пенсії.

Помилковим вважає скаржник і висновки суду апеляційної інстанції про неможливість перерахунку пенсії згідно довідок отриманих позивачем у лютому 2017 році, з огляду на те, що такі довідки не надходили до ГУПФУ від органу у якому працював позивач, оскільки порядок призначення пенсії дозволяє звертатися пенсіонеру за перерахунком пенсії як особисто, так і через представника. З огляду на це, скаржник вважає, що відмова пенсійного органу про проведення перерахунку пенсії у 2017 році є протиправною.

Також суд апеляційної вказавши, що ГУ НП у Дніпропетровській області не є належним відповідачем по цій справі, не звернув уваги, що у такому випадку суд першої інстанції повинен був замінити його на належного у порядку статті 52 КАС України.

Від учасників справи відзиву або заперечення на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 25 січня 2018 року року відповідає не повністю, а викладені в касаційній скарзі вимоги скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за вказаним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсії і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-XII пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

З огляду на вказану норму права підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктами 2, 3 Порядку № 45 передбачено, що на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Отже, виходячи з наведеного, зазначеним Порядком встановлена наступна послідовність дій: Міністерство внутрішніх справ України повідомляє Пенсійний фонд України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення; Пенсійний фонд України повідомляє відповідні структурні підрозділи Пенсійного фонду про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України; Головні управління Пенсійного фонду України складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, які готують відповідні довідки. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 196/382/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Постанови № 1294 УМВС України в Дніпропетровській області до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було надано довідку № 83/30202 від 04 березня 2008 року на ім'я ОСОБА_2 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2008 року у розмірі 3582,99 грн, відповідно до якої позивачу з 01 січня 2008 року здійснено перерахунок пенсії. Основний розмір пенсії обчислений за 28 років вислуги в розмірі 74% грошового забезпечення та складає 2651,41 грн.

На підставі пункту 2 Постанови № 355 УМВС України в Дніпропетровській області було надано довідку № 83/30202 від 14 червня 2012 на ім'я ОСОБА_2 про розмір грошового забезпечення станом на 01 квітня 2012 року у розмірі 5394,88 грн., відповідно до якої позивачу було визначено максимальний розмір підвищення та з 01 липня 2012 року до основного розміру пенсії встановлено підвищення у розмірі 11% - 291,66 грн. (11% * 2651,41 - 291,66); з 01.09.2012 у розмірі 23% - 609,82 грн. (23% * 2651,41 = 609,82); та з 01січня 2013 року в розмірі 35% - 927,99 грн. (35% 2651,41 = 927,99).

З огляду на те, що пенсійним органом наведена вище процедура перерахунку пенсії у 2008 році була дотримана та позивачу був здійснений перерахунок пенсії саме на підставі тієї довідки, що надійшла від Управління МВС України у Дніпропетровській області, у зв'язку з чим посилання скаржника на бездіяльність пенсійного органу є безпідставними та необґрунтованими.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача з позовом про визнання протиправними дій Управління МВС України у Дніпропетровській області щодо подання недостовірних, на його думку, довідок до пенсійного органу, а відтак відсутні підстави визнання дій ГУ ПФ України в Дніпропетровській області протиправними щодо перерахунку пенсії у 2008 році згідно довідок, які надійшли від Управління МВС України у Дніпропетровській області.

Що стосується перерахунку пенсії згідно Постанови № 355, то суд касаційної інстанції також погоджується з висновками суду апеляційної, що такі дії пенсійного органу також є правомірними, з огляду на наступне.

Постановою № 355 установлено з 1 липня 2012 року підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 01 січня 2013 року до 35 відсотків розміру пенсій.

При цьому, Постановою № 355 визначено, що розмір пенсії, обчислений з урахуванням підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону, виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року.

Проаналізувавши зміст Постанови № 355, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що зазначеною постановою Кабінет Міністрів України не приймав рішень щодо зміни розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Довідка, на яку посилається позивач, не може бути підставою для перерахунку пенсії, оскільки вона враховує граничні розміри надбавок, а не фактичну зміну хоча б одного з видів грошового забезпечення військовослужбовців на підставі належного рішення суб'єкта владних повноважень.

Слід зазначити й те, що зміна відсотків премії, не є безпосередньо підставою для перерахунку пенсії, оскільки наведені зміни носять індивідуальний характер і залежать від результатів служби конкретного службовця, індивідуальні заслуги якого не можуть бути розповсюджені на осіб, що працювали на цій посаді в попередні роки.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 06 березня 2018 року у справі №173/1242/17 (2-а/173/60/2017).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що перерахунок пенсій не може бути проведений на підставі довідок, які видані органом, з огляду на те, що такі довідки надійшли у пенсійний орган не безпосередньо від органу МВС, а від позивача.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-XII уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії. Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Водночас, пунктом 4 Порядку № 3-1 встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України. При цьому перерахунок може бути здійснено після надходження до органу Пенсійного фонду довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 20.09.2018 по справі № 320/8057/16-а (2а/320/300/16) та від 17.07.2018 по справі № 753/383/17.

У той же час, суд апеляційної інстанції не дослідив у зв'язку з чим виникла різниця між довідками, які видані позивачу в 2017 році та довідками, які були скеровані УМВС України в Дніпропетровській області до відповідача пенсійного органу у 2008 та 2012 роках.

Крім цього, суд апеляційної інстанції визнавши правомірними дії пенсійного органу щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії згідно листа від 06 березня 2017 року № 5697/03103, не перевірив чи належним чином пенсійний орган розглянув заяву позивача та чи було прийнято за наслідками розгляду цієї заяви відповідне рішення, оскільки системний аналіз Порядку № 3-1 дає підстави для висновків, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійний орган ухвалює рішення про перерахунок чи про відмову у перерахунку раніше призначеної пенсії.

Рішення про відмову із зазначенням причини орган ПФУ видає (надсилає) заявникові протягом 5 днів з дня його прийняття.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що відповідно до статей 49 та 63 Закону № 2262-ХІІ підставою для повідомлення про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року № 21-484а13 та Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 753/12809/14.

Окремо суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції зазначивши, що ГУНП не є правонаступником Департаменту Державної служби охорони при МВС України не навів доказів, виходячи з яких він дійшов таких висновків.

Суд касаційної інстанції приймає до уваги доводи скаржника викладені в касаційній скарзі, щодо ігнорування судом першої інстанції положень статті 52 КАС (в редакції, чинній на час розгляду справи), які передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Суд зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Жодних доказів того, що суд запропонував позивачу здійснити заміну другого відповідача, матеріали справи не містять.

Суд касаційної інстанції вважає, що якщо суд інстанції встановить порушення права позивача суб'єктом владних повноважень (юридичною особою), який реорганізовано і який має правонаступника, відмова в задоволенні позову з підстав його заявлення до неналежного відповідача, є порушенням норм процесуального права.

Жодних доказів того, що суд запропонував позивачу здійснити заміну другого відповідача, матеріали справи не містять.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2018 року по справі № 826/1460/16.

Також, суд касаційної інстанції вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування у цій справі строку звернення до суду, оскільки КАС стосовно застосування судами попередніх інстанцій шестимісячного строку звернення до суду, колегії суддів зазначає наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17.

За таких обставин колегія суддів не погоджується із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції), оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.

У відповідності до частини першої статті 349 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, неповне з'ясування обставин у справі, недослідження всіх наявних в справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких підстав, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід встановити: чи прийнято відповідачем ГУ ПФУ у Дніпропетровській області рішення за наслідками заяви про перерахунок пенсії у 2017 році; дослідити належним чином довідки видані позивачу у 2107 році та на підставі чого у них виникла різниця з довідками виданими у 2008 та 2012 роках; вирішити позовні вимоги щодо перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідок виданих у 2017 році та з урахуванням висновків суду касаційної інстанції по цій справі; дослідити чи є ГУ НП правонаступником Департаменту ДСО та якими доказами це підтверджується чи спростовується; вирішити позовні вимоги по суті без застосування строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи те, що справа повертається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України питання перерозподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року по справі № 201/9987/17 скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко