Провадження № 2/361/189/19

18.01.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарях - Латенко Л.П., Семінська Х.О, ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором підряду та відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

ОСОБА _2 звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором підряду та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначала, що 29 червня 2016 року між нею та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір підряду №021 на виготовлення меблів та столярних виробів, згідно умов якого виконавець зобов’язувався на свій ризик виготовити вироби згідно креслень, а саме: кухню та шафу, а також виконати складально-монтажні роботи виготовлених виробів на об’єкті замовника, а замовник зобов’язувався прийняти та сплатити виконання робіт.

Згідно п. 3 договору, позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_3 авансовий платіж в розмірі 74 000 грн. 00 коп., згідно квитанції від 29 червня 2016 року та доплату в розмірі 700 доларів США, що на дату здійснення оплати в еквіваленті становило 17 203 грн. 90 коп., згідно квитанції від 18 серпня 2016 року.

В період виконання робіт між сторонами було здійснено перерахунок вартості, після чого відповідач повернула позивачу 185 доларів США, що в еквіваленті на дату повернення становило 4 700 грн. 00 коп. та підтверджується перерахунком по вартості.

Відповідно до п. 4.1. договору, строком виконання виконавцем робіт встановлено дату - 30 серпня 2016 року, за умови підписання відповідних креслень та здійснення замовником передоплати.

Свої зобов’язання за договором позивач, як замовник, виконала в повному обсязі, узгодивши та підписавши креслення, та здійснивши відповідачу передоплату, передбачену п. 3 договору.

Згідно п.п. 5.1.1. договору, виконавець зобов’язаний якісно і своєчасно виконати роботи та виготовити продукцію передбачені п. 1.1. договору.

Однак, виконавець свої зобов’язання та роботи у встановлений договором строк не виконав, чим порушив умови договору, а також права та законні інтереси позивача.

З метою позасудового вирішення спору позивач звернулася до відповідача з вимогою про повернення сплаченої відповідно до п. 3 договору суми авансового платежу, яка на даний час відповідачем так і не повернута.

Вжито наступні заходи: подача відповідачу письмової претензії від 28.12.2016 р., в якій позивач пропонувала у добровільному порядку розірвати договір, у зв’язку з повним невиконанням відповідачем його умов та повернути грошові кошти сплачені нею в якості передоплати за договором; звернення до правоохоронних органів по факту шахрайських дій зі сторони ФОП ОСОБА_3

Після вжитих заходів відповідач частково відшкодувала заборгованість, а саме: 31.01.2017 р. позивачу було повернуто 303 долари США, що в еквіваленті на вказану дату становило 8 332 грн. 50 коп. Повернення коштів відбулося при підписанні між сторонами додаткової угоди від 31.01.2017 р. до договору на виготовлення меблів та столярних виробів №021 від 29.06.2016 р., в якій вони погодили строки повернення відповідачем заборгованості грошових коштів.

15.03.2017 р. відповідач також повернула позивачу ще 300 доларів США, що по курсу на вказану дату в еквіваленті на гривню становило 8 070 грн. 00 коп.

Отже, загальна сума повернених відповідачем грошових коштів (з урахуванням перерахунку вартості) становить 21 102 грн. 50 коп.

Враховуючи сплачені відповідачем кошти у вказаному вище розмірі, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 15.01.2018 р. становить 70 101 грн. 40 коп.

Також позивач зазначала про необхідність стягнення із відповідача суми неустойки за неналежне виконання умов договору підряду та додаткової угоди до нього в розмірі 19 100 грн., 3% річних в розмірі 1319,44 грн. та інфляційних витрат в сумі 4135,98 грн.

Розмір заподіяної моральної шкоди оцінює в розмірі 35 000 грн., витрати на професійну правничу допомогу становлять 5000 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення в повному обсязі. В останнє судове засідання позивач та її представник ОСОБА_4 не з’явилися, представник позивача направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала.

В судовому засіданні відповідач ФОП ОСОБА_3 позовні вимоги визнала частково, погодилася виплатити позивачу 70 000 грн. В подальші судові засідання відповідач не з’являлася.

Судом встановлено, що 29 червня 2016 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ФОП ОСОБА_3 був укладений договір підряду №021 на виготовлення меблів та столярних виробів, згідно умов якого виконавець зобов’язувався на свій ризик виготовити вироби згідно креслень, а саме: кухню та шафу, а також виконати складально-монтажні роботи виготовлених виробів на об’єкті замовника, а замовник зобов’язувався прийняти та сплатити виконання робіт. Загальна вартість договору складає суму 92 270 грн.

Відповідно до ст.ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Згідно п.п. 3.1.1. договору підряду, при підписанні договору вноситься авансовий платіж в розмірі 74 000 грн., кінцевий розрахунок в розмірі 18 270 грн. за фактично виконані роботи здійснюється замовником після складально-монтажних робіт (а.с.8).

На виконання вказаних умов договору, позивачем ОСОБА_2 було сплачено відповідачу ФОП ОСОБА_3 авансовий платіж в розмірі 74 000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією від 29 червня 2016 року (а.с.18), та доплату в розмірі 700 доларів США, що на дату здійснення оплати в еквіваленті становило 17 203 грн. 90 коп., згідно квитанції від 18 серпня 2016 року (а.с.19).

В період виконання робіт між сторонами було здійснено перерахунок вартості, після чого відповідач повернула позивачу 185 доларів США, що в еквіваленті на дату повернення становило 4 700 грн. 00 коп. та підтверджується відповідним перерахунком по вартості (а.с.20).

Відповідно до п. 4.1. договору підряду, строком виконання виконавцем робіт встановлено дату - 30 серпня 2016 року, за умови підписання відповідних креслень та здійснення замовником передоплати.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач виконала свої зобов’язання за договором підряду в повному обсязі, узгодивши та підписавши креслення, та здійснивши відповідачу передоплату, передбачену п. 3 договору.

Згідно п.п. 5.1.1. договору, виконавець зобов’язаний якісно і своєчасно виконати роботи та виготовити продукцію передбачені п. 1.1. договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, виконавець свої зобов’язання та роботи у встановлений договором строк не виконав.

31 січня 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору на виготовлення меблів та столярних виробів №021 від 29.06.2016 р., в якій вони погодили строки повернення відповідачем авансової суми, а саме протягом 4 місяців з моменту підписання даної угоди (а.с.24-25).

При підписання даної додаткової угоди позивач ОСОБА_2 отримала від відповідача ФОП ОСОБА_3 суму в рахунок погашення боргу в розмірі 8 332 грн. 50 коп., що в еквіваленті становило 303 доларів США.

Пунктом 8.4. договору а виготовлення меблів та столярних виробів №021 від 29.06.2016 р. встановлено, що в разі порушення виконавцем термінів виконання робіт, вказаних в п. 4.1. договору, виконавець зобов’язаний сплатити замовнику неустойку в розмірі 50 (п’ятдесят) гривень за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

Після підписання додаткової угоди сторони фактично погодили обов’язок відповідача щодо повернення авансових грошових коштів, сплачених позивачем за договором, без обов’язку подальшого виконання робіт, тому суд вважає, що вимога до відповідача щодо сплати неустойки, передбаченої п. 8.4. договору, повинна бути пред’явлена до моменту підписання додаткової угоди, а саме: за період з 31.08.2016 р. (дата, наступна після настання дати виконання робіт за договором) до 30.01.2017 р. включно (дата, що передує даті підписання додаткової угоди про повернення авансового платежу за договором). Отже, виконавець зобов’язаний сплатити замовнику неустойку за прострочення виконання робіт за договором у розмірі 7 650 грн. 00 коп.: 50,00 грн. х 153 дні = 7 650 грн.00 коп.

В той же час, пунктом 6 підписаної сторонами додаткової угоди від 31.01.2017 р. передбачено, що остаточний розрахунок та повернення грошей виконавець повинен здійснити не пізніше чотирьох місяців з моменту підписання угоди, тобто 31 травня 2017 року. По даний час остаточного розрахунку відповідач з позивачем не здійснила, залишок грошової заборгованості не повернула, що підтвердила особисто в судовому засіданні.

Пунктом 3 додаткової угоди встановлено, що у випадку порушення строків оплати, та розмірів платежів, передбачених графіком розрахунків, відповідно до пункту 2 даної додаткової угоди, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 50 (п’ятдесят) гривень за кожний день прострочення.

