ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/10513/15 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 червня 2018 року (повний текст складено 08 червня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №44994 від 04 липня 2014 року укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», оформлене наказом №6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку), зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» №6 від 18 листопада 2014 року в частині визнання нікчемним договору №44994 банківського вкладу (депозиту) «Вигідний Альянс» від 04 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором №44994 банківського вкладу (депозиту) «Вигідний Альянс» від 04 липня 2014 року, зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Савельєву А.М. включити ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором №44994 банківського вкладу (депозиту) «Вигідний Альянс» від 04 липня 2014 року, зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Савельєву А.М. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та винесене з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що 18 листопада 2014 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб видано наказ №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів», відповідно до якого визнано нікчемними договори, зазначені в додатку, в тому числі і договір банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» №44994 від 04 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «УФС», із посиланням на п.6 ч.2 ст.37, ч.ч.2, 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зазначаючи, що вказаний договір укладено в момент дії рішення Національного банку України від 31 березня 2014 року №10БТ «Про застосування до ПАТ «КБ «УФС» заходу впливу у вигляді обмеження та зупинення здійснення окремих видів здійснюваних операцій».

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить її задовольнити та відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що визнання протиправними рішень та дій Уповноваженої особи та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не призведе до того, що договір банківського вкладу стане дійсним і у позивача виникне право бути включеним до переліку вкладників та загального реєстру.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав, в суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що факт внесення коштів на депозитний рахунок ОСОБА_2 підтверджується квитанцією №TR.59290.2129.373 від 10 липня 2014 року, а тому позивача було протиправно невключено до загального реєстру вкладників, що позбавляє його можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована Законом.

Позивач та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, у содові засідання, призначені на 30 жовтня 2018 року, 27 листопада 2018 року, 15 січня 2019 року не з'явились, явку своїх представників не забезпечили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04 липня 2014 року між позивачем (вкладник) та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» №44994 (а.с.16), за умовами якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190000,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 04 жовтня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.

Підпунктами 2.1.1-2.1.3 п.2.1 вказаного договору встановлено, що банк зобов'язується: відкрити вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 вкладнику та прийняти вклад; при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти; у разі якщо вкладник не звертається до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на той самий строк.

Надходження грошових коштів у сумі 190000,00 грн. на вкладний рахунок позивача підтверджується квитанцією від 10 липня 2014 року №TR.59290.2129.373 (а.с.19), відповідно до якої платником та отримувачем є ОСОБА_2, призначення платежу - надходження коштів за депозитною угодою №44994 від 04 липня 2014 року.

14 серпня 2014 року було прийнято постанову Правління Національного банку України №491 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «УФС».

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «УФС» №34 від 30 жовтня 2014 року створено комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), які обліковуються на балансі Банку.

10 листопада 2014 року постановою Правління Національного банку України №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «УФС».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «УФС» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року №6 (а.с.49) визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу, зокрема, транзакції та правочини (договори), укладені ОСОБА_2 (№2147 в переліку).

Листом від 19 грудня 2014 року №001/2164 (а.с.20) уповноваженою особою Фонду повідомлено позивача про те, що правочини ОСОБА_2 були вчинені виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів, - такі правочини спрямовані на заволодіння державними коштами, а відповідно порушують публічний порядок, відтак, правочини, в тому числі договір банківського вкладу від 04 липня 2014 року №44994, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку,відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 ЦК України.

Вважаючи протиправними рішення та дії Уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що доводи Уповноваженої особи Фонду про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) не знайшли підтвердження під час вирішення справи, що прямо вказує на наявність підстав для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банку та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно ч.4 ст.26 зазначеного Закону (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В силу вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Пунктами 3, 4 р.3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14, встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Відповідно до п.6 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Таким чином, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку уповноважена особа Фонду формує та подає до Фонду, зокрема, повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п.4-6 ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проте протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право, серед іншого, звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «УФС» посилається на те, що правочин між позивачем та банком є нікчемним, а тому позивач не має вкладу у банку і не є вкладником банку у зв'язку з наявністю підстав, передбачених п.п.2, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частинами 1, 4 ст.73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно листа слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України у м.Києві Грушецького Б.Р. від 13 березня 2015 року вих.№48/СВ-568 (а.с.52), 16 грудня 2014 року за заявою представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. від 15 грудня 2014 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за №12014100040017478 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Колегія суддів зазначає, що проведення досудового розслідування слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м.Києві Грушецьким Б.Р. на підставі заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, не є належним доказом у розумінні ч.1 ст.70 КАС України, оскільки не стосується предмета доказування та не береться судом до уваги. Оскільки відсутній вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, який в силу ч.6 ст.78 КАС України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому до моменту встановлення факту зловживання службовими особами ПАТ «КБ «УФС» своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, у суду відсутні підстави вважати такі обставини доведеними.

Частинами 2, 4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно з ч.3 ст.38 вказаного Закону (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

В силу вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно умов договору банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» від 04 липня 2014 року №44994, укладеного між позивачем (вкладник) та ПАТ «КБ «УФС» (банк), банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190000,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 04 жовтня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 10 липня 2014 року №TR.59290.2129.373, позивачем було внесено грошові кошти у розмірі 190000,00 грн. з призначенням платежу - надходження коштів за депозитною угодою №44994 від 04 липня 2014 року.

