ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Євсіков О.О.,

Секретар судового засідання Дупляк С.А.

Представники

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.06.2007 о 16 год. 45 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18.06.2007 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. З технічних причин виготовлення постанови у повному обсязі було відкладено на 25.06.2007.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.02.2007 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва:

- від 14.06.2006 № 0003902302/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2003 року на суму 7.513.850,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов’язання з цього податку у розмірі 7.513.850,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3.756.925,00 грн. у зв’язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7.513.850,00 грн.;

- від 14.06.2006 № 0003892302/0, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1.152.560,00 грн.;

- від 31.07.2006 № 0005712302/0, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 288.140,00 грн.;

- від 31.07.2006 № 0003902302/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2003 року на суму 7.513.850,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов’язання з цього податку у розмірі 7.513.850,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3.756.925,00 грн. у зв’язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7.513.850,00 грн.;

- від 31.07.2006 № 0003892302/1, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1.152.560,00 грн.;

- від 14.09.2006 № 0005712302/1, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 288.140,00 грн.;

- від 28.09.2006 № 0003902302/2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2003 року на суму 7.513.850,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов’язання з цього податку у розмірі 7.513.850,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3.756.925,00 грн. у зв’язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7.513.850,00 грн.;

- від 28.09.2006 № 0003892302/2, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1.152.560,00 грн.;

- від 15.12.2006 № 0003902302/3, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2003 року на суму 7.513.850,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов’язання з цього податку у розмірі 7.513.850,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3.756.925,00 грн. у зв’язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7.513.850,00 грн.;

- від 15.12.2006 № 0003892302/3, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1.152.560,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно зробив висновок про те, що податковий кредит позивача не підтверджується податковими зобов’язаннями постачальника третьої ланки придбаних позивачем товарів, оскільки позивач отримав від безпосереднього постачальника товару податкові накладні та повністю сплатив суму податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів.

Таким чином, позивач стверджує, що за вказаним епізодом він правомірно та у відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість” у вересні –жовтні 2003 року відніс до складу податкового кредиту 7.513.850,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, податковий кредит з ПДВ, заявлений позивачем до відшкодування за вересень-жовтень 2003 року, формувався з наступними порушеннями податкового законодавства.

Про факт порушення свідчить те, що у вересні 2003 року позивач відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2.990.625,00 грн. на підставі податкової накладної, виданої ТОВ "Лія-Сан", в той час, коли ТОВ "Лія-Сан" взагалі не значилося в реєстрі платників ПДВ і відповідно не мало права виписувати податкові накладні.

Перевіркою встановлено, що по ланцюгу постачання відсутня надмірна сплата ПДВ до бюджету, оскільки ПП "Асторія-2003" - постачальник третього ланцюга, за червень - серпень 2003 року звітувало з нульовими показниками, а з вересня 2003 року взагалі не подавало звітності. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.06.2004 у справі № 2-2588-1/04 визнані недійсними установчі документи ПП "Асторія-2003" та свідоцтво платника податку на додану вартість.

Договори купівлі-продажу, укладені між ПП "Асторія-2003" та ПП "Укрком-сервіс", визнані недійсними рішеннями господарського суду Луганської області від 10.01.2005 у справі № 1/11 та від 15.02.2005 у справі № 6/2 на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР як такі, що укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

В результаті перевірки ПП "Укрком-сервіс" - постачальника по другому ланцюгу за період з 09.04.2003 по 01.07.2004 встановлено порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємству було донараховано податок на додану вартість в сумі 15.304.454,00 грн.

Відповідно до листів Міністерства ОНПС та Державного комітету лісового господарства України в Україні не вироблялись та не ввозились на її територію в необхідній кількості компоненти сировини (ведмежа жовч загальною вагою - 243,776 кг, боброва струя загальною вагою - 292,52 кг) для виготовлення добавки біологічно активної "Суперпотентин-флора".

Відповідно до листа Національного центрального бюро Інтерполу МВС України від 04.02.2005 № ІР/4347/04/СЗЗ/2092/РР/А2/3 та повідомлення НЦБ Інтерполу в США Фірма „Monolux L.L.C” не встановлена.

Відповідно до листа Національного центрального бюро Інтерполу МВС України №ІР/4347/04/СЗЗ/5367/РР/А2/3 та повідомлення НЦБ Інтерполу в Угорщині митний склад „VARDA SRED RFN” на території країни не встановлений.

В порушення п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" Позивач невчасно відкоригував свої податкові зобов'язання за жовтень 2003 року, за що правомірно нараховані штрафна санкції.

Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач вважає, що у позивача відсутні законні підстави для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2003 року, а тому ДПІ у Печерському районі м. Києва просить суд відмовити ТОВ "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Начальником ДПІ у Печерському районі м. Києва 25 квітня 2006 року видано наказ № 263 на виконання постанови слідчого від 17.04.2006 у кримінальній справі № 70-317 про здійснення позапланової виїзної перевірки Фірми «Союз-Віктан»ЛТД (товариства з обмеженою відповідальністю).

На підставі зазначеного наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено позапланову перевірку позивача з 25.04.2006 по 18.05.2006, за результатами якої був складений акт від 01.06.2006 № 226/23-2/20749622 (далі –акт перевірки).

На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 14.06.2006 № 0003902302/0, яким позивачу згідно з абз. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2003 року на суму 7.513.850,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов’язання з цього податку у розмірі 7.513.850,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3.756.925,00 грн. у зв’язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7.513.850,00 грн.;

- від 14.06.2006 № 0003892302/0, яким позивачу згідно з абз. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1.152.560,00 грн.;

- від 31.07.2006 № 0005712302/0, яким позивачу згідно з абз. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 288.140,00 грн.;

- від 31.07.2006 № 0003902302/1, яким позивачу згідно з абз. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2003 року на суму 7.513.850,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов’язання з цього податку у розмірі 7.513.850,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3.756.925,00 грн. у зв’язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7.513.850,00 грн.;

- від 31.07.2006 № 0003892302/1, яким позивачу згідно з абз. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1.152.560,00 грн.;

- від 14.09.2006 № 0005712302/1, яким позивачу згідно з абз. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 288.140,00 грн.;

- від 28.09.2006 № 0003902302/2, яким позивачу згідно з абз. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2003 року на суму 7.513.850,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов’язання з цього податку у розмірі 7.513.850,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3.756.925,00 грн. у зв’язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7.513.850,00 грн.;

- від 28.09.2006 № 0003892302/2, яким позивачу згідно з абз. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1.152.560,00 грн.;

- від 15.12.2006 № 0003902302/3, яким позивачу згідно з абз. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2003 року на суму 7.513.850,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов’язання з цього податку у розмірі 7.513.850,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3.756.925,00 грн. у зв’язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7.513.850,00 грн.;

- від 15.12.2006 № 0003892302/3, яким позивачу згідно з абз. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1.152.560,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, а також підтверджено матеріалами справи, позапланова перевірка позивача була призначена ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі постанови від 17.04.2006 про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2003 по 01.12.2005 слідчого в ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві Корчака Ю.М. у кримінальній справі № 70-317. Вказана постанова прийнята в межах розслідування кримінальної справи № 70-317, порушеної за фактом ухилення від сплати податків шляхом безпідставного включення до податкового кредиту з ПДВ.

На підставі постанови слідчого керівником ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято наказ від 25.04.2006 № 263 про проведення позапланової виїзної перевірки Фірми «Союз-Віктан»з 25.04.2006 по 11.06.2006, видано направлення на перевірку №377/23-2 та наказ від 12.05.2006 № 293 щодо продовження термінів позапланової перевірки та направлення № 423/23-2.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України від 04.12.1991 «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час призначення та проведення перевірки позивача) позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з визначених цією статтею обставин.

Згідно з ч. 13 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1991 «Про державну податкову службу в Україні»обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Як зазначено вище, перевірка позивача була призначена на підставі постанови слідчого від 17.04.2006 у кримінальній справі № 70-317, порушеної за фактом вчинення посадовими особами ТОВ «Трейд-торг», ПП «Атласгруп», ТОВ «Одеса-кліринг»і фірми «Союз-Віктан»злочинів, передбачених ст. 201 ч.1, ст. 191 ч. 5 та ст. 27 КК України.

Суд враховує, що ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу України не встановлений такий спосіб збирання доказів по провадженню кримінальних справ, як перевірка підприємств, у тому числі планова або позапланова. Даною статтею встановлено, що одним із способів збирання доказів є проведення ревізій.

Разом з тим згідно зі ст. 65 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому чинним законодавством, в т. ч. спеціальним, одним із видів контролю за платниками податків, який здійснюють органи державної податкової служби, зокрема і для встановлення відповідних фактичних обставин здійснення платниками податків господарських операцій та наслідків таких операцій щодо оподаткування, є саме перевірки –планові чи позапланові.

Зважаючи на викладене, суд не приймає посилання позивача на позивача на те, що відповідачем було проведено перевірку з порушення порядку, передбаченого законодавством.

Як свідчать матеріали справи, Фірма "Союз-Віктан" ЛТД протягом періоду з 01.09.2003 по 01.07.2004 здійснювала операції з експорту біологічно активної добавки "Суперпотентин-Флора".

Обсяги експортних операцій, що відповідно до вимог пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" оподатковуються за ставкою 0 %, визначені у вересні 2003 року в розмірі 147.777.590 грн. та в жовтні 2003 року 156.652.395 грн., про що свідчать подані підприємством податкові декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди, в тому числі експорт добавки біологічно активної "Суперпотентин-флора" здійснено на суму 37.692.421,51 грн.

Постачальником вказаного товару виступило ТОВ "Лія-Сан" (м. Луганськ).

Як свідчать матеріали справи, відповідно до договорів купівлі - продажу №1/178/03 від 19.09.2003 та від 08.10.2003 №2/774/03 позивачем було придбано у ТОВ «Лія-Сан»товар, а саме: біологічно - активну добавку «Суперпотентин - флора».

Виконання умов договору підтверджується Актом №1 приймання-передачі продукції від 19.09.2003 та податковою накладною №1 від 19.09.2003 на загальну суму 17943750,00 грн., у т.ч. ПДВ 2990625,00 грн.; Актом №1 приймання - передачі продукції від 08.10.2003 та податковою накладною №2 від 08.10.2003 на загальну суму 44427750,00 грн., у т.ч. ПДВ 7404625,00 грн.

За додатковою угодою від 15.12.2003 до договору купівлі-продажу №2/774/03 від 08.10.2003 позивач повернув ТОВ «Лія-Сан»придбану продукцію - біологічно-активну добавку «Суперпотентин-флора» на загальну суму 17288398,50 грн., про що сторони склали Акт повернення товару від 16.12.2003 та ТОВ «Лія-Сан»надало позивачу Розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №2 від 08.10.2003, відповідно до якого позивач відкоригував свої податкові зобов'язання з ПДВ у червні 2004 року на суму 14.406.998,75 грн.

Кошти за отриманий позивачем товар були сплачені контрагенту позивача, що підтверджується копіями виписок з КРФ АКБ «Укрсоцбанк»по особовому рахунку позивача (копії містяться в матеріалах справи).

Таким чином, договори між позивачем та ТОВ «Лія-Сан»№1/178/03 від 19.09.2003 та від 08.10.2003 №2/774/03 виконано сторонами повністю, що підтверджується вищевказаними документами.

Суд враховує, що згідно з наданими відповідачем доказами постачальником сировини для виготовлення добавки біологічно активної "Суперпотентин-флора" по другому ланцюгу було ПП "Укрком-сервіс", по третьому - ПП "Асторія-2003".

Між ПП "Асторія-2003" та ПП "Укрком-сервіс" укладено договори купівлі-продажу сировини для виготовлення добавки біологічно активної "Суперпотентин-флора": від 12.09.2003 № 1-14/09 на суму 17.823.947,88 грн.; від 03.10.2003 № 2-17/10 на суму 44.149.400,64 грн., за вказаним договором ПП "Укрком-сервіс" отримало товару на загальну суму 44.149.400,64 грн.

На виконання вказаних договорів ПП "Асторія-2003" видано податкові накладні від 12.09.2003 № 1 та від 03.10.2003 № 2, на підставі яких ПП "Укрком-сервіс" формувало податковий кредит з податку на додану вартість у вересні 2003 року на суму 2.970.658,00 грн. та жовтні 2003 року на суму 7.358.233,00 грн.

Суд враховує, що договори купівлі-продажу від 12.09.2003 №1-14/09 та від 03.10.2003 №2-17/10, укладені між ПП "Асторія-2003" та ПП "Укрком-сервіс", були визнані недійсними рішеннями господарського суду Луганської області від 10.01.2005 у справі №1/11 та від 15.02.2005 у справі № 6/2. З наданих відповідачем пояснень також вбачається, що ПП "Асторія-2003" за червень - серпень 2003 року звітувало з нульовими показниками, а з вересня 2003 року взагалі не подавало звітності до державних податкових органів, що, на думку відповідача, свідчить про несплату підприємством податкових зобов'язань з ПДВ до бюджету.

Разом з тим відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення ТОВ ПП "Асторія-2003" положень податкового законодавства, зокрема щодо формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за результатами виконання вищевказаного господарського зобов’язання.

Допустимих доказів наявності у ПП "Асторія-2003" податкових зобов’язань або податкового боргу з податку на додану вартість, що виникли внаслідок виконання вказаних господарських операцій, відповідач не надав.

Згідно п. п. “а”, “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Крім того суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку передбачають, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001, на підставі акту перевірки, визначеного пп. 1.5, 1.6 Порядку, уповноваженою особою податкової служби виноситься рішення про донарахування суми податку, яка повинна бути сплачена особою, відносно якої встановлене податкове правопорушення, а також відповідні фінансові санкції, тобто вказаним податковим рішенням встановлюється і саме податкове правопорушення, і санкції за його здійснення. З аналізу вказаних норм податкового законодавства випливає, що порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

Відсутність у матеріалах справи актів перевірки фінансово-господарської діяльності ПП "Асторія-2003" із зазначенням фактів будь-яких порушень з його боку податкового законодавства за результатами виконання вищевказаного господарського зобов’язання, прийнятих на підставі вказаних актів рішень та доказів невиконання порушниками податкового законодавства таких рішень свідчить про відсутність належних доказів порушення податкового законодавства ПП "Асторія-2003".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 вказаного Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак в матеріалах справи відсутні чинні рішення податкового органу про донарахування ПП "Асторія-2003" податкових зобов’язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджують наявність у нього податкового боргу, що виник за результатами виконання зазначеної господарської операції.

Матеріалами справи також підтверджено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.06.2004 у справі № 2-2588-1/04 визнані недійсними установчі документи ПП "Асторія-2003" та свідоцтво платника податку на додану вартість від дати внесення до реєстру платників ПДВ. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.05.2005 у справі № 21/37б ПП "Укрком-сервіс" визнано банкрутом та ліквідовано, що зазначено у самому акті перевірки.

Суд враховує посилання відповідача на те, що в результаті перевірки ПП "Укрком-сервіс" - постачальника по другому ланцюгу за період з 09.04.2003 по 01.07.2004 встановлено порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємству було донараховано податок на додану вартість в сумі 15.304.454,00 грн.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" юридичним наслідком визнання ПП "Укрком-сервіс" банкрутом є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в т.ч. держави. Таким чином під час ліквідаційної процедури ПП "Укрком-сервіс" вирішуються питання щодо наявності заборгованості перед бюджетом зі сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Відповідачем не надано суду доказів того, що у зазначених контрагентів позивача існувала податкова заборгованість саме за результатами здійснення господарських операцій з позивачем, а в разі існування такої заборгованості –що вона не була погашена під час ліквідаційної процедури.

Розглядаючи спір по суті, суд також враховує, що відповідно до листів Міністерства ОНПС та Державного комітету лісового господарства України в Україні не вироблялись та не ввозились на її територію в необхідній кількості компоненти сировини (ведмежа жовч загальною вагою - 243,776 кг, боброва струя загальною вагою - 292,52 кг) для виготовлення добавки біологічно активної "Суперпотентин-флора". Відповідно до листа Національного центрального бюро Інтерполу МВС України від 04.02.2005 № ІР/4347/04/СЗЗ/2092/РР/А2/3 та повідомлення НЦБ Інтерполу в США Фірма „Monolux L.L.C” не встановлена. Відповідно до листа Національного центрального бюро Інтерполу МВС України №ІР/4347/04/СЗЗ/5367/РР/А2/3 та повідомлення НЦБ Інтерполу в Угорщині митний склад „VARDA SRED RFN” на території країни не встановлений.

Разом з тим, суд відзначає наступне.

Обсяги експортних операцій, що відповідно до вимог пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" оподатковуються за ставкою 0 %, визначені у вересні 2003 року в розмірі 147.777.590 грн. та в жовтні 2003 року 156.652.395 грн., про що свідчать подані підприємством податкові декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди, в тому числі експорт добавки біологічно активної "Суперпотентин-флора" здійснено на суму 37.692.421,51 грн.

22.09.2003 між позивачем та ТОВ «Нафтопродукт»був укладений договір комісії №06-09/585/03, 10.10.2003 був укладений договір комісії №07-10/776/03. Згідно умов зазначених договорів комісії позивач (комітент) доручив ТОВ «Нафтопродукт»за винагороду здійснити від свого імені продаж на експорт товару, який належить позивачу, а саме: біологічно - активної добавки «Суперпотентин - флора».

На виконання умов договорів комісії позивач передав ТОВ «Нафтопродукт»товар, який придбав у ТОВ «Лія-Сан», що підтверджується актами приймання-передачі майна на комісію від 22.09.2003 та від 22.10.2003. Вказаний товар був експортований, що підтверджується належним чином оформленою ВМД з відмітками митного органу про вивезення товару за межі митної території України.

Таким чином, на виконання вказаних договорів комісії ТОВ „Нафтопродукт" в жовтні 2003 року відповідно до вантажно-митної декларації від 22.10.2003 №850 експортовано товар в кількості 187500 упаковок загальною вартістю 15.036.240 грн. та згідно вантажно-митної декларації від 31.10.2003 № 891 відправлено на експорт 282525 упаковок добавки біологічно-активної „Суперпотентин-флора" на суму 22.656.181 грн.

Одержувачем товару стало підприємство „Monolux L.L.C." (США). Країна призначення - Угорщина. Відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною договорів комісії, умови реалізації - DDU - митний склад „VARDA SPED KFT" (Угорщина).

На судовий запит судом отримано вантажні митні декларації на підтвердження експорту товару.

Згідно зі ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.

Головними завданнями митних органів, серед іншого, є: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил та інше.

Відповідно ст. 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, з метою оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів, посадовими особами митного органу здійснюється митне оформлення (ст. 70 Кодексу).

Відповідно до Положення “Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення”, затвердженого наказом Державної митної служби України №771 від 08.12.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.1999 за №42/3335, розробленого з метою встановлення надійного контролю за переміщенням товарів та інших предметів між митницями України, контроль за доставкою товарів в митницю призначення здійснює митниця призначення цих товарів (п.1.9 Положення).

Згідно п. 1.10 Положення № 771 у разі виявлення фактів недоставки вантажу в митницю призначення справу про порушення митних правил заводить митниця, якій було надане відповідне зобов’язання.

Відповідно із п.3.1 Положення № 771 для здійснення контролю за доставкою вантажів, що вивозяться з митної території України (напрямок переміщення експортний кордон) та переміщуються з метою експорту використовується вантажна митна декларація. Згідно розділу 3 Положення митниця відправлення протягом чотирьох годин після завершення митного оформлення експорту товарів передає інформацію за ВМД до центральної бази в БД ІАМУ засобами електронного зв’язку. При надходженні вантажу до прикордонної митниці призначення, зазначена митниця робить оперативний запит до БД ІАМУ щодо експортної ВМД та перевіряє відповідність вантажу відомостям, зазначеним у ВМД. Після надходження вантажу в митницю призначення він береться під контроль цієї митниці. Одразу після здійснення пропуску експортного вантажу за межі митної території України інспектор митниці для зняття цього експортного відправлення з контролю передає в оперативному режимі до БД ІАМУ інформацію про пропуск вантажу, у т.ч. дату і час перетину митного кордону.

У разі виявлення порушення митних правил справа про таке порушення заводиться відповідно до п. 1.10 Положення (п.3.15).

Доказів про виявлення факту порушення митних правил позивачем відповідачем суду не надано.

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.97 зі змінами і доповненнями, графа –1 вантажно-митної декларації містить відомості про тип ВМД, який застосовується, літери ЕК визначають напрямок переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з України; графа-8 містить відомості про одержувача товарів (якщо одержувач - іноземна особа, то в графі-8 зазначається найменування та місцезнаходження іноземного підприємства); графа-17 містить відомості про країну призначення; графа-29 –містить відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції” від 01.03.2002 № 243 для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (“примірник для декларанта”) вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-З), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у повному обсязі.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями об'єкти оподаткування, що визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Висновки, викладені відповідачем в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву, не спростовують викладених у ВМД відомостей щодо факту вивезення позивачем товару за межі митної території України. Відповідність зазначених ВМД вимогам чинного законодавства відповідачем не спростована.

