Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 483/1863/17

Провадження № 14-515 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Гудими Д.А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (далі також - прокурор) в інтересах держави до Головного управління (далі також - ГУ) Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,- Фермерське господарство (далі також - ФГ) «Говерла-2017» (далі також - третя особа), про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки

за касаційною першого заступника прокурора Миколаївської області на ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2018 року, постановлену суддею Казанлі Л. І., й постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2018 року, прийняту колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі БазовкіноїТ.М., КушніровоїТ.Б., ЯворськоїЖ.М.

Учасники справи:

позивач: заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1;

відповідачі: ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3;

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ФГ «Говерла-2017».

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 3 листопада 2017 року прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

1.1. Визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держземагентства у Миколаївській області № 2294-сг від 5 листопада 2014 року та № 71-сг від 15 січня 2015 року (далі разом - оскаржувані накази);

1.2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 60 га з кадастровим номером НОМЕР_1 у межах території Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області(далі - земельна ділянка), укладений 15 січня 2015 року ГУ Держземагентства у Миколаївській області з ОСОБА_3 (далі - договір оренди);

1.3. Зобов'язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку державі в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області

2. Мотивував позов такими обставинами:

2.1. 5 листопада 2014 року ГУ Держземагентства у Миколаївській області видало наказ № 2294-сг, яким надало ОСОБА_7 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 60 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

2.2. 15 січня 2015 року ГУ Держземагентства у Миколаївській області видало наказ № 71-сг, яким затвердило проект землеустрою та передало в оренду ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства земельну ділянку.

2.3. Того ж дня на підставі останнього наказу ГУ Держземагентства у Миколаївській області уклало з ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки строком на 10 років.

2.4. 16 січня 2015 року право оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєструвала Реєстраційна служба Очаківського міськрайонного управління юстиції.

2.5. Оскаржувані накази видані з порушенням вимог чинного законодавства, а ОСОБА_3 фактично не мав наміру реалізувати право на здійснення підприємницької діяльності шляхом створення фермерського господарства, оскільки сільськогосподарська техніка у нього відсутня.

2.6. 21 травня 2015 року ОСОБА_3 передав у суборенду земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «Колос 2011».

2.7. 19 липня 2017 року, тобто через два з половиною роки після отримання земельної ділянки в оренду, ОСОБА_3 створив ФГ «Говерла-2017».

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

3. 28 березня 2018 року Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області постановив ухвалу, якою залучив ФГ «Говерла-2017» до участі у справі як третю особу.

4. 29 травня 2018 року Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі та роз'яснив, що розгляд цього спору віднесений до юрисдикції господарського суду.

5. Мотивував ухвалу тим, що у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, і обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до третьої особи з моменту її державної реєстрації. А тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи. Суд, зокрема, обґрунтував ухвалу висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 17 липня 2018 року Апеляційний суд Миколаївської області ухвалив постанову, якою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

7. Мотивував постанову тим, що:

7.1. Третя особа зареєстрована в установленому законом порядку після отримання ОСОБА_3 права користування земельної ділянки, яка була виділена саме для ведення фермерського господарства.

7.2. Учасниками цього спору є держава, в інтересах якої діє прокурор, та юридичні особи, а не фізична особа (ОСОБА_3). А тому спір належить до юрисдикції господарського суду.

8. Апеляційний суд відхилив доводи прокурора про те, що стороною у спірних правовідносинах є фізична особа ОСОБА_3, і що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 8 травня 2015 року у справі № 910/13755/17, від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 і від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16, обов'язковою ознакою справ, які віднесені до юрисдикції загальних судів, є наявність серед сторін цього спору фізичної особи та предмету спору, що стосується її прав і обов'язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 8 серпня 2018 року перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

10. Просить скасувати ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

11. 17 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

12. Обґрунтував ухвалу тим, що перший заступник прокурора Миколаївської області оскаржує ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2018 року з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Прокурор мотивує касаційну скаргу тим, що спірні правовідносини виникли у ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області з ОСОБА_3 А обов'язковою ознакою справ, які віднесені до юрисдикції загальних судів, є наявність серед сторін цього спору фізичної особи і предмета спору, який стосується її прав та обов'язків. Тому вважає, що спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

14. Обґрунтовує касаційну скаргу також висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постановах від 8 травня 2015 року у справі № 910/13755/17, від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16, від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16 і від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц.