Разом з тим, відповідачем не визначено конкретної підстави нікчемності правочину, що передбачені у ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не наведено підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» від 04 липня 2014 року №44994, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «УФС», не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень ч.3 с.228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом, натомість відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» від 04 липня 2014 року №44994 та застосування правових наслідків недійсності матеріали справи не містять.

Відповідно до п.2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок в банку позивачем надано квитанцію від 10 липня 2014 року №TR.59290.2129.373 про надходження коштів за депозитною угодою №44994 від 04 липня 2014 року в розмірі 190000,00 грн., натомість відповідачами належних та допустимих доказів, що зазначені кошти позивачем фактично не вносились, суду не надано.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Отже, дана підстава застосовується, коли банк став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим внаслідок взяття банком на себе певних зобов'язань до дня визнання банку неплатоспроможним. Апелянтом не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку, що обов'язки, взяті на себе банком шляхом укладення договору банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» від 04 липня 2014 року №44994, мали наслідком його неплатоспроможність або призвели до повної чи часткової неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами.

Згідно із п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Таким чином, умовою застосування цього пункту при встановленні нікчемності правочину є мета надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством.

Одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн. прямо встановлена законодавством України, а тому посилання на п.7 ч.3 ст.38 вказаного Закону не є належною підставою для визнання правочину, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «УФС», нікчемним.

Наведене спростовує твердження апелянта щодо наявності підстав, визначених п.п.2, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантуванні вкладів фізичних осіб», для визнання правочину, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ УФС», нікчемним.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 був ідентифікований у відділені Чугуївське ПАТ «КБ «УФС» 29 червня 2014 року о 17:16 год. (неділя), депозитний рахунок відкрито 29 червня 2016 року о 19:46 год., а відображення операції з обліку коштів у сумі 190000,00 (операційний час 10 липня 2014 року був встановлений до 16:30 год.), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач безпосередньо не має доступу до проведення операцій із грошовими коштами в банку, навіть за умови неналежного виконання працівниками банку своїх посадових обов'язків, позивач як добросовісна сторона договору банківського вкладу не повинен нести відповідні негативні наслідки у зв'язку з цим.

В той же час, Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №826/1476/15 зазначено, що перелік передбачених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст.228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч.3 ст.38 наведеного Закону.

У цьому рішенні Верховний Суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст.228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями ст.ст.37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч.2 ст.215 ЦК України та ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена ч.2 ст.38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та необхідності зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду.

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а зазначила, що встановлена правова природа рішення про застосування наслідків нікчемності договорів унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення уповноваженої особи Фонду у частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.

За таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України (п.1 ч.1 ст.157 КАС України у редакції до 15 грудня 2017 року).

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року було задоволено клопотання скаржника та витребувано у позивача оригінал договору банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» №44994 від 04 липня 2014 року та оригінал квитанції №TR.59290.2129.373 від 10 липня 2014 року, які необхідно було надати до суду у строк до 23 листопада 2018 року, однак витребувані докази позивачем надано не дуло.

Апелянтом було подано до суду клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п.9 ч.1, ч.3 ст.240, ч.1 ст.319 КАС України, мотивоване тим, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Колегія суддів протокольною ухвалою в судовому засіданні відмовила у зазначеному клопотанні та вважає за необхідне зазначити, що згідно з інформацією про відстеження поштових пересилань з сайту «Укрпошта», копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року було вручено за довіреністю лише 10 грудня 2018 року, що фактично унеможливлювало подання позивачем витребуваних доказів у встановлений судом строк. Крім того, незважаючи на те, що наявні в матеріалах справи копія договору №44994 банківського вкладу (депозиту) «Вигідний Альянс» від 04 липня 2014 року та квитанції №TR.59290.2129.373 від 10 липня 2014 року не засвідчені належним чином, в той же час, відповідна інформація щодо укладання позивачем з ПАТ «КБ «УФС» вказаного договору та внесення на власний рахунок готівкових коштів у сумі 190000,00 грн. відображена у поданих Уповноваженою особою документах, зокрема, довідці про рух коштів по рахункам клієнтів ПАТ «КБ «УФС» від 15 червня 2015 року (а.с.36) - №211 в переліку, та витягом з додатку №1 до наказу №6 від 18 листопада 2014 року (а.с.50) - №2147 в переліку.

Таким чином, не надання позивачем витребуваних судом доказів було наслідком наявності поважних причин, а саме не одержання у встановлений судом строк копії ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року про їх витребування, а наявність в матеріалах справи незасвідчених копії договору банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» №44994 від 04 липня 2014 року та квитанції №TR.59290.2129.373 від 10 липня 2014 року не унеможливлює вирішення судом спору на підставі наявних матеріалів справи, беручи до уваги, що сукупність наявних доказів підтверджує відповідні факти укладення позивачем договору банківського вкладу (депозиту) та внесення грошових коштів на власний рахунок, відкритий у ПАТ «КБ «УФС».

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно по суті встановив обставини справи однак допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині, колегія суддів доходить висновку, що рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 червня 2018 року підлягає скасуванню в частині із закриттям провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 червня 2018 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» №6 від 18 листопада 2014 року в частині визнання нікчемним договору №44994 банківського вкладу (депозиту) «Вигідний Альянс» від 04 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», а справу в цій частині закрити.

В решті рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 21 січня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма