ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. Справа№ 910/5744/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В

секретар судового засідання Котенко О.О.

за участю представників:

від позивача: Миронов А.І., Сергєєв П.О.

від відповідача: Чередніченко М.М.

розглядаючи апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2018 (повний текст рішення складено 12.10.2018)

та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2018 (повний текст додаткового рішення складено 09.11.2018)

у справі №910/5744/18 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс"

про стягнення 259105,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трек-С" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" про стягнення 259105,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог товариство "Трек-С" посилається на те, що відповідачем поставлено обладнання, яке не відповідає технічним характеристикам, зазначеним в інструкціях по експлуатації, та за відсутності підтверджуючих матеріалів щодо походження поставленого обладнання (фальсифіковане), в зв'язку з чим позивач був змушений орендувати відповідне обладнання належної якості, внаслідок чого поніс додаткові витрати в сумі 54372,60 грн., отже просить стягнути з відповідача кошти, перераховані за обладнання, в сумі 150360,00 грн. та збитки в сумі 108745,20 грн., які складають подвійний розмір фактично понесених витрат з оренди обладнання, визначені позивачем згідно з частиною другою ст. 230 ЦК України.

20.07.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на недотримання порядку приймання товару за якістю, зокрема, не було складено двосторонній акт на підтвердження неналежної якості поставленого товару. Окрім того, відповідач заявив про відсутність підстав для відшкодування збитків, а також заявив про застування наслідків спливу шестимісячного строку на звернення ТОВ "ТРЕК-С" до суду із вимогами про стягнення сплачених коштів та збитків на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України.

06.08.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги. При цьому позивач зазначив про фальсифікацію продукції та з посиланням на ст. 708 ЦК України наголосив на бажанні відмовитись від договору та вимозі про повернення сплаченої за товар грошової суми, а також зауважив про встановлений чинним законодавством строк позовної давності в один рік для даних правовідносин.

В поданих 28.08.2018 суду першої інстанції запереченнях на відповідь на відзив відповідач заперечив проти доводів позивача та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

28.08.2018 суду першої інстанції відповідачем подано заяву про застосування шестимісячного строку позовної давності згідно ч. 8 ст. 269 ГК України та ст. 267 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трек-С" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі №910/5744/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" про стягнення 259105,20 грн., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Коротун О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі №910/5744/18; розгляд справи №910/5744/18 призначено на 20.12.2018.

З 27.11.2018 головуючий суддя Іоннікова І.А. перебувала на лікарняному та з 26.12.2018 приступила до виконання своїх обов'язків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 призначено справу до розгляду на 15.01.2019.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2018 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" (вул. Заболотного, 33/162, м. Київ, 03143; код ЄДРПОУ 38040474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" (вул. Василя Касіяна 2/1, оф. 3, м. Київ, 03191; код ЄДРПОУ 38683702) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) грн.

Не погодившись з додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трек-С" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2018 у справі та прийняти рішення про відмову у стягненні з ТОВ "Трек-С" на користь ТОВ "ЮА-Будсервіс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив порушення судом норм процесуального права. При цьому скаржник вказує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг та ціною позову; зазначає, що всупереч положенням ст.129 ГПК України відповідачем не було надано детального опису робіт (наданих послуг) та наданням відповідних доказів. Також скаржник звертає увагу на те, що представництво інтересів в суді здійснюється не адвокатом, а фізичною особою по дорученню, тобто не в рамках договору про надання відповідних адвокатських послуг, а тому відсутні підстави для покладання на позивача таких витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2018 у справі №910/5744/18; призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2018 у справі №910/5744/18 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2018 на 15.01.2019, про що повідомлено учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. Також відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 18000 грн, пов'язані з розглядом апеляційної скарги.

