КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 753/7046/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1238/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Невідомої Т.О.

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Леонтюк Л.К., по справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «26-І» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним майном, шляхом зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог зазначив, що 28 квітня 2016 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано ОСББ « 26-І». Актом приймання-передачі будинку та прибудинкової території від 25 серпня 2016 року та рішенням Загальних зборів співвласників від 02 вересня 2016 року, будинок прийнятий в управління позивача.

В будинку на першому та другому поверхах розміщуються нежитлові приміщення і другий поверх будинку має додаткову площу, вихід на частину якої здійснюється з нежитлових приміщень № 114 та № 115. Дана додаткова площа також слугує дахом (покриттям) для нежитлових приміщень, які знаходяться на першому поверсі будинку.

Власниками групи нежитлових приміщень № 114 та № 115 є відповідачі і ними розпочато забудову всієї додаткової площі на другому поверсі, тобто здійснюється надбудова ще одного приміщення.

За наслідками обстеження спірної додаткової площі (даху першого поверху), надбудова включала в себе: бетонні опорні колони, бетонний дах, перегородки та зовнішні стіни з піно блоку, про що складено Акт від 10 квітня 2017 року.

Зазначаючи, що додаткова спірна площа (дах першого поверху) є конструктивним елементом будинку, тому є спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку і рішення про надання згоди на надбудову на даху першого поверху, або іншим чином його використання, співвласниками не приймалось, позивач звертався до відповідача із заявою від 03 січня 2017 року № 24 щодо укладення договору оренди тераси (даху першого поверху) та надання дозвільних документів на будівництво, однак відповідачем документи не надано, договір оренди не укладено.

07 лютого 2017 року, відбулось засідання Правління ОСББ «26-І», на якому також був присутній відповідач, за наслідком засідання, вирішено укласти договір оренди тераси з відповідачем, в інакшому випадку, вимагати зупинення будівництва, однак, будівництво не зупинено.

27 лютого 2017 року знову відбулось засідання Правління ОСББ «26-І», на якому вирішено вимагати зупинення будь-яких будівельних робіт на терасі будинку, до укладення договору оренди.

На виконання рішення Правління, відповідачеві направлено вимогу від 01 березня 2017 року № 41, яку останній отримав 03 березня 2017 року, однак, вимоги не виконує, будівництво продовжує.

Тому, на засіданні Правління ОСББ «26-І», яке відбулось 14 березня 2017 року, прийнято рішення про демонтаж надбудови, про що повідомлено відповідача вимогою від 23 березня 2017 року № 58.

Не зважаючи на численні звернення позивача до відповідача з вимогами, останній продовжує будівництво на даху першого поверху, у зв'язку з чим позивач просив зобов'язати відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні спільним майном будинку (дахом першого поверху), шляхом зупинення будівництва на ньому та демонтажу надбудови, а саме: бетонні опорні колони, бетонний дах, перегородки та зовнішні стіни піноблоку, з приведенням даху першого поверху у стан, який був до початку будівництва. (т.1 а.с.2-4, 120-121)

Представник відповідачів ОСОБА_4 проти позовних вимог заперечував, вважав їх безпідставними, необґрунтованими, такими, що базуються на хибному розумінні норм права і права позивача в даному спорі жодним чином не порушені. Вказував, що позивачем не прийнято будинок по АДРЕСА_1 в управління у передбачений законом спосіб, а нежитлові приміщення з моменту прийняття будинку до експлуатації не передавалися на баланс експлуатуючим організаціям, що свідчить про їх відокремленість від житлової частини будинку. Також, будинок по АДРЕСА_1 з боку забудовника був прийнятий в експлуатацію лише в межах житлової частини будинку в обсязі 9566.9 м.кв. і згодом, 19 грудня 2011 року, на підставі Акту приймання-передачі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з балансу на баланс для обслуговування експлуатації, замовник будівництва - ТОВ «Житло Киянам» передало на баланс ДП «Дарниця-1» для експлуатації та обслуговування вказаний житловий будинок, з аналогічними характеристиками будинку - загальна площа квартир - 9 566,9 м.кв., без жодних офісних чи допоміжних приміщень. При цьому, офісні приміщення будинку, в тому числі приміщення №114, №115, не передавалися на баланс ДП «Дарниця-1», що також підтверджується листом ТОВ «Житло Киянам» №25/05 від 25 травня 2016 року. Зазначив, що додаткова спірна площа (дах першого поверху) є конструктивним елементом будинку, але не є спільною сумісною власністю співвласників будинку, що підтверджується висновком № 19/13-3/158-ЕД/17 від 03 листопада 2017 року складеного судовим експертом ОСОБА_3, а також відповіддю від 03 листопада 2017 року головного архітектора, що здійснював проектування всього комплексу будинків та здійснював нагляд під час будівництва. Будівельні роботи на даху першого поверху у будинку за адресою АДРЕСА_1 не пошкоджують будинок та не проводяться з порушенням будівельних норм. Звернув увагу суду, що єдиним належним доказом на підтвердження факту проведення будівельних робіт без отримання дозволу чи з порушенням Державних будівельних норм є виключно Акт перевірки органів державного архітектурно-будівельного контролю та протокол про порушення, проте такі докази у матеріалах справи відсутні. Посилався на висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 1621 від 08 листопада 2017 року, складений Сумським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, яким підтверджено, що фактично виконані будівельні роботи відповідають представленій на дослідження проектній документації, виконані відповідно розробленого проекту з урахуванням вимог СНиП 3.04.01-87 «Ізоляційні та оздоблювальні покриття», ДБН В.2.6-98:2009 «Бетонні та залізобетонні конструкції» (СНиП 3.03.01-87).». На підставі аналізу наданих на дослідження документів, експерт прийшов до висновку, що авторський нагляд за об'єктом: «Реконструкція нежитлових приміщень з №1 по №7, №7а, з №8 по №26 (групи приміщень №114) (в літ. А) - заклад громадського харчування за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Дніпровська набережна, 26-1» здійснювався відповідно Договору № 00/1-16С- АН від 11 травня 2016 року та з дотриманням вимог п.п. 4.1, 4.9.1, 4.9.4, 4.9.5, 4.9.7, 5.1, 5.2, 5.5, 5.7 ДСТУ-Н Б А.2.2-11:2014 та п.п. 2-5, 7 Порядку здійснення авторського та технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури». Зроблено висновок, що тераса є конструктивною частиною будівлі групи приміщень АДРЕСА_1 та служить як вхід до групи приміщень №114, які розташовані на 2-му поверсі та здійснюється з вулиці через зовнішню сходову клітину з проходом через терасу №№ І, II, III до основного складу приміщень закладу громадського харчування, а також являється як територія пожежно-евакуаційного виходу групи приміщень №114. Крім цього, на спростування доводів позивача щодо належності спірного майна (тераси 2-го поверху будинку) до спільного майна мешканців будинку представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 зазначив, що в кінці 2016 року в даху першого поверху будинку по АДРЕСА_1, нежитлового приміщення №112, що розміщене під нежитловим приміщенням №114 та його терасою відбулося протікання, з причин чого його власниця, ОСОБА_6 зверталася листами до ОСББ «26-І» щодо необхідності провести капітальний ремонт даху за для уникнення руйнування її майна. У відповідь, листом №29 від 09 лютого 2017 року позивач повідомив власницю приміщення №112, яке розташоване під приміщенням №114 та належної до нього тераси (спірне майно) про те, що в нього відсутня документація, яка підтверджує ту обставину, що тераса над приміщенням №112 (ліворуч від температурного шва) відноситься до спільного майна будинку НОМЕР_3 (тому ОСББ не має права розподіляти кошти та ремонтувати майно, яке не належить співвласникам). (т.1 а.с.100-109)

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 також заперечувала проти позовних вимог з підстав, що були викладенні представником ОСОБА_4 та додатково зазначила, що частину групи приміщень №114 становить тераса, а дах першого поверху житлового будинку (в межах групи приміщень №114) є одночасно підлогою тераси та підлогою решти частини нежитлового приміщення №114, тому є об'єктом права власності, що належить відповідачеві. Відносно решти даху першого поверху житлового будинку по АДРЕСА_1, то відповідачі не мають жодного відношення до нього. (т.1 а.с.231-237)

Інші заперечення на заяву про уточнення позовних вимог стосуються уточненої позовної заяви, яка ухвалою суду від 21 лютого 2018 року була повернута заявникові (т.2 а.с. 66-68, 83-87, 88-92)

