ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. Справа№ 910/1735/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Верховця А.А.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.

та представників учасників провадження у даній справі

від апелянта: Зайома О.А. - ордер КС№417489 від 02.11.2018;

від позивача: Дубовий О.В. - дов. б/н від 12.11.2018;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2018

у справі № 910/1735/18 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Broadcast Music, Inc (організація, яка звертається за захистом прав

Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав")

до Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер"

про стягнення 148 920,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2018 (повний текст складено 02.07.2018) позов задоволено частково; cтягнуто з Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" (01054, м.Київ, вул. Дмитрівська, будинок 30; ідентифікаційний код: 23507865) на користь Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 41, літера А, офісне прим. 1, 2, 3; ідентифікаційний код: 31025266) в інтересах Broadcast Music, Inc (320 West 57 Street, New York, 10019-3790, USA) грошові кошти у розмірі 64000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Телеканал "Інтер" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі № 910/1735/18 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі № 910/1735/18 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.11.2018.

27.11.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло повідомлення про причини неявки сторони в судове засідання, в якому останній просив суд визнати причини неявки представника ПрАТ "Телеканал "Інтер" в судове засідання поважними, відкласти розгляд справи на іншу дату та продовжити строк розгляду справи № 910/1735/18.

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. на лікарняному, згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.112018, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 910/1735/18 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі № 910/1735/18 до свого провадження у новому складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 розгляд справи відкладено на 16.01.2018.

13.12.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відповідачем були подані додаткові пояснення до апеляційної скарги з проханням скасувати оскаржуване рішення господарського суду, свої доводи апелянт мотивував тим, що відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу. Також було подано лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 22.11.2018 №17107-18, який було надано у відповідь представнику ПрАТ "Телеканал "Інтер" Зайомі О., про те, що по відношенню до копій відеозвукозапису, які були надані на дослідження, вирішити питання, що зазначені в заяві Телеканалу експертними методами не є можливо. Разом з тим, апелянт просив суд долучити до матеріалів справи нові докази, а саме: копію ліцензійного договору від 21.06.2017 № 21-06/17/7-УАП/2017, додатки до вказаного договору та лист Київського науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 22.11.2018 №17107-18.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У своїх додаткових поясненнях до апеляційної скарги апелянт ніяким чином не обґрунтував неможливість подання ним вищевказаних доказів до суду першої інстанції, у тому числі неможливість їх запиту у відповідних осіб та їх отримання під час розгляду даної справи судом першої інстанції.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що подані апелянтом додаткові докази не приймаються судовою колегією, оскільки останні не обґрунтували поважність причин неможливості їх подання до суду першої інстанції.

17.12.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо додаткових пояснень до апеляційної скарги апелянта.

У судовому засіданні 16.01.2019 представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Broadcast Music, Inc (організація, яка звертається за захистом прав - Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" про стягнення 148920,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив майнові авторські права позивача на твори: - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виконавець - ОСОБА_6 (ориг. ОСОБА_9); - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_2; виконавець - ОСОБА_4 (ориг. ОСОБА_8); - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_3; виконавець - ОСОБА_7 (ориг. ОСОБА_10); - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_4; виконавець - ОСОБА_5 (ориг. ОСОБА_11) шляхом публічного сповіщення вказаних творів 18.07.2017 у період з 20:32 год. до 22:48 год.

Оскаржуваним судовим рішенням позов задоволено частково.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене з повним дослідженням матеріалів справи та є таким, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2004 між Broadcast Music Ink. і Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - Організація) укладено договір (далі - Договір), за умовами якого:

- слово "термін" означає період, що починається з 31.12.2004 та закінчується 31.12.2007, при чому даний період дії Договору від 31.12.2004 буде продовжуватися із року в рік автоматично, якщо він не буде розірваний іншою стороною рекомендованим листом, листом-підтвердженням або іншим еквівалентним повідомленням не пізніше ніж за шість місяців до закінчення кожного періоду (пункт "а" Договору від 31.12.2004);

- слова «твори Агентства» означають усі музичні композиції з текстом або без тексту, включаючи індивідуальні музичні композиції, що увійшли до музично-драматичних творів, які включені або протягом дії даного договору будуть включені до репертуару агентства, права на виконання яких контролює агентство на території Broadcast Music Ink. (далі-ВМІ);

- даним договором агентство надає ВМІ на невиключній основі, відповідно до умов підпунктів (а) і (б) даного параграфу, на певний термін, на території ВМІ, усі права, якими володіє або які отримає агентство на сповіщення та будь-яке публічне виконання творів агентства будь-якими способами, як вже відомими так і тими, що будуть розроблені пізніше, а також право вимагати дозволи на такі дії;