10.01.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

15.01.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Виходячи зі змісту статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За загальним правилом відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною 2 ст. 642 Цивільного кодексу України визначено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Колегією суддів встановлено, що за результатами ознайомлення працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕК-С" з публічною офертою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс", розміщеною на Інтернет - ресурсах за посиланнями: https://ukrsnab.com.ua/vibroplita-ntc-it-3330-vc-chekhi-ya-html.html та https://ukrsnab.com.ua/vibrotrambovka-ntc-nt-70.html щодо поставки віброплити NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовки NTC NT-70 (далі - обладнання) виробництва компанії NTC (Чеська Республіка), 13.07.2017 на підставі усної домовленості між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" було виставлено та направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРЕК-С" рахунок на оплату обладнання №474, а саме: віброплити NTC ІТ 3330 VC кількістю 1 штука за ціною 95032,00 грн. з ПДВ та вібротрамбовки NTC NT-70 кількістю 1 штука за ціною 55328,00 грн. з ПДВ, всього на суму 150360,00 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

На підставі виставленого рахунку ТОВ "ТРЕК-С" було здійснено оплату за товар на рахунок відповідача в сумі 150360,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №5910 від 03.08.2017 на вказану суму.

Договір між сторонами у формі єдиного документу, складеного у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, не складався.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом здійснення позивачем передплати за товар (обладнання - віброплита та вібротрамбовка) відповідачу та прийняття вказаної оплати останнім. При цьому зміст зобов'язальних відносин сторін полягає в тому, що відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - віброплиту NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовку NTC NT-70 виробництва компанії NTC (Чеська Республіка) за визначеною адресою доставки, а позивач зобов'язався оплатити товар, які зазначені у відповідному рахунку на оплату.

Отже між сторонами фактично був укладений договір поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зокрема, сторони узгодили поставку товару (віброплити NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовки NTC NT-70) на суму 150360,00 грн.

Позивачем належним чином виконані зобов'язання щодо здійснення 100% передплати за товар (віброплита NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовка NTC NT-70) в розмірі, обумовленому сторонами на підставі узгодженого рахунку на оплату №474 від 13.07.2017, а відповідачем прийнята вказана оплата без будь-яких зауважень; факт перерахування позивачем грошових коштів належним чином підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Судом встановлено, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, за яким сторони узгодили строк оплати рахунку протягом одного робочого дня. Єдиною зазначеною у рахунку умовою поставки зазначено відпуск товару за фактом надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорту, а також зазначення про прийняття факту оплати вказаного рахунку як погодження з умовами поставки товару.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

З урахуванням умов виставленого відповідачем та оплаченого позивачем рахунку Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА-БУДСЕРВІС" здійснено поставку 03 серпня 2017 року на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕК-С" продукції виробничо-технічного характеру, а саме: як зазначено у видатковій накладній №448 від 04.08.2017, засвідченою з боку постачальника підписом представника та відбитком печатки, - віброплити NTC ІТ 3330 NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовки NTC NT-70 в комплекті з інструкціями по експлуатації.

При цьому на вказаній видатковій накладні міститься зроблена від руки відмітка "Товар не прийнятий, Товар залишається у ТОВ "Трек-С" для перевірки якості та оригінальності, та після перевірки буде прийнято рішення щодо прийняття чи не прийняття Товару, шляхом підписання відповідного Акту", засвідчена підписом представника ТОВ "ТРЕК-С" Михальського М.А., який діяв на підставі довіреності №761 від 03.08.2017, копія якої наявна в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, після ознайомлення з технічними характеристиками та зовнішнім виглядом передплаченого по рахунку №474 від 13.07.2017 обладнання - вібротрамбовки NTC NT-70, а саме порівняння інформації з сайта за посиланням: https://ukrsnab.com.ua/vibrotrambovka-ntc-nt-70.html та з каталогу заводу-виробника на сайті за посиланням: http://ntc.cz/admin/filesen/ModuleCat/1005-NTC 2017 GB.pdf технічні спеціалісти товариства "ТРЕК-С" виявили ряд невідповідностей, а саме за зовнішнім виглядом, вагою, розміром підошви, кількістю ударів в хвилину, потужністю двигуна. Інформація про віброплиту NTC ІТ 3330 VC взагалі відсутня на сайті заводу - виробника.

В зв'язку з наведеними невідповідностями та відсутністю у відповідача підтверджуючих документів щодо походження передплаченого обладнання, а також невідповідності обладнання потребам покупця, в листах №103 від 01.09.2017 та №109 від 08.09.2017 позивач повідомив відповідача про відмову прийняти вказане обладнання та просив повернути перераховані кошти в сумі 150360,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "ТРЕК-С", зазначений в листах.

07.09.2017 ТОВ "ЮА-Будсервіс" своїм листом №17-1877 повідомило позивача, про необхідність надання обладнання для діагностики в уповноваженому відповідним чином сервісному центрі для повернення коштів. Окрім того, для підтвердження походження обладнання та його відповідності номенклатурі чеського заводу-виробника відповідач зобов'язався надіслати запит до офіційного представника компанії NTC (Чеська Республіка) та проінформувати покупця в терміни згідно чинного законодавства.

У відповідь на вказаний лист відповідача позивач листом №112 від 15.09.2017 повідомив, що акт прийому-передачі обладнання не складено з огляду на відсутність у продавця підтверджуючих документів щодо походження передплаченого по рахунку №474 від 13.07.2017 обладнання - вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC.

При цьому, позивач листом №102 від 01.09.2017 звернувся до офіційного виробника обладнання NTC (Чеська республіка) з приводу походження поставленого відповідачем товару вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC.

В листі-відповіді від 8 вересня 2017 року виробник обладнання NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка) повідомив позивача, що не виробляв зазначене обладнання - вібротрамбовку (вібронога) моделі NT-70, зав.№ Р24А547879 та віброплиту моделі ІТ 3330, зав.№MOD-217-364, не має договорів поставки з ТОВ "ЮА-Будсервіс"; також зазначив, що офіційним представником та сервісним центром обладнання NTC в Україні є фізична особа-підприємець Лук'ян Михайло Федорович (офіційний представник).

З огляду на отриману інформацію, позивач звернувся до сервісного центру ФОП Лук'ян М.Ф. з проханням провести діагностику та сервісне обслуговування придбаного обладнання. У відповідь своїм листом від 19.09.2017 ФОП Лук'ян М.Ф. повідомив ТОВ "ТРЕК-С", що зовнішній вигляд обладнання не характерний для продукції компанії NTC, обладнання відрізняється від оригінального конструктивно, зокрема розташуванням керуючих елементів, двигуна, та інших вузлів, продукція з вказаними серійними номерами не випускалась заводом NTC. Розташування шильдів з технічною інформацією, їх зовнішній вигляд, а також інформація, вказана на них, не відповідає такій в оригінальних продуктах NTC.

Враховуючи зазначені факти, сервісний центр відмовився обслуговувати техніку, як зазначено в листі ФОП Лук'ян М.Ф., сумнівного походження.

Згідно ч. 5 ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, не отримавши інформацію про походження товару та сертифікати відповідності, та припинивши подальшу експлуатацію придбаного обладнання, позивач 25.04.2018 листом №64-18 звернувся до постачальника з вимогою щодо повернення вартості не якісного (фальсифікованого) та такого, що не відповідає погодженим сторонами умовам договору купівлі-продажу товару, проте, відповіді не отримав, повернення грошових коштів ТОВ "ЮА-Будсервіс" здійснено не було.

Отже, на думку позивача, обов'язку щодо поставки товару - вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC, виробництва компанії NTC (Чеська Республіка), визначеного укладеним у спрощений спосіб договором поставки та рахунком №474 від 13.07.2017 згідно здійсненої передплати в сумі 150360,00 грн., всупереч умовам договору, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач належним чином не виконав, фактично здійснивши поставку фальсифікованого товару в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення вартості фактично передплаченого товару у сумі 150360,00 грн. відповідно до ч. 5 ст. 268 ГК України.

При цьому додатково в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідач використав бренд NTC (Чехія) та поставив обладнання невідомого походження та країни - виробника, чим ввів в оману позивача шляхом нанесення на обладнання шильдів з заводськими номерами обладнання, на яких країною виробником зазначено саме Чеську республіку.

Також в позовній заяві зазначено, що поставка відповідачем фальсифікованого обладнання стала причиною вимушеної оренди ТОВ "ТРЕК-С" необхідного обладнання з характеристиками, які заявлені відповідачем при поставці товару, оскільки придбання віброплити та вібротрамбовки здійснювалось з метою виконання комплексу робіт з влаштування виробничо-господарсько-протипожежного водопроводу згідно договору будівельного підряду №04-М-17 від 31 липня 2017 року, укладеного позивачем з ПАТ "Миронівський хлібопродукт", а також зважаючи на неможливість належної експлуатації поставленого відповідачем обладнання, відсутність сервісних центрів та невідоме походження придбаних вібротрамбовки та віброплити. Зокрема, для виконання зобов'язань за договором підряду 04-М-17 від 31.07.2017, на заміну поставленої відповідачем фальсифікованої вібротрамбовки NTC NT-70, позивачем було орендовано у ТОВ "Фортрент" вібротрамбовку Dynapac LT 7000 з відповідними характеристиками. Факт оренди вказаної вібротрамбовки підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 30.09.2017, 05.10.2017, 27.10.2017 та 30.11.2017 на загальну суму 19542,60 грн. Також позивачем було орендовано у ТОВ "Бест енд Фаст" вібротрамбовку Wacker Neuson BS 60-2 з відповідними характеристиками. Факт оренди зазначеної вібротрамбовки підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 13.09.2017, 21.11.2017 та 14.12.2017 на загальну суму 16680,00 грн. Окрім того, на заміну поставленої відповідачем фальсифікованої віброплити NTC ІТ 3330 VC позивачем було орендовано у Приватного підприємства "Будпрокат" віброплиту Masalta MS - 330 з відповідними характеристиками. Факт оренди зазначеної віброплити підтверджується актами надання послуг від 15.11.2017 та 28.11.2017 на загальну суму 18150,00 грн.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, ТОВ "ТРЕК-С" в зв'язку з постачанням фальсифікованого товару було понесено збитки на загальну суму 54372,60 грн., які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.ст. 224, 225 ГК України.

Розмір збитків визначено позивачем відповідно до положень частини другої ст. 230 ЦК України, згідно приписів якої сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину, а тому позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягають понесені збитки у подвійному розмірі, а саме в сумі 108745,20 грн. (54372,60 грн.*2).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, спір у даній справі стосується порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині поставки товару у відповідності до узгоджених сторонами технічних характеристик, належної якості та обумовленого виробника - компанії NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка).

Як встановлено вище, між сторонами було укладено у спрощений спосіб шляхом оплати позивачем виставленого відповідачем, як постачальником, рахунку №474 від 13.07.2017 на суму 150360,00 грн. на поставку продукції виробничо-технічного характеру, а саме: віброплити NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовки NTC NT-70.

Згідно видаткової накладної №448 від 04.08.2017 відповідачем передано позивачу віброплити NTC ІТ 3330 NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовки NTC NT-70 в комплекті з інструкціями по експлуатації.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до норм ч.ч. 1-4 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Порядок, види і мета сертифікації продукції та видачі визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію та сертифікацію" №46-93 від 10.05.1993, який був чинним на момент вчинення правочину між позивачам та відповідачем (втрата чинності від 01.01.2018) (далі - Декрет №46-93).?

Відповідно до статті 13 Декрету №46-93 сертифікація продукції в державній системі сертифікації поділяється на обов'язкову та добровільну.

Згідно статті 18 Декрету №46-93 відповідність продукції (товару), що ввозиться і реалізується на території України та включена до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, стандартам, що діють в Україні, повинна підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим призначеним органом.

Так, Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005, який був чинним на момент вчинення спірного правочину (втрата чинності від 16.03.2018) затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

З аналізу вищевикладеного випливає, що обов'язковій сертифікації підлягає лише та продукція (товар), що ввозиться і реалізується на території України та включена до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації.

При цьому товар, що було поставлено відповідачем позивачеві (вібротрамбовка та віброплита), за своїми родовими ознаками належить до категорії приладів, виробів, матеріалів для здійснення будівельних робіт.

Розділом 14 Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні встановлено перелік будівельних матеріалів, виробів та конструкцій які підлягають обов'язковій сертифікації, при цьому, приладів, виробів та механізмів для здійснення будівельних робіт, в тому числі предмета договору поставки - вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC, у вказаному переліку не міститься.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що проведення сертифікації вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC та як наслідок отримання Сертифікату відповідності (якості) для реалізації вказаних товарів на території України не є обов'язковим.

Разом з тим, відсутність обов'язку щодо отримання сертифікату якості на дану продукцію не звільняє відповідача від обов'язку доведення її оригінальності, який встановлено положеннями статті 674 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що вказане обладнання було придбано відповідачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінейро", що підтверджується видатковою накладною № Ф-0208/17 від 02.08.2017 та Договором поставки № 0208/1 від 02.08.2017, укладеним між ТОВ "ЮА-Будсервіс" та ТОВ "Фінейро".

Умовами договору, укладеного між відповідачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінейро", не передбачено обов'язку передавати покупцю сертифікат якості, у зв'язку з чим відповідач не отримував сертифікат якості від ТОВ "Фінейро".

Натомість відповідно до пункту 7.1 Договору поставки №0208/1 від 02.08.2017 якість товару, що поставляється повинна відповідати стандартам і ДСТУ та підтверджуватися сертифікатами відповідності та технічними паспортами, виданими компетентними органами або заводом - виробником чи іншим документом, який підтверджує якість та відповідність товару.

Згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Відповідно до ч. 2 ст. 666 ЦК України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що під час укладення договору поставки у спрощений спосіб сторони не узгоджували, що обладнання має відповідати вимогам щодо її якості в момент її передання відповідачем позивачу, а також щодо критичної оцінки судом першої інстанції посилань позивача в обґрунтування позовних вимог як на доказ фальсифікації поставленого обладнання на лист ФОП Лук'ян М.Ф. як офіційного представника компанії NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка), з огляду на відсутність доказів дійсного перебування вказаної особи в статусі офіційного представника та сервісного центру обладнання NTC в Україні, та ненадання зазначеної інформації позивачем, попри зауваження про звернення з відповідним запитом до ФОП Лук'ян М.Ф., а також відсутність відповідних експертних висновків про фальсифікацію товару.

Так, в матеріалах справи міститься лист виробника обладнання NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка), в якому повідомлено позивача про те, що компанією NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка) не вироблялось обладнання - вібротрамбовка (вібронога) моделі NT-70, зав.№ Р24А547879 та віброплита моделі ІТ 3330, зав.№MOD-217-364, повідомлено про відсутність договорів поставки з ТОВ "ЮА-Будсервіс"; також зазначено, що офіційним представником та сервісним центром обладнання NTC в Україні є фізична особа-підприємець Лук'ян Михайло Федорович (офіційний представник).

Листом від 19.09.2017 ФОП Лук'ян М.Ф. повідомив ТОВ "ТРЕК-С", що зовнішній вигляд обладнання не характерний для продукції компанії NTC, обладнання відрізняється від оригінального конструктивно, зокрема розташуванням керуючих елементів, двигуна, та інших вузлів, продукція з вказаними серійними номерами не випускалась заводом NTC. Розташування шильдів з технічною інформацією, їх зовнішній вигляд, а також інформація, вказана на них, не відповідає такій в оригінальних продуктах NTC. Враховуючи зазначені факти, сервісний центр відмовився обслуговувати техніку, як зазначено в листі ФОП Лук'ян М.Ф., сумнівного походження.

Отже, з урахуванням наданої виробником обладнання NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка) та ФОП Лук'ян М.Ф. у вказаних листах інформації, колегія суддів вважає, що вказані листи є належними доказами на підтвердження фальсифікації поставленого відповідачем обладнання обладнання - вібротрамбовки (віброноги) моделі NT-70, зав.№ Р24А547879 та віброплити моделі ІТ 3330, зав.№MOD-217-364.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, в тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 708 Цивільного кодексу України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором, в тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що за будь-яких умов, набуття позивачем як покупцем права відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми обумовлене належним чином доведеним фактом порушення конкретно визначених вимог щодо якості товару або виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару.

При цьому, вимога позивача про повернення грошових коштів повинна передувати відмова його від договору та повідомлення про це відповідача.

Можливість реалізації на відмову від договору у випадку його істотного порушення іншою стороною, пов'язується із дотриманням форми повідомлення про відмову, що пов'язано із вимогами ч. 3 ст. 214 Цивільного кодексу України, відповідно до якої відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, у якій було вчинено правочин.

В оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів відмови позивача від договору, як і того, що відповідача про вказану відмову позивачем було повідомлено; наразі, висловлена позивачем у листах вимога повернути спірну суму в розмірі 150360,00 грн. здійсненої передплати товару не може бути прийнята судом як доказ на підтвердження вказаних обставин, оскільки у вказаних листах - вимогах про відмову позивача від договору не йдеться, а зазначається тільки про відмову від прийняття товару; доказів звернення до суду з вимогами про розірвання укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки обладнання позивачем суду не надано.

