ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2019 року

м. Ужгород

№ 260/1349/18

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області , третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_3, яким просить:

1.Прийняти дану позовну заяву до свого провадження.

2.Визнати незаконною відмову у доступі до інформації, викладену Виноградівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області у листі-відповіді від 18.20.2018 року №7880/09 на адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 від 12.10.2018 року;

3.Зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надати позивачу - адвокату ОСОБА_1 запитувану інформацію, а саме:

- надати інформацію чи перебуває на обліку Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області громадянин ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1.

- надати інформацію про період взяття та зняття (поновлення) з обліку Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області громадянинаОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

4.Cудові витрати в розмірі судового збору та витрат на правничу допомогу (4200 грн.) стягнути з відповідача.

1. Позиції сторін

Позовні вимоги мотивовані тим, що між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 05 серпня 2016 року укладено договір про падання правової допомоги. Так, адвокатом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 подано адвокатський запит до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в якому просила: надати інформацію чи перебуває на обліку Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області громадянин ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; надати інформацію про період взяття та зняття (поновлення) з обліку Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області громадянина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; інформацію надати в електронній формі на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на поштову адресу: АДРЕСА_1.

Зазначає, що до адвокатського запиту було додано копію свідоцтва та копію ордеру та додатково обґрунтовано право на отримання запитуваної інформації. Окрім того, зазначено, що запитувана інформація не стосується майнового стану особи та не є конфіденційною інформацією.

Не отримавши відповіді на запит, адвокатом ОСОБА_1 12 листопада 2018 року повторно подано адвокатський запит.

19 листопада 2018 року адвокатом ОСОБА_1 отримано лист, в якому зазначено, що на аналогічний запит від 12 жовтня 2018 року управлінням був направлений лист про надання інформації від 18.10.2018 року №7880/09 та додано копію цієї відповіді в якій зазначено, що надання інформації щодо ОСОБА_5 в розумінні законодавства України є конфіденційною інформацією,а тому не може бути надана в даному випадку. Позивач відмову Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у наданні інформації на адвокатський запит незаконною.

26 грудня 2018 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача про заперечення щодо позову, де зокрема, зазначає що запитувана інформація, з якою зверталася позивач з вказаним адвокатським запитом, не стосувалась ОСОБА_3, договір з яким укладено адвокатом ОСОБА_1, оскільки в адвокатському запиті мова йшла про надання інформації щодо третьої особи.

Зазначено, що з аналізу нормативного обґрунтування відмови Управління у наданні відповіді на запитувану ОСОБА_1 інформації вбачається, що Управлінням не було порушено жодної норми чинного законодавства. Відповідь на запит від 12 жовтня 2018 року була надана у межах строків та у спосіб, встановлений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», виконано вимогу адвоката про направлення відповіді на її електронну пошту. Після повторного звернення з аналогічним запитом, відповідь була надана Управлінням також з дотриманням строків та надано завірену копію листа-відповіді від 18 жовтня 2018 року. Окрім того, зауважує, що в діях Управління не вбачається неправомірності, які б порушували права Позивача. Враховуючи наведене Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд , з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановивши фактичні обставини приходить до наступних висновків.

2. Обставини, встановлені судом.

05 серпня 2016 року між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги.(а.с.20).

До Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області адвокатом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 подано адвокатський запит, в якому просила (а.с.11-12):

-надати інформацію: чи перебуває на обліку Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області громадянин ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1;

-надати інформацію про період взяття та зняття (поновлення) з обліку Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області громадянина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- інформацію надати в електронній формі на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на поштову адресу: АДРЕСА_1.

До даного запиту було додано завірена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25 травня 2015 року та завірена копія титульної сторінки ордеру серії ЗР №40696 від 12 жовтня 2018 року.

18 жовтня 2018 року за вихідним №7880/09 Управлінням було направлено листа на поштову адресу Позивача про відмову у наданні запитуваної інформації з посиланням на ч.1 ст.21 ЗУ «Про інформацію» та роз'яснено, що запитувана інформація не стосувалась ОСОБА_3, договір з яким укладено адвокатом ОСОБА_1, оскільки в адвокатському запиті мова йшла про надання інформації щодо третьої особи (а.с.18-19).

12 листопада 2018 року позивач повторно звернулась до відповідача з аналогічним адвокатським запитом, зареєстрований за вхідним №6611 01 від 13 листопада 2018 року, з аналогічними вимогами. У ньому також вказано, що копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копія ордеру були додані до адвокатського запиту від 12 жовтня 2018 року.(а.с.15-16).

Листом Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 16 листопада 2018 року за вихідним №9060/09 було направлено повторно листа на адресу Позивача з доданою копією попереднього листа від 18 жовтня 2018 року.(а.с.17-19).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

У відповідності до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) визначені професійні права адвоката, відповідно до якої під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою.

Згідно із статтею 24 Закону №5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року №2657-ХІІ (далі - Закон №2657-ХІІ) регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до статті 21 Закону №2657-ХІІ інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

За приписами статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку, коли інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом.

Суд констатує, що запитувана інформація позивача не стосувалась ОСОБА_3, договір з яким укладено адвокатом ОСОБА_1, оскільки в адвокатському запиті мова йшла про надання інформації щодо третьої особи, а саме громадянина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» об'єктами захисту є персональні дані.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Обробка персональних даних - це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем .

За приписами частини 2 статті 5 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Згідно частини 5 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно із ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», згода суб'єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди .

Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939-УІ від 13.01.2011 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України «Про доступ до публічної інформації») визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та па будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно на вимогу осіб яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом та відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

За приписами частини 2 статті Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає конфіденційну інформацію - як інформацію, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Частиною 2 статті 6 зазначеного Закону встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше (частина 3 статті 6 Закону).

За правилами частини 3 статті 9 Закону України «Про доступ публічної інформації» перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органом місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, маг бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

За приписами частини 3 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:

- надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

- використовувати її лише з мстою та у спосіб, визначений законом;

- вживати заходів щодо унеможливлений несанкціонованого доступу до неї інших осіб.

Отже, зі змісту частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» випливає, що публічна інформація отримується або створюється в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством.

Аналізуючи дану норму закону слід зробити висновок про те, що під обов'язками суб'єктів владних повноважень, передбачених чинним законодавством, необхідно розуміти також обов'язки цих суб'єктів не тільки під час виконання владних управлінських функцій, а й інші обов'язки, в тому числі ті, що передбачені процесуальним законодавством.

Окрім того, відповідно до частини 2 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280(надалі - Положення) визначено, що Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 18 частини 4 зазначеного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, реалізацію державної політики стосовно державної таємниці та інформації з обмеженим доступом, контроль за її збереженням в апараті Пенсійного фонду України.

Питання охорони інформації з обмеженим доступом висвітлені у переліку відомостей , що становлять службову інформацію в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого наказом Пенсійного фонду України від 11 липня 2017 року №138, вказаний наказ та перелік міститься у матеріалах даної адміністративної справи.

Зазначений перелік розроблено на підставі вимог законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736, Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 28 березня 2017 року №6-1.

Пунктом 4 частини 1 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлене право саме застрахованої особи отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі інформацію, що відображає обсяг пенсійних коштів на її накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або індивідуальному пенсійному рахунку в недержавному пенсійному фонді - суб'єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення, якщо застрахована особа обрала такий недержавний пенсійний фонд, та етап здійснення пенсійних виплат за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та їв порядку, визначеному цим Законом.

Отже , на підставі вищенаведеного можна зробити висновок, що доступ до запитуваної інформації обмежено рядом нормативно-правових актів, а саме: Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про доступ до публічної інформації». Переліком відомостей , що становлять службову інформацію в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого наказом Пенсійного фонду України від 1 1 липня 2017 року №138.

У Рішенні Конституційного суду України у справі №1-9/2012 від 20.01.2012 зазначено, що:

« ...Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав па вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Таким чином, Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (абзац другий статті 5 Закону №2657), у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя, встановлене частиною першою статті 32 Основного Закону України.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150,153Конституції України, статтями 51, 62, 63, 66, 67, 69, частиною першою статті 95 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України вирішив:

1.В аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так: - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; - збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. 2.Рішення Конститцінного суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене...».

Окрім того відповідно п. 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 р. № 794 ,персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до п. 4 вказаного Положення персоніфікований облік здійснюється відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавства про обов'язкове державне пенсійне страхування, цього Положення.

Пунктом 14 вказаного Положення зазначено, що відомості про фізичних осіб збираються і зберігаються у документальній та електронній формі уповноваженим органом у встановленому порядку протягом життя фізичної особи та зберігаються також впродовж 75 років після її смерті. Забороняється розголошувати без згоди фізичної особи відомості про неї стосовно персоніфікованого обліку, крім випадків, передбачених законом.

З аналізу нормативного обґрунтування відмови Управління у наданні відповіді на запитувану ОСОБА_1 інформації вбачається, що Управлінням не було порушено норми чинного законодавства. Відповідь на запит від 12 жовтня 2018 року була надана у межах строків та у спосіб, встановлений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», виконано вимогу адвоката про направлення відповіді на її електронну пошту. Після повторного звернення з аналогічним запитом, відповідь була надана Управлінням також з дотриманням строків та надано завірену копію листа-відповіді від 18 жовтня 2018 року.

Щодо вимоги про зобов'язання надати інформацію в контексті рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, слід зауважити, що в даному випадку єдиним юридично допустимим рішенням при розгляді запиту Позивача було повідомити про неможливість надання інформації.

При вирішенні питання про зобов'язання органу державної владу про надання інформації про особу, слід також зважати на можливість забезпечення доказів шляхом застосування норм статті 116 Цивільного процесуального кодексу України та статті 150 Кодексу адміністративного судочинства, де передбачене право навіть особи, яка в майбутньому може набути статусу сторони у справі про подання заяви про забезпечення доказів, якщо збирання доказів може бути утрудненим.

Аналізуючи наведене вище, випливає, що в діях Управління не вбачається неправомірності, які б порушували права Позивача.

Орган Пенсійного фонду в межах та у спосіб, встановлений нормами чинного законодавства зобов'язаний забезпечувати належний захист інформації, яка є у його володінні та користуванні, тому надання інформації про перебування, взяття та зняття (поновлення) особи з обліку в розумінні вищезазначеного є конфіденційною інформацією, оскільки містить дані про майновий стан особи, про наявність чи відсутність пенсійних виплат і відноситься до поняття особистого життя особи, в розумінні вищевказаного рішення КСУ. Згода від особи про можливість надання такої інформації - відсутня, а отже позовні вимоги є безпідставні та не підлягають до задоволення .

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до вказаної норми.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

1.В позові ОСОБА_1 до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області , третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адміністративного суду .

Суддя

З.Б. Плеханова