ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2019 року

Київ

справа №428/2279/17

провадження №К/9901/17805/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 428/2279/17

за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки Сєвєродонецького міського голови Зарецького Сергія Вікторовича, за участю третіх осіб: міський голова м. Сєвєродонецька Луганської області Казаков Валентин Васильович, Сєвєродонецька міська рада Луганської області, Головне територіальне управління юстиції у Луганській області про визнання неправомірним, скасування розпорядження про звільнення та поновлення на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою виконуючого обов`язки Сєвєродонецького міського голови Зарецького Сергія Вікторовича на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області, прийняту 5 квітня 2017 року у складі головуючого судді Журавель Т.С., та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду, прийняту 14 червня 2017 року, у складі колегії суддів: головуючого Васильєвої І.А., суддів: Василенко Л.А., Гайдар А.В.

І. Суть спору

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до виконуючого обов`язки Сєвєродонецького міського голови Зарецького Сергія Вікторовича, за участю третіх осіб: міський голова м. Сєвєродонецька Луганської області Казаков Валентин Васильович, Сєвєродонецька міська рада Луганської області, Головне територіальне управління юстиції у Луганській області, в якому просив:

1.1. визнати неправомірним та скасувати розпорядження виконуючого обов`язки Сєвєродонецького міського голови Зарецького С.В. від 2 березня 2017 року № 106 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади секретаря Сєвєродонецької міської ради VII скликання»;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради VII скликання.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням № 7 від 10 грудня 2015 року першої сесії сьомого скликання Сєвєродонецької міської ради позивач був обраний секретарем Сєвєродонецької міської ради.

2.1. З метою дотримання вимог законодавства про заборону суміщення службової діяльності в органах місцевого самоврядування з іншими видами діяльності, позивачем були продані всі належні йому частки в установчому капіталі господарських товариств. Позивач також звернувся в органи управління підприємств, в яких він працював директором, про звільнення за власним бажанням. Органами управління підприємств були прийняті рішення про задоволення заяв позивача, виходу зі складу учасників та звільнень з посад директора.

2.2. Однак, на момент подання документів про проведення реєстрації змін в установчих документах підприємств, державна реєстрація вказаних змін не могла бути проведена на підставі Закону України «Про тимчасові міри на період проведення АТО» від 02 вересня 2014 року та Розпорядження Кабінету Міністрів України №1275 від 02 грудня 2015 року «Про затвердження населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО».

2.3. Тобто, позивач як секретар Сєвєродонецької міської ради виконав всі вимоги діючого законодавства щодо попередження конфлікту інтересів у зв`язку з наявністю у особи підприємств чи корпоративних прав.

3. На підставі довідки про результати спеціальної перевірки від 19 січня 2016 року розпорядженням Сєвєродонецького міського голови №11-К від 27 січня 2016 року позивача було звільнено з посади секретаря Сєвєродонецької міської ради VII скликання.

3.1. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі №428/1212/16-а вказане розпорядження було визнане неправомірним та було скасовано.

3.2. 14 вересня 2016 року рішенням №665 шістнадцятої сесії Сєвєродонецької міської ради VII скликання позивач знову був обраний секретарем Сєвєродонецької міської ради.

3.3. Розпорядженням виконуючого обов`язки Сєвєродонецького міського голови Зарецького Сергія Вікторовича від 02 березня 2017 року №106 його було звільнено з посади секретаря Сєвєродонецької міської ради з тих же підстав, за якими позивача було звільнено за розпорядженням Сєвєродонецького міського голови №11-К від 27 січня 2016 року. З огляду на викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із рішенням Сєвєродонецької міської ради першої сесії VII скликання від 10 грудня 2015 року № 7 ОСОБА_1 було обрано секретарем Сєвєродонецької міської ради.

5. Розпорядженням міського голови м. Сєвєродонецька Луганської області Казаковим Валентином Васильовичем від 18 грудня 2015 року № 292-К «Про встановлення посадового окладу та рангу секретарю міської ради ОСОБА_1 » позивачу було встановлено посадовий оклад та присвоєно дев`ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування.

6. На підставі довідки про результати спеціальної перевірки від 19 січня 2016 року, Розпорядженням Сєвєродонецького міського голови від 27 січня 2016 року №11-К позивача було звільнено з посади секретаря Сєвєродонецької міської ради VII скликання.

