2/152/36/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 січня 2019 року місто Шаргород Вінницької області

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Строгого І.Л.,

за участі:

секретаря - Палій М.Д.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

у с т а н о в и в:

І . Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

8 жовтня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтовувала тим, що 2 жовтня 2017 року вона одружилася з відповідачем. Спільне життя з відповідачем у неї не склалося, через постійні сварки та скандали з приводу відмінності характерів та різних поглядів на життя, під час яких відповідач нерідко наносив позивачу побої, що призвело до руйнування сім'ї та припинення шлюбних відносин. На час звернення до суду, відповідач сімейних обов'язків не виконує, спільного господарства сторони не ведуть, подружніх стосунків не підтримують, сім'я розпалася, шлюб існує лише формально.

Посилаючись на те, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання суперечить її інтересам, а відповідач своєї згоди на розірвання шлюбу не надає, позивач просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Окрім того, зазначила, що з відповідачем вона проживає окремо з травня 2018 року. Час від часу, відповідач приходить до неї додому, щоб побачитись з нею та дитиною, і під час таких зустрічей вони часто сварились, з вини відповідача. Під час сварки відповідач ображав позивача та її батьків нецензурними словами, а також застосовував відносно них фізичну силу, у зв'язку з чим позивач неодноразово викликала поліцейських, проте останні належним чином не реагували на поведінку відповідача. Позивач також пояснила, що 3 жовтня 2018 року, тобто до звернення до суду, вона народила дочку, ОСОБА_5, батьком якої є відповідач. Їй не відомо, чому юрист, який готував позовну заяву не зазначив у позові про народження нею дитини. Звертаючись до суду з цим позовом, вона знала про те, що Сімейним кодексом України (далі - СК України) позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Незважаючи на норми закону, вона наполягає на розірванні шлюбу, оскільки на її думку зазначені норми СК України суперечать Конституції України в частині вільної згоди жінки і чоловіка на шлюб, тому суд не повинен застосовувати СК України, а вирішити справу безпосередньо на підставі Основного Закону.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимоги, посилаючись на те, що 3 жовтня 2018 року позивач народила дочку, тоді як ст. 110 СК України заборонено пред'являти позов про розірвання шлюбу протягом одного року після народження дитини. Окрім того, відповідач заперечив застосування ним насильства стосовно позивача та її батьків, хоча визнав, що час від часу, між ним та позивачем виникали конфлікти, під час яких вони ображали один одного, у т.ч. нецензурним словами. Разом із тим, відповідач кохає позивача та бажає з нею помиритися, зберегти сім'ю і спільно виховувати їх новонароджену дочку.

ІІ . Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 24 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 12).

У підготовчому засіданні 22 листопада 2018 року відповідач заявив усне клопотання про закриття провадження у справі на підставі ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), посилаючись на те, що позивач 3 жовтня 2018 року народила від нього доньку ОСОБА_5, для підтвердження чого надав копію свідоцтва про народження.

Ухвалою суду від 22 листопада 2018 року відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, оскільки ст. 255 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі, і у ній відсутня така підстава як пред'явлення позову про розірвання шлюбу протягом одного року після народження у справі (а.с. 23).

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання, призначене на 22 листопада 2018 року, відкладено за клопотанням відповідача для обрання ним представника.

У підготовчому засіданні 3 грудня 2018 року відповідач та його представник просили долучити до матеріалів справи відзив, проте ухвалою суду відзив відповідача на позовну заяву залишено без розгляду, оскільки відзив подано з пропуском установленого судом строку, без зазначення поважності причин такого строку. Окрім того, відповідач не додав до відзиву доказів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи (а.с. 32).

Ухвалою суду від 3 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду цієї справи по суті (а.с. 33).

За клопотанням представника відповідача (а.с. 36) судове засідання, призначене на 13 грудня 2018 року відкладено.

У судовому засіданні 3 січня 2019 року, позивач просила долучити до матеріалів справи письмові пояснення, проте ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, письмові пояснення повернуто позивачу без розгляду, через їх невідповідність ст. 183 ЦПК України.

ІІІ . Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

2 жовтня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, про що складено відповідний актовий запис № 08, що вбачається зі свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 (а.с. 5 на звороті).

Згідно зі свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2, 3 жовтня 2018 року відповідач народила дочку, ОСОБА_5, про що Жмеринським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 5 жовтня 2018 року складено відповідний актовий запис № 263 (а.с. 20).

