ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2018

Справа № 910/13567/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс»

до 1. Одеської митниці Державної фіскальної служби України

2. Державної казначейської служби України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг»

2) Київська міська митниця ДФС

про стягнення 1.898.852,10 грн.

судді Сівакової В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

За участю представників сторін:

від позивача Горб С.А., ордер серії ОД № 374459 від 26.08.2018

від відповідача-1 Ковальчук О.А., довіреність № 24/5/15-70-10 від 12.01.2018

від відповідача-2 не з'явився

від третьої особи-1 Марченко О.Г., ордер серії АА № 1366212 від 26.07.2018

від третьої особи-2 Лич С.В., довіреність № 1402/26-70-10-22 від 10.10.2018

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» до Одеської митниці ДФС і Державної казначейської служби України про стягнення 1.898.852,10 грн. шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з неправомірною бездіяльністю Одеської митниці ДФС щодо не розмитнення свіжого часнику заявленого до митного контролю, та оформлення за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ № 500010003/2016/010133 та щодо неналежного зберігання свіжого часнику, вилученого Одеською митницею ДФС на підставі протоколу про порушення митних правил № 0557/10000/16 від 25.08.2016, позивачу була завдана шкода у розмірі 1.898.852,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13567/17 та призначено її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13567/17 від 18.09.2017 залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг».

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/13567/17 від 25.10.2017 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» шкоду в сумі 1.898.852,10 грн., заподіяну внаслідок неправомірної поведінки Одеської митниці ДФС.

08.12.2017 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ про примусове виконання рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/13567/17 від 20.02.2018 рішення Господарського суду міста Києва № 910/13567/17 від 25.10.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.06.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/13567/17 скасовано повністю; справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/13567/17 отримані Господарським судом міста Києва 13.07.2018.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 за № 05-23/1155 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2018 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13567/17 від 20.07.2018 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11.09.2018.

10.08.2018 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення доказів.

15.08.2018 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позову заяву. Разом з відзивом від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі Київської митниці ДФС, як співвідповідача, а у випадку відмови в задоволенні клопотання - як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг» як співвідповідача.

29.08.2018 до суду від позивача надійшли наступні клопотання: про долучення до матеріалів справи нового доказу, а саме нотаріально завіреного перекладу на українську мову висновку сюрвеєра, який знаходиться у звіті про незалежну оцінку майна - білого свіжого китайського часнику; заперечення на клопотання Одеської митниці ДФС щодо залучення до участі у справі Київської митниці ДФС в якості співвідповідача (третьої особи) та щодо залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг» як співвідповідача; відповідь на відзив Одеської митниці ДФС; заява про виклик експерта ОСОБА_5 для надання усних пояснень щодо його висновку; заява про виклик експерта ОСОБА_6 для надання усних пояснень щодо його висновку; заява про виклик експерта ОСОБА_7 для надання усних пояснень щодо його висновку; заява про виклик експертів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для надання пояснень щодо його висновку.

03.09.2018 до суду від відповідача-1 надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.09.2018 до суду від третьої особи-1 надійшли пояснення по справі.

07.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг» звернулось до суду з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 910/13567/17 до Одеської митниці ДФС України та Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України (державна казначейська служба України) Одеської митниці ДФС збитки в сумі 109.037,34 грн., що полягають у витратах позивача пов'язаних зі зберіганням переданого йому вилученого Одеською митницею ДФС України товару (часнику).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг» і додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду у зв'язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг» заявлено вимоги, які виникли з інших правовідносин поза предметом спору у справі № 910/13567/17.

10.09.2018 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на позов та заперечення на клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у задоволенні заяви Одеської митниці ДФС України про забезпечення проведення підготовчого засідання у справі № 910/13567/17 в режимі відеоконференції відмовлено.

11.09.2018 до суду від третьої особи-1 надійшли заперечення на клопотання Одеської митниці ДФС про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг» до участі у справі як співвідповідача.

У підготовчому засіданні 11.09.2018 судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик у судове засідання експерта ОСОБА_7 для дачі усних пояснень, з огляду на наступне

Відповідно до ч. 5 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Згідно з ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України експерт зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом та роз'яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи.

У суду відсутні питання щодо складеного ОСОБА_7 висновку, а тому відсутні підстави для виклику останнього у судове засідання для надання пояснень.

Разом з тим, у підготовчому засіданні 11.09.2018 позивач не підтримав подані ним раніше до суду клопотання про виклик у судове засідання експертів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

У підготовчому засіданні 11.09.2018 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі Київської митниці ДФС та Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг» як співвідповідачів, з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Тобто залучення до участі у справі співвідповідача можливо лише за клопотанням позивача, однак останній письмово заперечив проти залучення до участі у справі Київської митниці ДФС та не заявив до неї жодних вимог.

Окрім цього, у підготовчому засіданні 11.09.2018 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київської митниці ДФС.

У підготовчому засіданні 11.09.2018 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.09.2018.

18.09.2018 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів.

20.09.2018 до суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження та надання додаткового часу для подання позивачем нових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Київську митницю ДФС та відкладено підготовче засідання на 16.10.2018.

24.09.2018 до суду від відповідача-1 надійшла відповідь на пояснення третьої особи-1 та заперечення на клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів.

02.10.2018 до суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Представник третьої особи-2 ознайомився з матеріалами справи 03.10.2018, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника третьої особи-2.

12.10.2018 до суду від третьої особи-2 надійшли пояснення.

16.10.2018 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема висновку експерта від 09.10.2018 № 14-10/18.

У підготовчому засіданні 16.10.2018 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.11.2018.

29.10.2018 до суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення.

06.11.2018 до суду від третьої особи-1 надійшли заперечення на висновок експерта від 09.10.2018 № 14-10/18 та заява про виклик у судове засідання експерта ОСОБА_10 для надання усних пояснень стосовно вказаного висновку.

У підготовчому засіданні 06.11.2018 суд відмовив у задоволенні клопотання третьої особи-1 про виклик у судове засідання експерта ОСОБА_10 для надання усних пояснень стосовно експертного висновку від 09.10.2018 № 14-10/18, з огляду на наступне

Відповідно до ч. 5 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Згідно з ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України експерт зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом та роз'яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи.

У суду відсутні питання щодо складеного ОСОБА_10 висновку, а тому відсутні підстави для виклику останнього у судове засідання для надання пояснень.

У підготовчому засіданні 06.11.2018 у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.11.2018.

У судовому засіданні 15.11.2018, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 20.11.2018.

У судовому засіданні 20.11.2018, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 04.12.2018.

Представник відповідача-2 у судове засідання 04.12.2018 з розгляду справи по суті не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Представник позивача надав пояснення, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача-1 та третіх осіб надали пояснення, відповідно до яких в повному обсязі заперечили проти заявлених позовних вимог та просили суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

У судовому засіданні 04.12.2018, у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третіх осіб, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» (покупець) та фірмою «STAR TEAM INVESTMENTS L.P.» (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 05/16, на підставі якого компанія «STAR TEAM INVESTMENTS L.P.» зобов'язалась поставити позивачу товар «свіжий часник» на суму 22.933,00 доларів США.

23.08.2016 в зоні діяльності Одеської митниці ДФС (п/п «Одеський морський торговельний порт» м/п «Одеса-порт») через митний кордон України в контейнері EGSU5013310 з території Китайської Народної Республіки за попередньою митною декларацією від 23.08.2016 типу ІМ/40/ДЕ № 500010003/2016/010133 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» переміщено товар «свіжий часник» у кількості 3264 місць, загальною вагою брутто 28000,00 кг, нетто - 26980,00 кг, вартістю 22.933,00 доларів США.

24.08.2018 зазначені вище товари доставлено до митниці призначення та 25.08.2018 заявлені до митного контролю та оформлення в Одеській митниці ДФС (ВМО № 1 м/п «Григорівка», Визирка) за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ № 500010003/2016/010133 із зазначенням фактурної вартості цих товарів у розмірі 22.933,00 доларів США.

Позивач в цей же день подав до контролюючого органу митну декларацію і одразу отримав електронне повідомлення від митниці № 9d9a3b65-fa38-4eb3-9a3-0446c3017acb, в якому вказано: «проведення повного митного огляду - з розкриттям до 100% пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу, метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації».

25.08.2016 Київською міською митницею ДФС у відношенні керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» - гр. ОСОБА_12 складено протокол про порушення митних правил № 0557/10000/16, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, яким встановлено, що в результаті вивчення і співставлення всіх документів товари «свіжий часник» у кількості 3264 місці загальною вагою брутто 28000,00 кг, нетто - 26980,00 кг, загальною вартістю 49525,00 доларів США або 1.252.544,74 грн. по курсу НБУ на день переміщення товарів через митний кордон України, переміщенні з приховуванням від митного контролю шляхом подання органу доходів і зборів документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення їх митної вартості.

25.08.2016 заступником начальника митниці - начальником управління боротьби з митними правопорушенням направлено доручення № 2448/7/26-70-2001 на проведення вилучення предметів ПМП у відповідності до статей 511 та 518 Митного кодексу України, яке адресоване першому заступнику начальника Одеської митниці ДФС.

31.08.2016 головним державним інспектором відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС, який діяв на підставі доручення на проведення вилучення предметів ПМП № 2448/7/26-70-2001 від 25.08.2016, яке надане Київською митницею ДФС, здійснено вилучення товару «часник свіжий призначений для громадського харчування у кількості 1000 картонних коробів та 3330 п/п сіток, загальною вагою брутто 27177 кг», про що складено протокол про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил № 0557/10000/16.

У вказаному протоколі зазначено, що товар в контейнері EGSU 5013310 повинен бути доставлений та розміщений на склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг» за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська, 9.

Листом від 12.09.2016 № 8100/7/15-70-20-09 Одеська митниця ДФС повідомила Київську митницю ДФС, що товари за протоколом про порушення митних правил № 0557/10000/16 розміщенні на склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг» на підставі протоколу про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил № 0557/10000/16.

В свою чергу, факт передачі товару «свіжий часник» від Одеської митниці ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг» підтверджено актом прийому-передачі від 01.09.2016.

Під час прийняття товару за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська, 9 Одеська митниця ДФС скала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу. Згідно з цим актом відповідач-1 отримав від позивача «свіжий часник» без будь-яких зауважень стосовно його якості. Дана обставина також підтверджується карантинним сертифікатом від 24.08.2016 № 60/15-6 055/АА-138081, виданим Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області, в якому зазначено, що регульованих шкідливих організмів не виявлено ВФЕ Л 15/003567-1.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.10.2016 у справі № 760/16013/16-п (провадження №3/760/6045/16), залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 07.11.2016, закрито провадження відносно гр. ОСОБА_12 у справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

У своїй постанові Солом'янський районний суд м. Києва встановив, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» ОСОБА_12 не подавав митному органу документи, що містять неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару, умов поставки товару, не подавав неправдиві відомості необхідні для визначення вартості товару та не вчиняв дій щодо переміщення зазначеного вантажу через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, у справі № 815/945/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» до Одеської митниці Державної фіскальної служби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності щодо не розмитнення товару, не повернення товару позивачу у можливо короткий строк та неналежного зберігання вилученого товару визнано протиправною бездіяльність Одеської митниці Державної фіскальної служби щодо не розмитнення товару, не повернення позивачу товару у можливо короткий строк та неналежного зберігання вилученого товару.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач звернувся до суду про стягнення з державного бюджету України (Державної казначейської служби України) 1.898.852,10 грн. збитків завданих внаслідок неправомірної поведінки Одеської митниці ДФС щодо прийняття неправомірного рішення про вилучення товару, несвоєчасного розмитнення вантажу та неналежного зберігання його в умовах, які не відповідають нормативним вимогам.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Цивільного кодексу України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вищевказане положення реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Тобто, суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової та немайнової (моральної) шкоди викладено, у статтях 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, необхідність встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Тобто, для відшкодування шкоди за правилами статті 1173 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Як зазначено вище, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, у справі № 815/945/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» до Одеської митниці Державної фіскальної служби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності щодо не розмитнення товару, неповернення товару позивачу у можливо короткий строк та неналежного зберігання вилученого товару визнано протиправною бездіяльність Одеської митниці Державної фіскальної служби щодо не розмитнення товару, неповернення позивачу товару у можливо короткий строк та неналежного зберігання вилученого товару.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування а саме, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Таким чином, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2017 по справі № 815/945/17, що залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі № 815/945/17, має преюдиційне значення, а встановлені ними обставини повторного доказування не потребують.

Приймаючи до уваги факти, встановлені судом адміністративної юрисдикції у межах справи № 815/945/17, суд дійшов висновку щодо достатньої доказової обґрунтованості такої складової шкоди як протиправна винна поведінка заподіювача - Одеської митниці ДФС.

Що стосується завданих збитків та наявності причинно-наслідкового зв'язку слід зазначити наступне.

Як встановлено судом, актом прийому-передачі зі зберігання (з одночасним зняттям з реалізації) від 14.12.2016, підписаним з обох боків уповноваженими на те особами, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг» в особі ОСОБА_19 в присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» - ОСОБА_14 на підставі договору від 02.03.2016 № 54 передав представнику Одеської митниці ДФС в особі ОСОБА_20 «часник свіжий, призначений для громадського харчування» у кількості 27177,00 кг загальною вартістю 677.300,65 грн. для подальшої передачі представнику власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» за довіреністю зі складу за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська, 9.

Після чого, відповідно до накладної від 14.12.2016 № 10, підписаної заступником начальника Одеської митниці ДФС з одного боку та ОСОБА_14 (представник ТОВ «Аква маріс») з іншого боку, «часник свіжий, призначений для громадського харчування» у кількості 27177,00 кг загальною вартістю 677.300,65 грн. був відпущений Товариству з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» на підставі заяви від 10.11.2016 та постанови суду від 07.11.2016. Як вказано у накладній, ОСОБА_14 підписався, що претензій щодо видачі товару не має.

15.12.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Вейкфілд Інспекшен Сервісис (Україна)» за результатами огляду 14.12.2016 свіжого часнику (1000 картонних ящиків та 2264 сітчастих мішка) на складі Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консладніг» (м. Одеса, вул. Новомосковська, 9) складено акт інспекції № 1ос01/08/16, відповідно до якого встановлено, що якість пред'явленого свіжого часнику у кількості 3264 вантажних місць, загальною вагою нетто 25246,54 кг не відповідає вимогам стандарту ЕЭК ООН FFV - 18 та характеризується суттєвими дефектами, що не дозволяє використовувати його за цільовим призначенням, а саме реалізовувати як якісний часник свіжий 1-ого класу.

В подальшому, на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс», 04.01.2017 (через 21 день після того як товар було повернуто позивачу) Київською торгово-промисловою палатою з метою визначення якості зовнішнім оглядом часнику свіжого на відповідність вимогам нормативної документації складено експертний висновок № І-3, відповідно до якого якість наданої експерту партії часнику свіжого, згідно документів вантажовідправника, у кількості 3264 вантажних місць, загальною масою нетто 26980,0 кг, яка за заявою замовника експертизи надійшла в м. Одеса 23.08.2016 в контейнері на адресу Limited Liability Company «Aqua Maris» від фірми «Jining green land international trading co. LTD» Китай, згідно коносаменту № 140600581611 від 09.07.2016 та інвойсу № КТ 160708 СРТ від 03.07.2016 фірми Star team investments L.P. і компанією Limited Liability Company «Aqua Maris», у зв'язку із наявністю дефектів зовнішнього вигляду (цибулини часнику гнилі пророслі, покриті цвіллю, з неприємним гнилим запахом) не відповідає вимогам «Стандарту ЕЭК ООН FFV - 18», що стосується збуту і контролю товарної якості часнику, видання 2016 - п. А «Мінімальні вимоги». Згідно з п. А «Мінімальні вимоги» «Стандарту ЕЭК ООН FFV - 18» продукт, який піддався гниттю або іншому виду псування, що робить його непридатним до виживання, не допускається.

Як зазначено вище, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, у справі № 815/945/17 визнано протиправною бездіяльність Одеської митниці Державної фіскальної служби щодо не розмитнення товару, не повернення позивачу товару у можливо короткий строк та неналежного зберігання вилученого товару.

У даній постанові окрім іншого зазначено, що матеріали справи не дозволяють дійти до безсумнівного висновку стосовно того, якою мірою зіпсувалося майно на момент його отримання позивачем, оскільки на підтвердження факту пошкодження товару та неможливості його подальшої реалізації позивач надав висновок Торгово-промислової палати від 04.01.2017 № І-3, відповідно до якого огляд та дослідження свіжого часнику проводилися після спливу 21 дня з моменту отримання товару, а щодо посилань позивача на акт інспекції, яка проводилася в день отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Вейкфілд Інспекшен Сервісис (Україна)», то суд не прийняв цей акт до уваги, з огляду на те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що дослідження відбувалося атестованими фахівцями, які володіють спеціальними знаннями.