6.1. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року у справі №428/1212/16-а вказане розпорядження було визнане неправомірним та скасовано з поновленням ОСОБА_1 на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради VII скликання з 27 січня 2016 року.

6.2. Судова колегія апеляційного суду звернула увагу на те, що вищевказана постанова набрала законної сили 7 вересня 2016 року.

6.3. В матеріалах справи наявне розпорядження від 14 вересня 2016 року № 305-к про поновлення на посаді позивача з 14 вересня 2016 року.

6.4. В подальшому судами було встановлено, що розпорядження від 14 вересня 2016 року за № 305-к містить помилку щодо дати поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради VII скликання, оскільки замість 14 вересня 2016 року правильна дата є 27 січня 2016 року, що узгоджується з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року.

7. Рішенням 14 вересня 2016 року №665 шістнадцятої сесії Севєродонецької міської ради VII скликання позивача було знову обрано секретарем Сєвєродонецької міської ради.

7.1. 4 жовтня 2016 року ОСОБА_1 було надано письмову згоду на проведення спеціальної перевірки відомостей щодо нього на виконання вимог статей 56-58 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки посада секретаря міської ради відноситься до посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків.

8. На підставі повторної довідки про результати спеціальної перевірки відомостей щодо ОСОБА_1 від 2 березня 2017 року прийнято спірне розпорядження від 2 березня 2017 року за № 106 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.

9. Як встановили суди, посада секретаря Сєвєродонецької міської ради відноситься до посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків (Рішення НАЗК № 2 від 17 червня 2016 року). Тому, як претендент на зайняття посади секретаря ради, ОСОБА_1 проходив спеціальну перевірку в грудні 2015 року та на підставі довідки про результати спеціальної перевірки від 19 січня 2016 року останнього звільнено з посади секретаря Сєвєродонецької міської ради у зв`язку із виявленням обставин, що перешкоджають його перебуванню на службі в органах місцевого самоврядування та недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби, а саме наявністю корпоративних прав. Вказані обставини стали підставою судового розгляду, та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року ОСОБА_1 , поновлено на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради з 27.01.2016 року, визнано неправомірним та скасовано розпорядження про його звільнення № 11-К від 27 січня 2016 року.

10. Відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», секретар міської ради працює в раді на постійній основі, обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради.

11. Отже ОСОБА_1 з 27 січня 2016 року (з урахуванням рішення суду та пояснення представника відповідача про поновлення його на посаді) продовжував виконувати обов`язки секретаря міської ради, проходження служби ним не переривалося, а тому законодавчих підстав для проведення повторної спеціальної перевірки на виконання вимог статті 56 Закону України «Про запобігання корупції» не було.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 5 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

12.1. Визнано неправомірним та скасовано Розпорядження виконуючого обов`язки Сєвєродонецького міського голови Зарецького С.В. від 2 березня 2017 року № 106 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря Сєвєродонецької міської ради».

12.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради VII скликання з 2 березня 2017 року.

13. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 5 квітня 2017 року змінена щодо мотивів з яких суд виходив при прийнятті постанови.

13.1. В іншій частині постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 5 квітня 2017 року у справі № 428/2279/17 залишено без змін.

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачем після обрання його секретарем Севєродонецької міської ради, вжито всіх заходів щодо позбавлення себе корпоративних прав відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтекс» (далі ТОВ «Промтекс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассіопея-Крим» (далі ТОВ «Кассіопея-Крим»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Каравелла-Плюс» (далі ТОВ «Каравелла-Плюс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос-Крим» (далі ТОВ «Альбатрос-Крим»). А тому, на думку суду, не можна ставити в провину позивачу обмеження щодо реєстрації дій, пов`язаних із зміною складу засновників юридичної особи місцезнаходження якої є територія проведення антитерористичної операції на період її проведення.

15. Донецький апеляційний адміністративний суд, змінюючи постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 5 квітня 2017 року щодо мотивів з яких суд виходив при прийнятті рішення виходив з того, що ОСОБА_1 з 27 січня 2016 року, з урахуванням рішення суду та пояснення представників відповідача щодо поновлення позивача на посаді, продовжував виконувати обов`язки секретаря міської ради, проходження служби ним не переривалося, отже законодавчих підстав для проведення повторної спеціальної перевірки на виконання вимог статті 56 Закону України «Про запобігання корупції» не було. Крім того, судова колегія звернула увагу на те, що відповідачем не обґрунтовані юридичні підстави прийняття оскаржуваного рішення щодо обрання ОСОБА_1 секретарем ради, так як його було обрано рішенням від 10 грудня 2015 року.

