РІШЕННЯ

Іменем України

17 січня 2019 року

Київ

справа №9901/622/18

адміністративне провадження №П/9901/622/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Смоковича М. І.,

суддів Бевзенка В. М.,

Білоуса О. В.,

Данилевич Н. А.,

Стрелець Т. Г.,

за участі:

секретаря судового засідання Гулової О. І.,

представника відповідача Бороха С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними,

встановив:

ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просить визнати протиправним ненадання ВККС інформації щодо кількості членів Комісії, які проголосували «за» та «проти» рішення про надання рекомендації про призначення ОСОБА_6 суддею Дніпровського районного суду міста Києва; кількість членів ВККС, які проголосували «проти» рішення про надання рекомендації про призначення ОСОБА_6 суддею Дніпровського районного суду міста Києва.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_5, з-поміж іншого, зазначив, що 19 травня 2018 року він звернувся до ВККС з інформаційним запитом про надання публічної інформації про: 1) кількість членів ВККС, які були присутні на засіданні, під час якого вирішувалось питання про надання рекомендації про призначення ОСОБА_6 суддею Дніпровського районного суду міста Києва; 2) кількість членів ВККС, які проголосували за рішення про надання рекомендації про призначення ОСОБА_6 суддею Дніпровського районного суду міста Києва; 3) кількість членів ВККС, які проголосували проти рішення про надання рекомендації про призначення ОСОБА_6 суддею Дніпровського районного суду міста Києва.

Окрім того, ОСОБА_5 просив надати електронну копію рішення Комісії про надання рекомендації призначити ОСОБА_6 суддею, а також електронну копію рішення Комісії про визнання ОСОБА_6 такою, що відповідає займаній посаді в рамках кваліфікаційного оцінювання.

25 травня 2018 року на електронну адресу позивача надійшла відповідь ВККС за вказаним інформаційним запитом, у якій, як зазначив позивач, надано не всю запитувану інформацію. Зокрема, Комісія не надала інформації щодо кількості її членів, які проголосували «за» рішення, на підставі якого суддя ОСОБА_6. визнана такою, що відповідає займаній посаді, а також щодо кількості членів Комісії, які проголосували «проти» рішення, на підставі якого суддя ОСОБА_6. визнана такою, що відповідає займаній посаді.

З посиланням на положення статті 34 Конституції України, частину другу статті 6, частину першу статті 9 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) позивач зазначив, що запитувана ним інформація не є службовою, така становить суспільний інтерес і обґрунтованих та законних підстав для обмеження доступу до цієї інформації відповідач не вказав, тож відмова у її наданні (чи ненадання), на думку позивача, є протиправною і порушує його конституційні права.

Ухвалою від 14 червня 2018 року Верховний Суд відкрив провадження у справі за вказаним позовом, якою призначив її до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін на 12 липня 2018 року.

Тією ж ухвалою суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

У судовому засіданні 12 липня 2018 року позивач заявив відвід судді Желтобрюх І.Л., у задоволенні якого колегія суддів відмовила, відтак вирішення питання про відвід передано на розгляд судді, який не входить до складу суду, визначеного для розгляду цієї справи.

Ухвалою від 17 липня 2018 року суддя Касаційного адміністративного суду, який на підставі частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вирішував питання про відвід судді Желтобрюх І.Л., відмовив у задоволенні заяви позивача. Відтак справу призначено до судового розгляду на 18 вересня 2018 року, про що повідомлено сторін.

18 вересня 2018 року суддя Желтобрюх І. Л. заявила самовідвід у цій справі, який колегія суддів задовольнила. На цій підставі 21 вересня 2018 року у справі відбувся перерозподіл, за наслідками якого до складу колегії, яка розглядатиме справу, включено суддю Данилевич Н. А. (замість судді Желтобрюх І. Л.).

Наступне судове засідання у справі призначено на 06 листопада 2018 року, втім через те, що на вказану дату не було складу суду, розгляд справи перенесено на 12 листопада 2018 року.

12 листопада 2018 року від позивача надійшла заява про відвід судді Смоковича М.І. від розгляду цієї справи.

Ухвалою від 12 листопада 2018 року колегія суддів відмовила у її задоволенні і передала на розгляд іншого судді відповідно до частини четвертої статті 40 КАС. Ухвалою від 14 листопада 2018 року суддя, який на підставі вказаної статті розглядав заяву про відвід судді Смоковича М.І. відмовив у її задоволенні. Відтак справу призначено до судового розгляду на 18 грудня 2018 року.

У зв'язку з відсутністю складу суду на вказану дату, судове засідання не відбулося і розгляд справи перенесли на 17 січня 2019 року, про що сторони повідомлені належним чином.

17 січня 2019 року від позивача (засобами електронного зв'язку) надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

На виконання вимог суду відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що відповідь Комісії від 25 травня 2018 року на інформаційний запит ОСОБА_5 була повною, точною і достовірною, а твердження позивача про порушення його прав є надуманими і ґрунтуються на помилковому трактуванні як обставин цієї справи, так і положень законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідач зазначив, що запитувана позивачем інформація про кількість членів Комісії, які голосували «за» і які голосували «проти» рішення ВККС від 11 травня 2018 року № 162/дс-18 про рекомендування ОСОБА_6 для призначення на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва, а також про кількість членів Комісії, які утрималися від голосування за це рішення, у розумінні частини другої статті 6 Закону № 2939-VI, належить до службової інформації, позаяк пов'язана з процесом прийняття рішення розпорядника інформації і передує публічному прийняттю рішення. На цій підставі заявнику було відмовлено у її наданні, водночас роз'яснено, що член Комісії не має права утримуватися від голосування за рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні 17 січня 2019 року просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема на запитання суду пояснив, що інформацію, яку запитував позивач, ВККС надати не може, позаяк така не задокументована і не зафіксована на жодних носіях інформації.

Суд розглянув матеріали справи, з'ясував обставини, на які покликаються сторони, заслухав пояснення представника відповідача, дослідив докази, які сторони надали на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, відтак встановив таке.

19 травня 2018 року ОСОБА_5 подав ВККС запит на інформацію (надіславши його на електронну пошту відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1), у якому просив надати інформацію про: 1) кількість членів ВККС, які були присутні на засіданні 11 травня 2018 року (під час якого вирішувалось питання про надання рекомендації про призначення ОСОБА_6 суддею Дніпровського районного суду міста Києва); 2) кількість членів ВККС, які проголосували за рішення про надання рекомендації про призначення ОСОБА_6 суддею Дніпровського районного суду м. Києва; 3) кількість членів ВККС, які проголосували проти цього рішення.

Окрім того, ОСОБА_5 просив надати електронну копію рішення Комісії про надання рекомендації призначити ОСОБА_6 суддею, а також електронну копію рішення Комісії про визнання ОСОБА_6 такою, що відповідає займаній посаді в рамках кваліфікаційного оцінювання.

Запитувану інформацію ОСОБА_5 просив надіслати на його електронну пошту, вказану в інформаційному запиті.

У відповідь ВККС листом від 25 травня 2018 року №М-2656/18, за підписом Голови Комісії ОСОБА_8, повідомила позивачу, що в пленарному засіданні 11 травня 2018 року, на якому прийняли рішення рекомендувати ОСОБА_6 для призначення на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва, брали участь: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17

З приводу того, як голосували перелічені члени Комісії («за» чи «проти») щодо рішення про надання рекомендації ОСОБА_6 на призначення на посаду судді, то з посиланням на положення статей 99, 101 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), частини першої статті 9 Закону № 2939-VI, а також на Регламент ВККС, затверджений рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 відповідач зазначив, що при прийнятті рішення член Комісії не може утримуватися від голосування.

Разом з листом від 25 травня 2018 року № М-2656/18 Комісія надіслала позивачу копії рішень (які він теж запитував) від 13 квітня 2018 року про визнання судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_6. такою, що відповідає займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання та від 11 травня 2018 року про рекомендування ОСОБА_6 для призначення на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва.

Після того, як позивач отримав відповідь на свій інформаційний запит, він звернувся з цим позовом до суду, позаяк вважає, що відповідач надав не всю запитувану інформацію. Зокрема вказує на те, що Комісія не повідомила/не надала інформації про кількість її членів, які голосували «за» або «проти» рішення щодо судді ОСОБА_6 або ж утрималися під час голосування.

При прийнятті рішення колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом № 2939-VI, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2939-VI його метою є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За частиною другою статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За частиною першою статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: &?т;…&? ;; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; &?о;…&?р; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; &?н;…&?е;.

Відповідно до частини першої статті 92 закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Відповідно до частини першої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії.

Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

За наявності окремої думки члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вона викладається у письмовій формі і додається до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого ВККС 13 жовтня 2016 року № 18/зп-16 (далі - Регламент), у своїй діяльності Комісія керується Конституцією України, Законом, цим Регламентом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 розділу ІІ Регламенту організаційними формами діяльності Комісії є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі - залежно від питань, визначених Законом та цим Регламентом.

Відповідно до підпунктів 4.12.1, 4.12.2 пункту 4.12 розділу ІV Регламенту розгляд справи у Комісії закінчується ухваленням рішення.

З окремих питань, пов'язаних з рухом матеріалів при проведенні кваліфікаційного оцінювання, з питань добору кандидатів на посаду судді, про переведення суддів, вирішенням клопотань та заяв осіб, які беруть участь у справі, питанням про відкладення розгляду справи, оголошенням перерви Комісія може приймати рішення, що фіксується у протоколі засідання (протокольне рішення).

Відповідно до підпункту 4.12.3 пункту 4.12 розділу ІV Регламенту рішення Комісії у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого Законом складу Комісії. Рішення палати Комісії ухвалюється більшістю від складу палати з урахуванням членів іншої палати в разі їх залучення до участі в розгляді відповідного питання. Рішення колегії Комісії ухвалюється більшістю голосів. У разі рівності голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним. Член Комісії під час ухвалення рішення голосує за або проти.

Відповідно до підпункту 4.12.6. пункту 4.12 розділу ІV Регламенту рішення Комісії, палат та колегій викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

Згідно з підпунктами 4.13.1, 14.13.2 пункту 4.13 розділу VІ фіксування ходу засідання здійснюється шляхом ведення протоколу. Хід засідання може фіксуватися за допомогою технічних засобів.

Протокол засідання повинен містити: дату та місце проведення засідання; час початку і закінчення засідання; прізвище та ініціали головуючого на засіданні; прізвища та ініціали всіх присутніх на засіданні членів Комісії; прізвище та ініціали відповідального працівника секретаріату Комісії, який виконує функції секретаря засідання; порядок денний засідання; питання, що розглядалися на засіданні, із зазначенням порядку черговості їх розгляду, прізвища та ініціалів доповідачів; відомості про учасників засідання; відомості про роз'яснення учасникам засідання їх прав та обов'язків; зміст клопотань учасників засідання та результат їх вирішення Комісією; короткий зміст пояснень учасників засідання; відомості про оголошення ухваленого Комісією рішення за результатами голосування окремо з кожного питання порядку денного; зміст резолютивної частини ухваленого рішення; послідовність дій Комісії, істотні моменти розгляду кожного питання порядку денного в тій послідовності, в якій вони ставилися на засіданні.

З огляду на встановлені в цій справі обставини, мотивом звернення з цим позовом до суду слугувало те, що ВККС не повідомила позивачу (на його інформаційний запит) кількісного розподілу голосів («за» та «проти») під час голосування за рішення щодо надання рекомендації судді ОСОБА_6

Між тим, аналізуючи наведені положення Закону № 2939-VI в контексті цього спору слід насамперед зауважити, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.

Тобто розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, відповідно не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.

Дослідивши матеріали цієї справи, колегія суддів дійшла висновку, що інформацію, ненадання якої спонукало звернення з цим позовом до суду, ВККС у своєму розпорядженні/володінні не має, оскільки Закон № 1402-VIII, які Регламент, не передбачають обов'язку відповідача фіксувати (як-от у протоколі, рішенні) кількість голосів, які проголосували «за» чи «проти» відповідного рішення Комісії.

Тобто, запитувана позивачем інформація, як з'ясував суд під час розгляду цієї справи, не створювалася і не підлягала створенню, відповідно не відображена/не задокументована на жодних носіях інформації, тому ВККС не може її надати (на публічний запит позивача). Вживати заходів для того, щоб створити запитувану позивачем інформацію з метою відповісти на його інформаційний запит не входить в обов'язки ВККС як розпорядника публічної інформації.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що інформація та відповідь, які ВККС надала за наслідками розгляду публічного запиту ОСОБА_5, свідчать про належне виконання ним своїх обов'язків як розпорядника публічної інформації. Зважаючи на зміст запитуваної позивачем інформації, аргументи, які він навів, не доводять того, що Комісія, не надавши її, допустила бездіяльність чи протиправні дії.

Підсумовуючи зазначене, у задоволенні позову слід відмовити.

За правилами частини першої статті 139 КАС підстав для розподілу судових витрат в цій справі немає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 266, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними - відмовити повністю.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 22 січня 2019 року.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус

Н. А. Данилевич

Т. Г. Стрелець