Справа № 703/4569/18

1-кп/703/287/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі засідань №1 приміщення суду в м. Сміла кримінальне провадження №1-кп/703/287/19 (справа №703/4569/18), кримінальне провадження під час досудового розслідування №120182500230001433, внесеного 29.07.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У підготовче судове засідання викликаний судом потерпілий ОСОБА_6 без поважних причин не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило, поважність причини неявки суду не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши думку учасників судового провадження, які покладались на розсуд суду щодо застосування до потерпілого накладення штрафу за неявку до суду, суд дійшов до наступних висновків.

Потерпілий повідомлений про дане судове засідання належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке вручено особисто.

Відповідно до ст.139 КПК України, якщо потерпілий, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик суду.

За вимогою ст.144 КПК України грошове стягнення накладається під час судового провадження ухвалою суду за власною ініціативою.

З урахуванням викладених обставин, враховуючи думку учасників судового провадження, суд дійшов до переконання про наявність підстав для застосування до потерпілого ОСОБА_6 грошового стягнення за неявку без поважних причин та неповідомлення про причини неприбуття у судове засідання у межах визначеного ст. 139 КПК України розміру в дохід держави.

Крім того прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду; - перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а тому наявні підстави вважати що обвинувачений схильний до вчинення злочинів.

Обвинувачений та захисник покладались на розсуд суду при обранні запобіжного заходу, зазначивши про необхідність витребування із СІЗО відомостей про стан здоров`я ОСОБА_5 та надання йому належної медичної допомоги.

Відповідно до положень ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобіганням спробам, зокрема: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка…у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Єдиною підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави … суду вважати, що… обвинувачений… може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п.5 ч.2 ст. 183).

Відповідно до положень ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується; вік та стан їх здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачуються особи, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно п. 3 ст.5 «Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини», кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш мяких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду, з урахуванням відомостей, викладених в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування, встановив наступне.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, він раніше судимий за аналогічні злочини проти власності, не одружений, не працює, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, не є особою з інвалідністю, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, що може свідчити про можливість ухилення обвинуваченого від явки до суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з якими він знайомий, і реальну можливість вчинення ОСОБА_5 інше кримінальне правопорушення.

Так, відповідно до вимог статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор… не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, яке подається до місцевого суду…, і крім відомостей, зазначених устатті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Викладені обставини доведені стороною кримінального провадження та свідчать, що заявлений ризик не зменшився, при цьому судовий розгляд не закінчився.

На підставі викладеного суд приходить до переконання, що клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою викликано об`єктивною необхідністю, та буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого, а також ступеню тяжкості висунутого обвинувачення, і зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків під час судового провадження.

Щодо заявленого клопотання захисника про витребування з СІЗО відомостей про стан здоров`я обвинуваченого суд, з`ясувавши думку інших учасників судового розгляду, встановив наступне.

За незаконне розголошення лікарської таємниці передбачається кримінальна відповідальність за ст.145 Кримінального кодексу України, за розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби кримінальна відповідальність за ст.132 КК України.

Звертаючись до лікаря пацієнт у більшості випадків бажає дотримання медичним працівником конфіденційності щодо отриманих від час надання медичної допомоги відомостей.

Так, згідно законодавства, пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта (ст. 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я (надалі Основи), ст.286 Цивільного кодексу України надалі ЦК України)).

Кореспондуючим обов`язком лікаря є необхідність дотримання так званої «лікарської таємниці», предметом якої є відомості про стан здоров`я пацієнта, про його хвороби і діагноз, огляд і результати, методи лікування, про інтимну і сімейну сторони життя, інші відомості, отримані при медичному обстеженні. Розповсюдження таких відомостей можливе лише за умови отримання згоди пацієнта. При цьому, окремо визначається, що при використанні інформації, яка становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.

Право на інформацію про стан здоров`я дитини або підопічного (недієздатної особи) мають також батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник, як законні представники такої особи (ч.2 ст.285 ЦК України, ст.39 Основ).

Оскільки обвинувачений та його близькі родичі не позбавлені права самостійно отримати письмову інформацію про його стан здоров`я, про його хвороби та діагноз, а тому, враховуючи що зазначені відомості є охоронюваною законом таємницею, передбачають певну процедуру їх витребування судом, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений зауважив, що неодноразово звертався за медичною допомогою до працівників СІЗО, проте йому вона не надавалась.

Відповідно до ст.ст. 7,8,11 ЗУ «Про попереднє ув`язнення» особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою …, підлягають медичному огляду… У виняткових випадках, … за наявності на те медичних підстав за відповідним рішенням особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, чи начальника установи для попереднього ув`язнення, санкціонованою прокурором,

їх можуть тримати в одиночних камерах.

Згідно положень ст. 11 цього Закону медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд наголошує, що обов`язком Адміністрації місць попереднього ув`язнення є, у тому числі, забезпечення осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням (ст.12 Закону).

З урахуванням цих підстав, з метою перевірки висловлених обвинуваченим тверджень щодо ненадання йому медичної допомоги, якої він потребує, під час перебування у місцях попереднього ув`язнення, наявні підстави для звернення до Адміністрації з відповідним запитом з метою підтвердження чи спростування обставин, що свідчать про порушення прав громадянина України на ефективне і доступне для всіх громадян медичне обслуговування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 176-177, 182-183, 194, 197, 314-315 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Накласти на потерпілого ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 ) грошове стягнення у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 888 грн. 50 коп., і звернути вказану суму в дохід держави.

Особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.

Копію ухвали направити потерпілому для відому.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» до шістдесяти днів строком до 16.03.2018 р. включно.

У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого щодо витребування інформації про стан здоров`я ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 21.01.2019 р. о 16:55 год..

суддя: ОСОБА_1