ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/6875/17 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаря

Вівдиченко Т.Р. Файдюка В.В. Чаку Є.В. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Держпродспоживслужби в Київській області від 26 квітня 2017 року № 14 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.Зокрема, апелянт вказує, що позивач не порушував ст.16 Закону України «Про рекламу» та п. 4.6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, оскільки не отримував вимоги про порядок та строк розміщення реклами, був позбавлений права на добровільний демонтаж конструкцій, або надання пояснень щодо наявності/відсутності порушень, а відповідач не мав права розпочинати справу про порушення та, відповідно, застосовувати штраф. Також, посилається на те, що суд не врахував ту обставину, що розміщені конструкції є вивісками та табличками, а не рекламою, оскільки на ній зображені виключно належні товариству знаки для товарів і послуг.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 січня 2017 року до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області надійшов лист виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 30 січня 2017 року № 06-22/423 стосовно розміщення ТОВ «Споживчий центр» зовнішньої реклами за адресою: Київська область, м.Фастів, вул.Соборна, 51 без відповідного на те дозволу.

Враховуючи отриману інформацію про розповсюдження позивачем зовнішньої реклами без відповідної дозвільної документації за вищевказаною адресою, відповідач направив позивачеві вимогу від 28 лютого 2017 року № 10-01-21/1081 про необхідність прибуття уповноваженого представника підприємства до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та надання необхідних документів, в тому числі: макету розміщення зовнішньої реклами, письмових пояснень, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, документального підтвердження вартості розповсюдження реклами (договори, акти виконаних робіт, квитанції про сплату, платіжні доручення про сплату розміщення рекламних засобів тощо).

Водночас, позивача повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, який призначено на 21 березня 2017 року, а також про те, що, відповідно до частин шостої-восьмої статті 27 Закону України «Про рекламу» та пункту 2 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693, за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдження реклами на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на виробників, рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а повторне вчинення порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

Вимогу надіслано позивачу на дві адреси, за якими він її отримав, а саме: за адресою: м.Фастів, вул.Соборна, 51 отримав 03 березня 2017 року, за адресою: м.Київ, вул.Саксаганського, 133А - 06 березня 2017 року, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

14 березня 2017 року до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області надійшло пояснення ТОВ «Споживчий центр» від 10 березня 2017 року № 160 про неможливість з'ясувати щодо якої рекламної конструкції направлена вимога від 28 лютого 2017 року № 10-01-21/1081, оскільки в ній не зазначено її вид, опис та розмір. Також позивач зазначив, що не розповсюджує рекламу за вказаною у вимозі адресою, тому не надає інформацію про вартість її розповсюдження.

Відповідач направив на адресу позивача додаткову вимогу від 20 березня 2017 року № 10-01-21/1491 про необхідність прибуття уповноваженого представника позивача та надання до 27 березня 2017 року документів, що стосуються розміщення зовнішньої реклами за адресою: Київська область, м.Фастів, вул.Соборна, 51. Також, повідомив про призначення на 30 березня 2017 року до розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Додаткову вимогу отримано позивачем 27 березня 2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом від 27 березня 2017 року ТОВ «Споживчий центр» повідомив Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, що запитувану інформацію та копії відповідних документів відповідачу надано листом від 10 березня 2017 року № 160.

04 квітня 2017 року відповідачем складено протокол про порушення позивачем законодавства про рекламу щодо розповсюдження зовнішньої реклами «ШвидноГроші» за адресою: Київська область, м.Фастів, вул.Соборна, 51 з ознаками порушення вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу».

У подальшому, відповідач направив позивачу повторну вимогу від 04 квітня 2017 року № 10-01-21/1885 про надання до 24 квітня 2017 року документів для контролю, зокрема, щодо вартості розповсюдженої реклами (розміщення, виготовлення) та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, а сааме: 26 квітня 2017 року.

Вимога отримана позивачем 06 квітня 2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом від 19 квітня 2017 року № 269 ТОВ «Споживчий центр» повідомило відповідача про надання відповідних пояснень листом від 10 березня 2017 року № 160 та про відсутність реклами за вищевказаною адресою, що унеможливлює надання ним інформації про вартість її розповсюдження.

Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 25 квітня 2017 року вирішено розпочати розгляд справи про порушення вимог законодавства України про рекламу відносно розповсюджувача реклами та рекламодавця ТОВ «Споживчий центр», відповідно до вимог пункту 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства України про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693.

На розгляд справи про порушення законодавства про рекламу представник ТОВ «Споживчий центр» не прибув, про вартість розповсюдження реклами не повідомив.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу рішенням Держспоживслужби у Київській області від 26 квітня 2017 року № 14 на позивача накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами, на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 26 квітня 2017 року, встановлено недотримання вимог законодавства про рекламу ТОВ «Споживчий центр» при розповсюдженні зовнішньої реклами «Швидко гроші» за адресою: 0850, Київська область, м.Фастів, вул.Соборна, буд.51 з порушенням вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу», а саме: розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розмір штрафу визначено з огляду на відсутність інформації про вартість розповсюдження реклами.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про рекламу», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Постановою Кабінету міністрів України від 29.12.2003 № 2067 «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами»(далі Типові правила).

Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 року № 270/96-ВР визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Згідно статті 1 Закону України «Про рекламу», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про рекламу» передбачено, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

В силу ч. 1 ст. 16 Закону № 270/96-ВР, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (надалі - Типові правила), дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Відповідно до п. 5 Типових правил, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами; у процесі регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами робочим органом залучаються на громадських засадах представники галузевих рад підприємців, об'єднань громадян та об'єднань підприємств, які провадять діяльність у сфері реклами.

