ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2019 р.

м. Харків

Справа № 922/2748/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Рестріелт", м. Харків

до

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про

звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ФОП ОСОБА_1 (особисто).

ВСТАНОВИВ:

Позивач , ТОВ "АН "Рестріелт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_1, відповідач, в якому просить суд звернути в рахунок погашення простроченої заборгованості у сумі 1000000 гривень, що виникла на підставі Договору новації боргу у позикове зобов'язання від 11 липня 2018 року, укладеного між Приватним підприємством "АН "Рестріелт" та ОСОБА_1, стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 (інд. код НОМЕР_1) та ПП "АН "Рестріелт", посвідченим 22 серпня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шаульською Н.І., № за реєстром 1127, з метою чого надати ПП "АН "Рестріелт" (61004, місто Харків, вул. Катерининська, будинок 46; код ЄДРПОУ 32338968) право продати від свого імені будь-якій третій особі предмет іпотеки, а саме: об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1505032763101, номер запису про право власності 25330642, зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. 20.03.2018, згідно Витягу з ДРРП про реєстрацію права власності № 117752213 від 20.03.2018, який складається з: нежитлові приміщення підвалу №№ 133, 144, загальною площею 55,2 кв.м.; частина приміщення 1-го поверху №№ 20, загальною площею 48,0 кв.м; 1-го поверху №№ 21-25, загальною площею 127,2 кв.м. в літ. "А-2" та нежитлові будівлі літ. "Б-1" загальною площею 104,2 кв. м., літ. "В-1! загальною площею 111,2 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 11,4 кв.м., літ. "Д-1" загальною площею 28,6 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 124,5 кв.м., літ. "З-1" загальною площею 144,0 кв.м., літ. "К-1" загальною площею269,6 кв.м., літ. "Л-1" загальною площею 108,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2018 зазначену позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2018 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.11.2018 об 11:00 год.

06.11.2018 через канцелярію суду відповідачем надано відзив на позов (вх. № 31519), в якому відповідачем визнано позов.

06.11.2018 позивачем через канцелярію суду надано заяву (вх. № 31520), в якій позивач, враховуючи визнання відповідачем позову, просить розглядати справи без його участі.

Протокольними ухвалами від 06.11.2018, 27.11.2018, 03.11.2018 розгляд підготовчого засідання відкладався, в порядку ст. 183 ГПК України.

05.12.2018 позивачем через канцелярію суду надано заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 33972), в якій позивач зазначив про уточнення позовних вимог в частині визначення початкової ціни реалізації предмету іпотеки, та визначив початкову ціну продажу в розмірі 1630572,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2018 прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову (вх. № 33972 від 05.12.2018) та продовжено розгляд справу з урахуванням цієї заяви. Закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2748/18 до судового розгляду по суті на 18.12.2018 о 12:30 год.

Протокольною ухвалою від 18.12.2018 у судовому засіданні оголошено перерву на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України до 09.01.2019 до 11:30 год.

У судове засідання 09.01.2019 представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судовому засіданні 09.01.2019 позов визнав, просив суд його задовольнити.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.01.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

11 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» (далі - ТОВ «АН «РЕСТРІЕЛТ») та ОСОБА_1 було укладено договір новації боргу у позикове зобов'язання в простій письмовій формі (далі - Договір новації боргу).

Відповідно до умов договору, в ОСОБА_1 виникло позикове зобов'язання перед ТОВ «АН «РЕСТРІЕЛТ» в розмірі 16468040,52 грн. В порядку новації, позиковим зобов'язанням було замінено грошове зобов'язання з оплати будівельних матеріалів, виробів та конструкцій на суму 16 468 040 (шістнадцять мільйонів чотириста шістдесят вісім тисяч сорок) гривні 52 копійки, що виникла на стороні відповідача, внаслідок укладення ним з позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Укртехносфера» договору про переведення боргу від 30.06.2018.

Позика, відповідно до вищевказаного договору новації боргу у позикове зобов'язання від 11.07.2018 мала бути повернута відповідачем в такі строки і в такому порядку: 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 коп. - у строк до 31 серпня 2018 року включно; решту суми позики відповідач зобов'язаний був повернути позивачу у строк до 31 грудня 2018 року включно (п. 4.1 договору новації боргу у позикове зобов'язання від 11.07.2018).

22 серпня 2018 року, з метою забезпечення виконання зобов'язання за вищезгаданим договором новації боргу у позикове зобов'язання від 11.07.2018, між ТОВ «АН «РЕСТРІЕЛТ» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений 22 серпня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шаульською Н.І., № за реєстром 1127. За цим договором відповідач передав в іпотеку позивачу таке нерухоме майно: об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1505032763101, номер запису про право власності 25330642, зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. 20.03.2018, згідно Витягу з ДРРП про реєстрацію права власності №117752213 від 20.03.2018, який складається з: нежитлові приміщення підвалу №№133, 144 загальною площею 55,2 кв.м.; частина приміщення 1-го поверху №20 загальною площею 48,0 кв.м.; 1-го поверху №№21-25 загальною площею 127,2 кв.м. в літ. «А-2», та нежитлові будівлі літ. «Б-1» загальною площею 104,2 кв.м., літ. «В-1» загальною площею 111,2 кв.м., літ. «Г-1» загальною площею 11,4 кв.м., літ. «Д-1» загальною площею 28,6 кв.м., літ. «Е-1» загальною площею 124,5 кв.м., літ. «З-1» загальною площею 144,0 кв.м., літ. «К-1» загальною площею 269,6 кв.м., літ. «Л-1» загальною площею 108,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Сторони домовились, що вартість предмета іпотеки складає 3000000,00 грн. На предмет іпотеки було накладено заборону відчуження нерухомого майна (реєстр. №1128, здійснено 22 серпня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шаульською Н.І.).

Відповідно до п. 13 укладеного сторонами договору іпотеки одним із можливих способів задоволення вимог іпотекодерждателя - є право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом звернення до суду з позовом про надання іпотекодержателю права продати предмет іпотеки будь-якій особі-покупцю, при цьому ціна продажу визначатиметься за згодою сторін або згідно незалежної оцінки. Цей спосіб звернення стягнення визначено сторонами як такий, що не є тотожним праву продажу предмета іпотеки, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

На електронних торгах, що були проведені ДП «СЕТАМ» у грудні 2017 року, відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (протокол про проведені електронні торги від 04.12.2017 року № 301338, акт про проведені електронні торги від 14.12.2017), відповідачем було придбано об'єкт нерухомості, що складається з нежитлових приміщень підвалу №№ 133, 144 загальною площею 55,2 кв.м.; частини приміщення 1-го поверху № 20 загальною площею 48,0 кв.м.; першого поверху №№ 21-25 загальною площею 127,2 кв.м. в літ. «А-2», та нежитлових будівель літ. «Б-1» заг. площею 104,2 кв.м, літ. «В-1» заг. площею 111,2 кв.м, літ «Г-1» заг. площею 11,4 кв.м, літ. «Д-1» заг. площею 28,6 кв.м, літ. «Е-1» заг. площею 124,5 кв.м, , літ. «З-1» заг. площею 144,0 кв.м, літ. «К-1» заг. площею 269,6 кв.м, літ. «Л-1» заг. площею 108,8 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3. Оплату гарантійного внеску та платежів за придбане нерухоме майно відповідач здійснив зі свого поточного рахунку фізичної особи - підприємця (платіжні доручення № 98 від 14.11.2017, № 109 від 08.12.2017, № 110 від 08.12.2017 - всього на суму 1630572,00 грн.).

На підставі акту про проведені електронні торги від 14.12.2017, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. 20.03.2018 було видано відповідне свідоцтво за номером 305. 20.03.2018 право власності позивача на вищевказане нерухоме майно було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 25330642).

Таким чином, відповідач є власником нерухомого майна, на яке позивач просить звернути стягнення, а саме: об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1505032763101, номер запису про право власності 25330642, зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. 20.03.2018, згідно Витягу з ДРРП про реєстрацію права власності №117752213 від 20.03.2018, який складається з: нежитлові приміщення підвалу №№133, 144 загальною площею 55,2 кв.м.; частина приміщення 1-го поверху №20 загальною площею 48,0 кв.м.; 1-го поверху №№21-25 загальною площею 127,2 кв.м. в літ. «А-2», та нежитлові будівлі літ. «Б-1» загальною площею 104,2 кв.м., літ. «В-1» загальною площею 111,2 кв.м., літ. «Г-1» загальною площею 11,4 кв.м., літ. «Д-1» загальною площею 28,6 кв.м., літ. «Е-1» загальною площею 124,5 кв.м., літ. «З-1» загальною площею 144,0 кв.м., літ. «К-1» загальною площею 269,6 кв.м., літ. «Л-1» загальною площею 108,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав умови забезпеченого іпотекою договору новації боргу і не повернув до 31.08.2018 включно першої частини позики та з 01.09.2018 прострочив виконання зобов'язання у сумі 1000000 грн.

Станом на дату подання позову, позика не повернута відповідачем, у тому числі відповідач не повернув частину позики в розмірі 1000000 (один мільйон) гривень 00 коп., яку мав повернути у строк до 31 серпня 2018 року включно, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області з вимогою про звернення, в рахунок погашення простроченої заборгованості у сумі 1000000 грн, що виникла на підставі Договору новації боргу у позикове зобов'язання від 11 липня 2018 року, укладеного між Приватним підприємством "АН "Рестріелт" та ОСОБА_1, стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.08.2018.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Суд зауважує, що предметом, щодо якого виникли правовідносини сторін, є звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому спірне майно придбано відповідачем на прилюдних торгах саме як фізичною особою - підприємцем. Також предмет іпотеки використовується відповідачем у підприємницькій діяльності шляхом передачі його приміщень в оренду. Крім того, з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача (ФОП ОСОБА_1) випливає, що видами підприємницької діяльності відповідача є, зокрема: Код КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 3 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. При цьому з метою врегулювання можливого конфлікту юрисдикцій Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 14 постанови від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» спір фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Наприклад, вирішуючи належність спору про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним до цивільної чи господарської юрисдикції, у разі виникнення такого спору між господарським товариством і фізичною особою, яка є приватним підприємцем, суду належить з урахуванням змісту договору та інших правовстановлюючих документів з'ясувати, з використанням якого правового статусу при укладенні такого договору діяла фізична особа: як фізична особа чи як фізична особа - підприємець, а також врахувати, які саме правовідносини між сторонами виникли.

Водночас, виходячи зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами, а також характеру господарської (підприємницької) діяльності, як позивача, так і відповідача, і позивач, і відповідач вступили у спірні правовідносини саме як суб'єкти господарювання, через що спірні правовідносини можуть бути кваліфіковані залежно від наміру сторін в кожному конкретному випадку, у тому числі й як господарські й розглядуваний спір за змістом приписів п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України підвідомчий господарському суду, а згідно ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України належить до територіальної юрисдикції господарського суду Харківської області.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 ЦК України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, позичальник порушив умови договору новації боргу у позикове зобов'язання від 11.07.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.1 договору новації боргу у позикове зобов'язання, укладеного 11 липня 2018 року між ТОВ «АН «РЕСТРІЕЛТ» та відповідачем, відповідач несе відповідальність, в тому числі при простроченні повернення частини позики.

Відповідно до ч. 1 статті 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором. Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 ЦК України.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом; іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України). В силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 589 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 591 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, Законом України «Про іпотеку» визначено дві групи способів звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий і позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Водночас положеннями абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Керуючись вказаними нормами чинного законодавства, сторони в п. 13 іпотечного договору, посвідченого 22 серпня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шаульською Н.І., № за реєстром 1127, встановили спеціальний спосіб захисту прав іпотекодержателя, а саме особливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки: право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення до суду з позовом про надання іпотекодержателю права продати предмет іпотеки будь-якій особі-покупцю, при цьому ціна продажу визначатиметься за згодою сторін або згідно незалежної оцінки. Цей спосіб звернення стягнення визначено сторонами як такий, що не є тотожним праву продажу предмета іпотеки, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Суд зауважує, що у відповідній частині умови, викладені у п. 13 іпотечного договору, посвідченого 22 серпня 2018 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шаульською Н.І., № за реєстром 1127, відповідають засадам свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України) та не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд зазначає, що подана ФОП ОСОБА_1 заява про визнання позову (вх. № 31519 від 06.11.2018) не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 191, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Звернути в рахунок погашення простроченої заборгованості у сумі 1000000,00 гривень, що виникла на підставі Договору новації боргу у позикове зобов'язання від 11 липня 2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» (61004, м. Харків, вул. Катеринська, 46, код ЄДРПОУ 24137933) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (інд. код НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «РЕСТРІЕЛТ», посвідченим 22 серпня 2018 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шаульською Н.І., № за реєстром 1127, з метою чого надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» (61004, місто Харків, вул. Катерининська, будинок 46; код ЄДРПОУ 24137933) право продати від свого імені будь-якій третій особі предмет іпотеки, а саме: об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1505032763101, номер запису про право власності 25330642, зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. 20.03.2018р., згідно Витягу з ДРРП про реєстрацію права власності №117752213 від 20.03.2018р., який складається з: нежитлові приміщення підвалу №№133, 144 загальною площею 55,2 кв.м.; частина приміщення 1-го поверху №20 загальною площею 48,0 кв.м.; 1-го поверху №№21-25 загальною площею 127,2 кв.м. в літ. «А-2», та нежитлові будівлі літ. «Б-1» загальною площею 104,2 кв.м., літ. «В-1» загальною площею 111,2 кв.м., літ. «Г-1» загальною площею 11,4 кв.м., літ. «Д-1» загальною площею 28,6 кв.м., літ. «Е-1» загальною площею 124,5 кв.м., літ. «З-1» загальною площею 144,0 кв.м., літ. «К-1» загальною площею 269,6 кв.м., літ. «Л-1» загальною площею 108,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3. Початкову ціну предмета іпотеки визначити у сумі 1 630 572 гривні 00 копійок.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» (61004, місто Харків, вул. Катерининська, будинок 46; код ЄДРПОУ 24137933) судові витрати в розмірі 15000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «РЕСТРІЕЛТ» (61004, місто Харків, вул. Катерининська, будинок 46; код ЄДРПОУ 24137933).

Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Повне рішення складено 16.01.2019.

Суддя

Р.М. Аюпова

справа № 922/2748/18