ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_____________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2019 р. Справа № 924/1023/18

м . Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 204

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна", м. Запоріжжя

до приватного малого підприємства "Сковод", м. Хмельницький

про стягнення 117521,69 грн. заборгованості, з яких 89910,40 грн. - заборгованість за поставлений товар, 8947,60 грн. - пеня за прострочення оплати товару, 18663,69 грн. - відсотки за користування грошовими коштами

Представники сторін: не з'явилися

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.11.2018р. відкрито провадження у справі № 924/1023/18 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.12.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/1023/18 на 30 днів.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 09.01.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна" звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з приватного малого підприємства "Сковод" 89910,40 грн. заборгованості за поставлений товар, 8947,60 грн. пені за прострочення оплати товару, 18663,69 грн. відсотків за користування грошовими коштами на підставі договору поставки № 51/18 від 23.04.2018р.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням приватним малим підприємством "Сковод" умов договору поставки № 51/18 від 23.04.2018р., на підставі якого товариством з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна" поставлено відповідачу товар на загальну суму 189910,40 грн. Відповідачем частково проведено розрахунок за поставлений товар у розмірі 100000,00 грн. Також відповідачу на суму боргу нараховано 8947,60 грн. пені за прострочення оплати товару та 18663,69 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Відтак, позивач, керуючись ст.ст. 193, 234 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, звернувся з даним позовом до суду.

Позивач в судове засідання не з'явився, в заяві від 22.12.2018 р. підтримує позовні вимоги у повному об'ємі та просить їх задовольнити, неприбуття представника в засідання пояснює скрутним матеріальним становищем.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив.

Крім того, ухвали були надіслані на адресу засновника відповідача та вручені останнім, про що свідчать судові повістки.

Згідно ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Згідно ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотання сторін про відкладення розгляду справи, належного повідомлення відповідача, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.11.2018р. приватне мале підприємство „Сковод” зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код 14179178.

23.04.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна" (постачальник) та приватним малим підприємством "Сковод" (покупець) укладено договір поставки № 51/18, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію відповідно до додатків до цього договору: специфікаціями до договору та/або накладними постачальника. Кожний з додатків є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору номенклатура, асортимент, кількість, ціна за одиницю продукції вказуються в додатках (специфікаціях, накладних) до цього договору.

Згідно п. 2.1. договору ціна договору – загальна вартість продукції, постачання якої здійснюється у відповідності до цього договору, визначається шляхом додавання всіх додатків, за якими здійснювалося постачання протягом всього терміну дії цього договору.

Як передбачено п. 2.2. договору, ціни на продукцію, що поставляється, є ринковими, визначаються за домовленістю сторін і вказуються в додатках (специфікаціях, накладних) до цього договору і є базовими.

У відповідності до п. 3.1. договору постачальник приймає на себе зобов’язання здійснити поставку продукції партіями, протягом строку, узгодженого сторонами в специфікаціях до цього договору. Постачальник має право на дострокову поставку продукції.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що базові умови поставки продукції встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів у редакції „Інкотермс-2010” та погоджуються сторонами в специфікаціях до цього договору.

При відвантаженні продукції постачальник зобов’язаний надати до оригіналу товарно-транспортної накладної наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактура (оригінал), накладна на відпуск продукції (оригінал), податкова накладна в електронній формі (через систему електронного документообороту М.Е.Dok) з дотриманням умов щодо реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3. договору).

Сторонами у п. 3.4. договору передбачено, що продукція приймається покупцем виключно за наявності товаросупровідних документів. Підтвердженням факту отримання покупцем всіх перерахованих вище документів є підпис представника покупця на накладній.

Відповідно до п. 3.5. договору умови, передбачені в специфікаціях, є чинними протягом строку зазначеному в специфікації. У разі нездійснення передоплати в розмірі та в строки обумовлені в специфікації – постачальник має право в односторонньому порядку анулювати специфікацію та відвантажити продукцію відповідно до фактично отриманої суми передоплати.

Згідно п. 5.1. договору оплата продукції і тари здійснюється покупцем банківським переказом на поточний рахунок постачальника на умовах 100% передоплати, якщо інші умови не вказані у специфікації.

Як передбачено п. 7.2. договору, у разі несвоєчасної оплати покупцем продукції в терміни, узгоджені сторонами, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період затримки оплати, від вартості неоплаченої (несвоєчасно сплаченої) продукції за кожний день прострочення платежу. При цьому пеня нараховується за весь час поки зобов’язання покупця по оплаті продукції залишається простроченим.

У пункті 7.4. договору сторони домовились про те, що у разі несвоєчасної оплати покупцем продукції в терміни, узгоджені сторонами, покупець додатково сплачує постачальнику – відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 36% (тридцяти шести відсотків) річних від суми прострочення за весь час прострочення.