IV. Касаційне оскарження

16. У касаційній скарзі представник відповідача виконуючого обов`язки Сєвєродонецького міського голови Зарецького С.В., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 5 квітня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

17. Касаційна скарга вмотивована тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на вимогах діючого законодавства України.

17.1. Скаржник зазначає, що відповідно до результатів спеціальної перевірки щодо позивача та відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, позивач перебував у складі засновників ТОВ «Промтекс», ТОВ «Кассіопея-Крим», ТОВ «Каравелла-Плюс», ТОВ «Альбатрос-Крим», що на думку відповідача, прямо суперечить частині першій статті 25 Закону України «Про запобігання корупції».

17.2. Згідно абзацу восьмого частини першої статті 56 та абзаців п`ятого, шостого частини другої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції» відповідач на підставі отриманої інформації за результатами спеціальної перевірки, не мав права приймати будь-яке інше рішення, аніж звільнення позивача з посади секретаря міської ради.

18. Крім того, в доводах касаційної скарги скаржник посилається на те, що у відповідності до пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства», учасник Товариства з обмеженою відповідальністю чи Товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв`язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід, відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку. Скаржник звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження подачі позивачем заяв про вихід з товариств посадовим особам.

19. На думку представника відповідача, висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не обґрунтовані юридичні підстави прийняття рішення від 14 вересня 2016 року щодо обрання позивача секретарем міськради, будучи обраним рішенням від 10 грудня 2015 року № 7, на його думку, взагалі не витримує жодної критики, оскільки відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

20. Статтею 327 КАС України (далі КАС України) в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

21. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2011 року № 2493-III регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

25. Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Стосовно осіб, які обрані (затверджені) відповідною радою на посади, зазначені в абзаці третьому статті 3 цього Закону, а також стосовно осіб, які претендують на зайняття зазначених в абзаці четвертому статті 3 цього Закону посад в органах місцевого самоврядування, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції» (стаття 5 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

26. Згідно статей 12, 12-1 вказаного Закону на службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути прийняті особи: 1) визнані судом недієздатними; 2) які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; 3) які за рішенням суду позбавлені права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого строку; 5) які у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядування будуть безпосередньо підпорядковані близьким особам. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції». Посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України "Про запобігання корупції".

27. Статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону).

28. Відповідно статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

29. Згідно статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є, зокрема, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування.

30. Частиною першою статті 25 зазначеного Закону, передбачено, що зокрема, посадові особи місцевого самоврядування забороняється 1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; 2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

31. Згідно статті 56 Закону України «Про запобігання корупції» стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або їх апарату, на зайняття посади в якому претендує особа, крім випадків, установлених законом. Для забезпечення організації проведення спеціальної перевірки керівник відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або їх апарату може визначити відповідальний структурний підрозділ. У разі якщо призначення, обрання чи затвердження на посади здійснюється місцевою радою, спеціальна перевірка проводиться у встановленому цим Законом порядку стосовно призначених, обраних чи затверджених на відповідні посади осіб.

32. У відповідності до статті 57 зазначеного Закону спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади, у строк, що не перевищує двадцяти п`яти календарних днів з дня надання згоди на проведення спеціальної перевірки. Спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в частині першій цієї статті, зокрема щодо наявності в особи корпоративних прав. Після одержання письмової згоди особи, яка претендує на зайняття посади, на проведення спеціальної перевірки орган, на посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає до відповідних державних органів, до компетенції яких належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених у частині третій статті 56, або до їх територіальних органів (за наявності) запит про перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття відповідної посади, за формою, яку затверджує Кабінет Міністрів України. Запит підписує керівник органу, на посаду в якому претендує особа, а в разі його відсутності - особа, яка виконує обов`язки керівника, або один з його заступників відповідно до розподілу функціональних обов`язків.

32.1. Спеціальна перевірка проводиться:

1) Національною поліцією і Державною судовою адміністрацією України - щодо відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності, наявність судимості, її зняття, погашення;

2) Міністерством юстиції України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку - щодо наявності в особи корпоративних прав;

3) Національним агентством - щодо наявності у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, відомостей про кандидата, а також щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік;

4) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації - щодо відомостей про стан здоров`я кандидата (в частині перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров`я);

5) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, центральним органом виконавчої влади, якому підпорядкований навчальний заклад, керівником навчального закладу - щодо освіти, наявності у кандидата наукового ступеня, вченого звання;

6) Службою безпеки України - щодо наявності в особи допуску до державної таємниці, а також щодо відношення особи до військового обов`язку (в частині персонально-якісного обліку військовозобов`язаних Служби безпеки України);

7) Міністерством оборони України, військовими комісаріатами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя - щодо відношення особи до військового обов`язку (за винятком випадків персонально-якісного обліку військовозобов`язаних Служби безпеки України).

32.2. До проведення спеціальної перевірки можуть бути залучені інші центральні органи виконавчої влади або спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції з метою перевірки відомостей про особу, зазначених у цій статті, або достовірності документів, передбачених цією статтею.

33. Згідно статті 58 Закону України «Про запобігання корупції» інформація про результати спеціальної перевірки, підписана керівником органу, що проводив перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка виконує його обов`язки, або заступником керівника органу відповідно до розподілу функціональних обов`язків, подається до органу, який надіслав відповідний запит, у семиденний строк з дати надходження запиту. Рішення про призначення (обрання) або про відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту розбіжностей у поданих претендентом на посаду автобіографії та/або декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік посадовою особою (органом), яка (який) організовує проведення спеціальної перевірки, надається можливість претенденту на посаду протягом п`яти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду. Особа, щодо якої за результатами спеціальної перевірки встановлено обставини, які є підставою для відмови у призначенні (обранні) на посаду, вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку. Повноваження особи, зазначеної в абзаці восьмому частини першої статті 56 цього Закону, достроково припиняються без припинення повноважень депутата ради, а відповідна особа звільняється з відповідної посади без прийняття рішення відповідної ради у випадку, якщо вона не пройшла спеціальну перевірку або не надала у встановлений цим Законом строк згоди на проведення спеціальної перевірки. Особи, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки та в разі незгоди з результатами перевірки можуть подати відповідному органу державної влади, органу місцевого самоврядування свої зауваження у письмовій формі. Ці зауваження підлягають розгляду у семиденний строк з дня їх надходження.

34. Аналогічні норми щодо порядку проведення спеціальної перевірки та наслідків не проходження спеціальної перевірки містить Порядок проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 171 із змінами.

VІ. Позиція Верховного Суду.

35. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

36. Посада секретаря Сєвєродонецької міської ради відноситься до посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків (Рішення НАЗК № 2 від 17.06.2016 року).

37. З матеріалів справи вбачається, що як претендент на зайняття посади секретаря ради, ОСОБА_1 проходив спеціальну перевірку в грудні 2015 року та на підставі довідки про результати спеціальної перевірки від 19 січня 2016 року останнього звільнено з посади секретаря Сєвєродонецької міської ради у зв`язку із виявленням обставин, що перешкоджають його перебуванню на службі в органах місцевого самоврядування та недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби, а саме наявністю корпоративних прав. Вказані обставини стали підставою судового розгляду та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року ОСОБА_1 , поновлено на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради з 27 січня 2016 року, визнано неправомірним та скасовано розпорядження про його звільнення № 11-К від 27.01.2016 року .

38. Відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», секретар міської ради працює в раді на постійній основі, обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради.

39. Отже ОСОБА_1 з 27 січня 2016 року (з урахуванням рішення суду та пояснення представника відповідача про поновлення його на посаді) продовжував виконувати обов`язки секретаря міської ради, проходження служби ним не переривалося, отже законодавчих підстав для проведення повторної спеціальної перевірки на виконання вимог статті 56 Закону України «Про запобігання корупції» не було.

40. Крім того, що відповідачем не обґрунтовані юридичні підстави прийняття рішення № 665 від 14 вересня 2016 року про обрання ОСОБА_1 секретарем ради, будучи обраним рішенням від 10 грудня 2015 року.

41. На підставі викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання неправомірним та скасування розпорядження № 106 від 02 березня 2017 року та поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Сєвєродонецької міської ради VII скликання з 02.03.2017 року, але з мотивів викладених судом апеляційної інстанції.