Також суд відзначає, що позивач є покупцем кінцевої готової продукції, проданої йому ТОВ «Лія-Сан». Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що керівників чи інших посадових осіб підприємств, які були постачальниками продавця - ТОВ «Лія-Сан»за ланцюгом поставок, визначеним податковими органами, засуджено або в інший спосіб притягнуто до відповідальності за підроблення документів, шахрайство тощо при постачання сировини та виготовленні товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання договорів від 12.09.2003 № 14/1-03 та від 06.10.2003 № 15/2-03 ТОВ "Укркомсервіс" було видано товариству "Лія-Сан" податкові накладні від 12.09.2003 № 1 на суму 17829615,52 грн., в т.ч. ПДВ - 2990625 грн., та від 06.10.2003 №2 на суму 44154257,34 грн., в т.ч. ПДВ - 7359042 грн.

На підставі вказаних податкових накладних ТОВ "Лія Сан" було сформовано та задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2003 року, який став підставою для зменшення власних податкових зобов'язань у вказаних періодах при подальшій реалізації товару Фірмі "Союз Віктан ЛТД".

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням у ТОВ «Лія-Сан»вищезгаданого товару, були включені позивачем до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовується за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включається.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платників податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивачем під час перевірки були надані податкові накладні №1 від 19.09.2003, №2 від 08.10.2003.

Відповідач не надав суду доказів визнання недійсними в установленому порядку договорів №1/178/03 від 19.09.2003 та від 08.10.2003 №2/774/03 та податкових накладних №1 від 19.09.2003 та №2 від 08.10.2003, виданих позивачу контрагентом ТОВ «Лія-Сан».

Однак, на думку відповідача, вказані податкові накладні не відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Так відповідач стверджує, що на момент виписки ПП «Укрком-сервіс»на користь ТОВ "Лія Сан" податкової накладної від 12.09.2003 № 1 ТОВ "Лія Сан" не було зареєстроване як платник податку на додану вартість, відповідно, на момент здійснення вказаної операції дане підприємство не мало законного права на нарахування ПДВ та формування податкового кредиту. На момент виписки податкової накладної від 06.10.2003 №2 індивідуальний податковий номер ТОВ „Лія Сан" був №326486512364, а не 324196512362, як вказано в податковій накладній, дійсний номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ „Лія-Сан" на вказану дату був №17315175, а не № 17314895.

На виконання договору від 19.09.2003 № 1/768/03 ТОВ "Лія-Сан" видано Фірмі "Союз Віктан ЛТД" податкову накладну №1 від 19.09.2003 на загальну суму 17943750 грн. в т.ч. ПДВ - 2990625 грн., якою позивач підтверджує право на податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2003 року, заявлений до відшкодування з бюджету в розмірі 2.990.625 грн.

Однак, відповідач стверджує, що з урахуванням тієї обставини, що ТОВ "Лія Сан" отримало свідоцтво платника ПДВ лише 24.09.2003, то вказана податкова накладна не має юридичної сили.

Для повного і всебічного встановлення обставин справи суд направив судовий запит до Ленінської МДПІ м. Луганська щодо реєстрації ТОВ „Лія-Сан” (і.п.н 326486512362, м. Луганськ, вул. К.Санюка, 2, кв. 2, Свідоцтво платника ПДВ № 17315175) платником податку на додану вартість. Суд витребував відомості щодо реєстрації ТОВ „Лія-Сан” платником податку на додану вартість, належним чином засвідчені копії корінця свідоцтва платника ПДВ, виданого ТОВ „Лія-Сан”, заяви ТОВ „Лія-Сан” на отримання вказаного свідоцтва, а також витяг з реєстру платників ПДВ по ТОВ „Лія-Сан”.

Згідно з листом Ленінської МДПІ м. Луганська від 17.05.2007 та доданою до нього копією свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ „Лія-Сан” (ідент. № 326486512364) 24.09.2003 отримало свідоцтво платника ПДВ № 17315175.