Цей договір вважається дійсним після його підписання уповноваженими представниками сторін. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2018р., а в частині оплати отриманої продукції – до повного виконання зобов’язань.

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

Сторонами укладено додаток № 1 до договору № 51/18 від 23.04.2018р. (специфікацію № 1 від 24.04.2018р.) на суму 189910,40 грн. Відповідно до вказаної специфікації місцем передачі продукції (кабель ААБл 3х95-10 (ож)) є м. Хмельницький, вул. Чорновола, 159/2. Умови розрахунків: відтермінування платежу за поставлений товар до 14.05.2018р.

На виконання умов договору поставки № 51/18 від 23.04.2018р. позивачем було поставлено відповідачу товар (кабель ААБл 3х95-10 (ож)) на суму 189910,40 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № РН-1092 від 02.05.2018р.

Відповідачем частково проведено оплату за поставлений товар у загальній сумі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 79 від 26.07.2018р. на суму 55000,00 грн., платіжним дорученням № 34 від 18.07.2018р. на суму 45000,00 грн.

Згідно звіту про дебетові та кредитні операції по рахунку 26004060757648 з 18.07.2018р. по 26.07.2018р. приватним малим підприємством "Сковод" здійснено оплату за кабель згідно рахунку № 929 від 23.04.2018р. на суму 100000,00 грн.

Оскільки відповідач вчасно не розрахувався за поставлений товар, товариство з обмеженою відповідальністю „МПКА-Україна” звернулося з позовом до суду, у якому просить стягнути 89910,40 грн. заборгованості за поставлений товар, 8947,60 грн. пені за прострочення оплати товару, 18663,69 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки). Так, відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію відповідно до додатків до цього договору: специфікаціями до договору та/або накладними постачальника.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Сторони у п. 5.1. договору передбачили, що оплата продукції і тари здійснюється покупцем банківським переказом на поточний рахунок постачальника на умовах 100% передоплати, якщо інші умови не вказані у специфікації. Згідно специфікації № 1 від 24.04.2018р. позивачем відтерміновано відповідачу платіж за поставлений товар до 14.05.2018р.

Як убачається з матеріалів справи, позивач відповідно до договору поставки № 51/18 від 23.04.2018р. поставив відповідачу товар на загальну суму 189910,40 грн., що підтверджується підписаними сторонами специфікацією № 1 від 24.04.2018р. та товарно-транспортною накладною № РН-1092 від 02.05.2018р.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідачем лише частково виконано свої зобов'язання з оплати товару на суму, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Доказів оплати 89910,40 грн. боргу матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, у зв'язку з чим вимога про стягнення 89910,40 грн. основної заборгованості за договором поставки підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 8947,60 грн. пені за період з 15.05.2018р. по 27.09.2018р. та 18663,69 грн. 36% процентів за аналогічний період.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у п. 7.2. договору передбачили, що у разі несвоєчасної оплати покупцем продукції в терміни, узгоджені сторонами, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період затримки оплати, від вартості неоплаченої (несвоєчасно сплаченої) продукції за кожний день прострочення платежу. При цьому пеня нараховується за весь час поки зобов’язання покупця по оплаті продукції залишається простроченим.

Суд, здійснивши перерахунок пені у системі „Законодавство”, вважає підставним стягнення 8947,60 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 7.4. договору сторони домовились про те, що у разі несвоєчасної оплати покупцем продукції в терміни, узгоджені сторонами, покупець додатково сплачує постачальнику – відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 36% (тридцяти шести відсотків) річних від суми прострочення за весь час прострочення.

Суд, здійснивши перерахунок 36% річних в системі „Законодавство”, вважає, що правомірною до стягнення буде сума у розмірі 18663,69 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 89910,40 грн. заборгованості за поставлений товар, 8947,60 грн. пені за прострочення оплати товару, 18663,69 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна", м. Запоріжжя до приватного малого підприємства "Сковод", м. Хмельницький про стягнення 117521,69 грн. заборгованості, з яких 89910,40 грн. - заборгованість за поставлений товар, 8947,60 грн. - пеня за прострочення оплати товару, 18663,69 грн. - відсотки за користування грошовими коштами задовольнити.

Стягнути з приватного малого підприємства "Сковод" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 159/2, ідентифікаційний код 14179178) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МПКА-Україна" (м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 3, ідентифікаційний код 35596172) 89910,40 грн. (вісімдесят дев’ять тисяч дев’ятсот десять гривень 40 коп.) основного боргу, 8947,60 грн. (вісім тисяч дев’ятсот сорок сім гривень 60 коп.) пені, 18663,69 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят три гривні 69 коп.) відсотків за користування грошовими коштами, 1762,83 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 83 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.01.2019 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи;

2 - позивачу (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 3);

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 159/2);

4 - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Всім рекомендованим з повідомленням про вручення.