ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2019 р. справа № 0940/2401/18

м. Івано-Франківськ

Івано -Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії щодо не зарахування до загального трудового стажу період виправних робіт без позбавлення волі по місцю праці в Надвірнянському МПК № 21 «Лісоруб» на посаді електрогазозварника ручної зварки 4-го розряду за період з 16.07.1984 до 16.01.1986 та період роботи у Приватному підприємстві «Інсбрук» на посаді зварника 5-го розряду з 01.10.1995 до 30.12.1999; зобов'язання зарахувати до загального трудового стажу період виправних робіт без позбавлення волі по місцю праці в Надвірнянській пересувній механізованій колоні № 21 «Лісоруб» на посаді електрогазозварника ручної зварки 4-го розряду за період з 16.07.1984 до 16.01.1986; зобов'язання зарахувати до загального трудового стажу період роботи у Приватному підприємстві «Інсбрук» на посаді зварника 5-го розряду з 01.10.1995 до 30.12.1999; зобов'язання призначити з 19.03.2018 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, нарахувати та виплатити неотриману суму пенсії.

19.12.2018 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

Заявлені позовні вимоги, мотивовані тим, що відповідач протиправно, за наявності у позивача загального стажу та пільгового стажу роботи, підтвердженого відповідними документами про наявність такого стажу, відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.

Відповідач направив відзив на позовну заяву, в якому позовних вимог не визнав, просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зараховуються до страхового стажу в поряду і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується будь-яка робота, під час якої працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Час ув'язнення зараховується до загального трудового стажу за умови сплати страхових внесків. Тому, позивачу для зарахування до стажу роботи періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі необхідно сплатити страхові внески за цей період.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

28.03.2018 ОСОБА_1, з досягненням 55-ти річного віку звернувся до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.

Надвірнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області 04.07.2018 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю загального і спеціального стажу роботи. Мотивами такої відмови були висновки відповідача про те, що згідно поданих позивачем документів відповідач визначив його загальний стаж роботи - 20 років 11 місяців 17 днів, при необхідному 26 років 06 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При розрахунку загального стажу роботи не враховано період роботи в Надвірнянській пересувній механізованій колоні № 21 «Лісоруб» з 16.07.1984 до 16.01.1986 у зв'язку з відбуванням позивачем покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі та не враховано період роботи у Приватному підприємстві «Інсбрук» на посаді зварника 5-го розряду з 01.10.1995 до 30.12.1999, оскільки згідно Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію Приватного підприємства «Інсбрук» проведено тільки 03.03.2006, тобто пізніше ніж працював позивач (лист за №3329/03 від 04.07.2018).

На заяву позивача від 20.08.2018, поданої позивачем відповідачу у зв'язку з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач, листом за № 4048/03 від 22.08.2018, повідомив позивача про те, що за наслідками перегляду стажу роботи позивача його загальний стаж роботи становить 20 років 11 місяців 17 днів, пільговий стаж - 12 років 6 місяців 14 днів. Період роботи, які не враховані до загального стажу вказано у листі за №3329/03 від 04.07.2018.

Таким чином, суд встановив, що відповідач визначив та зарахував позивачу загальний стаж роботи 20 років 11 місяців 17 днів, при необхідному 26 років 06 місяців, і пільговий стаж роботи 12 років 6 місяців 14 днів, при необхідному 12 років 6 місяців, та не зарахував до загального стажу позивача період його роботи в Надвірнянській пересувній механізованій колоні № 21 «Лісоруб» з 16.07.1984 до 16.01.1986 у зв'язку з відбуванням позивачем покарання у виді виправних робіт без позбавлення волі і несплатою за цей період страхових внесків, та не враховано період роботи у Приватному підприємстві «Інсбрук» на посаді зварника 5-го розряду з 01.10.1995 до 30.12.1999 за відсутності до 03.03.2006 в Єдиному державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію Приватного підприємства «Інсбрук».

Суд встановив, що в період з 22.02.1984 до 24.03.1986 позивач працював у Надвірнянській пересувній механізованій колоні № 21 «Лісоруб» на посаді електрогазозварника ручної зварки.

Вироком Народного суду Снятинського району за №1-44 від 26.06.1984 ОСОБА_1 покарано на 1 рік і 6 місяців виправних робіт без позбавлення волі по місцю праці із відрахуванням від його зарплати 20 % щомісячно в дохід держави без конфіскації майна.

В період з 16.07.1984 до 16.01.1986 позивач, згідно вказаного вироку, відбував покарання у виді виправних робіт без позбавлення волі по місцю праці у Надвірнянській пересувній механізованій колоні № 21 «Лісоруб».

Згідно копії трудової книжки позивача серії БТ-І за № 8940628 період роботи позивача з 16.07.1984 до 16.01.1986 не зараховується до загального і непереривного трудового стажу (а. с. 13).

При цьому, щодо посилань позивача на частину 3 статті 95 Виправно-трудового кодексу України, згідно якої час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого, суд зазначає, що вказана норма набрала чинності з 01.09.2001.

На момент відбування позивачем покарань статті 95 Виправно-трудового кодексу України передбачала, що особа, засуджена до виправних робіт за місцем роботи, залишається працювати на підприємстві, в установі або в організації, де вона працювала до засудження на тій же посаді або роботі, крім випадків, передбачених частиною першою статті 30 Кримінального кодексу України. Переведення цих осіб на іншу посаду або роботу може провадитися на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

Якщо засуджений на момент звернення вироку до виконання не працює, органи, які виконують цей вид покарання, пропонують засудженому в п'ятнадцятиденний строк влаштуватися на роботу і, при необхідності, допомагають йому в працевлаштуванні.