Оскільки, станом на дату складення позовної заяви 15 січня 2018 року відповідачем умови додаткової угоди, яка є невід’ємної частиною договору, не виконані, в повному обсязі заборгованість не сплачена, кошти не повернуті, відповідач зобов’язана сплатити позивачу неустойку відповідно до п. 3 додаткової угоди за період з 01.06.2017 р. (дата, наступна після настання остаточної дати повернення грошей за додатковою угодою) по 15.01.2018 р. Отже, виконавець зобов’язана сплатити замовнику пеню за несвоєчасне повернення грошових коштів за додатковою угодою, як невід’ємної частини договору, у розмірі 11 450 грн. 00 коп.: 50,00 грн. х 229 днів = 11 450 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, в разі прострочення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Розмір інфляційних нарахувань обчислено наступним чином: сума боргу (70 101,40 грн.) х сукупний індекс інфляції за кожен місяць (1,059) – 70 101,40 грн. = 4135,98 грн.

Розрахунок 3% річних наступний: суму боргу (70 101,40 грн.) / 365 (кількість днів у році), х 3 (3%) річних х кількість днів прострочення платежу (229) / 100 = 1319,44 грн.

Разом сума заборгованості (із сумою штрафних санкції, встановлених договором, пенею, встановлених додатковою угодою, сумою інфляційних втрат та сумою процентів), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором на виготовлення меблів та столярних виробів №021 від 29.06.2016 р. складає 94 656 грн. 82 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Що стосується позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 35000 грн., то при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд визначає характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З урахуванням характеру і тривалості страждань, істотності вимушених змін у життєвих стосунках позивача, до яких призвели дії відповідача у вигляді невиконання договору підряду та не повернення авансового платежу, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суму у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 03 січня 2018 року між адвокатським об’єднанням «Європейська Правнича Фундація», в особі голови об’єднання адвоката ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_2 укладено договір №2/01-18 про надання правової допомоги. У вказаному договорі міститься орієнтовний перелік послуг погоджений сторонами. Також, відповідно до додатків №1 від 03.01.2018 р., №2 від 10.01.2018 р., №3 від 15.01.2018 р., визначено вартість за надання послуг, розмір яких складає 5000 грн. (а.с.26-30).

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2012 року № 4191 -VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (надалі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 р., витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, стороні, на користь якої прийняте рішення, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання їй правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги. При розрахунку розміру відшкодування має враховуватися час на надання правової допомоги: 1) у судовому засіданні; 2) під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; 3) під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Крім того, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте, на обґрунтування факту надання допомоги фахівцем у галузі права поза судовим засіданням, не надано будь-яких доказів, що підтверджують вчинення ним окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. Зокрема, на підтвердження надання професійної правничої допомоги не надано доказів (акти виконаних робіт, детальний опис робіт, розрахунку), з яких вбачалося б скільки часу витрачено адвокатом при наданні такої правової допомоги. Відсутність таких доказів не дає можливості перевірити правильність розміру, який сплачено за надану правову допомогу. Суд критично оцінює надані позивачем квитанції до прибуткового касового ордеру № 4 від 03.01.2018 р., № 9 від 10.01.2018 р., № 12 від 15.01.2018 р. (а.с.31-33), оскільки із них не вбачається: рік, місяць, число, місце та час початку і закінчення вчинення адвокатом окремої процесуальної дії поза судовим засіданням.

Таким чином, встановивши, що у справі відсутні належні та допустимі, в розумінні ст.ст. 77,78 ЦПК України, докази на підтвердження факту надання та тривалості надання правничої допомоги, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1651,37 грн. (946,57 грн. – 1% ціни позову, + 704,80 грн. – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – задоволення позовних вимог немайнового характеру).

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 626, 629, 837, 849, 1167 ЦК України, статями 3, 4, 12, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, заборгованість (сплачений аванс та неустойку) за договором підряду №021 на виготовлення меблів та столярних виробів від 29 червня 2016 року в розмірі 94 656 (дев’яносто чотири тисячі шістсот п’ятдесят шість) грн. 82 коп.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, у рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5000 (п’ять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та компенсації витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в розмірі 1651 (одна тисяча шістсот п’ятдесят одна) грн. 37 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Сердинський