Суд враховує, що згідно з названими доказами номер Свідоцтва платника ПДВ та індивідуальний податковий номер ТОВ "Лія-Сан" зазначені в податкових накладних від 12.09.2003 № 1 та від 06.10.2003 №2, виписаних ПП «Укрком-сервіс»на користь ТОВ "Лія-Сан", не відповідають дійсним реєстраційним реквізитам ТОВ "Лія-Сан". Проте зазначені обставини безпосередньо впливають виключно на відносини між ПП «Укрком-сервіс»та ТОВ "Лія-Сан" та, відповідно, на порядок формування податкових зобов’язань саме цими підприємствами, а не позивачем. Водночас суд бере до уваги і те, що, як зазначено в акті перевірки та підтверджено іншими матеріалами справи, суми ПДВ, отримані ПП «Укрком-сервіс»від ТОВ "Лія-Сан" в складі вартості проданої продукції, повністю включені ПП «Укрком-сервіс»до скалду податкових зобов’язань з цього податку.

Позивачем під час перевірки були надані вказані податкові накладні №1 від 19.09.2003, №2 від 08.10.2003 і вони були досліджені податковим органом.

Суд враховує, що ТОВ «Лія-Сан»не отримало свідоцтво платника ПДВ на час виписки позивачеві податкової накладної № 1 від 19.09.2003.

Проте суд відзначає, що зазначені в цій податковій накладній реєстраційні реквізити ТОВ "Лія-Сан", в т. ч. номер Свідоцтва платника ПДВ та індивідуальний податковий номер, повністю відповідають реєстраційним реквізитам цього підприємства, зазначеним у Свідоцтві платника ПДВ від 24.09.2003, виданому Ленінською МДПІ м. Луганська ТОВ „Лія-Сан” (і.п.н 326486512362, м. Луганськ, вул. К.Санюка, 2, кв. 2, Свідоцтво платника ПДВ № 17315175). Вказане свідчить виключно про те, що фактично податкова накладна № 1 від 19.09.2003 була виписана (остаточно заповнена) на користь позивача після фактичного отримання ТОВ «Лія-Сан»Свідоцтва платника ПДВ (в одному і тому самому звітному податковому періоді), що не перешкоджає позивачеві сформувати податковий кредит на підставі цієї податкової накладної.

Відповідач не надав суду доказів визнання недійсними в установленому порядку договорів №1/178/03 від 19.09.2003 та від 08.10.2003 №2/774/03 та податкових накладних №1 від 19.09.2003 та №2 від 08.10.2003, виданих позивачу контрагентом ТОВ «Лія-Сан».

Крім того, в матеріалах справи знаходяться податкові декларації ТОВ «Лія-Сан»за вересень та жовтень 2003 року, в яких у рядку 9 «Податкові зобов'язання»відображені відповідні суми ПДВ, за операціями по договорах №1/178/03 від 19.09.2003 та від 08.10.2003 №2/774/03. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що щодо ТОВ «Лія-Сан»- продавця продукції - встановлені порушення при сплаті податкових зобов'язань з ПДВ, що виникли за результатами продажу товару позивачеві. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що отримані від позивача суми ПДВ ТОВ «Лія-Сан»повністю включило до складу податкових зобов’язань з цього податку за відповідні звітні податкові періоди з урахуванням обсягів реалізації продукції та правил, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість»..

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і доповненнями на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ зі змінами і доповненнями контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

В матеріалах справи відсутні допустимі докази наявності у ТОВ «Лія-Сан»податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання укладеного з позивачем договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування ТОВ «Лія-Сан»податкових зобов’язань, податкових повідомлень, які б підтвердили наявність податкового боргу у ТОВ «Лія-Сан»внаслідок виконання саме вказаного договору.

Відповідно до додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 08.10.2003 № 2/774/03, яка була укладена між Фірмою "Союз Віктан ЛТД" з ТОВ "Лія Сан" 15.12.2003, покупець повернув продавцю 179.975 упаковок добавки біологічно активної „Суперпотентин-Флора” на загальну суму 17.288.398,50 грн.

Повернення товару продавцю позивач підтверджує актом повернення товару від 16.12.2003.

Як зазначає позивач, при коригуванні суми ПДВ користувався нормою Наказу ДПА України №165 від 30.05.97. Згідно з даним наказом отримувач товару на підставі розрахунку коригування сум ПДВ здійснює коригування податкового кредиту відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону (за умови дотримання законодавчих норм щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Згідно з п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до зміни бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсації продавцю.

Відповідач стверджує, що Фірма "Союз Віктан ЛТД" провела коригування податкового кредиту у червні 2004 року та збільшила податкові зобов'язання за жовтень 2003 року на 2.881.399,75 грн.

Як зазначено на розрахунку, позивач отримав даний розрахунок 16.06.2004 і тому мав всі підстави провести коригування у червні 2004 року.

Матеріалами справи підтверджено, що Фірма «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) провела коригування податкового кредиту у червні 2004 року на підставі отриманого 16.06.2004 Розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №2 від 08.10.2003 на загальну суму ПДВ - 2.881.399,75 грн.

Як вбачається з п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", покупець збільшує суму податкового зобов'язання в період, протягом якого була зменшена сума компенсації продавцю, а не за період такий період.

Таким чином позивач правомірно в період, протягом якого була зменшена сума компенсації продавцю, на підставі отриманого 16.06.2004 Розрахунку збільшив податкові зобов'язання за жовтень 2003 року на 2.881.399,75 грн., тобто саме за той період, у якому позивачем формувався податковий кредит на вказану суму.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників відповідача, а також зміст податкових повідомлень рішень від 14.06.2006 № 0003902302/0, від 31.07.2006 № 0003902302/1, від 28.09.2006 № 0003902302/2, від 15.12.2006 № 0003902302/3, підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання у сумі 7.513.850,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 3.756.925,00 грн. є пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд вважає таку підставу необгрунтованою з огляду на наступне.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на час прийняття ним спірного рішення різниця між загальною сумою податкових зобов'язань позивача з ПДВ, що виникли у зв'язку з поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітних періодів, та сумою податкового кредиту звітних періодів, навіть з урахуванням її зменшення на спірну суму, мала від'ємне значення.

Жодних доказів того, що сума ПДВ в розмірі 7.513.850,00 грн. (як зазначено в спірному податковому-повідомленні рішенні) на момент перевірки була відшкодована позивачу саме за господарськими операціями з придбання товару у ТОВ „Лія-Сан” відповідачем не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не було донараховано позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розумінні пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Не приймається судом також можливість застосування відповідних податкових санкцій на підставі абз. 2 п. 8 та 6.1.3 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 6.1.3 цієї Інструкції у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п. 8 вказаної Інструкції у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

На час затвердження цієї Інструкції єдиним нормативним актом, що давав таку правову кваліфікацію зазначених фактів і правовідносин, був Указ Президента України №857/98 від 07.08.1998 „Про деякі зміни в оподаткуванні”, який відповідно до п. 4 перехідних положень Конституції України мав силу Закону.

Пунктом 17 зазначеного Указу було встановлено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Разом з тим цей Указ втратив чинність відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу XV Конституції України (згідно з п. 18 Прикінцевих положень Закону України від 25.03.2005 N2505-IV «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності 31.03.2005).

Пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них встановлюється виключно законами України.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Отже, суд відзначає, що в правовому полі України на момент прийняття відповідачем спірних рішень були відсутні закони (чи нормативні акти, прирівняні до них), які б встановлювали таку правову кваліфікацію відповідних фактів і правовідносин, яку містив п. 17 Указу Президента України № 857/98 від 07.08.1998 „Про деякі зміни в оподаткуванні” та п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001. При цьому ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не містять вказаної правової кваліфікації.

Як встановлено ч. ч. 1-3 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином у відповідача не було підстав застосовувати до позивача заходи юридичної відповідальності, передбачені Інструкцією ДПА України, затвердженою наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001, а не законами України, як того вимагає Конституція.

Так, відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на додану вартість за розглянутим епізодом, застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованим.

Також беручи до уваги положення пп. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, згідно з яким у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, суд визнає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати позивача в частині сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.06.2006 № 0003902302/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.06.2006 № 0003892302/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.07.2006 № 0005712302/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.07.2006 № 0003902302/1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.07.2006 № 0003892302/1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.09.2006 № 0005712302/1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.09.2006 № 0003902302/2.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.09.2006 № 0003892302/2.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.12.2006 № 0003902302/3.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.12.2006 № 0003892302/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фірми „Союз-Віктан” ЛТД судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –25.06.2007.