У відповідях на відзиви відповідачів представник ОСББ «26-І» - ОСОБА_7 зазначив, що листом від 10 серпня 2016 № 365/10 ДП «Дарниця-1» повідомила, що з 01 вересня 2016 року не здійснює обслуговування будинку і пізніше, ДП «Дарниця-1» надала позивачеві акт передачі будинку в управління. Протоколом загальних зборів співвласників від 14 вересня 2016 року було прийнято рішення про те, що управління будинком здійснює самостійно позивач через свої органи управління. Таким чином, багатоквартирний будинок прийнятий в управління позивачем у спосіб передбачений Законом України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», а небажання ДП «Дарниця-1» передавати будинок в управління не може трактуватись, як порушення з боку позивача. Вказував, що багатоквартирний будинок через свої конструктивні елементи складається в квартир, нежитлових приміщень та допоміжних приміщень, тому вони не передаються в управління окремо, а в управління передається будинок, як споруда, що складається з конструктивних елементів. Відповідно до Технічного паспорту на багатоквартирний будинок, до конструктивних елементів будинку відноситься фундамент, стіни та перегородки, перекриття, дах, підлога, сходи. Тобто, дах відноситься до конструктивних елементів будинку, а тому, належить співвласникам будинку на праві спільної сумісної власності. Твердження відповідача про те, що дах не є спільною сумісною власністю співвласників будинку суперечить нормам ст. 382 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку». Стосовно поданих відповідачем документів, як доказів, представник позивача зазначив, що висновок експертного дослідження від 03 листопада 2017 року № 19/13-3/158-ЕД/17 не підтверджує ту обставину, що покрівля вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень над першим поверхом є приватною власністю відповідача, що надає йому право розпоряджатись даною площею та проводити на ній будівельні роботи. Висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 08 листопада 2017 року № 1621 досліджено питання, які стосуються групи нежитлових приміщень №114, однак у позовній заяві порушується питання законності забудови даху першого поверху будинку. Окрім того, експерт використовував декларацію про початок виконання будівельних робіт для реконструкції групи нежитлових приміщень № 114 від 06 червня 2016 року та декларацію про готовність об'єкту до експлуатації від 13 лютого 2017 року, які скасовані Департаментом з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва 07 квітня 2017 року, тому, висновок не можна вважати правильним. Окрім того, жоден з документів на будинок не містить такої частини, як тераса І, II, III. Листи ДП «Дарниця-1» та ТОВ «Житло Киянам» також не підтверджують того, що дах першого поверху будинку належить власнику нежитлового приміщення № 114, а лише повідомляють, що реконструкція повинна проводитись відповідно до вимог житлового і містобудівного законодавства. (т.1 а.с.198-203, т.2 а.с.60-61)

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року, з урахуванням ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСББ «26-І» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним майном, шляхом зобов'язання вчинити дії задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні спільним майном будинку (дахом першого поверху), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. №26 - і, група нежитлових приміщень № 114, № 115 шляхом зупинення будівництва на ньому та демонтажу надбудови, а саме: бетонні опорні колони, бетонний дах, перегородки та зовнішні стіни піноблоку, з приведенням даху першого поверху у стан, який був до початку будівництва. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «26-І» судовий збір у розмірі 800,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «26-І» судовий збір у розмірі 800,00 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ОСББ «26-І» витрати за проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 22000,00 грн. (т.3 а.с.93-94, 96-112)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на незаконність та необґрунтованість рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування скарги зазначила, що суд в оскаржуваному рішенні посилався на докази, які в процесі розгляду справи визнав неналежними та недопустимими, а також запропонував позивачу призначити експертизу в державній експертній установі, однак згодом, прийняв до уваги як належний доказ висновок приватної експертної установи. В основу оскаржуваного рішення покладено обставини, які взагалі не досліджувалися судом, а були дослівно переписані з наданих позивачем письмових пояснень та доповіді на стадії судових дебатів. Звернула увагу, що в матеріалах справи відсутні такі документи як декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 13 лютого 2017 року та докази її скасування наказом Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва 07 квітня 2017 року. Вказувала, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року по справі № 826/7445/17 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про скасуванню наказу, позов було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №114 від 07 квітня 2017 року. Вказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року набрало законної сили з 26 квітня 2018 року та є чинним, а тому і Декларація № КВ083161581500 про початок виконання будівельних робіт від 06 червня 2016 року та Декларація № КВ 143170440476 про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 13 лютого 2017 року. Окрім цього, вважала що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки в резолютивній частині рішення самовільно вказав: «дахом першого поверху що розташований за адресою: АДРЕСА_1, група нежитлових приміщень №114, №115». (т.4 а.с.123-141)

