ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС”

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Суддя Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Дупляк С.А.

Представники сторін:

від позивача: Шевчук Н.В. (предст. за дов.);

Куликова І.О. (предст. за дов.);

від відповідача: Гула Г.М. (предст. за дов.).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.06.2007 о 14 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22.06.2007 на 16 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Страхова Група „ТАС” (далі - ЗАТ „СГ „ТАС”, позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровськ, відповідач) №0000542200\0 від 31.10.2006, №0000542200\1 від 24.11.2006, №0000542200\2 від 19.01.2006.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю порушень:

- пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Дніпропетровською регіональною дирекцією ЗАТ СГ „ТАС”, оскільки операції з перестрахування проводились саме страховиком - ЗАТ СГ „ТАС” як юридичною особою, перерахування коштів дирекцією здійснювалось позивачеві згідно його розпоряджень. Зменшення валового доходу Дніпропетровською регіональною дирекцією у зв’язку з перерахованими страховими платежами головному офісу ЗАТ „СГ ”ТАС” у перестрахування відповідає чинному законодавству, а висновки відповідача є необґрунтованими;

- пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Дніпровською регіональною дирекцією ЗАТ СГ „ТАС”, оскільки страхові платежі, які поверталися страхувальникам за період, що залишився до закінчення дії договору, зменшувались на складову страхового тарифу, тобто нормативні витрати на ведення справи. Страховик ЗАТ „СГ „ТАС” при отриманні доходу від страхового платежу сплачує податок у розмірі 3 % як від загальної суми валового доходу.

Відповідачем позов не визнано, у запереченнях на позовну заяву зазначено про правомірність здійснених донарахувань та зроблених під час перевірки висновків про порушення Донецькою регіональною дирекцією позивача пп. 7.2.1 та пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З 04 вересня 2006 року по 12 жовтня 2006 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено виїзну планову перевірку Дніпропетровської регіональної дирекції ЗАТ „Страхова Група „ТАС” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.06.2006, за результатами якої складено Акт №1833\220\25000917 ДСК від 19.10.2006 (далі –акт перевірки).

В акті перевірки (п. 3.1.1) зазначено, що в порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Дніпропетровською регіональною дирекцією ЗАТ „СГ”ТАС” зменшено валовий дохід від страхової діяльності на 864 100 грн. страхових платежів, переданих головному офісу ЗАТ „СГ”ТАС” у перестрахування.

За висновком акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження (під час якого скарги позивача були залишені без задоволення) відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000542200/0 від 31.10.2006, №0000542200\1 від 24.11.2006, №0000542200\2 від 19.01.2006, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток страхових організацій в розмірі 47.627,66 грн. (в тому числі 31.767,15 грн. основний платіж, 15.860,51 грн. штрафні санкції).

Так, за результатами оскарження в адміністративному порядку прийнятого за висновками акту перевірки повідомлення–рішення до ДПА у Дніпропетровській області вказаним податковим органом вищого рівня було прийнято Рішення про залишення скарги без розгляду від 17.01.2007 № 988/10/25-008 (в подальшому залишене без змін Рішенням ДПА України від 16.02.2007 № 1512/6/25-0115). За результатами оскарження до ДПА у Дніпропетровській області відповідачем було направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000542200\2 від 19.01.2006. В цьому рішенні, як вбачається з пояснень представників сторін і матеріалів справи, помилково замість року винесення рішення «2007»вказано «2006».

Разом з тим 24.02.2007 ДПА України направила Дирекції, ДПА у Дніпропетровській області та ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська лист про розгляд скарги за № 1789/6/25-0115, в якому зазначено, що податкове повідомлення–рішення №0000542200\2 від 19.01.2006 «вважається відкликаним» у зв’язку з тим, що платником порушено десятиденний термін для подання скарги на податкове повідомлення-рішення від 31.10.2006 № 0000542200/0 до ДПА у Дніпропетровській області і процедура оскарження закінчилась днем отримання позивачем рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги.

Беручи до уваги наведене, суд водночас відзначає наступне. Підстави та порядок відкликання податкових повідомлень визначений п. 6.4 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Встановлені в ньому правила не передбачають такої підстави відкликання податкового повідомлення (яке було прийняте і оформлене у встановлений законом та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим Наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253, спосіб та направлене платнику податків) як пропущення платником податків строків подання скарги в процедурі адміністративного оскарження. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення–рішення №0000542200\2 від 19.01.2006 (в якому помилково замість року винесення рішення «2007»вказано «2006») є відкликаним, а отже не може бути предметом спору.

З наявних в матеріалах справи доказів та з наданих сторонами пояснень, керуючись нормами чинного законодавства, судом встановленні наступні обставини.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків –резидентів оподатковується за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договором перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №22 від 16.01.1998, встановлено, що з метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих у перестрахування, повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філії, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку що не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що сума, на яку було зменшено валовий доход Дніпропетровської регіональної дирекції ЗАТ „СГ ”ТАС”, перерахована головному офісу ЗАТ „СГ ”ТАС” Дирекцією у зв’язку з перестрахуванням страхового ризику.

Оскільки дирекція здійснює свою діяльність від імені юридичної особи та в межах повноважень, якими вона наділена головним офісом, вона має право здійснювати перестрахування як структурний підрозділ і у зв’язку з цим має право зменшувати свій валовий дохід.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про страхування” перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частин своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика), резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про страхування” страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України „Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно з розділом І Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12.03.94 №13 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.94 №100\309, страховики мають право створювати філії та інші відокремлені підрозділи, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. При цьому Дирекція страховика –це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями. Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та інших відокремлених підрозділів, організовує контроль за страховими операціями філій та відокремлених підрозділів.

Тобто, згідно чинного законодавства України відокремлені підрозділи Позивача (страховика) не мають статусу юридичної особи, тому вони не підпадають під термін „Страховик” у розумінні чинного законодавства.

Юридичною особою є ЗАТ „Страхова Група „ТАС”, яке здійснює господарську (страхову) діяльність як самостійно, так і через свої відокремлені підрозділи, в тому числі через Дирекцію, котра укладає договори від імені ЗАТ „Страхова група „ТАС” в особі уповноваженого представника на підставі довіреності юридичної особи.

Відповідно до чинного законодавства України страховик, що має філії та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, є єдиним власником всього доходу, отриманого відокремленого відокремленими підрозділами. Враховуючи положення статті 95 ЦК України, для провадження страхової діяльності через свої відокремлені підрозділи страховик має право передавати підрозділам майно та кошти. Підрозділи, у визначеному порядку, перераховують частину отриманих від діяльності коштів (страхових премій) до головного офісу юридичної особи.

Позивач протягом періоду, за який проводилась перевірка, як юридична особа –страховик укладав договори перестрахування, за якими було перестраховано частину ризиків за договорами страхування, укладеними ЗАТ „Страхова Група „ТАС” в особі дирекції.

Дирекція Позивача згідно розпоряджень перерахувала на рахунок ЗАТ „Страхова Група „ТАС” кошти в розмірі 1 250 225,38 грн. суми страхових премій, перерахованих ЗАТ „Страхова Група ”ТАС” перестраховику за договорами страхування, укладеними ЗАТ „Страхова Група „ТАС” в особі Дирекції. Такий порядок перерахування коштів був встановлений в ЗАТ „Страхова Група „ТАС” згідно з Порядком функціонування рахунків в системі ЗАТ „Страхова Група „ТАС”, затвердженим Головою правління ЗАТ „Страхова Група „ТАС” 26.03.2003 (копія –у справі).

Операції з перестрахування здійснює сам перестраховик –ЗАТ „Страхова Група „ТАС”, а не його структурні підрозділи. У зв’язку з цим суд вважає, що перестрахування не може бути відокремлене від діяльності щодо страхування, оскільки вони пов’язані між собою об’єктом страхування та виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником. Позбавлення дирекції права врахування в податковому обліку її витрат щодо перестрахування призведе до порушення принципів системи оподаткування.

В податковому обліку Дирекція як окремий платник податку на прибуток лише після сплати за Дирекцію головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування. Тобто, зменшення валового доходу дирекції відбулось в результаті здійснення головним офісом за Дирекцію операцій перестрахування у резидентів та нерезидентів ризиків за договорами страхування, укладеними Дирекцією від імені ЗАТ „Страхова Група „ТАС”.

В свою чергу позивач (як юридична особа) не зменшував свій валовий дохід від страхової діяльності, оскільки договори страхування були укладені не головним офісом (юридичною особою), а його відокремленим підрозділом. Перестрахування проводив страховик, а не Дніпропетровська регіональна дирекція ЗАТ „Страхова Група „ТАС” (підрозділ юридичної особи).

Згідно зі ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат включаються будь-які витрати з страхування, включаючи кредитні та інші комерційні ризики платника податку.

Окрім того здійснення операції по перестрахуванню в іноземній валюті нерезидентом за нормами банківського законодавства дозволяється лише за банківським рахунком юридичної особи, тому дирекція в будь-якому випадку несе витрати через головний офіс юридичної особи.

Враховуючи, що за обставинами справи спірне перестрахування зроблене щодо страхової діяльності дирекції та за рахунок коштів саме дирекції, слід зробити висновок про правомірне зменшення дирекцією валового доходу на спірну суму перестрахування.

Суми часток страхових платежів, які надходили від дирекції, в податковому обліку головного офісу ЗАТ „Страхова група „ТАС” згідно з підпунктом 4.1.6. пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не відображались. Одночасно Дирекція, перераховуючи головному офісу ЗАТ „Страхова група „ТАС” суми страхових премій, які раніше головним офісом ЗАТ „Страхова група „ТАС” були передані у перестрахування, зменшувала свій валовий дохід від страхової діяльності.

В акті перевірки (3.1.2) зазначено, що в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” якщо Дніпропетровська регіональна дирекція ЗАТ „Страхова Група „ТАС” отримує доходи із джерел, інших ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 п. 7.2, такі доходи оподатковуються за ставкою 25 % до об’єкта оподаткування.

Статтею 9 Закону України „Про страхування” встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) –це плата за страхування, яку страхувальник (клієнт) страхової компанії) зобов’язаний внести страховику (страховій компанії) згідно з договором страхування.

Страховий тариф –ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків та має декілька структурних складових при його визначенні, у тому числі таку структурну складову, як нормативні витрати на ведення справи. Конкретній розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України „Про страхування” страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включений в розрахунок страхового тарифу, який передбачає як оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому страховому тарифі „норматив витрат на ведення справ” є його структурною складовою, відповідно без виділення цієї структурної складової у нарахованому страховому платежі за конкретним договором страхування.

Статтею 28 Закону України „Про страхування” встановлено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника (страховика, обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування) страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи. Тобто страховий платіж, який повинен бути повернутий страхувальнику, за умовами договору страхування, зменшується на його складову, тобто нормативні витрати на ведення справи.

Величина отриманого чи нарахованого страхового платежу визначається з урахуванням норм статей 9, 17 та 28 Закону України „Про страхування” згідно з тарифами, при розрахунку яких визначено норматив на ведення справи. При цьому, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до категорії валових витрат, пов`язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування, перестрахування, тобто витрат страховика від страхової діяльності, які були закладені у страховий тариф і суму яких не можна вичленити із звичайної ціни страхового тарифу. Таким чином , всі операції із страхування не підпадають під дію п. 5.10 статті 5 та відповідно п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Це також відповідає пункту 2 „Інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування” Форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, яка затверджено наказом ДПА України від 31.03.2003 № 146 зі змінами і доповненнями (на період перевірки), в якому у код рядків „показники” не включений доход від витрат на ведення справи по іншим видам страхування ніж страхування життя, як такий, що має особливий порядок оподаткування, тобто за ставкою податку 25%.

Витрати Позивача на ведення справ, суми яких визначенні у Додатку № 5 до Акта перевірки № 1833/220/25000917/ДСК, відносяться до і є частиною страхового платежу і відповідно є доходом від страхової діяльності.

При цьому припинення дії договору страхування та повернення страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, не змінює правової та економічної суті такої частини страхових платежів як відрахування нормативних витрат на ведення справи (з урахуванням їх визначення та отримання страховиком до припинення договору та цільового використання).

Відповідно до 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” при отриманні чи нарахуванні доходу у вигляді страхових платежів, у тому числі їх частину, що відповідає нормативу витрат на ведення справ, визначену при розрахунку страхового тарифу, оподатковується за ставкою 3%.

Проведення додаткового розрахунку податку згідно з актом перевірки за ставкою 25% не відповідає підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” і в свою чергу призводить до подвійного оподаткування.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати позивача в частині сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, , 97, 158-163, 167 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровськ № 0000542200/0 від 31.10.2006.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровськ № 0000542200/1 від 24.11.2006.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровськ № 0000542200/2 від 19.01.2006 (в якому помилково замість року винесення рішення «2007»вказано «2006»).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС” (03062, м. Київ, пр-т Перемоги 65, п\р 26503303000901\980 в АКБ „ТАС-Комерцбанк”, м. Київ, МФО 300164, код ЄДПОУ 30115243) судові витрати в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.О. Євсіков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –22.06.2007.