Позивач, посилаючись на те, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання з відповідачем суперечить її інтересам, просить їх шлюб розірвати.

Сімейні правовідносини, у яких перебувають сторони регулюються, зокрема Конституцією України та Сімейним кодексом України (далі - СК України).

Так, згідно з ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Згідно з ч. 1 ст. 1 СК України Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Частинами 1, 4 ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'я створюється, зокрема на підставі шлюбу.

Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї (ч. 1 ст. 5 СК України).

Відповідно до частин 1-6, 9, 10 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.

Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 21 СК України).

Частиною 1 ст. 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 27 СК України встановлено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України (ст. 36 СК України).

Відповідно до ст. 37 СК України шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами першою - третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду.

Підстави для припинення шлюбу визначені ст. 104 СК України, згідно з ч. 2 якої шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно зі ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.

Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Отже, підсумовуючи наведені вище норми Конституції України та СК України, суд доходить до висновку про те, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Держава охороняє сім'ю і створює умови для її зміцнення. Шлюб припиняється, зокрема внаслідок його розірвання, зокрема за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Разом із тим, закон встановлює строк, у продовж якого, позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений жодним із подружжя, а саме протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Цей строк становить 1 рік, і на думку суду, його покликанням є надання подружжю можливості спокійно, не приймаючи поспішних та необдуманих рішень, оцінити конфлікт, що виник між ними, з точки зору спільних інтересів та інтересів дитини.

Таке законодавче обмеження у пред'явленні позову про розірвання шлюбу, забезпечує конституційний принцип рівності жінки і чоловіка у шлюбі та державної охорони сім'ї.

У той же час, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою, або якщо батьківство щодо дитини визнане іншою особою чи за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини, чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зауважує, що 3 жовтня 2018 року, тобто за 5 днів до звернення до суду з цим позовом, відповідач народила дочку, ОСОБА_5, батьком якої є відповідач.

Пунктом 5 ч. 4 ст. 185 ЦПК України передбачено, що позовна заява про розірвання шлюбу повертається судом, якщо її подано під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.

Отже, якби позивач зазначила у позовній заяві про розірвання шлюбу про народження нею 3 жовтня 2018 року дитини, батьком якої є відповідач, суд зобов'язаний був би, виконуючи імперативний припис пункту 5 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, повернути позов.

Однак, позивач, звертаючись до суду, не зазначила про народження дитини, і таким чином, уникнула повернення судом її позовної заяви та домоглась відкриття провадження у справі.

При цьому, позивач не довела належними та допустимими доказами наявності обставин, з якими СК України пов'язує право одного з подружжя пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року.

Зокрема, позивач не довела факту вчинення відповідачем протиправної поведінки, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо неї або їх новонародженої дитини, хоча на ці обставини позивач посилалась у судовому засіданні, обґрунтовуючи вимоги про розірвання шлюбу.

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з огляду на те, що позивач, попри обмеження, установлені законом, звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, проте не довела обставин, за наявності яких такий позов може бути пред'явлений до досягнення дитиною одного року, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалюючи це рішення, суд вважає помилковою позицію позивача, висловлену у судовому засіданні про те, що норми СК України, якими передбачені часові обмеження щодо права пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року суперечать Конституції України.

На думку суду, ст. 110 СК України жодним чином не суперечить Основному Закону, а натомість цією статтею подружжю надається можливість спокійно, не приймаючи поспішних та необдуманих (емоційних) рішень, оцінити конфлікт, що виник між ними, з точки зору спільних інтересів та інтересів дитини.

Установлене ст. 110 СК України обмеження у пред'явленні позову про розірвання шлюбу, забезпечує конституційний принцип рівності жінки і чоловіка у шлюбі та державної охорони сім'ї.

Нарешті, заборона на пред'явлення позову про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, по-перше, не є абсолютною, по-друге, має винятки і по-третє, діє лише 1 рік з дня народження дитини, а тому, якщо позивач, зваживши усі «за» і «проти», все ж таки, наполягатиме на розірванні шлюбу з відповідачем, такий позов вона зможе пред'явити вже через 8 місяців.

Тому, ураховуючи усе вище викладене, керуючись статтями 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення виготовлено 10 січня 2019 року.

Суддя І.Л. Строгий