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, просив скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення. На обґрунтування скарги зазначив, що суд неповно з'ясував обставини справи, не врахував фактичних обставин та доказів, які викладені на обґрунтування заперечень проти заявленого позову, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову. Вказував, що право власності на спірну частину даху першого поверху будинку підтверджується наданими до суду інформаційною довідкою та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності на нежитлові приміщення № 114 та №115, а також договором дарування від 25 травня 2017 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте суд неправомірно вважав, що відповідачі не надали документи, які підтверджують їх право власності на спірну частину даху першого поверху будинку. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, підтверджуючих здійснення реконструкції з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), також позивачем не наведено обставин, якими діями відповідачів створюються перешкоди у користуванні дахом будинку першого поверху, а тому ОСОБА_2 вважав, що позивачем не доведено належними доказами порушення його прав або інтересів відповідачами. Крім цього зазначив, що суд при вирішенні спору взагалі не оцінив аргументи, які були надані представником відповідача, не навів мотивів не застосування норм права на які посилався відповідач, не навів посилання на докази, на підставі яких задоволено вимоги позивача, а відтак формально підійшов до вирішення питання, та безпідставно вважав, що спірна площа (дах першого поверху) є конструктивним елементом будинку, тому є спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку. (т.4 а.с.1-11)

Представник ОСББ «26-І» - ОСОБА_7 подав до суду відзиви на апеляційні скарги, в яких із посиланням на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення. (т.4 а.с. 97-108, 129-135)

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_8, представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_9 підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити, представники ОСББ «26-І» - адвокат ОСОБА_10, ОСОБА_7 заперечували проти скарг і просили їх відхилити.

Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 були сповіщені врученням повідомлення представникам, останні підтвердили вказані обставини в суді апеляційної інстанції. (т. 4 а.с. 168-169, 173-174)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Судом встановлено, що 28 квітня 2016 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано ОСББ «26-І». (т.1 а.с.5)

Актом приймання-передачі будинку та прибудинкової території від 25 серпня 2016 року та рішенням Загальних зборів співвласників від 14 вересня 2016 року, будинок прийнятий в управління позивача із визначенням рішенням Зборів, що управління будинком здійснює самостійно об'єднання співвласників багатоквартирного будинку через свої органи управління.(т. 1 а.с. 6-8, 205 т. 2 а.с. 122-123)

Будинок побудований таким чином та в 2011 році зданий в експлуатацію, що на першому поверсі розміщуються вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення та на другому поверсі вбудовані нежитлові приміщення № 114 та № 115. Нежитлові приміщення першого поверху є прибудованими приміщеннями, тому, вони покриті дахом, який є експлуатаційним дахом, тобто, служить як дах для нежитлових приміщень першого поверху та як прохід до нежитлових приміщень другого поверху. (т.1 а.с. 70, 111-116, 214-223 т. 2 а.с. 3-43, 167-169)

Вказані обставини підтверджується набравшим законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 19 березня 2018 року.(т. 3 а.с. 5-10)

За результатами проведення будівельно-технічної експертизи, судовим експертом Українського незалежного інституту судових експертиз ОСОБА_11 складено висновок від 01 червня 2018 року № 38/04-2018, яким зазначено, що конструктивні елементи покрівлі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень першого поверху багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 відноситься до конструктивних елементів зазначеного будинку. За цим же висновком зазначено, що приймаючи до уваги результати натурного візуального обстеження та вимоги ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», можливо зазначити, що будівельні роботи влаштування надбудови над покрівлею вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень першого поверху багатоквартирного будинку по вул.. Дніпровська набережна, 26-і в м. Києві відносяться до будівельних робіт з реконструкції житлового будинку.(т.2 а.с.192-203)

Вказаний експертний висновок складений експертом ОСОБА_11, яка має кваліфікацію судового експерта будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, що підтверджується свідоцтвом № 1812 виданим рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 28 липня 2016 року.(т. 2 а.с. 203)

Власниками групи нежитлових приміщень № 114 та № 115 є відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та за рахунок здійснення надбудови на ділянці експлуатаційного даху вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень першого поверху із виконанням примикання надбудови до належних відповідачам на праві власності вищевказаних нежитлових приміщень № 114 та № 115 фактично збільшено додаткову площу цих нежитлових приміщень на другому поверсі. (т.1 а.с.122-127)

Колегія суддів визнала обґрунтованими висновки районного суду, який погодився із письмовими поясненнями позивача і наведеними останнім розрахунками площі оспорюваної позивачем забудови, як такими, що виконані відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та підтверджуються наявними у справі доказами.