Позиції інших учасників справи

15. 11 вересня 2018 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу. Просить залишити її без задоволення. Мотивує тим, що у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, і обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до ФГ «Говерла-2017» з дня його державної реєстрації. А тому згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у її постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц і від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, сторонами у спорі мають бути юридичні особи.

16. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

17. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час відкриття провадження, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

18. Згідно з частинами першою та другою статті 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час відкриття провадження, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

19. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов, або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права, або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України у вказаній редакції).

20. Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави (абзац 4 частини першої статті 2 ГПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження).

21. Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, а позивачами могли бути, зокрема, прокурори.

22. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

23. Відтак, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб'єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, спори про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів щодо земельних ділянок розглядаються господарськими судами, якщо сторонами таких спорів є, насамперед, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, а інші земельні спори - за правилами цивільного судочинства.

24. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, прокурор вказує на те, що за змістом статей 1, 7 і 8 Закону України «Про фермерське господарство» саме громадянину надається земельна ділянка для ведення фермерського господарства за обов'язковою процедурою без проведення земельних торгів.

25. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

26. Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

27. Суд апеляційної інстанції встановив, що на підставі наказу ГУ Держземагентства у Миколаївській області від 15 січня 2015 року № 71-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду» був укладений договір оренди, згідно з яким земельна ділянка передана для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

28. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом, для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

29. Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

30. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що третя особа була зареєстрована 19 липня 2017 року, тобто після видання оскаржених наказів, укладення договору оренди та державної реєстрації відповідного права. А позов поданий 3 листопада 2017 року.

31. Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

32. За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконуєфермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

33. Отже, з моменту, коли ОСОБА_3 створив фермерське господарство, у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

34. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що спір стосується земельної ділянки, наданої в оренду фермерському господарству, а не фізичній особі.

35. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, на їхні земельні спори з прокурором, який діє в інтересах держави, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, поширюється юрисдикція господарських судів (близькі за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц і від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц).

36. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованимидоводи ОСОБА_3, викладені у відзиві на касаційну скаргу, а висновки судів першої й апеляційної інстанцій - правильними.

37. Наведені прокурором висновки Великої Палати Верховного Суду не можуть бути застосовними у цій справі з огляду на відмінність правовідносин між сторонами відповідних спорів:

37.1. У справі № 910/13755/17, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2015 року в якій звертає увагу прокурор, сільська рада оспорила наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо передання у власність фізичній особі земельної ділянки для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

37.2. В інших справах, які прокурор згадує у касаційній скарзі, - № 911/4144/16 і № 911/4111/16 - юридична особа через порушення її права постійного користування земельною ділянкою оспорила наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання цієї ділянки у власність фізичній особі. ВеликаПалата Верховного Суду у постановах від 15 і від 16 травня 2018 року дійшла висновку, що вирішення спору впливає на права й обов'язки фізичної особи, а тому закрила провадження у справі.

37.3. У справі №306/2004/15-ц прокурор оспорив, зокрема, рішення сільської ради про відчуження фізичній особі права на земельну ділянку поза процедурою земельних торгів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року вважала, що оскільки на відповідну земельну ділянкуправа набула фізична особа, то, незважаючи на наявність у неї статусу підприємця, справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

38. Натомість, у справі № 483/1863/17 прокурор оспорив наказ ГУ Держземагенства у Миколаївській області про передання в оренду фізичній особі земельної ділянки для ведення фермерського господарства та укладений між ними договір оренди.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

39. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

40. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. Зважаючи на надану оцінку аргументам учасників справи та висновкам судів першої й апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Отже, ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2018 року необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

(2.2) Щодо судових витрат

42. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

1. Касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.Р.КібенкоО.М.Ситнік В.С.КнязєвО.С.Ткачук Л.М.ЛобойкоВ.Ю.Уркевич О.Г.ЯновськаПовний текст постанови підписаний 22 січня 2019 року.