Постанова
Іменем України
10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 750/11705/15-ц
провадження № 61-17105св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю.В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2016 року у складі судді Логвіної Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 01 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Шевченка В. М., Лакізи Г. П., Скрипки А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (далі -ПАТ «Чернігівобленерго») про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 27 січня 2015 року він є власником нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_1, яке з 01 липня 2015 року було передано ним в оренду ФОП ОСОБА_5 з визначенням розміру орендної плати в сумі 20 000 грн у місяць.
У зв'язку з необґрунтованим зволіканням відповідача у вирішенні питання укладення з ним договору на електропостачання у передбачений законодавством України порядок і строк та внаслідок безпідставного припинення електропостачання він не отримав доходу у вигляді орендної плати, який міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його права не були порушені.
Крім того, внаслідок постійного нервового збудження та душевних страждань його стан здоров'я погіршився і в період з 25 серпня 2015 року по 03 вересня 2015 року він потрапив на лікування до неврологічного відділення лікарні, де витратив на лікування 1 097,55 грн. Розмір заподіяної моральної шкоди, завданої наведеними діями відповідача, визначив у 6 606,40 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ПАТ «Чернігівобленерго» збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 20 645,15 грн, майнової шкоди в сумі 1 097,55 грн у вигляді витрат, понесених на лікування, та 6 606,40 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Деснянського районного суду Чернігівської області від 15 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що судом не встановлено порушень зі сторони відповідача положень нормативно-правових актів України в галузі електроенергетики. Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди також не знайшли свого підтвердження, оскільки судом не встановлено причинного зв'язку між заявленими витратами на лікування, його моральними стражданнями та будь-якими діями відповідача.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 01 лютого 2017 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2016 року залишене без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими. Суди попередніх інстанцій, врахувавши пункт 6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - Правила користування електричною енергією), дійшли помилкового висновку про те, що законодавцем не передбачено можливості укладення договору про постачання електричної енергії із новим споживачем до розірвання договору із попереднім споживачем, оскільки вказане не має відношення до завдання йому відповідачем своїми протиправними діями збитків.
Крім того, застосувавши вказаний вище пункт Правил користування електричною енергією, суди не звернули уваги, що за умови одночасного розірвання договору про постачання електричної енергії з попереднім споживачем, виплати всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, та звернення нового споживача щодо укладення договору про постачання електричної енергії в межах одного розрахункового періоду припинення електропостачання об'єкта не здійснюється. Враховуючи, що зверненню колишнього власника нежитлового приміщення із заявою про припинення постачання електроенергії та виключення указаного приміщення з договору обслуговування передувало подання ОСОБА_4 заяви про укладення з ним договору на постачання електроенергії, обмеження нового власника у користуванні електроенергією є протиправним, що, в свою чергу, завдало відповідних збитків (шкоди). Враховуючи також, що позивачем було надано відповідачу всі документи, необхідні для укладення з ним договору, ПАТ «Чернігівобленерго» було зобов'язане надати йому на розгляд проект договору про постачання електричної енергії протягом 7 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю до 150 кВт та протягом 14 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю 150 кВт та більше від дати прийняття від споживача документів (пункт 5.3 Правил користування електричною енергією). Вказане свідчить про наявність беззаперечної вини відповідача у спричиненні позивачу збитків.
Відповідачем у порушення семиденного строку лише 05 серпня 2015 року було надіслано лист про необхідність здійснення технічної перевірки розрахункового засобу обліку, після розпломбування 07 серпня 2015 року та перевірки якого жодних документів співробітниками відповідача складено не було. Визначені ж у листі відповідача від 14 серпня 2015 року невідповідності монтажу засобу обліку (електроустановки) вимогам Правил улаштування електроустановок не передбачені жодними нормативними документами і мають рекомендаційний характер, а тому не мали враховуватися судами під час розгляду справи.
Крім того, апеляційним судом неправильно визначено правову природу правовідносин між сторонами, що виключає застосування до них пунктів 1.2, 8.3 Правил користування електричною енергією, оскільки останні регулюють відносини між споживачем електричної енергії та її постачальником, тоді як на момент заподіяння відповідачем збитків відповідного договору між сторонами справи укладено не було.
Відключення електроенергії та ненаправлення у визначені Правилами користування електричною енергією строки проекту договору призвело до негативних наслідків, а саме до неможливості виконання у повному обсязі обов'язків за договором оренди приміщення.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Чернігівобленерго» зазначено про необґрунтованість її доводів, оскільки суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Відповідно до вимог частини першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Судами встановлено, що за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27 січня 2015 року, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, останній придбав у власність приміщення магазину по АДРЕСА_1.
Згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 01 липня 2015 року та акту прийому-передачі, ОСОБА_4 передав указаний магазин в строкове платне користування ФОП ОСОБА_5 для здійснення підприємницької діяльності з визначенням орендної плати за один місяць у сумі 20 000 грн.
27 липня 2015 року інспектором ПАТ «Чернігівобленерго» було припинено постачання електроенергії та складено акт про припинення електропостачання магазину по АДРЕСА_1 на підставі листа ОСОБА_7 від 23 червня 2015 року.
Об'єкт по АДРЕСА_1 виключено з договору постачання електричної енергії від 16 травня 2007 року № 2819, укладеного із ФОП ОСОБА_7, шляхом вчинення додаткової угоди до цього договору від 05 серпня 2015 року.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються спеціальними нормами законодавства: статтею 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією.
Згідно з вимогами частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до пункту 6.18. Правил користування електричною енергією постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією. За умови одночасного розірвання договору про постачання електричної енергії з попереднім споживачем, виплати всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, та звернення нового споживача щодо укладення договору про постачання електричної енергії в межах одного розрахункового періоду припинення електропостачання об'єкта не здійснюється. З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.
Таким чином, законодавець не передбачає можливості укласти договір про постачання електричної енергії із новим споживачем до розірвання договору із попереднім споживачем.
Крім того, абзацом 2 пунктом 5.3. Правил користування електричною енергією визначено, що в разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки фактичний стан розрахункових засобів обліку не відповідає вимогам нормативно-технічних документів, відповідні договори з новим власником укладаються після приведення розрахункових засобів обліку у відповідність до вимог нормативно-технічних документів.
Листом від 05 серпня 2015 року № 12/6366 ПАТ «Чернігівобленерго» повідомило ОСОБА_4 про необхідність дотримання вимог пункту 5.3. Правил користування електричною енергією щодо проведення технічної перевірки розрахункового засобу обліку.
Під час обстеження електроустановки по АДРЕСА_1 виявлено невідповідність монтажу вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, про необхідність усунення яких позивача повідомлено листом від 14 серпня 2015 року № 12/6866.
Після приведення розрахункового засобу обліку у відповідність до вимог нормативно-технічних документів електроустановки нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 підключено до електричних мереж ПАТ «Чернігівобленерго» та 26 серпня 2015 року укладено із ОСОБА_4 договір про постачання електричної енергії.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_4 обґрунтовував свої вимоги тим, що зазнав збитків у вигляді недоотриманої орендної плати у зв'язку з безпідставним припиненням подачі електроенергії до нежитлового приміщення, власником якого є він, а також зволіканням з боку відповідача під час вирішення питання по укладенню з ним договору на електропостачання, як новим власником.
Крім того, посилаючись на вищевказані обставини, зазначав, що йому завдано моральну шкоду.
Вирішуючи указаний спір, суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів та встановлених обставин, дійшли обґрунтованого висновку щодо відповідності дій відповідача Правилам користування електричною енергією під час вирішення питання щодо укладення відповідного договору із позивачем.
Відповідно до положень пункту 8.3. Правил користування електричною енергією постачальник електричної енергії за регульованим тарифом несе відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України, за завдані споживачу збитки внаслідок порушення ним умов договору про постачання електричної енергії та Правил користування електричною енергією.
Пунктом 1.2. Правил користування електричною енергією визначено, що збитками споживача є вартість пошкодженого устаткування, недоотримана вигода від реалізації недовиробленої продукції, втрати від екологічних наслідків і травматизму та втрати здоров'я, які виникли внаслідок обмеження чи припинення постачання електричної енергії з вини постачальника електричної енергії або електропередавальної організації, та вартість робіт, необхідних для відновлення устаткування та технологічних процесів.
З огляду на те, що позивачем не доведено наявність протиправних дій зі сторони відповідача, а також враховуючи, що заявлені позивачем збитки визначені періодом, який передував укладенню договору між електропостачальником та ним, як новим власником, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення вказаного позову в частині стягнення з відповідача суми упущеної вигоди.
Зазначене вище стосується і вирішення питання про наявність передумов для відшкодування позивачу моральної шкоди, як похідної позовної вимоги.
Енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору в розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором.
Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.
Таким чином, відшкодування моральної шкоди у разі невиконання зобов'язання допускається, якщо такі наслідки передбачені законом або договором.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-1575цс16 від 09 листопада 2016 року.
Доводи касаційної скарги, в більшості свої аргументів, зводяться до незгоди з мотивами відмови у задоволенні позовних вимог, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях, та висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Таким чином, судами в повній мірі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, касаційна скарга не спростовує правильності висновків судів попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 01 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Б.І. Гулько
Д.Д. Луспеник