Однак, згідно з частиною 1 статті 102 Виправно-трудового кодексу України (в редакції, чинній на момент відбування позивачем покарань) із заробітку засуджених до виправних робіт без позбавлення волі провадяться відрахування в доход держави протягом строку відбування покарання в розмірах, встановлених вироком суду. Відрахування провадяться за місцем роботи засудженого з усієї суми заробітку, без виключення з цих сум податків та інших платежів, а також незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами.

Статтею 103 Виправно-трудового кодексу України (в редакції, чинній на момент відбування позивачем покарань) встановлено, що час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці.

При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Згідно з статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням пенсії) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Таким чином, враховуючи, що на момент відбування позивачем покарань виправних робіт без позбавлення волі за період з 16.07.1984 до 16.01.1986, із заробітку провадилося відрахування в дохід держави протягом строку відбування покарання в розмірах, встановлених вироком суду і відрахування провадилося за місцем роботи засудженого з усієї суми заробітку, без виключення з цих сум податків та інших платежів, а також той факт, що час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховувався, і позивачем на надано рішення суду про включення в загальний трудовий стаж період його відбування покарання, то суд, що відповідач правомірно не зарахував період відбування позивачем покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі по місцю праці у Надвірнянській пересувній механізованій колоні № 21 «Лісоруб» з 16.07.1984 до 16.01.1986 позивач, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до загального трудового стажу період роботи у Приватному підприємстві «Інсбрук» на посаді зварника 5-го розряду з 01.10.1995 до 30.12.1999, суд зазначає наступне.

25.09.1995 Богородчанською районною державною адміністрацією здійснено державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - Приватного підприємства «Інсбрук», що підтверджується копією свідоцтва за №22184213.

Згідно з копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.03.2006 припинено юридичну особу - Приватне підприємство «Інсбрук».

Відповідно до копії трудової книжки позивача серії ДЖ №122902 та копій наказів за №8/3 від 01.10.1995 та №78/1 від 30.12.1999 Приватного підприємства «Інсбрук» позивач в період з 01.10.1995 до 30.12.1999 працював у Приватному підприємстві «Інсбрук» на посаді зварника.

Відповідно до підпункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок.

Згідно з частинами 1, 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як наслідок, копією трудової книжки позивача серії ДЖ №122902, а також копіями наказів за №8/3 від 01.10.1995 та №78/1 від 30.12.1999 Приватного підприємства «Інсбрук» підтверджено стаж роботи позивача з 01.10.1995 до 30.12.1999 (4 роки 3 місяці) у Приватному підприємстві «Інсбрук» на посаді зварника, то вказаний період роботи позивача підлягає зарахуванню до загального стажу позивача, і як наслідок відповідач протиправно відмовив у зарахуванні позивачу вказаного періоду роботи до загального стажу, а позовні вимоги, в цій частині, є обґрунтованими та підлягаю задоволенню.

Щодо твердження відповідача, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію Приватного підприємства «Інсбрук» здійснено тільки 03.03.2006 і відповідно період роботи позивача з 01.10.1995 до 30.12.1999 у Приватному підприємстві «Інсбрук» неможливо зарахувати до стажу роботи позивача, так як вказане підприємство зареєстроване пізніше ніж працював у ньому позивач, суд зазначає, що фактично державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - Приватного підприємства «Інсбрук» здійснено 25.09.1995 Богородчанською районною державною адміністрацією, а з набранням чинності Законом України «Про державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.03.2006 внесено дату та номер запису про включення відомостей про вказану юридичну особу, у зв'язку з тим, що державна реєстрації зазначеного підприємства була здійснена до набрання чинності Законом України «Про державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», тому зазначене твердження позивача є невірним.

Щодо вимог про зобов'язання призначити з 19.03.2018 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, нарахувати та виплатити неотриману суму пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до вказаних вище норм права, визначальною умовою для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 має місце досягнення 55 років, набуття 26 років 6 місяців загального стажу роботи, з них не менше 12 років 6 місяців пільгового стажу.

Відповідач самостійно визначив пільговий стаж роботи позивача 12 років 6 місяців 14 та загальний стаж роботи 20 років 11 місяців 17 днів, однак, без врахування періоду роботи позивача з 01.10.1995 до 30.12.1999 (4 роки 3 місяці) у Приватному підприємстві «Інсбрук», який підлягає зарахування до загального стажу роботи.

Таким чином, враховуючи, що період роботи позивача у Надвірнянській пересувній механізованій колоні № 21 «Лісоруб» з 16.07.1984 до 16.01.1986 не підлягає зарахуванню до загального стажу роботи позивача, суд встановив, що зальний стаж роботи позивача є меншим за 26 років 6 місяців.

Як наслідок, оскільки у позивача відсутній загальний стаж роботи - 26 років 6 місяців, то у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, заявлений позивачем позов підлягає до задоволення частково.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 704, 80 гривень, згідно квитанції за №0.0.1210449283.1 від 13.12.2018.

У зв'язку з цим, стягненню на користь позивача підлягає частина сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 352, 40 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 78405, майдан Шевченка, будинок 3, місто Надвірна, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 40386749) у зарахування до загального трудового стажу роботи ОСОБА_1 (індекс АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) період роботи з 01.10.1995 до 30.12.1999 у Приватному підприємстві «Інсбрук».

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 78405, майдан Шевченка, будинок 3, місто Надвірна, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 40386749) зарахувати до загального трудового стажу роботи ОСОБА_1 (індекс АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) період роботи з 01.10.1995 до 30.12.1999 у Приватному підприємстві «Інсбрук».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (індекс АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 78405, майдан Шевченка, будинок 3, місто Надвірна, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 40386749) частину сплаченого судового збору в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.