ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/6108/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Центр протидії корупції" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року, що прийняте о 15 год. 45 хв. у місті Києві (повний текст складений 04 жовтня 2018 року), у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Центр протидії корупції" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, за участю третіх осіб - Генеральної прокуратури України та Громадської організації "Українська антикорупційна асоціація" про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо повідомлення від 08.02.2018 № 16/55 громадській організації «Українська антикорупційна асоціація» про наявність у чотирьох відеороликів під умовною назвою «Виконуємо закон. Встановлюємо справедливість» (хронометраж 29 сек. (2 ролики), 23 та 25 сек., які станом 08.02.2018 були розміщенні за посиланням https://fex.net/9747592585647fileId=251178034, ознак, за яких вони можуть розміщуватись у засобах масової інформації як соціальна реклама.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що спірний відеоролик не можна вважати соціальною рекламою, а оскаржувані дії відповідача порушують права та інтереви позивача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що до Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 8 лютого 2018 року надійшов лист Громадської організації "Українська антикорупційна асоціація" від 07.02.2018р. №02-03.

В даному листі громадська організація просила передати на розгляд Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення чотири відеоролики, розміщені за посиланням https://fex.net/#!974759258564. Також в листі була висловлена позиція щодо статусу цих відеозаписів як соціальної реклами, оскільки вони містять інформацію, спрямовану на досягнення суспільно важливих цілей.

Листом від 08.02.2018р. №16/55 тимчасово виконуючий обов'язки голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення повідомив президенту Громадської організації "Українська антикорупційна асоціація" про положення статей 1 та 12 Закону України «Про рекламу».

Також даний лист містить визначення, що: «Чотири відеоролики під умовною назвою «Виконуємо закон. Встановлюємо справедливість» (хронометраж 29 сек. (2 ролики), 23 та 25 сек.,) які станом 08.02.2018 р. було розміщено за посиланням https://fex.net/#!974759258564, спрямовані на популяризацію результативної роботи Генеральної прокуратури України в боротьбі з корупцією і мають ознаки, за якими вони можуть розміщуватись у засобах масової інформації як соціальна реклама».

Не погодившись з такою відповіддю, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що права позивача у межах спірних правовідносин не порушені, а також наголосив на обґрунтованості наданої відповіді.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. &?.;...&g;; поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Таким чином обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року по справі № 810/6689/14.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами (частина перша статті 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»), щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності здійснює у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства України про рекламу.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що норми чинного законодавства не передбачають необхідності надання дозволу чи погодження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у будь-якій формі на розміщення соціальної реклами.

У справі, що розглядається, лист відповідача, наданий у відповідь на звернення ГО «Українська антикорупційна асоціація», не є правовим документом, який встановлює для третіх осіб будь-які права чи обов'язки, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС.

Інформація наведена у спірному листі, не породжує обов'язкових юридичних наслідків. Надання відповідачем відповідей на питання, поставлені у зверненні ГО «Українська антикорупційна асоціація» не суперечить чинному законодавству, а навпаки свідчить про виконання відповідачем обов'язку надання відповіді на звернення згідно Закону України «Про звернення громадян».

На переконання колегії суддів, надання відповідачем відповіді на звернення юридичної особи щодо питання, віднесеного до його компетенції, не свідчить про прийняття ним управлінського рішення чи вчинення управлінської дії, яка може породжувати у третіх осіб будь-які права чи обов'язки, порушувати їх інтереси.

Спірні відеоролики, які слугували підставою для звернення позивача до суду із даним позовом, можуть належати або не належати до соціальної реклами відповідно до свого змісту, а не на підставі спірної відповіді відповідача, наданої в порядку звернення громадян. Така відповідь є виключно інформаційною та не є безпосередньою підставою для розміщення відеороликів як соціальної реклами.

Водночас, обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язків характер.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що спірна відповідь відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для третіх осіб, у тому числі і позивача, тому вона не може бути предметом спору.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки судом не встановлено порушених прав чи інтересів позивача у межах спірних правовідносин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що стосуються суті оскаржуваного листа-відповіді .

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Центр протидії корупції" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 16.01.2019.