печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3267/18-ц

Категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар Саницька Б.В.,

справа № 757/3267/17-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач 1: народний депутат України ОСОБА_2,

відповідач 2: Державне підприємство «Парламентський телеканал «РАДА»,

вимоги позивача: захист честі, гідності, ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та спростування такої інформації,-

представник позивача: ОСОБА_3 ,

представник відповідача 1: ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою до ОСОБА_2, Державного підприємства «Парламентський телеканал «РАДА» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та спростування такої інформації.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 20.12.2017 року на пленарному засіданні Верховної Ради України о 10 год. 38 хв. відбувся виступ відповідача ОСОБА_2, під час якого він поширив недостовірну інформацію щодо позивача, а саме зазначив, що «…є факти, що компанія пана ОСОБА_1 вже торгує не тільки з окупованою частиною Донецької та Луганської областей, а торгують ще і з Кримом… У нас є факти на даний момент, що топ-менеджери фірми ОСОБА_1». Поширена інформація про наявність у позивача компанії є недостовірною, адже він не є засновником жодної компанії, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім цього, на думку позивача, внаслідок недостовірності факту володіння ним жодними компаніями, інформація про факт здійснення такими компаніями торгівлі з окупованими територіями Донецької та Луганської областей та Кримом також є недостовірною. Така інформація є негативною для позивача, адже створює негативні наслідки для нього у вигляді недовіри з боку виборців, ставить під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральних принципів, може сформувати враження, що позивач прямо чи опосередковано фінансує терористичну діяльність на цих територіях. Враховуючи формулювання використаних при поширенні інформації тверджень, поширена недостовірна інформація є фактичним твердженням. Таким чином, на думку позивача, відповідачі поширили недостовірну інформацію, яка містить фактичні дані та підлягає спростуванню, у зв'язку з чим просив визнати інформацію, поширену відносно позивача народним депутатом України ОСОБА_5 під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради України, що відбулось 20.12.2017 року, а саме: «..є факти, що компанія пана ОСОБА_1 вже торгує не тільки з окупованою частиною Донецької та Луганської областей, а торгують ще і з Кримом…», «…у нас є факти на даний момент, що топ-менеджери фірми ОСОБА_1» недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача; зобов'язати народного депутата України ОСОБА_2 на наступному з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі пленарному засіданні Верховної Ради України оголосити резолютивну частину рішення суду, не допускаючи при цьому власних коментарів; зобов'язати державне підприємство «Парламентський телеканал «Рада» забезпечити транслювання зазначеного виступу народного депутата України. ОСОБА_2 з метою спростування ним недостовірної інформації шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду, яке відбудеться на наступному з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі пленарному засіданні Верховної Ради України; судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою від 09.02.2018 року провадження у справі відкрито за правилами ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи призначено за правилами прощеного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 23.02.2018 року суд задовольнив заяву представника відповідача і вирішив розглянути справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти вимог заперечував, позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Представник державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, суд приходить до наступних висновків.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

За правилами статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Судом встановлено, що 20.12.2017 року відбулось пленарне засідання Верховної Ради України, під час якого о 10 год. 38 хв. виступив народний депутат України ОСОБА_2 В своєму виступі відповідач поширив, а державне підприємство «Парламентський телеканал «Рада» розповсюдив, інформацію щодо позивача такого змісту: «… Є факти, що компанія пана ОСОБА_1 вже торгує не тільки з окупованою частиною Донецької та Луганської областей, а торгують ще і з Кримом… У нас є факти на даний момент, що топ-менеджери фірми ОСОБА_1».

Вказана інформація стосується позивача, про що свідчить пряма вказівка на його прізвище.

Факт поширення цієї інформації не спростовано відповідачем та підтверджується роздруківкою стенограми виступу ОСОБА_2 на пленарному засіданні Верховної Ради України 20.12.2017 з сайту Верховної Ради України www.rada.gov.ua, а також відеозаписом виступу народного депутата України ОСОБА_2, наданого листом державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» від 09.01.2018 № 23-29/1.

Зазначена інформація поширена серед невизначеного кола осіб, оскільки у сесійній залі Верховної Ради України під час виступу ОСОБА_2 були присутні 346 народних депутатів України, що підтверджується роздруківкою з сайту Верховної ради України www.rada.gov.ua інформації щодо електронної реєстрації на пленарному засіданні Верховної Ради України 20.12.2017 року, а також, роздруківкою на YouTube-каналі державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» підтверджується, що цей виступ переглянули більше 240 глядачів.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.

Зі змісту поширеної інформації можна дійти висновку, що інформація, поширена відповідачем ОСОБА_5 містить фактичні дані, а відтак може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності і як наслідок може бути визнана недостовірною.

Як вбачається з матеріалів справи, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003468066 від 12.01.2018 року, наданого позивачем, встановлено, що за критерієм пошуку в цьому реєстрі: «ОСОБА_1» позивач був засновником товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОМ». Діяльність цього товариства припинена 23.02.2006 року, що підтверджується роздруківкою інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є у відкритому доступі на сайті usr.minjust.gov.ua. Інших компаній за позивачем не зареєстровано.

В матеріалах справи міститься також роздруківка відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, стосовно ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», відповідно до якої засновником цього товариства є ОСОБА_6, що також спростовує те, що позивач є засновником цієї компанії.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Частиною першою ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що його дія поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Інших доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем не надано, у зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є належним підтвердженням факту відсутності в позивача компаній. Відповідно, відсутність у позивача компанії спростовує факт торгівлі такої компанії з окупованими територіями.

