ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2019 року № 826/7214/17

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ІКо»

до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про зняття арешту з нерухомого майна та коштів

Суд прийняв до уваги таке:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ІКо» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просить суд:

Звільнити кошти позивача, що знаходяться в установах банків з-під арешту, а саме:

код фінансової установи: 380913, назва фінансової установи: АТ «БМ Банк», номер рахунку: 2600601303483, код валюти рахунку: 980;

код фінансової установи: 380236, назва фінансової установи: АТ «Дельта Банк», номер рахунку: 2600000449, код валюти рахунку: 980;

код фінансової установи: 32242, назва фінансової установи: Дніпровська філія ПАТ ПІБ В м. Київ, номер рахунку: 26006301331285, код валюти рахунку: 810;

Зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна, належного позивачу, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 76.3 кв. м., що знаходиться за адресою:

м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 21080075, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 29.04.2014 року);

нежитлове приміщення загальною площею 33.4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 12901695, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 15.11.2013 року);

нежитлове приміщення загальною площею 35.1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 12716327, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 13.11.2013 року).

Виключити записи про обтяження майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ІКо», з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна, а саме:

нежитлове приміщення загальною площею 76.3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 21080075, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 29.04.2014 року);

нежитлове приміщення загальною площею 33.4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 12901695, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 15.11.2013 року);

нежитлове приміщення загальною площею 35.1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 12716327, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 13.11.2013 року).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.02.2017 року позивач отримав інформаційну довідку з Державного реєстру дізнався про наявність обтяжень на об'єкти нерухомого майна, належного позивачу, арешт рахунків позивача на підставі постанов у виконавчому провадженні 37709145. Оскільки вказане створює перешкоди в користуванні майном позивачу, яке йому належить, позивач звернувся з даним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати за відсутності представника.

На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання), суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2013 у справі № 2а-17776/12/2670 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Фірма «Іко» про стягнення податкового боргу задоволено. Вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Фірма «Іко» (юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Празька, буд. 24; фактична адреса: 04080, м. Київ, вул. Прикитисько-Микільська, буд. 15, код ЄДРПОУ 19242255) на користь Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (р/р 34129999700008, одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва, ідентифікаційний код 36866872 в Головне Управління Державної казначейської служби України у місті Києві, МФО 820019) суму податкової заборгованості в сумі 2931 (дві тисячі дев'ятсот тридцять одну) грн. 94 коп.

На підставі вказаної постанови видано виконавчий лист № 2а-17776/12/2670 від 27.03.2013.

Супровідним листом від 18.04.2013 № 2778/9/19-1-06 ДПІ у Подільському районі направила до ВДВС Подільського району м. Києва для подальшого виконання вказаний виконавчий лист.

Постановою державного виконавця ВДВС Подільського районного управління юстиції від 26.04.2013 відкрито виконавче провадження №37709145. Запропоновано боржнику - ТОВ «НВК Фірма «Іко» добровільно виконати рішення в строк до 03.05.2013 року.

Вказану постанову державного виконавця супровідним листом скеровано засобами поштового зв'язку на адресу ТОВ «НВК Фірма «Іко».

В подальшому у зв'язку з несплатою у добровільному порядку суми боргу в визначений виконавцем строк, 06.03.2014 державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві Манасерян А.А. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якою накладено арешт на рахунки ТОВ «НВК Фірма «Іко», що знаходяться в установах банків:

код фінансової установи: 380913, назва фінансової установи: АТ «БМ Банк», номер рахунку: 2600601303483, код валюти рахунку: 980;

код фінансової установи: 380236, назва фінансової установи: АТ «Дельта Банк», номер рахунку: 2600000449, код валюти рахунку: 980;

код фінансової установи: 32242, назва фінансової установи: Дніпровська філія ПАТ ПІБ В м.Київ, номер рахунку: 26006301331285, код валюти рахунку: 810.

Вказану постанову направлено позивачу (боржнику ТОВ «НВК Фірма «Іко») супровідним листом від 06.03.2014 року.

Надалі, у зв'язку з не виявленням державним виконавцем коштів на рахунках боржника, для реального та повного виконання рішення суду винесено постанову від 23.01.2015 року, якою накладено арешт на все майно боржника - ТОВ «НВК Фірма «Іко».

14.04.2015 державним виконавцем Бабенком О.О. складено Акт б/н, яким зафіксовано, що виходом державного виконавця за адресою боржника ТОВ «НВК Фірма «Іко» м. Київ, вул. Притисько-Микільська, 15 встановлено, що боржника та майна за вказаною адресою на яке може бути звернено стягнення не виявлено.

У зв'язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, та вжиттям державним виконавцем всіх заходів щодо розшуку майна боржника, які виявилися безрезультатними, державний виконавець 26.06.2015 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві надіслано запит щодо наявності у ТОВ «НВК Фірма «Іко» заборгованості зі сплати податків та зборів.

Відповідно до листа ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.05.2017 № 2487/10/26-56-13-01 (Т. 1 а.с. 8) жодна заборгованість зі сплати податків та зборів за ТОВ «НВК Фірма «Іко» не значиться.

Відповідно до листа № 30/30 від 30.03.2017 позивач звернувся до ВДВС у Подільському районі м. Києва про зняття арешту з рахунків та нерухомого майна позивача.

У відповідь на вказаний запит ВДВС у Подільському районі м. Києва листом від 03.05.2017 № 37709145 повідомив про не можливість зняття арешту з рахунків та нерухомості позивача, оскільки виконавче провадження № 3709145 повернуто стягувачеві без виконання, а згідно чинного законодавства по завершених виконавчих провадженнях виконавчі дії не вчиняються. Запропоновано звернутися до суду з аналогічною заявою.

Враховуючи викладене, для захисту своїх прав позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 (надалі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини третьої зазначеної статті Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Отже, державний виконавець наділений правом накладати арешт на майно боржника, з метою забезпечення реального виконання рішення.

Суд звертає увагу на те, що правомірність накладення арешту позивач не оскаржує, однак, зазначає про наявність підстав для зняття арешту з його майна та коштів у зв'язку з тим, що постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2013 року у справі № 2а-17776/12/2670 виконано, а подальший арешт коштів та майна обмежує його право на розпорядження своєю власністю.

Таким чином, в межах спірних правовідносин необхідно встановити факт наявності підстав для знаття арешту з майна та коштів позивача.

Як встановлено судом вище, арешт на майно та кошти ТОВ «НВК «Фірма «ІКо», що містяться на рахунках у банківських установах накладено на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2013 року у справі № 2а-17776/12/2670.

Судом встановлено, що заборгованість, яка підлягала до сплати на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2013 № 2а-17776/12/2670 позивачем сплачено, що підтверджується наданими до матеріалів справи квитанціями ( т. 1 а.с. 12,13,14), а також довідкою ДПІ у Подільському районі про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами ДФС, відповідно до якої, станом на 31.05.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ІКо» не має заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів перед бюджетом, які обліковуються в ДПІ у Подільському районі.

З наведеного вбачається, що фактично постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2013 року у справі № 2а-17776/12/2670 позивачем виконана в повному обсязі.

Доказів на спростування зазначеного відповідачем до суду не надано, тобто в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності обставин, які б унеможливлювали зняття арешту, накладеного на майно та кошти позивача.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» (редакції, чинній на час винесення постави про повернення виконавчого документа стягувачу) передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною другою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно частини п'ятої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Суд звертає увагу, що, оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2013 року у справі № 2а-17776/12/2670 позивачем виконана в повному обсязі, стягувач - ДПІ у Подільському районі, у межах спірних правовідносин втратив право на повторне пред'явлення виконавчого документа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зняття арешту з майна та коштів позивача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про виключення записів про обтяження майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ІКо», з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1, 7 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно п. 1, 6 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону - за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII виконавче провадження припиняється, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

В ході розгляду справи судом встановлено, що в провадженні відповідача перебував на виконанні виконавчий лист від 27.03.2013 № 2а-17776/12/2670 про стягнення податкового боргу.

В ході здійснення виконавчого провадження відповідачем було внесено до державного реєстру обтяжень нерухомого майна належного позивачу, а саме:

нежитлове приміщення загальною площею 76.3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 21080075, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 29.04.2014 року);

нежитлове приміщення загальною площею 33.4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 12901695, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 15.11.2013 року);

нежитлове приміщення загальною площею 35.1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 12716327, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 13.11.2013 року).

Зважаючи на обставини визначені п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII відповідачем було прийнято рішення про припинення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувану без виконання, про що прийнято відповідну постанову від 26.06.2015 року, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно ч. 3 ст. 37 Закону №1404-VIII у разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі припинення виконавчого провадження на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.06.2015 року виконавче провадження відносно позивача припинено, а виконавчий документ повернуто стягувачу. Разом з тим, в порушення вимог ч. 3 ст. 37 вказаного Закону питання щодо зняття арешту з майна відповідачем не вирішено, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна ( т.1 а.с. 17-23).

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість подальшого арешту майна та коштів позивача, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ІКо» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ІКо» задовольнити повністю.

Звільнити кошти позивача з-під арешту, а саме:

код фінансової установи: 380913, назва фінансової установи: АТ «БМ Банк», номер рахунку: 2600601303483, код валюти рахунку: 980;

код фінансової установи: 380236, назва фінансової установи: АТ «Дельта Банк», номер рахунку: 2600000449, код валюти рахунку: 980;

код фінансової установи: 32242, назва фінансової установи: Дніпровська філія ПАТ ПІБ В м.Київ, номер рахунку: 26006301331285, код валюти рахунку: 810;

Зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна, належного позивачу, а саме:

нежитлове приміщення загальною площею 76.3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 21080075, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 29.04.2014 року);

нежитлове приміщення загальною площею 33.4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 12901695, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 15.11.2013 року);

нежитлове приміщення загальною площею 35.1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 12716327, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 13.11.2013 року).

Виключити записи про обтяження майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ІКо», з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна, а саме:

нежитлове приміщення загальною площею 76.3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 21080075, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 29.04.2014 року);

нежитлове приміщення загальною площею 33.4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 12901695, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 15.11.2013 року);

нежитлове приміщення загальною площею 35.1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, буд. 5 (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, номер 12716327, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, 13.11.2013 року).

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ІКо» (02090, м. Київ, вул. Празка, 24, код ЄДРПОУ: 19242255) за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (04208, м. Київ, пр.-т Георгія Гонгадзе, 5б, код ЄДРПОУ: 34482497) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4800 гривень.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій