ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. Справа №904/66/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2018 (суддя Грица Ю.І., повний текст складено 13.07.2018)

у справі № 904/66/18

за позивом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», м. Дніпро

до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго», м. Івано-Франківськ

про солідарне стягнення заборгованості в сумі 441540,86 грн.

представники :

- від позивача – ОСОБА_2,

- від відповідача-1 – не з’явився,

- від відповідача-2 – ОСОБА_3, ОСОБА_4

27.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення солідарно з відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (правонаступник Українського кредитного банку) та відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго» (правонаступник Відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго») 441540,86 грн., з яких: 147287,67 грн. - 6% річних та 294 253,19 грн. інфляційних втрат за простим векселем №7033646200569 від 04 травня 2000 року.

Господарський суд Дніпропетровської області, керуючись приписами ст. 30-31 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 05.01.2018 передав справу № 904/66/18 за виключною підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області.

Позовні вимоги обгрунтовано несвоєчасним виконанням зобов’язань щодо сплати боргу за простим векселем № 7033646200569 від 04 травня 2000 року.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 05.07.2018 у справі №904/66/18 відмовив у задоволенні позовних вимог, мотивуючи своє рішення тим, що, позивач не довів факту пред’явлення оригіналу векселя відповідачу-2, не вчинив протест векселя і такі обставини встановлені в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2018 року у справі № 904/9102/15 про відмову в позові про стягнення з ПАТ "Акцент - Банк" заборгованості за спірним простим векселем на суму 1000000 грн., пред'явленим до оплати 10.04.2015 року, і такі слугували підставою для відмови в стягненні шести відсотків річних, зокрема, і з огляду на ту обставину, що станом на дату набрання рішенням суду у справі № 904/9102/15 законної сили – 07.03.2018, 03.03.2018 відповідачем-2 вексель був оплачений. Щодо стягнення з відповідача-2 294 253,19 грн. інфляційних втрат суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_5 законом не передбачено покладення на особу, зобов’язану за векселем, інших платежів, зокрема, таких як збитки від інфляції.

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2018 у справі № 904/66/18, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача. Вважає, що рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. ст. 196, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. 48 ОСОБА_5 Закону та порушенням норм процесуального права - ст.ст. 76, 77, 78, 79, 256, 331 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх обставин справи. Зазначає, що листом від 09.04.2015 він звернувся до відповідача - 2 про оплату до 12.00 год. 17.04.2015 восьми векселів на загальну суму 8 000 000 грн. (у тому числі спірного векселя №7033646200569 на суму 1 000 000,00 грн.), тобто з чітким визначенням години і дати здійснення оплати за векселем, строк пред’явлення якого мав настати не раніше 01.01.2015. Вважає, що розрахунок 6 % річних, який починається з наступного дня після кінцевої дати по оплаті за векселем – 18.04.2015, є вірним і обгрунтованим. Таким чином, вимоги щодо оплати за векселем у строк зазначений вище та нарахування 6% річних у відповідності до ОСОБА_5 закону про переказний та простий векселі є законними. Наголошує, що законний векселедержатель не зобов’язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними і дійсними. Апелянт вважає, зобов’язання за векселем є грошовими, тому застосування ст.625 ЦК України є обов’язковим та законним.

Відповідач-2 - ПАТ «Прикарпаттяобленерго» апеляційну скаргу заперечує як безпідставну і необгрунтовану, оскаржуване рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Наголошує, що простий вексель №7033646200569 виданий зі строком платежу «за пред’явленням», і такий слід було належним чином пред’явити векселедержателем протягом року, тобто з 01 січня до 31 грудня 2015 року (ст. 33, 34 ОСОБА_5 Закону). Векселедержатель – ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не пред’явив боржнику ПАТ «Прикарпаттяобленерго» оригінал векселя з дотриманням вимог ст. 33, 34 ОСОБА_5 Закону, а надіслав копії векселів поштою, як додаток до листа від 09 квітня 2015 року, у якому вказано вимогу оплатити до 17 квітня 2015 року вісім векселів, у тому числі й простий вексель №7033646200569 (далі - спірний вексель). Позивач не надав доказів ухилення товариства від отримання оригіналу векселя. Вважає, що оскільки не було належного пред’явлення позивачем спірного векселя до оплати, обов’язок ПАТ «Прикарпаттяобленерго» щодо здійснення платежу за цим векселем виник після прийняття Господарським судом Дніпропетровської області рішення від 09.02.2018 у справі № 904/9102/15 про стягнення 1000 000 грн. за простим векселем, яке набрало законної сили 06.03.2018 року. Оскільки вексель №7033646200569 оплачений ПАТ «Прикарпаттяобленерго» повністю 03.03.2018 (до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2018 у справі № 904/9102/15), тому вважає, що немає підстав для нарахування шести відсотків річних, згідно ст. 48 ОСОБА_5 закону про переказні векселі та прості векселі. Щодо стягнення інфляційних втрат, зазначає, що ОСОБА_5 закон про переказні векселі та прості векселі не передбачає покладення на особу, зобов’язану за векселем, інших платежів, зокрема таких, як збитки від інфляції. Оскільки, спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами – вексельним законодавством, то положення ст. 625 ЦК України у цій справі застосуванню не підлягають.

ПАТ «Прикарпаттяобленерго», також, подало заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7400,00 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги №2018/992 від 01.06.2018, укладеного між АТ «Прикарпаттяобленерго» та Адвокатським об’єднанням «Інверітас» та додаткового правочину від 04.06.2018.

Відповідач-1 Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк») у відзиві зазначає, що спірний вексель був індосований із застереженням "Без обороту на мене", а новий векселедержатель (позивач) погодився прийняти вексель за наявності такого застереження. При цьому, зазначено, що зробивши таке застереження індосант звільнив себе від відповідальності у разі несплати за цим векселем основним боржником - векселедавцем. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ НАК “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2018 у справі №904/66/18.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ "Прикарпаттяобленерго" емітовано простий вексель №7033646200569 на суму 1 000 000 грн. зі строком платежу "по пред’явленню, але не раніше 01 січня 2015 року". За цим векселем ВАТ "Прикарпаттяобленерго" зобов’язалося заплатити проти цього векселя Українському кредитному банку, правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк».

На векселі №7033646200569 Український кредитний банк проставив бланковий індосамент «Платити наказу: без обороту на мене», підписаний головою правління, головним бухгалтером та скріплений печаткою.

ПАТ «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач), як держатель простого векселя № 7033646200569 від 04.05.2000, листом від 9 квітня 2015 року №26-2586/1.2-15 звернулось до ПАТ «Прикарпаттяобленерго» з пропозицією оплатити до 12-00 години 17 квітня 2015 року вісім векселів, у тому числі й спірний вексель на суму 1 000 000 грн. До листа ПАТ «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було додано копії восьми векселів на 8 аркушах (а.с.15-16, том 1).

Оригінал векселя №7033646200569 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" додало до позову ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідачів ПАТ "Акцент-Банк" та ПАТ "Прикарпаттяобленерго" про солідарне стягнення 1 000 000,00 грн. за простим векселем №7033646200569 від 04.05.2000. Позов було подано до Господарського суду Дніпропетровської області.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 09.02.2018 у справі №904/9102/15 позов задоволив частково. Стягнув з ПАТ «Прикарпаттяобленерго» на користь Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України" 1000000,00 грн. за простим векселем №7033646200569 від 04.05.2000; 15000,00грн. судового збору. У позові до ПАТ "Акцент-Банк" відмовив. Повний текст рішення складено 14.02.2018.

До набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2018 у справі №904/9102/15, ПАТ "Прикарпаттяобленерго" сплатило ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за простим векселем №7033646200569 від 04.05.2000 995000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №8964 від 03.03.2018, та 5000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №5932 від 12.12.2017. (а.с.126, 127).

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 441540,86 грн., з яких: 147287,67 грн. - 6% річних та 294 253,19 грн. інфляційних втрат за простим векселем №7033646200569 від 04 травня 2000 року, нарахованих з 18 квітня 2015 року до дати оплати спірного векселя.

За визначенням ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" вексель - це папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Закон України "Про обіг векселів в Україні" (стаття 1) визначає особливості обігу векселів в Україні. Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визначено, що векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм ОСОБА_5 закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Простий вексель - це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після збігу встановленого терміну певну суму грошей векселедержателю (кредиторові). Таке зобов'язання надає векселедержателю (власнику чи пред'явникові) безумовне право вимагати з особи, яка видала вексель, сплати зазначеної у тексті векселя грошової суми.

Статтею 75 ОСОБА_5 закону визначено, що простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Статтею 76 ОСОБА_5 закону визначено, що простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Статтею 77 ОСОБА_5 закону передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

Главою V ОСОБА_5 закону унормовано строк платежу. Зокрема установлено, що переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату (ст.33). Переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати (ст.34). Строк платежу за переказним векселем, що підлягає сплаті у визначений строк від пред'явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту (ст.35).

Статтею 67 ОСОБА_5 закону передбачено, що кожний держатель переказного векселя має право знімати з нього копії. Копія повинна точно відтворювати оригінал, включаючи індосаменти і всі інші позначки, що містяться у ньому. На ній має бути вказано, до якого місця вона доведена. Вона передається шляхом індосаменту і забезпечується авалем таким же чином і з такими ж наслідками, що й оригінал.

Статтею 68 ОСОБА_5 закону визначено, що у копії зазначається особа, в якої знаходиться оригінал документа. Остання зобов'язана вручити зазначений документ законному держателю копії. Якщо вона відмовляється це зробити, то держатель не може використати своє право регресу проти осіб, які здійснили передачу копії шляхом індосаменту або забезпечили її авалем, доти, доки він не здійснить протест про те, що оригінал не був вручений йому на його вимогу. Якщо оригінал документа, після останнього індосаменту до знімання копії, містить застереження "починаючи звідси, індосамент є дійсним лише, якщо він зроблений на копії" або інше рівнозначне застереження, то індосамент, вчинений після цього на оригіналі, є недійсним.

Отже, вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя. Простий або акцептований переказний вексель строком платежу за пред’явленням підлягає оплаті в день його належного пред’явлення до платежу у визначеному у векселі місці платежу. Вимога про платіж, пред'явлена не в місці, визначеному у векселі, і не за викладеними вище правилами, не є пред'явленою належними чином. Держатель векселя має право знімати з нього копії. Копія векселя повинна відповідати вимогам статей 67, 68 ОСОБА_5 закону.

ПАТ «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як держатель простого векселя №7033646200569 від 04.05.2000, листом від 9 квітня 2015 року №26-2586/1.2-15 звернулось до ПАТ «Прикарпаттяобленерго» з пропозицією оплатити до 12-00 години 17 квітня 2015 року вісім векселів, у тому числі й вексель №7033646200569 на суму 1 000 000 грн. До листа було додано копії восьми векселів на 8 аркушах.

Проте, позивач не довів, а у матеріалах справи відсутні докази того, що додана до листа від 9 квітня 2015 року №26-2586/1.2-15 копія простого векселя №7033646200569 виконана з дотриманням вимог статей 67, 68 ОСОБА_5 закону. Тому, надсилання названого листа з неналежною копією спірного векселя не можна вважати пред'явленням відповідачу-2 простого векселя №7033646200569 й, відповідно, - настання 18 квітня 2015 року строку платежу за цим векселем.

Також, позивач не назвав і не надав суду інших доказів пред'явлення простого векселя №7033646200569 для платежу відповідачу-2 та доказів ухилення останнього від одержання векселя і виконання вексельного зобов'язання.

Оригінал простого векселя №7033646200569 ПАТ «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подала Господарському суду Дніпропетровської області, який розглядав справу №904/9102/15 і рішенням від 09.02.2018 задовольнив позов частково - стягнув з ПАТ «Прикарпаттяобленерго» на користь Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України" 1000 000 грн. за простим векселем №7033646200569. У позові до ПАТ "Акцент-Банк" відмовив.

У рішенні Господарський суд Дніпропетровської області констатував, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є законним держателем простого векселя №7033646200569, випущеного ВАТ «Прикарпаттяобленерго» (правонаступником якого є Приватне Акціонерне Товариство «Прикарпаттяобленерго») і, за яким емітент зобов’язався заплатити проти цього векселя Українському кредитному банку чи його наказу один мільйон гривень. Вексель №7033646200569 був індосований Українським кредитним банком із застереженням «Платити наказу: без обороту на мене», тому ПАТ "Акцент-Банк" (правонаступник ЗАТ «Український кредитний банк») не відповідає за платіж по цьому векселю. З цієї підстави Господарський суд Дніпропетровської області у справі №904/9102/15 відмовив позивачу в частині позовних вимог до ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості за векселем №7033646200569, а належним платником за простим векселем №7033646200569 визнано Приватне Акціонерне Товариство «Прикарпаттяобленерго» (відповідач -2).

До набрання означеним рішенням законної сили у справі №904/9102/15 Приватне Акціонерне Товариство «Прикарпаттяобленерго» оплатило ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повну вартість простого векселя №7033646200569 від 04.05.2000, що підтверджено платіжними дорученнями №5932 від 12.12.2017 та №8964 від 03.03.2018.

Отже, з урахуванням наведених обставин справи відповідач - 2 не порушив зобов'язання з оплати простого векселя №7033646200569 від дати настання строку платежу за цим векселем. Тому, немає законних підстав для застосування статті 48 ОСОБА_5 закону, яким передбачено право держателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу і стягнення з відповідача-2 на користь позивача 147 286,67 грн. (6% річних).

Також , відсутні правові підстави для стягнення з відповідача-2 інфляційних втрат у сумі 294 253,19 грн. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за період прострочення оплати векселя №7033646200569, визначений позивачем з 18.04.2015 до 30.09.2017.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність боржника за невиконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено ОСОБА_5 закон про переказні векселі та прості векселі (далі - ОСОБА_5), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено ОСОБА_5 закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Право векселедержателя, передбачене статтею 48 ОСОБА_5 закону вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, обмежено наступними сумами: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) 6 % річних від дати настання строку платежу; (3) витратами, пов'язаними з протестом і пересиланням повідомлень, а також іншими витратами. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Таким чином, застосування норм Цивільного кодексу України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що зазначені в Законі України "Про обіг векселів в Україні".

Як правильно зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_5 законом не передбачено покладання на зобов'язану за векселем особу інших платежів, ніж зазначені в ОСОБА_5 законі, зокрема не передбачено можливості пред'явлення до стягнення збитків від інфляції.

З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача-2 інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк» (відповідач – 1), судова колегія зазначає наступне:

Статтею 15 ОСОБА_5 закону визначено, що індосант відповідає за акцепт і за платіж, якщо не обумовлене протилежне.

Як зазначено вище, Український кредитний банк проставив на спірному векселі бланковий індосамент «Платити наказу: без обороту на мене», і такий підписаний головою правління, головним бухгалтером та скріплений печаткою. Таке застереження означає, що при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги, передбачені статтями 43 - 49 ОСОБА_5 закону. Зазначена особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за векселем.

Таким чином, відповідач-1 зняв із себе відповідальність за невиконання зобов’язань боржником (векселедавцем) за невиконання ним зобов’язань за простим векселем №7033646200569.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ "Акцент Банк" (як правонаступник Українського кредитного банку), на підставі включення до індосаменту застереження "без обороту на мене" є звільненим від відповідальності за платіж за векселем і відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог до ПАТ "Акцент Банк".

Викладені обставини справи і приписи закону дають підстави для висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2018 у справі №904/66/18 постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірного висновку суду першої інстанції про відмову у позові та відповідність такого висновку обставинам справи.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, суд покладає на апелянта.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Стосовно витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката суд зазначає наступне:

29.11.2018 до суду надійшла заява Приватного Акціонерного Товариства «Прикарпаттяобленерго» про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7400,00 грн. Вказану суму позивач обґрунтував положеннями договору про надання правничої допомоги від 01.06.2018 №2018/992 між Приватним Акціонерним Товариством «Прикарпаттяобленерго» та Адвокатським об’єднанням «Інверітас» та додаткового правочину від 04.06.2018.

У вказаній заяві ПАТ «Прикарпаттяобленерго» послався на те, що відповідно до умов договору, за складання відзиву на апеляційну скаргу, за участь адвоката в судових засіданнях у суді апеляційної інстанції, покриття транспортних витрат повинно буде сплатити Адвокатському об’єднанню «Інверітас» 74000,00 грн., докази чого будуть подані ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» в строки, встановлені ч.8 ст.129 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні позивач просив суд надати йому можливість в порядку ч.8 ст.129 ГПК України подати докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Зважаючи на наведене, колегія суддів ухвалила відкласти вирішення заяви позивача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та вирішити її після спливу п'яти днів після прийняття даної постанови.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2018 у справі №904/66/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Клопотання Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу вирішити протягом п’яти днів після прийняття даної постанови, в порядку, передбаченому ч. 8 ст.129 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.01.2019.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н .А. Галушко

суддя М .Б. Желік