Суд зазначає, що матеріали даної справи № 910/13567/17 також не містять належних доказів, які б підтверджували наявність атестованих фахівців та спеціальних знань у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вейкфілд Інспекшен Сервісис (Україна)» для проведення оцінки товару, а отже вказана оцінка не приймається судом до уваги.

Стосовно того, чи можна прийняти висновок Торгово-промислової палати від 04.01.2017 № І-3 як доказ, який би підтверджував, що якість часнику свіжого не відповідає вимогам «Стандарту ЕЭК ООН FFV - 18», у зв'язку з тим, що піддавався гниттю або іншому виду псуванню, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) (далі - Інструкція) призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - експерти), їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України «Про судову експертизу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

В пункті 1.3. вищезгаданої Інструкції зазначено, що відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів, посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 1.6. Інструкції встановлено, що експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції.

Відповідно до переліку, наведеного у додатку 1 до вказаної Інструкції, до науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України належать: Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз, Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз, Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз, Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса та Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

З вищенаведеного вбачається, що Київська торгово-промислова палата не є державною спеціалізованою установою.

До того, з експертного висновку вбачається, що він засвідчений підписом експерта - ОСОБА_9 на кожній сторінці висновку та печаткою Київської торгово-промислової палати.

У підпункті 4.17. Інструкції зазначено, що висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який (які) проводив(ли) дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків. Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертом (експертами); підписи засвідчуються відбитком печатки експертної установи.

Якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків).

Як вбачається з експертного висновку Київської торгово-промислової палати від 04.01.2017 № І-3, на аркушах вказаного висновку відсутня печатка експерта із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або серії та номера паспорта. До того ж, відсутня інформація, що експертний висновок виконаний судовим експертом науково-дослідної установи судових експертиз Міністерства юстиції України, з огляду на що суд не приймає до уваги експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 04.01.2017 № І-3, оскільки останній не відповідає вимогам Інструкції.

Окрім того, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, яким чином зберігався часник після його повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» та до проведення Торгово-промисловою палатою оцінки, а саме протягом 21 дня.

Тому не можна дійти однозначного висновку, коли саме зіпсувався товар: під час його перебування на відповідальному зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консалтинг» або ж після повернення його позивачу.

З метою визначення майнової шкоди, завданої позивачу, останній звернувся до суб'єкта оціночної експертизи. Так, 23.12.2016 суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Нотаріус», що діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності від 07.07.2014 № 16656/14, виданого Фондом державного майна України, зокрема, оцінювачем - ОСОБА_6 (свідоцтво про реєстрацію у державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_1 від 16.05.2013, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_2 від 09.02.2013, Фонд державного майна України, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №0064-пк від 13.02.2015, Фонд державного майна України), та згідно договору № 05/12/16 від 16.12.2016 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» складено висновок, який було рецензовано оцінювачем-рецензентом ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_3 від 03.07.2004, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_4 від 08.02.2017) Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертне бюро Шашкова» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 400/17 від 05.05.2017).

Відповідно до вищезгаданого висновку ринкова вартість об'єкта оцінки - білого свіжого китайського часнику станом на 25.08.2016 у кількості 26980 кг складає 1.898.852,4 грн. (ціна за 1 кг - 2,78 доларів США, що еквівалентно 70,38 грн.).

У пункту 3.2.4. висновку зазначено, що при оцінці товарів встановлено, що вони знаходяться у доброму стані.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Як встановлено судом, термін дії зазначеного звіту складає 6 місяців з дня складання, а отже закінчився 23.06.2017, тоді як позовна заява надійшла до суду 14.08.2017.

До того ж, пунктом 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440 встановлено, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Судом встановлено, що у звіті Товариства з обмеженою відповідальністю «Нотаріус» не зазначені інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформації про угоди щодо подібного майна, яка використовувалася у разі застосування порівняльного підходу.

Окрім того, під час митного оформлення товару, позивач надав митниці інвойс № КТ160708СРТ на товар « 1 000 картонних коробів з свіжим часником вагою брутто 10700,00 кг» та « 2 264 мішків з свіжим часником вагою брутто 17300,00 кг», що переміщується в контейнері № EGSU 5013310 загальною вартістю 22.933,00 доларів США на умовах поставки CIF Одеса, згідно правил Інкотермс, виставлений компанією «STAR TEAM INVESTMENTS L.P.» до «LIMITED LIABILITY COMPANY «AQUA MARIS» та митну декларацію типу ІМ/40/ДЕ № 500010003/2016/010133 із зазначенням фактурної вартості цих товарів у розмірі 22 933,00 доларів США.

Достовірність цих даних підтверджена постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.10.2016 у справі № 760/16013/16-п (провадження № 3/760/6045/16), залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 07.11.2016, якою закрито провадження відносно гр. ОСОБА_12 у справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що вартість «часнику свіжого» станом на 25.08.2016, зазначеного у звіті (ціна за 1 кг - 2,78 доларів США, що еквівалентно 70,38 грн.), який складений 23.12.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Нотаріус» (термін дії якого вже закінчився, як встановлено судом вище) більш ніж в три рази вища за вартість «часнику свіжого», яка зазначена в інвойсі та митній декларації від 25.08.2016 (ціна за 1 кг - 0,85 доларів США, що еквівалентно 21,5 грн.).

Отже, визначена позивачем сума збитків у розмірі 1.898.852,40 грн. не відповідає відомостям про вартість товару станом на 25.08.2016, які наведені позивачем в інвойсі та митній декларації.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» звернулося до начальника Одеської митниці ДФС з листом від 10.11.2016 № 68, відповідно до якого позивач на підставі постанови Солом'янського районного суду в м. Києві по справі № 760/16013/16-п та постанови Апеляційного суду міста Києва по справі № 33/796/1546/2016 просив повернути «часник свіжий», тимчасово вилучений 31.08.2016 на підставі протоколу ДФС № 0557/10000/16 від 31.08.2016 та розміщений на складі ТОВ «Толк Консалтинг». До вказаного листа заявник додав вищезгадані постанови.

До листа № 68 від 10.11.2016, з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» звернулося Одеської митниці ДФС заявником не було додано документів (митна декларація або інший документ, який її замінює), що підтверджують оформлення товарів у відповідний митний режим або згідно із заявленою метою, а саме митної декларації № 500010003/2016/010133 від 08.12.2016.

На зазначене звернення відповідач-1 не надав жодної відповіді, обґрунтовуючи це тим, що позивачем до заяви не було додано митної декларації.

Так, відповідно до п. 8.9. Порядку товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені в підпункті 4.2.10 пункту 4.2. розділу IV цього Порядку, зберігаються на складі Митниці до моменту надходження постанови слідчого, прокурора чи суду, що визначають подальшу їх долю.

Відповідно до частини 1 статті 242 Митного кодексу України та пункту 9.1 Порядку роботи складу митниці ДФС, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627 (далі - Порядок) товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Пунктом 9.2. зазначеного Порядку визначено, що видача зі складу Митниці товарів, транспортних засобів комерційного призначення особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, здійснюється за умови подання на ім'я керівника Митниці або особи, яка виконує його обов'язки, відповідної заяви/звернення, у якій зазначаються поштова адреса та за наявності електронна адреса і контактний телефон заявника. До заяви/звернення долучаються документи, що засвідчують особу (повноваження особи), а також інші необхідні документи з числа визначених у пунктах 9.8 та 9.9 цього розділу.

Пункт 9.5. порядку визначає, що строк розгляду заяви/звернення та надання відповіді на неї не може перевищувати 10 робочих днів з дня реєстрації цієї заяви/звернення у Митниці. При фактичній видачі товарів у строки, що не перевищують строки розгляду заяви/звернення, відповідь Митницею не надається.

У пункту 9.8. Порядку зазначено, що видача товарів та транспортних засобів комерційного призначення зі складу Митниці здійснюється за умови подання документів, що засвідчують особу (повноваження особи). Крім того, залежно від підстави розміщення та мети видачі товарів і транспортних засобів комерційного призначення на склад Митниці подаються такі документи, зокрема, документи (митна декларація або інший документ, який її замінює), що підтверджують оформлення товарів у відповідний митний режим або згідно із заявленою метою; належним чином завірена копія постанови у справі про порушення митних правил про повернення товарів, транспортних засобів комерційного призначення власнику.

Суд зауважує, що не дивлячись на те, що позивачем до заяви не було додано митної декларації, як це передбачено пунктом 9.8. Порядку, відповідач-1 в будь-якому разі зобов'язаний був відреагувати на звернення позивача.

Лише 08.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» звернулося повторно до начальника Одеської митниці ДФС з листом № 75, відповідно до якого на додаток до листа від 10.11.2016 № 68 додало митну декларацію від 08.12.2016 № 500010003/2016/010133, як це передбачено Порядком роботи складу митниці ДФС, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627.

Як вже зазначалося вище, 14.12.2016 товар «часник свіжий» було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс».

Щодо тверджень відповідача-1 стосовно того, що відповідальність за збереження товару несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються ці товари, передані органами доходів і зборів цим підприємствам на зберігання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 239 Митного кодексу України товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів.

Згідно з частиною 5 статті 239 Митного кодексу України органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. У випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, таку відповідальність несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані органами доходів і зборів цим підприємствам на зберігання.

Пунктом 4.3. Порядку роботи складу митниці ДФС, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627 визначено, що товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі Митниці, можуть передаватися підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Порядку таке зберігання вважається зберіганням на складі Митниці. Договори відповідального зберігання з такими підприємствами готуються підрозділом інфраструктури за погодженням з керівниками юридичного підрозділу та підрозділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Митниці та укладаються в установленому порядку. Про укладення договору відповідального зберігання у триденний строк інформується підрозділ власної безпеки Головного управління ДФС відповідної області чи міста Києва.

Відповідно до частини 1 статті 494 Митного кодексу України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, не дивлячись на те, що відповідальність за збереження товару покладалася на третю особу, Одеська митниця ДФС у разі виявлення порушень з боку третьої особи умов договору зберігання мала вжити певних дій та зафіксувати факт псування товару відповідним протоколом.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Толк Консалитнг» умов договору зберігання, укладеного з Одеською митницею ДФС.

Позивачем було додано до матеріалів справи висновок експерта, складеного судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» - ОСОБА_10 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 1979 від 02.10.2004), за результатами проведення товарознавчої експертизи з визначення ринкової вартості часнику свіжого, завезеного в Україну із Китаю в серпні 2016 року від 09.10.2018 № 14-10/18.

У вказаному висновку експертом встановлено:

- ринкова вартість білого свіжого часнику, призначеного для громадського харчування в кількості 26 980 кг, завезеного в Україну з Китаю згідно інвойсу № КТ160708СРТ станом на серпень-вересень 2016 року складає 72,0 (сімдесят дві) грн. за кг з урахуванням ПДВ;

- пошкодження (псування) якісного часнику виникло по причині неналежних умов зберігання, а саме: недотримання температурного режиму, недотримання оологічного режиму та вентиляції в приміщенні складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Консалитнг» за період зберігання: з 01.09.2016 по 14.12.2016.

У примітці 1 до висновку зазначено, що станом на 14-15 грудня 2016 року якість досліджуваної партії часнику призначеного для громадського харчування в кількості 3264 вантажних місць була такою, що не відповідала вимогам зазначених стандартів. Експертом встановлено, що на момент отримання позивачем часнику цибулини були вологі, пророслі, деякі гнилі з наявністю плісняв, покритті цвіллю, з неприємним гнилим запахом.

Суд критично ставиться до дослідження ОСОБА_10 від 09.10.2018 № 14-10/18 через те, що зазначені в ньому висновки були складені на підставі наданих позивачем для проведення дослідження документів, зокрема акта інспекції від 15.12.2016 № Іо 01/08/16 та експертного висновку Торгово-промислової палати від 04.01.2017 № І-3, які суд, як встановлено вище, не прийняв до уваги в якості належних та допустимих доказів.

Окрім того, вказаний висновок оформлений неналежним чином та не відповідає підпункту 4.17 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), в якому зазначено, що якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків).

Проте, як вбачається з висновку, на ньому проставлена печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія», однак відсутня печатка судового експерта ОСОБА_10

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між спричиненням шкоди та протиправною поведінкою відповідача-1, а також доказів понесення позивачем шкоди в загальному розмірі 1.898.852,10 грн. внаслідок бездіяльності відповідача-1 суду не надано.

Таким чином, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача-1 та понесеними збитками саме внаслідок бездіяльності відповідача-1.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 11.01.2019.

Суддя

В.В. Сівакова