В силу п. 6 Типових правил, до повноважень робочого органу належить, зокрема, подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Згідно до пунктів 45,46 Типових правил, контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства; у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк. У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону № 270/96-ВР, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

За змістом пункту 3 частини другої статті 27 згаданого Закону, відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

В силу ч. 4 ст. 27 вказаного Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Згідно ч. 7 ст. 27 Закону, у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №667 (далі по тексту - Положення №667), Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику зокрема у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Відповідно до пункту 7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Положенням про Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, затвердженим наказом Держпродспоживслужби від 25 лютого 2016 року №13, встановлено, що державний контроль за дотриманням законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів реклами на території Київської області здійснює вищевказане Головне управління.

Отже, відповідач є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів реклами на території Київської області, в тому числі й позивачем.

Пунктом 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №693 (далі по тексту - Порядок №693), визначено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Згідно з пунктом 10 Порядку №693, протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк.

За змістом пунктів 11-16 Порядку №693, за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

З протоколу засідання Головного управління Держпродспожислужби в Київській області від 26 квітня 2017 року стосовно справи про правопорушення законодавства про рекламу вбачається, що за результатами розгляду справи встановлено розповсюдження ТОВ «Споживчий центр» зовнішньої реклами з рекламним сюжетом з умовною назвою «ШвидкоГроші», яка розміщена на фасаді споруди та поблизу цієї споруди на спеціальних тимчасових виносних конструкціях за адресою: Київська область, м.Фастів, вул.Соборна, 51 (відділення № 164 ТОВ «Споживчий центр») без відповідного дозволу органу виконавчої влади, що є порушенням вимог частини першої статті 16 Закону.

Зазначена зовнішня реклама містить в собі інформацію не лише про найменування зареєстрованого знака для товарів і послуг, а й інформацію, яка призначена (покликана) сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес до такого товару (послуги). У рекламному сюжеті з умовною навою «ШвидкоГроші» до відома споживачів реклами доводиться інформація про можливість отримання готівки «гроші до зарплати, готівкою одразу 3000 грн.», номер телефону та електронна адреса сторінки в мережі Інтернет «(093) 170 10 41, sgroshi.com.ua».

Матеріали справи містять фото зазначених засобів зовнішньої реклами

Також, з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням неодноразово направлялись ТОВ «Споживчий центр» вимоги № 10-01-21/1081 від 28.02.2017 року, №10-01-21/1491 від 20.03.2017 року та № 10-01-21/1885 від 04.04.2017 року щодо надання необхідних документів для здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу (а.с. 85, 90-91,94).

У поясненнях, адресованих відповідачу на виконання його вимог, позивач посилається на відсутність закликів про придбання послуг та про розміщення лише таблички та вивіски із зображенням знаку для товарів і послуг "ШвидкоГроші. Гроші до зарплати" та кредитних умов, зокрема: суми кредиту (3000 грн.), строк прийняття рішення про видачу кредиту (20 хвилин), документів, які подаються для отримання кредиту (паспорт та код), інформації про сайт і номер телефону, за яким можна отримати докладнішу інформацію (а.с.10-14).

Апелянт стверджує, що знак для товарів і послуг "ШвидкоГроші. Гроші до зарплати" належить ТОВ "Споживчий центр" та зареєстрований в установленому порядку. Також, зазначає, що вказана інформація не є рекламою, що підтверджується листом Держпродспоживслужби від 30 вересня 2016 року №603-1537/13727.

Так, з матеріалів справи вбачається, що компанія Салемор Холдінг Лімітед (Salemor Holding Limited) відповідно до ліцензійного договору від 27 вересня 2016 року передала ТОВ «Споживчий центр» ліцензію - невиключне право (дозвіл) використовувати торговельну марку, а саме - виключне право на товарний знак № 150732.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що в частині слів "ШвидкоГроші" зазначені вивіска та табличка містять зображення знаку для товарів і послуг класу 36 "Банківські операції, інформування фінансове; керування фінансове; консультування фінансове; оцінювання фінансове (страхування, банківські операції, нерухоме майно); ощадні банки; надавання фінансових позик; кредитні операції; грошові перекази; фінансування", який (знак) зареєстрований Державною службою інтелектуальної власності України. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сорок два" відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг від 25 січня 2012 року №150732.

Проте, решта інформації, яка розміщена на вищезазначеній вивісці чи табличці за своєю суттю є інформацією призначеною (покликаною) сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес до товару/послуги "Швидко/гроші", тобто є рекламою.

Посилання апелянта на лист Держпродспоживслужби від 30 вересня 2016 року №603-1537/13727 на підтвердження доводів про те, що розміщена на вивісці та табличці інформація є інформацією про послуги, що ним надаються, є необґрунтованим, оскільки вищезазначений лист є суб'єктивним тлумаченням законодавства згаданим суб'єктом владних повноважень та не містить норм права, які підлягають застосуванню судом, окрім того, в листі не описано конкретну вивіску чи табличку позивача, яка не вважається рекламою.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем обґрунтовано встановлено розміщення позивачем засобів зовнішньої реклами за відсутності на це необхідного дозволу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про правомірність рішення відповідача № 14 від 26.04.2017 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у сумі 3 400,00 грн.

Оскільки факт розміщення реклами позивачем підтверджується матеріалами фотофіксації, доданими до протоколу, твердження апелянта про те, що реклама ним не розміщувалася, є необгрунтованим.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді

Вівдиченко Т.Р. Файдюк В.В. Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлено 21.01.2019 року.