Твердження представника відповідача ОСОБА_2 щодо фактичного володіння позивачем компаній, які торгують з окупованими територіями та посилання на роздруківку статті «Почему «расходятся» собственники крупнейшего украинского производителя снэков» на сайті Delo.ua від ІНФОРМАЦІЯ_2 року та інтерв'ю «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 14.10.2014 року, спростовується записами у трудовій книжці ОСОБА_1

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1, останній до 12.11.2014 року працював в Корпорації «С.І. Груп», ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» на посаді радника генерального директора з юридичних питань.

Таки чином, запис в трудовій книжці лише підтверджує, що позивач мав трудові відносини з цими компаніями на час публікації зазначених інтерв'ю, і жодним чином не підтверджує факту того, що позивач є засновником цих компаній.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 про фактичне володіння позивачем компаніями спростовується також постановою про закриття кримінального провадження №22013040000000177 від 27.02.2015 року. Зі змісту постанови вбачається, що слідством не було встановлено відношення ОСОБА_1 до фінансово-господарської діяльності корпорації «С.І. Груп» та підприємств, що входять до її складу.

Суд також не погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_2 відносно того, що належним підтвердженням факту володіння позивачем компаніями може бути те, що позивачем не визнано в судовому порядку недостовірною подібну інформацію, розміщену раніше в засобах масової інформації. Здійснення заходів щодо захисту своїх прав та інтересів є правом, а не обов'язком позивача, а отже суд вважає, що невжиття таких заходів не підтверджує того, що ці публікації є підтвердженням наявності в позивача компаній, які торгують з окупованими територіями.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 29.03.2018 року у справі № 591/1186/18 не підтверджує факту торгівлі компаній позивача з окупованою частиною Донецької та Луганської областей та Кримом. Роздруківка вироку суду з Єдиного державного реєстру судових рішень не містить посилання на особу позивача, а факт того, що позивач є власником компаній, які зазначені в цьому вироку, спростований наявними доказами у справі.

Відповідно до ст.ст. 76, 80, 81 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи,які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази,які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмету доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, зазначені представником відповідача ОСОБА_2 докази, не підтверджують факту наявності у ОСОБА_1 будь-яких компаній.

Суд не підтримує доводи відповідача, про те, що достовірність поширеної інформації підтверджується роздруківками інших публікацій засобів масової інформації.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем стосовно позивача було поширено недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсності і спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поширення вказаної інформації порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам.

Крім того, суд враховує, що поширення інформації мало місце щодо приватного життя публічної особи, яка відіграє певну роль у суспільному житті України і межа допустимої критики щодо якого є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

Також суд погоджується з тим, що поширена інформація є негативною, адже її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача, як народного депутата України у вигляді недовіри з боку виборців, може сформувати у громадян враження, що позивачем прямо чи опосередковано фінансується терористична діяльність на окупованих територіях Криму, Донецької та Луганської областей, ставить під сумнів дотримання позивачем законодавства України та його моральні якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Позивач обрав спростування недостовірної інформації як один із способів захисту свого порушеного права.

Відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова), спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Із позовної заяви вбачається, що позивач просив спростувати розповсюджену щодо нього інформацію відповідачем шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду під час наступного після набрання рішенням суду законної сили пленарного засідання, не допускаючи при цьому власних коментарів.

Згідно з абзацом 2 пункту 26 вищезгаданої Постанови суд не вправі зобов'язувати відповідача оголошувати резолютивну частину рішення не допускаючи при цьому власних коментарів, оскільки даний спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Одночасно з викладеним, суд приходить до висновку, що спростування недостовірної інформації має відбуватися шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду, яке відбудеться на наступному з дня набрання законної сили рішенням суду пленарному засіданні Верховної Ради України та транслюванням відповідного пленарного засідання Державним підприємством «Парламентський телеканал «Рада».

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 2 114, 40 грн. за вимоги про спростування недостовірної інформації підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 1, 5 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 277, 297 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до народного депутата України ОСОБА_2, Державного підприємства «Парламентський телеканал «РАДА» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та спростування такої інформації - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права інформацію, поширену відносно ОСОБА_1, народним депутатом України ОСОБА_5 під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради України, що відбулось 20 грудня 2017 року, такого змісту:

-«… Є факти, що компанія пана ОСОБА_1 вже торгує не тільки з окупованою частиною Донецької та Луганської областей, а торгують ще і з Кримом. …»;

-«У нас є факти на даний момент, що топ-менеджери фірми ОСОБА_1 …».

З метою спростування недостовірної інформації зобов'язати народного депутата України ОСОБА_2 на наступному пленарному засіданні Верховної Ради України з дня набрання рішенням законної сили оголосити резолютивну частину рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до народного депутата України ОСОБА_2, Державного підприємства «Парламентський телеканал «РАДА» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та спростування такої інформації.

Зобов'язати Державне підприємтво «Парламентський телеканал «Рада» забезпечити транслювання виступу народного депутала України ОСОБА_2 з метою спростування ним недостовірної інформації шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду, яке відбудеться на наступному з дня набрання законної сили рішенням суду пленарному засіданні Верховної Ради України.

Стягнути з народного депутата України ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 114, 40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, проживаючий: АДРЕСА_1.

Відповідач 1: народний депутат України ОСОБА_2, зареєстрований: АДРЕСА_2; місце роботи 01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 5, Верховна Рада України;

Відповідач 2: Державне підприємство «Парламентський телеканал «Рада», код ЄДРПОУ 21708430, місце знаходження: 01008, м. Київ, вул. Садова, буд. 3-а.

Суддя Матійчук Г.О.