П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 361/2562/16-а

Провадження № 11-1179апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Князєва В.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (судді Желтобрюх І. Л., Бєлова Л. В., Парінов А. Б.),

У С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила:

- зобов'язати Заворицьку сільську раду Броварського району Київської області надати відповідь на запит на інформацію від 15 квітня 2016 року;

- скасувати рішення Калитянської селищної ради об'єднаної територіальної громади Броварського району Київської області від 05 травня 2016 року № 171 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою» в частині відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства в с. Заворичі Броварського району Київської області;

- зобов'язати Калитянську селищну раду об'єднаної територіальної громади розглянути заяву ОСОБА_3 від 15 квітня 2016 року, яку зареєстровано 20 квітня 2016 року за № 123, про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки у власність повторно, відповідно до вимог чинного законодавства.

2. Позов мотивовано тим, що оскаржувані бездіяльність та рішення відповідачів порушують право позивача на доступ до публічної інформації, а також право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Броварський міськрайонний суд Київської області постановою від 15 травня 2017 року позов задовольнив.

4. Місцевий суд обґрунтував свої висновки тим, що надана Заворицькою сільською радою Броварського району Київської області відповідь на запит ОСОБА_3 була неповною, а наведені в оскаржуваному рішенні мотиви відмови у наданні їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не підтверджені жодними доказами.

5. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 жовтня 2017 року скасував постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області повторно розглянути запит на інформацію від 15 квітня 2016 року та надати ОСОБА_3 відповідь на такий запит у порядку та строки, встановлені Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», ухваливши у цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

6. Цією ж постановою суд апеляційної інстанції закрив провадження в адміністративній справі щодо вимог позову про: визнання незаконним та скасування рішення Калитянської селищної ради об'єднаної територіальної громади від 05 травня 2016 року № 171 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою» в частині відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства в с. Заворичі; зобов'язання Калитянської селищної ради Броварського району Київської області розглянути повторно на черговому пленарному засіданні сесії ради заяву ОСОБА_3 від 15 квітня 2016 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у приватну власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства України.

7. На обґрунтування своїх висновків суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки на час надання відповіді Калитянська селищна рада об'єднаної територіальної громади Броварського району Київської області як юридична особа не існувала, то висновок суду першої інстанції про можливість задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання виконавчого комітету цієї ради повторно розглянути запит позивача на інформацію від 15 квітня 2016 року є хибним.

8. Закриваючи провадження у справі у частині позовних вимог щодо скасування рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у приватну власність та зобов'язання повторно розглянути це питання на черговому пленарному засіданні сесії ради, Київський апеляційний адміністративний суд виходив із того, що спір в цій частині стосується права власності та користування спірною земельною ділянкою іншими особами, тобто спір виникає з цивільних правовідносин, а отже він не може бути вирішений у порядку адміністративного судочинства.

9. Ухвалами від 14 грудня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд частково задовольнив заяви Калитянської селищної ради та ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення, повернувши з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у тій частині вимог, провадження за якими було закрито, а саме: 909 грн 48 коп. на користь Калитянської селищної ради, 1102 грн 40 коп. - на користь ОСОБА_3

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та залишення в силі постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2017 року.

11. Скаржник вважає, що висновки місцевого адміністративного суду є правильними, його рішення - законним і обґрунтованим, тому суд апеляційної інстанції скасував це рішення помилково.

Позиція інших учасників справи

12. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

13. Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 14 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3

14. На підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року, справу прийняв до провадження суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та призначив її до розгляду.

15. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 жовтня 2018 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, а саме у зв'язку з тим, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

16. ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 16 жовтня 2018 року прийняла та призначила цю справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику її учасників.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

17. 15 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до старости с. Заворичі з заявою, в якій зазначила, що є власником земельної ділянки у АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1, поруч з якою знаходиться ділянка її батька з номером НОМЕР_2. Поряд з указаними ділянками розташована неприватизована земельна ділянка, якою користувалася інша особа, яка померла. У зв'язку з цим ОСОБА_3 просила: надати інформацію про те, чи надавалася ця земельна ділянка будь-кому у користування, якщо так, то надати копії відповідних рішень і договорів; надати перелік земельних ділянок у межах с. Заворичі, які не надані у користування та не приватизовані та можуть бути використані для будівництва та обслуговування житлового будинку; надати перелік вільних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території с. Заворичі.

18. У відповідь на цю заяву ОСОБА_3 надійшов лист, у якому повідомлено про те, що на підставі судового рішення від 06 вересня 2011 року у справі

№ 2-2551/11 право власності на будинок і земельні ділянки перейшло до спадкоємців померлої ОСОБА_5 Зазначено, що в указаному заявником місці відсутні вільні земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків господарських будівель та споруд. На цей час село користується генеральним планом забудови с. Завроичі, який потребує змін і доповнень. Тому, з огляду на відсутність достатньої містобудівної документації немає можливості надати земельну ділянку за вказаною адресою.

19. Зазначений лист складений на бланку Заворицької сільської ради Броварського району Київської області із зазначенням реєстраційного № 58 від 25 квітня 2016 року без зазначення посадової особи, яка його склала, її підпису та дати складення.

20. Також, 15 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернулася із заявою на адресу голови Калитянської селищної ради, в якій порушувала питання про безоплатне надання їй у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розвитку особистого підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1, в кінці земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

21. Розглянувши цю заяву, Калитянська селищна рада об'єднаної територіальної громади Броварського району Київської області прийняла рішення від 05 травня 2016 року № 171, яким відмовила ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та аргументів учасників справи

(І) Щодо вимог, пов'язаних із наданням відповіді на запит про отримання публічної інформації.

22. Перевіряючи обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути запит на інформацію від 15 квітня 2016 року та надати ОСОБА_3 відповідь на такий запит у порядку та строки, встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації», Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

23. Відповідно до статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

24. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

25. Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації відповідно до статті 12 указаного Закону є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

26. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (стаття 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

27. У пункті 6 частини першої статті 14 указаного Закону визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

28. У статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» наведений вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання.

29. За правилами частини третьої цієї статті розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

30. У справі, яка переглядається суди встановили, що у відповідь на запит ОСОБА_3 про отримання публічної інформації від 15 квітня 2016 року, позивачу надійшов лист на бланку Заворицької сільської ради Броварського району Київської області, який не містив усіх запитуваних відомостей, а також обов'язкових реквізитів, зокрема дати складення, посади та підпису посадової особи, яка його склала.

31. При цьому, як убачається з матеріалів справи, Калитянська селищна рада висловила думку, що така відповідь не може вважатися офіційним документом з огляду на наведені дефекти форми та зазначила, що відповідь на запит ОСОБА_3 від 15 квітня 2016 року має надати виключно Калитянська селищна рада або її виконавчий комітет (т. 1 а. с. 217-218).

32. Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд мотивував свої висновки тим, що на час надання згаданої відповіді Калитянська селищна рада об'єднаної територіальної громади броварського району Київської області як юридична особа не існувала, протиправних дій щодо позивача не вчиняла, а тому немає законних підстав для зобов'язання її повторно розглядати запит ОСОБА_3

33. Відносини, що виникають у процесі добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, урегульовані Законом України від 05 лютого 2015 року № 157-VIII «Про добровільне об'єднання територіальних громад».

34. Положеннями цього Закону передбачено, що об'єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об'єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.

35. Об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.

36. З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об'єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

37. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою (частини перша, третя та четверта статті 8 цього Закону).

38. Розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 13 серпня 2015 року № 302 затверджено висновок Київської обласної державної адміністрації щодо відповідності Конституції та законам України проекту рішення «Про добровільне об'єднання територіальних громад» щодо добровільного об'єднання територіальних громад сіл Бервиця, Мокрець Мокрецької сільської ради, села Заворичі Заворицької сільської ради, села Семиполки Семиполківської сільської ради, села Опанасів та смт Калита Калитянської селищної ради в об'єднану Калитянську селищну територіальну громаду з центром у смт Калита.

39. До персонального складу виконавчого комітету Калитянської селищної ради, який є юридичною особою, входить староста с. Заворичі.

40. Заворицьку сільську раду припинено як юридичну особу 25 липня 2016 року.

41. З цих підстав суд першої інстанції 23 листопада 2016 року за згодою позивача здійснив заміну відповідачів у справі правонаступниками.

42. Беручи до уваги установлені в справі обставини щодо дефектності відповіді, наданої на запит ОСОБА_3 від 15 квітня 2016 року про отримання публічної інформації, які сторони не заперечують, а також наведені правові норми, якими врегульовано відносини, що виникають у процесі добровільного об'єднання територіальних громад, зокрема і відносини правонаступництва, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

43. Суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого суду в зазначеній частині помилково.

44. ТакожВелика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, застосувавши до цих відносин положення Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян».

(ІІ) Щодо вимог, пов'язаних із наданням дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

45. У частині вимог позивача про скасування рішення відповідача від 05 травня 2016 року № 171 та зобов'язання його повторно розглянути питання про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції закрив провадження в адміністративній справі, оскільки вважав, що ці вимоги пов'язані зі спором, який виник із цивільних правовідносин, а саме стосується права власності та користування зазначеною земельною ділянкою іншими особами.

46. Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

47. За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

48. Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

49. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

50. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

51. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

52. Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

53. За правилами частин шостої, сьомої і десятої статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

54. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

55. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

56. Отже, наведеними нормами права встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.

57. ВеликаПалата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

58. Так, у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

59. Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

60. Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

61. Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

62. На обґрунтування своїх висновків про існування цивільно-правового спору суд апеляційної інстанції послався на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2011 року у справі № 2-2551/11.

63. Як убачається з цього рішення, суд визнав за ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 право власності на 4/6, 1/6 і 1/6 відповідно частини житлового будинку АДРЕСА_2 та, в таких же частинах, право власності на земельні ділянки площею 0,1200 га під забудову і площею 0,2300 га для ведення особистого селянського господарства, розташовані в АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5

64. Крім того, відповідно до пункту 2 рішення Калитянської селищної ради об'єднаної територіальної громади Броварського району Київської області від 05 травня 2016 року № 170 ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 вирішено надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати в спільну часткову власність земельні ділянки площею 0,12 га та 0,23 га за адресою: АДРЕСА_2.

65. Водночас ОСОБА_3 у своїй заяві від 15 квітня 2016 року просила надати їй у власність земельну ділянку площею 0,25 га за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1.

66. Як убачається зі змісту спірного рішення, відповідач, відмовляючи ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначив про те, що згідно з кадастровою документацією земельна ділянка зарахована за адресою: АДРЕСА_2.

67. Однак суд апеляційної інстанції цих обставин не перевірив, не витребував доказів, з яких би можна було б установити, про яку конкретно земельну ділянку йдеться і чи дійсно її зараховано за вказаною адресою.

68. Відповідно до листа Управління Дежгеокадастру у Броварському районі Київської області від 17 січня 2017 року № ПІ-2/0-8/6-17 в Управлінні відсутня інформація щодо перебування спірної земельної ділянки у користуванні (оренді) чи власності будь-яких осіб.

69. ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на те, що в цій справі судами не встановлено обставин існування у будь-яких осіб дійсного речового права саме на ту земельну ділянку, про яку зазначав позивач в своїй заяві від 15 квітня 2016 року, тому посилання суду апеляційної інстанції на висновки, наведені у постановах Верховного Суду України від 10 листопада 2015 року, 29 березня 2017 року, 27 квітня 2017 року (справи №21-2319а15, №21-3412а16, №21-2111а16 відповідно) є недоречними.

70. Оскільки у справі, яка переглядається, не встановлено наявності існуючого речового права на спірну земельну ділянку у позивача або інших осіб, а рішення відповідача, яке оскаржується, - про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не спричиняє виникнення, зміни або припинення речового права на цю земельну ділянку і не може порушувати прав на неї (за наявності таких) інших осіб, то висновок суду апеляційної інстанції про існування цивільно-правового спору у цій частині позовних вимог видається передчасним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

71. Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив своє рішення за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

72. Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 349 КАС (у редакції, чинній на час здійснення касаційного перегляду) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

73. Відповідно до статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

74. За змістом частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

75. У касаційній скарзі позивач ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції, однак, з урахуванням наведених норм процесуального права, скасування судового рішення, яке перешкоджає провадженню у справі має наслідком направлення справи до відповідного суду для продовження її розгляду.

76. Беручи до уваги наведене, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова Київського апеляційного адміністративного суду - скасуванню у частині закриття провадження в справі з її направленням до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, в іншій частині - скасуванню та залишенням у силі постанови суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

77. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

78. ОскількиВелика Палата Верховного Суду скасовує рішення суду апеляційної інстанції і в частині направляє справу на продовження апеляційного розгляду, а в іншій частині - залишає в силі рішення суду першої інстанції, тобто не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то розподіл судових витрат не здійснюється.

79. Водночас, як убачається з матеріалів справи, ухвалами від 14 грудня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд частково задовольнив заяви Калитянської селищної ради та ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення, повернувши з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору: 909 грн 48 коп. на користь Калитянської селищної ради, 1102 грн 40 коп. - на користь ОСОБА_3

80. За змістом цих ухвал, сторонам у справі були повернуті кошти зі сплати судового збору у тій частині, в якій було закрито провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

81. Оскільки, переглянувши справу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження в справі з її направленням для продовження апеляційного розгляду, то зазначені ухвали також підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 2, 3, 4, 17 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), статтями 345, 349, 352, 353, 356, 359 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у частині закриття провадження в адміністративній справі щодо вимог позову про: визнання незаконним та скасування рішення Калитянської селищної ради об'єднаної територіальної громади від 05 травня 2016 року № 171 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою» в частині відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства в с. Заворичі; зобов'язання Калитянської селищної ради Броварського району Київської області розглянути повторно на черговому пленарному засіданні сесії ради заяву ОСОБА_3 від 15 квітня 2016 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у приватну власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства України - скасувати.

3. Справу в цій частині направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

4. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3про зобов'язання Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області повторно розглянути запит на інформацію від 15 квітня 2016 року та надати ОСОБА_3 відповідь на такий запит у порядку та строки, встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації» - скасувати.

5. Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2017 року щодо задоволення позову в цій частині залишити в силі.

4. Скасувати ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року про повернення з Державного бюджету України судових витрат зі сплати судового збору на користь Калитянської селищної ради та ОСОБА_3.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко С. В. Бакуліна Л. І. Рогач В. В. Британчук І. В. Саприкіна Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич Л. М. Лобойко О. Г. Яновська Н. П. Лященко