Проте колегія суддів не погоджується з вказаними висновками.

В матеріалах справи містяться копії листів вих. №109 від 08.09.2017, вих. №103 від 01.09.2017 адресовані ТОВ "ЮА-Будсервіс", в якому ТОВ "ТРЕК-С" відмовляється прийняти поставлене відповідачем обладнання та просить повернути перераховані кошти в сумі 150360,00 грн.

Враховуючи те, що договір поставки було укладено у спрощений спосіб (тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень тощо), вказаний вище лист є належним доказом на підтвердження відмови позивача від договору та виставлення відповідачу вимоги повернути сплачену за товар грошову суму.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів, перерахованих за обладнання, в сумі 150360,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

У відповідності до ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В обґрунтування вимоги про стягнення збитків, позивач посилається на те, що внаслідок поставки відповідачем фальсифікованого обладнання ТОВ "ТРЕК-С" та зважаючи на неможливість належної експлуатації поставленого відповідачем обладнання, відсутність сервісних центрів та невідоме походження придбаних вібротрамбовки та віброплити, товариство з метою виконання своїх зобов'язань за договором підряду 04-М-17 від 31.07.2017 понесло витрати на оренду обладнання у інших суб'єктів господарювання, а саме: ТОВ "Бест Енд Фаст", ПП "Будпрокат" та ТОВ "Фортрент" на загальну суму 54372,60 грн. в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача подвійний розмір понесених витрат.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування неможливості використання поставленого відповідачем обладнання (вібротрамбовки NTC NT-70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC) з метою виконання комплексу робіт з влаштування виробничо-господарсько-протипожежного водопроводу згідно договору будівельного підряду №04-М-17 від 31.07.2017, натомість, заявляючи вимоги про стягнення збитків, позивач наголошує тільки на факт поставки неоригінального обладнання, залишаючи поза увагою відсутність зазначення під час укладення з відповідачем договору поставки у спрощений спосіб інформації щодо конкретної мети придбання обладнання.

Враховуючи надані сторонами докази та обставини справи, колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами всього складу правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності виконавця, а саме: протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 108745,20 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до статті 681 Цивільного кодексу України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

В матеріалах справи міститься копія листа позивача вих.№103 від 01.09.2017, в якому позивач повідомляє про невідповідність товару (виявлені позивачем недоліки).

Таким чином, перебіг строку для подачі позову до відповідача в даному випадку розпочався 01.09.2017 і закінчувався 01.09.2018.

У відповідності до відмітки господарського суду міста Києва, яка міститься на першому аркуші позовної заяви, позовну заяву подано місцевому господарському суду 08.05.2018, тобто без пропущення установленого строку позовної давності.

Стосовно доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2018, щодо неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг та ціною позову, а також відсутності детального опису робіт (наданих послуг) та надання відповідних доказів, колегія суддів зазначає наступне.

25.09.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" надійшла заява про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24000,00 грн.

За приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У рішенні суду від 19.09.2018 у справі №910/5744/18 не було здійснено розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач у загальному розмірі 24000,00 грн.

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2018 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката відповідачем надано суду першої інстанції оригінал ордеру на надання правової допомоги серії КВ №402521 від 23.07.2018; копію договору про надання юридичних послуг від 14.05.2018; копію заявки на надання послуг №2 від 14.05.2018 до вказаного договору; копію акту №1 про надані послуги від 20.09.2018, підписаного з боку відповідача директором ТОВ "ЮА-Будсервіс", згідно якого виконавець надав, а клієнт прийняв послуги представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі №910/5744/18 за позовом ТОВ "Трек-С" до ТОВ "ЮА-Будсервіс" про стягнення коштів, вартість яких становить 24000,00 грн.; виписку банку на підтвердження здійснення відповідачем платіжним дорученням №3258 від 16.07.2018 оплати наданих правничих послуг в розмірі 24000,00 грн., а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у даній справі.

Також судом встановлено, що адвокат Чередніченко Максим Миколайович (посвідчення адвоката №003126 від 20.12.2017) був присутнім в судових засіданнях 08.08.2018, 28.08.2018, 04.09.2018, 12.09.2018 та 19.09.2018 по розгляду справи №910/5744/18 та представляв інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс", відповідачем було подано письмовий відзив на позов в порядку ст. 165 ГПК України, заперечення на відповідь на відзив, заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності, повідомлення про неможливість надання доказу тощо.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені відповідачем до стягнення витрати на послуги адвоката в розмірі 24000,00 грн. нормативно та документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому з урахуванням часткового задоволення позову дійшов висновку, що вимоги відповідача про стягнення з позивача понесених ТОВ "ЮА-Будсервіс" витрат на оплату професійної правничої допомоги підлягають задоволенню в розмірі 10072,69 грн.

Твердження позивача про відсутність підстав для покладання на позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги, посилаючись на те, що представництво інтересів відповідача в суді здійснюється не адвокатом, а фізичною особою по дорученню, тобто не в рамках договору про надання відповідних адвокатських послуг, є помилковими, оскільки відповідно до ч.4 ст.60 ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи в частині відмови позовних вимог щодо стягнення 150360,00 грн., а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 150360,00 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову; в іншій частині рішення необхідно залишити без змін. Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2018 у справі №910/5744/18 підлягає частковому скасуванню з урахуванням визначеної судом апеляційної інстанції суми витрат на оплату професійної правничої допомоги, яка підлягає до стягнення з позивача.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

15.01.2019 відповідачем через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн. при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката відповідачем надано суду копію ордеру на надання правової допомоги серії КВ №402521 від 23.07.2018; копію довіреності від 24.07.2018; копію акту №2 про надані послуги від 19.12.2018, підписаного з боку відповідача директором ТОВ "ЮА-Будсервіс", згідно якого виконавець надав, а клієнт прийняв послуги представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції у справі №910/5744/18 за позовом ТОВ "Трек-С" до ТОВ "ЮА-Будсервіс" про стягнення коштів, вартість яких становить 18000,00 грн.; виписку банку на підтвердження здійснення відповідачем платіжним документом №3618 від 19.11.2018 оплати наданих правничих послуг в розмірі 18000,00 грн.

Також суд звертає увагу на те, що адвокат Чередніченко Максим Миколайович (посвідчення адвоката №003126 від 20.12.2017) був присутнім в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.01.2019 по розгляду справи №910/5744/18 та представляв інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс", відповідачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 165 ГПК України.

Отже, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені відповідачем до стягнення витрати на послуги адвоката в розмірі 18000,00 грн. при розгляді в суді апеляційної інстанції нормативно та документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому з урахуванням часткового задоволення позову дійшов висновку, що вимоги відповідача про стягнення з позивача понесених ТОВ "ЮА-Будсервіс" витрат на оплату професійної правничої допомоги при розгляді в суді апеляційної інстанції підлягають задоволенню в розмірі 7554,60 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі №910/5744/18 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" (вул. Василя Касіяна 2/1, оф. 3, м. Київ, 03191; код ЄДРПОУ 38683702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" (вул. Заболотного 33/162, м.Київ, 03143; код ЄДРПОУ 38040474) 150360 грн. (сто п'ятдесят тисяч триста шістдесят гривень), 2255,40 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять гривень 40 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині в позові відмовити.»

Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2018 у справі №910/5744/18 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину додаткового рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" (вул. Заболотного 33/162, м.Київ, 03143; код ЄДРПОУ 38040474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" (вул. Василя Касіяна 2/1, оф. 3, м. Київ, 03191; код ЄДРПОУ 38683702) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10072,69 грн. (десять тисяч сімдесят дві гривні 69 копійок).

В решті витрат на професійну правничу допомогу відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Будсервіс" (вул. Василя Касіяна 2/1, оф. 3, м. Київ, 03191; код ЄДРПОУ 38683702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек-С" (вул. Заболотного 33/162, м.Київ, 03143; код ЄДРПОУ 38040474) 3383,10 грн. (три тисячі триста вісімдесят три гривні 10 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 7554,60 грн. (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні 60 копійок) витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції.

В решті витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/5744/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім

(повний текст постанови складено 24.01.2019)