При цьому, колегія суддів оглянула в суді апеляційної інстанції оригінали і копії наявних у матеріалах справи доказів і документів та розбіжностей в цих документах не виявлено, цього в суді апеляційної інстанції не заперечували і представники сторін, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання.(т. 4 а.с. 206-207)

Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, наявність однієї із умов, визначених у ст. 376 ЦК України, є підставою для ствердження, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом.

Відповідно до ст. 9 Закону України &quan;Про архітектурну діяльність&q?ак; будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України &quпр;Про регулювання містобудівної діяльності&qu &.

За приписами ст. 34 Закону України &quan;Про регулювання містобудівної діяльності&qu&q; від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (в редакції Закону чинній на час спірних правовідносин) замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Статтею 36 цього Закону передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Положеннями статей 7, 9, 27 Закону України &quUK;Про архітектурну діяльність&q?ак; N 687-XIV та ст. 31 Закону України &q?іс;Про регулювання містобудівної діяльності&qu&q; врегульовано виготовлення та затвердження проектної документації.

Тому, під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України N 3038-VI дозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Тоді як під проектом слід розуміти, залежно від категорії об'єкта будівництва, відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України N 687-XIV, отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону N 3038-VI, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 Закону N 3038-VI.

При цьому, за наявним у матеріалах справи повідомленням заступника директора департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2017 року № 055-14057, департамент не надавав ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень для проектування реконструкції приміщень (з прибудовою/надбудовою) на АДРЕСА_1.(т. 1 а.с. 210)

Порядок знесення самочинно збудованих об'єкті визначає, зокрема, ст. 38 Закону України &quєк;Про регулювання містобудівної діяльності&qu &.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що знесення самочинного будівництва, як крайньої міри, можливо, зокрема за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їх порушених прав, а також у разі, якщо перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, неможливо, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової (нежитлової) площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо також можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкта нерухомості.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

У цій справі встановлено, що конструктивні елементи покрівлі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень першого поверху багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 відноситься до конструктивних елементів зазначеного будинку та не є допоміжними приміщення в розумінні визначення останніх.

Проте, Конституційний Суд України у Рішенні від 02 березня 2004 року N 4-рп/2004 надав правові висновки щодо об'єктів права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, зокрема, як щодо допоміжних приміщень, так і конструктивних елементів таких багатоквартирних будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.).

Так Конституційний Суд України, серед іншого, зазначив, що згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України &q?на;Про приватизацію державного житлового фонду&quuo; суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду. Закон врегульовує також відносини, пов'язані з виникненням, оформленням та набуттям права приватної власності на квартири та інші об'єкти приватизації державного житлового фонду.

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (ст. 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (ст. 55 Конституції України).

Відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т. ін.

Аналізуючи питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходив з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України &q?кі;Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку&q?дн;.

Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України (п. 7 ч. 1 ст. 92), виключно законами України.

Згідно зі ст. 19 Закону України &qu

Таким чином, питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т. ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.

Стаття 19 Закону України &qu5.;Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку&q?дн; була виключена із набранням чинності 01 липня 2015 року Закону України &q?ям;Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку&q?ня; від 14 травня 2015 року N 417-VIII.

Проте за положеннями пункту 6 частини 1 статті 1 вищевказаного Закону від 14 травня 2015 року N 417-VIII, спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку (ч.ч.1, 2 ст. 5 вищевказаного Закону від 14 травня 2015 року N 417-VIII).

Відповідно до частини 2 ст. 6 вищевказаного Закону від 14 травня 2015 року N 417-VIII, реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Відповідно до положень пунктів 5 і 6 частини 1 ст. 7 вищевказаного Закону, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язані виконувати рішення зборів співвласників і забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин.

Відповідно до частини 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним (п. 1 ч. 2 ст. 10 вищевказаного Закону від 14 травня 2015 року N 417-VIII).

Згідно зі ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до приписів статей 368, 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою усіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений такою особою без повноважень або з перевищенням повноважень, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника.

Таким чином, передача будь-якого допоміжного приміщення чи конструктивних елементів таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, конструктивні елементи покрівлі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень, сходові марші і т. ін.) у володіння і користування одного або декількох співвласників зачіпає інтереси інших мешканців будинку, оскільки призведе в подальшому до обмеження прав у користуванні інших співвласників.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується наявними у справі доказами, позивач (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «26-І») не надав згоди відповідачам (ОСОБА_1, ОСОБА_2.) на використання спільного майна багатоквартирного будинку і здійснення реконструкції із виконанням надбудови конструктивних елементів покрівлі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень першого поверху багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1. Укладення сторонами попереднього договору оренди без його фактичного виконання не є підставою визнання прав відповідачів на здійснення надбудови конструктивних елементів покрівлі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень першого поверху багатоквартирного будинку.(т. 1 а.с. 8-16, 42-49, 127-128 т. 2 а.с. 106-108, 125-126)

Посилання апелянтів на висновок № 1621 експертного будівельно-технічного дослідження виконаного 08 листопада 2017 року Сумським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса щодо не виявлення невідповідностей технічної документації (робочих креслень, робочого проекту реконструкції нежитлових приміщень) вимогам ДБН А.2.2-3:2014 та ДБН А.2.1-1-2014, відповідність представленій на дослідження проектній документації фактично виконаних будівельних робіт станом на 02 листопада 2017 року, дотримання авторського нагляду, встановлення жолобів та воронок водовідведення дощової води вищевказаних висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.(т. 1 а.с. 131-165)

Висновок експерта по четвертому питанню, що тераса є конструктивною частиною будівлі та служить як вхід до групи приміщень № 114 вищевказаного будинку та територія пожежно-евакуаційного виходу групи приміщень не суперечить іншим наявним у справі висновкам експертів щодо її віднесення до конструктивних елементів покрівлі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень першого поверху багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 і відношення до конструктивних елементів зазначеного будинку.(т. 1 а.с. 166-179 т. 2 а.с. 192-203)

З цих же підстав колегія суддів відхилила доводи апелянтів про те, що вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення першого поверху багатоквартирного будинку є об'єктом нерухомого майна, який не відноситься до багатоквартирного будинку. Такі доводи апелянтів спростовуються і наданим ними висновком експертного дослідження Державного науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України від 03 листопада 2017 року № 19/13-3/158-ЕД/17 за яким функціональне призначення площі (покривлі) над першим поверхом вбудованих, вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку зі сторони проїжджої частини, який розташований за адресою: вул.. Дніпровська набережна, 26-І, в місті Києві є покривля вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень над першим поверхом та невід'ємна складова вхідної та прохідної частини вхідної групи нежитлових вбудованих приміщень другого поверху та невіднесення експертом цих приміщень до допоміжних приміщень житлової частини багатоквартирного житлового будинку.(т. 1 а.с. 166-179)

Вказана частина конструктивних елементів покрівлі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень першого поверху багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, у т.ч. визначена експертами як прохід (тераса) до нежитлових приміщень № 114 і № 115 не є приватною власністю відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 або інших окремих власників квартир (нежитлових приміщень) багатоквартирного будинку, оскільки належить до конструктивних елементів вищезазначеного багатоквартирного будинку, відноситься до спільного майна багатоквартирного будинку (несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку).

При цьому, різноманітний (з урахуванням технічних можливостей) характер використання вищевказаної зовнішньої частини технологічного даху першого поверху вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (прохід, тераса, місце прогулянок мешканців будинку тощо) не може бути визнаний законною підставою для здійснення реконструкції та виконання надбудови цієї частини будинку без наявності згоди співвласників вищевказаного багатоквартирного будинку.

Надані апелянтами копії технічних паспортів вищевказаних нежитлових приміщень із зазначенням в них площ фактично здійсненої надбудови не є правовстановлюючими документами, тому колегія суддів їх відхилила.(т. 3 а.с. 161-175 т. 4 а.с. 21-35)

Законність проведеної реєстрації права власності відповідачів є предметом спору в іншій справі.(т. 4 а.с. 111-113)

Посилання апелянтів на декларації проведення будівельних робіт і рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року в адміністративній справі, яким визнаний протиправним і скасований наказ Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва № 114 від 07 квітня 2017 року про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 06 червня 2016 року та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 13 лютого 2017 року вищевказаних висновків суду не спростовують.(т. 4 а.с. 32-43)

Вчинена відповідачами реконструкція із здійсненням надбудови конструктивних елементів покрівлі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень першого поверху багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 суперечить законодавству, здійснена без погодження та всупереч волі інших співвласників багатоквартирного будинку і порушує права інших співвласників багатоквартирного будинку, оскільки спільне майно багатоквартирного будинку (у т.ч. приміщення загального користування, несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку), є спільною сумісною власністю співвласників, а тому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 вищевказаного Закону від 14 травня 2015 року N 417-VIII, не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Здійснення такої надбудови конструктивних елементів багатоквартирного будинку всупереч волі інших співвласників багатоквартирного будинку свідчить про фактичне самочинне захоплення і виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку (частини забудованих конструктивних елементів покрівлі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень першого поверху багатоквартирного будинку) та обмеження прав у використанні спільного майна багатоквартирного будинку інших співвласників цього будинку, які мають право визначити умови і порядок спільного, у т.ч. оплатного, використання площі зовнішньої частини покрівлі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень першого поверху багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 (тераси), що є порушенням вищезазначених положень законодавства, рівності прав співвласників багатоквартирного будинку на користь однієї чи двох осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі &q?нн;Джеймс та інші проти Сполученого Королівства&qut;; від 21 лютого 1986 року зазначено, що позбавлення права власності на майно, здійснене лише з метою надання особистої вигоди приватній стороні, не може бути таким, що відповідає &q?ні;суспільним інтересам&q?ак;. Однак примусове передання права власності на майно від однієї особи до іншої може, залежно від обставин, становити законний засіб забезпечення суспільних інтересів. При цьому Суд вказує на те, що заволодіння майном є таким, що відповідає &qu щ;суспільним інтересам&quта;, якщо воно здійснене з метою впровадження соціальної, економічної чи іншої політики, і тільки якщо це робиться з метою виконання законної соціальної політики. При цьому Суд вказує, що терміни &q?ої;закон&q?. ; або &q?у ;законний&quщо; у Конвенції &q?он;стосуються не просто внутрішнього права держави, а якості закону, вимагаючи його відповідності принципу верховенства права&q? й; (див. рішення у справі Мелоуна від 2 серпня 1984 року, серія А, N 82, с. 32, п. 67 [7]).

З огляду на вищезазначені вимоги законодавства, обставини і докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апелянта, що районний суд вийшов за межі позовних вимог, колегія суддів визнала неспроможними, оскільки районним судом конкретизовано місце вчиненої надбудови, що підлягає демонтажу і охоронюваних Законом прав відповідачів як власників нежитлових приміщень № 114 і № 115 (без врахування самочинного будівництва), таке рішення не порушує.

З урахуванням того, що інші доводи апеляційних скарг, є ідентичними доводам заперечень відповідачів проти позову, яким суд надав належну оцінку, така оцінка є достатньо аргументованою, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявників.

При цьому, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Проте не можна визнати обґрунтованим рішення суду в частині солідарного стягнення із відповідачів на користь позивача понесених останнім 22 000 грн. судових витрат, оскільки підстав покладення солідарної відповідальності на відповідачів судом не встановлено.

Подані апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, оскаржуване рішення районного суду в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового.

На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути із відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частках по 11 000 грн. витрат позивача на проведення експертного дослідження будівельно-технічної експертизи, сплата цих грошей підтверджується доказами по справі.(т. 2 а.с. 203-209а)

Керуючись ст. 367, п. 1, 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року скасувати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 22 000 грн. витрат за проведення будівельно-технічної експертизи і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ - 40458535):

- із ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) - 11 000 (одинадцять тисяч) грн. витрат на проведення будівельно-технічної експертизи;

- із ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) - 11 000 (одинадцять тисяч) грн. витрат на проведення будівельно-технічної експертизи;

В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 18 січня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

Т.О.Невідома