- за Договором від 31.12.2004 Організація є єдиним представником інтересів Broadcast Music Ink. на території України протягом терміну Договору від 31.12.2004 (підпункт "б" пункту 1 Договору від 31.12.2004);

- сторони встановлюють, що Організація та її ліцензіати користуються всіма правами на твори Broadcast Music Ink., властивими для звичайної передачі прав на виконання, і якими користуються ліцензіати Організації на музичні композиції на території України (підпункт "в" пункту 2 Договору від 31.12.2004);

- кожна сторона підтверджує та гарантує, що вона має повні права та повноваження укладати Договір від 31.12.2004 та передавати права, що в ньому містяться, і права, передані за Договором від 31.12.2004, не будуть мати у своїй правовій охороні перешкод та претензій (пункт 7 Договору від 31.12.2004).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Згідно з п. 1.1. Угоди користувачів IPI, укладеної між Швейцарським товариством з прав авторів на музичні твори SUISA (як адміністратором системи ІРІ) та Державним підприємством "Українське агентство з авторських та суміжних прав", SUISА надав користувачеві доступ до системи ІРІ.

База даних ІРІ існує тільки в електронному вигляді. Система ІРІ це міжнародна база даних та інформаційна система, яка є підсистемою Загальної інформаційної системи (CIS), в якій містяться дані щодо правовласників майнових авторських прав на музичні твори, передані в колективне управління авторсько-правовим організаціям - членам CISAC.

Відповідно до виписки із системи IPI про приналежність автора до членів іноземної авторсько-правової організації, яка управляє майновими правами авторів на колективній основі, вбачається, що права на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1, композитор/автор тексту ОСОБА_12; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_2,композитор/автор тексту ОСОБА_13; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_3, композитор/автор тексту ОСОБА_14; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_4, композитор/автор тексту ОСОБА_15, ОСОБА_16, передані Broadcast Music, Inc.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/895/16, від 20.02.2018 у справі № 910/24539/16, від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16.

Судовою колегією встановлено, що Організація є організацією колективного управління, сферою діяльності якої є управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом про облік організації колективного управління № 3/2003 від 22.08.2003, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Таким чином, на підставі укладеного Договору Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичні твори з текстом ІНФОРМАЦІЯ_1, композитор/автор тексту ОСОБА_12; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_2,композитор/автор тексту ОСОБА_13; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_3, композитор/автор тексту ОСОБА_14; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_4, композитор/автор тексту ОСОБА_15, ОСОБА_16 на території України.

Представником Організації долучено до позовної заяви копію Акту фіксації публічного сповіщення творів від 18.07.2017, складеного представником Організації, в якому зазначено, що 18.07.2017 відповідачем у період з 20:32 год. до 22:48 год. здійснювалось публічне сповіщення зокрема наступних творів: назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виконавець - ОСОБА_6 (ориг. ОСОБА_9); - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_2; виконавець - ОСОБА_4 (ориг. ОСОБА_8); - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_3; виконавець - ОСОБА_7 (ориг. ОСОБА_10); - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_4; виконавець - ОСОБА_5 (ориг. ОСОБА_11).

На підтвердження зазначених обставин суду надано відповідні диски із відеофіксацією факту сповіщення вказаних музичних творів.

У зв'язку з встановленням факту порушення відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом незаконного використання зокрема наступних творів з текстом ІНФОРМАЦІЯ_1, композитор/автор тексту ОСОБА_12; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_2,композитор/автор тексту ОСОБА_13; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_3, композитор/автор тексту ОСОБА_14; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_4, композитор/автор тексту ОСОБА_15, ОСОБА_16, Організація звернулась до суду з вимогами про стягнення з відповідача 148920 грн. 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права", публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права", публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або

будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті;

З огляду на приписи господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Доводи апелянта про те, що наданий позивачем відеозапис не є належним і допустимим доказом у справі відхиляються судовою колегією як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідачем не наведено у встановленому законом порядку доказів не оригінальності запису, наявності ознак монтажу тощо.

Судова колегія також відхиляє доводи апелянта щодо неналежності доказу - Акту фіксації та відсутності у позивача прав на звернення до суду з даним позовом, з наступних підстав.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

В даній постанові вище встановлено, що Державна організація "Українське агенство з авторських та суміжних прав" правомірно здійснює колективне управління відповідними виключними майновими авторським правами Broadcast Music, Inc зокрема, на спірні твори.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне використання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Право позивача на проведення відео фіксації визначено, зокрема, п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань", за яким суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Як встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, відповідно до Акту фіксації публічного використання творів від 18.07.2017, складеного представником Організації, в якому зазначено, що 18.07.2017 відповідачем у період з 20:32 год. до 22:48 год. здійснювалось публічне сповіщення зокрема наступних творів: назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виконавець - ОСОБА_6 (ориг. ОСОБА_9); - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_2; виконавець - ОСОБА_4 (ориг. ОСОБА_8); - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_3; виконавець - ОСОБА_7 (ориг. ОСОБА_10); - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_4; виконавець - ОСОБА_5 (ориг. ОСОБА_11).

На підтвердження зазначених обставин суду, крім іншого, надано диски із відеофіксацією факту публічного сповіщення музичних творів.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовою колегією було досліджено всі матеріали справи, в тому числі відеозаписи, що містяться на дисках, які долучені представником Організації до матеріалів справи, та встановлені наступні обставини.

З відеозапису вбачається, що в ефірі телеканалу "Інтер" 18.07.2017 у період з 20:32 год. до 22:48 год. здійснювалось публічне сповіщення програми "Словянський базар у Вітебську" зокрема наступних творів: назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виконавець - ОСОБА_6 (ориг. ОСОБА_9); - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_2; виконавець - ОСОБА_4 (ориг. ОСОБА_8); - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_3; виконавець - ОСОБА_7 (ориг. ОСОБА_10); - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_4; виконавець - ОСОБА_5 (ориг. ОСОБА_11).

Так, факт публічного сповіщення в ефірі телеканалу "Інтер" 18.07.2017 у період з 20:32 год. до 22:48 год. програми "Словянський базар у Вітебську" підтверджується, крім іншого, наданою Організацією копією газети "Урядовий кур'єр" від 13.07.2017 №128 з програмою телепередач.

При цьому, вказаний факт відповідачем не спростовано ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.

При цьому, на відповідача (апелянта) покладено обов'язок з доведення ним правових підстав для використання вказаних музичних творів, не дивлячись на те, чи було зафіксовано організацією неправомірність використання музичних творів здійсненого відповідачем в реальному часі - "наживо" чи ні.

Відповідачем не було спростовано викладені у позові доводи щодо неправомірності використання музичних творів, зокрема шляхом подання до суду відповідних доказів, що підтверджують право відповідача на публічне сповіщення зокрема творів ІНФОРМАЦІЯ_1, композитор/автор тексту ОСОБА_12; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_2,композитор/автор тексту ОСОБА_13; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_3, композитор/автор тексту ОСОБА_14; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_4, композитор/автор тексту ОСОБА_15, ОСОБА_16. Так, у разі публічного сповіщення вказаних музичних творів «наживо» - відповідач мав укласти договір з відповідною організацією колективного управління, яка відповідно до норм чинного законодавства має повноваження надавати дозвіл на використання необмеженого кола музичних творів - як об'єктів авторського права.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до п. а) ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотримання передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Суд зазначає, що для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. "г" п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. України "Про авторське право і суміжні права", об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2018 року становить 3723 грн. 00 коп. (відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік").

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Наразі такі зміни до Закону України "Про авторське право та суміжні права" не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600,00 грн.

Представником позивача заявлено до стягнення з відповідача компенсацію в розмірі 148 920,00 грн., що складає по 10 мінімальних заробітних плат згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" (37 230,00 грн.) за порушення майнових прав інтелектуальної власності за використання кожного з музичних творів: ІНФОРМАЦІЯ_1, композитор/автор тексту ОСОБА_12; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_2, композитор/автор тексту ОСОБА_13; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_3, композитор/автор тексту ОСОБА_14; - назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_4, композитор/автор тексту ОСОБА_15, ОСОБА_16.

Проте, враховуючи мінімальний розмір компенсації відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та правомірний висновок суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт використання відповідачем вказаних музичних творів без дозволу позивача та сплати відповідної винагороди, суд першої інстанції правомірно стягнув компенсацію у розмірі 64000 грн. 00 коп. за порушення майнових авторських прав за використані без дозволу чотири музичні твори, у зв'язку з чим позовні вимоги Організації задовольнив частково, у вказаній сумі.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, оцінка чому надана судом апеляційної інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 19.06.2018 у справі № 910/1735/18. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі № 910/1735/18 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/1735/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписаний: 21.01.2019.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

А.А. Верховець