ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа

№ 532/409/18 Номер провадження 22-ц/814/349/19

у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року

м. Полтава

Полтавський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

суддів Дряниця Ю.В., Триголов В.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2018 року, постановлене суддею Омельченко І.І.,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

14.03.2018 ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 17.09.2007, посилаючись на невиконання відповідачем кредитних зобов'язань у порядку та строки, визначені умовами кредитного договору.

Просить стягнути з відповідача заборгованість, що станом на 30.11.2017 склала 29349,60 грн., із них: заборгованість по кредиту - 191,21 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 23129,12 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 4393,57 грн.; штрафи - 250,00 грн. (фіксована складова); процентна складова - 1385,70 грн.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 02.10.2018 відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк».

Рішення районного суду вмотивовано відсутністю доказів, що після закінчення строку дії кредитної картки відповідачу була видана нова кредитна картка і він користувався кредитними коштами. Банк пропустив строк позовної давності, Умови та правила надання кредиту, які діяли на момент укладення кредитного договору та з якими був ознайомлений ОСОБА_2, не містять умови про збільшення позовної давності, а зі зміненими Умовами та правилами надання кредиту він не був ознайомлений, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин передбаченими останніми Умовами позовної давності строком в 50 років.

Згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 № 519 змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (АТ КБ «Приватбанк»), яке є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»./а.с.202-204/.

З рішенням районного суду не погодилося АТ КБ «Приватбанк» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вважає, що банк звернувся в суд із позовом у межах загального строку позовної давності, оскільки відповідачем 11.08.2015 та 19.08.2015 здійснено платежі, якими перервано перебіг позовної давності.

Доводить, що відповідач своїм підписом у заяві позичальника підтвердив згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком договір приєднання. Умовами вказаного договору передбачено можливість зміни банком розміру відсоткової ставки по кредиту за умови інформування позичальника у спосіб, визначений договором.

Вважає, що банком надані всі належні та допустимі докази по справі, зокрема, розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору, який відповідачем не спростований, а отже вказана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України).

За правилом ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно заяви від 17.09.2007 банк надав ОСОБА_2 кредитку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з кредитним лімітом 250,00 грн., базова процентна ставка по кредиту 1,9% у місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія 1%. Формуляр заяви містить посилання на ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та тарифами банку./а.с.11-17/.

Зі змісту заяви вбачається, що в графі серія та номер паспорта, дата видачі зазначено реквізити свідоцтва про народження ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.06.1990./а.с.126/

Відповідно до кредитного договору б/н від 17.09.2007 ОСОБА_2 отримав картку НОМЕР_1 зі строком дії - 09/11./а.с.10/

Згідно наданого банком розрахунку станом на 30.11.2017 заборгованість за вказаним договором складає 29349,60 грн., з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 191,21 грн.; загальний залишок заборгованості за відсотками - 23129,12 грн., в т.ч. заборгованість за пенею та комісію - 4393,57 грн.; заборгованість по судовим штрафам - 1635, 70 грн./а.с. 6-9/

Відповідно до виписки руху коштів по картці ОСОБА_2 06.10.2007 отримав з картки НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 247,20 грн./а.с.106-113/

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що строк дії картки НОМЕР_1 закінчився у вересні 2011 року, відомостей про продовження строку її дії суду не надано, а тому судом не прийняти до уваги інформацію з виписки по рахунку, згідно якої 11.08.2015 року відбулось автоматичне погашення заборгованості. Банк пропустив строк позовної давності. Після спливу визначеного договором строку кредитування припинилося право банку нараховувати проценти за кредитом та спливла позовна давність щодо вимог про сплату процентів за цим кредитом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками районного суду. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2891цс16, не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Частина 1 ст.1071 ЦК України визначає, що банк може списати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта. Тобто тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк у свою чергу зобов'язаний ідентифікувати його особу.

Крім цього, зважаючи на норми п.1.32 ст.1, пп.7.1.2 п.7.1 ст.7, п.20.1 ст.20, пп.32.3.2 п.32.2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» саме власник рахунка може ініціювати списання коштів та розпоряджатися ними. Якщо ж клієнт не вчиняв жодних дій стосовно переказування коштів, таке списання є незаконним.

Відповідно до п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою НБУ №22 від 21.01.2004, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції), або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Із виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 за період з 01.01.1999 по 03.07.2018 вбачається, що 11.08.2015 на суму 928,44 грн. та 19.08.2015 на загальну суму 169,56 грн. - кредитором ПАТ КБ «Приватбанк» здійснено автоматичне погашення простроченої заборгованості. Між тим, банк не надав суду доручення чи інших розрахункових документів щодо списання коштів, які б підтверджували визнання відповідачем заборгованості. Враховуючи, що строк дії кредитної картки закінчився у вересні 2011 року, а вказане автоматичне списання коштів не є визнанням боргу в розумінні норми ч.1 ст.264 ЦК України, районний суд зробив правомірний висновок про сплив строку позовної давності до позовних вимог позивача, заявлених у березні 2018 року.

Доводи апеляційної скарги, що законом не передбачено обов'язкового підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір, а узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участь у розробці та лише приєднується до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або анкети-заяви, - не спростовують висновку районного суду про відсутність належних і достатніх доказів продовження строку дії кредитної картки та існування фінансових зобов'язань відповідача перед банком за цим договором. Тоді як надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг неможливо ідентифікувати щодо періоду дії цих умов, оскільки на них відсутнє посилання щодо дати та підпис позичальника, що саме ці умови діяли на дату укладення спірного договору.

Інші доводи апеляційної скарги також правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів та апеляційним судом відхидяються.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.367,368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.01.2019.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

В.М. Триголов