ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" січня 2019 р., м. Київ Справа № 911/37/19

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши заяву Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" (03680, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. 5/2, код ЄДРПОУ 02495431) до Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, буд. 2, код ЄДРПОУ 01273711) про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" звернулось до Господарського суду Київської області з заявою №255-2711 від 22.12.2018 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій" 32000,00 грн боргу та 3198,37 грн втрат від інфляції за договором на створення і передачу науково-технічної продукції №5550 від 11.08.2017.

За змістом ст.ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" та Приватним акціонерним товариством "Броварський завод залізобетонних конструкцій" було укладено договір на створення і передачу науково-технічної продукції №5550 від 11.08.2017 на суму 42000,00 грн.

Згідно п. 1.1. Договору виконавець зобов’язується за завданням замовника виконати та передати йому роботи зі створення науково-технічної продукції за темою: Проведення випробувань з визначення теплопровідності в умовах експлуатації А і Б перлитополістеролбетону (густини 500 і 600 кг/м3) та паропроникності, а замовник зобов’язується прийняти виконану роботу і оплатити її.

Так, заявник зазначає, що боржником (Приватним акціонерним товариством "Броварський завод залізобетонних конструкцій") на виконання умов договору 03.11.2017 перераховано на рахунок заявника (Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій") авансовий платіж у розмірі 10000,00 грн.

Заявник, також стверджує, що ним було повністю виконано зобов’язання за договором та передано боржнику науково технічну продукцію згідно акту № 799 від 27.11.2017 на суму 32000,00 грн. Боржник в свою чергу, згідно п. 4.2 договору повинен був протягом 10 днів після отримання продукції (не пізніше 08.12.2017) оплатити роботи у повному обсязі, але станом на 19.12.2018 грошові кошти від боржника не надходили, у зв’язку з цим, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 32000,00 грн.

Крім того, заявником були нараховані інфляційні втрати у розмірі 3198,00 грн за час прострочення зобов’язання.

Суд, перевіривши заяву Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" №255-2711 від 22.12.2018 про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, дійшов висновку про відмову заявнику у видачі судового наказу з наступної підстави.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

В порушення норм даного пункту ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заявник стверджуючи про ненадходження грошових коштів від боржника не додає та не посилається на докази які підтверджують дану обставину (довідки з банку, банківські виписки та інші документи з банківських установ, що є доказами ненадходження коштів від відповідача на розрахунковий рахунок позивача за весь період спірних правовідносин з моменту виникнення порушень умов договору на створення і передачу науково-технічної продукції №5550 від 11.08.2017 до моменту подачі заяви до Господарського суду Київської області.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов’язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов’язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. Положенням №254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положенням №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, у зв’язку з відсутністю даних доказів суд не може достеменно встановити факт наявності боргу у Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій" та стверджувати про його безспірність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Відтак, заявник не додав до заяви про видачу судового наказу всіх необхідних доказів, що підтверджують наявність безспірного боргу, з цих підстав, суд відмовляє Державному підприємству "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" у видачі судового наказу.

Згідно п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заяву подано з порушенням вимог ст. 150 цього Кодексу та із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Крім того, суд доводить до відома заявника, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відтак, заявник не позбавлений права повторно звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення суми основної заборгованості за договором.

Також суд доводить до відома, що заявник не позбавлений права на звернення з позовом про стягнення заявленого боргу у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Державному підприємству "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" у задоволенні заяви №255-2711 від 22.12.2018 про видачу судового наказу про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій" 32000,00 грн боргу та 3198,37 грн втрат від інфляції за договором на створення і передачу науково-технічної продукції №5550 від 11.08.2017.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 17.01.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз