СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 р. справа № 480/4619/18

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними дій щодо не зарахування до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини періоду навчання в Національній юридичній академії України з 01.09.1993 по 29.06.1996, періоду роботи у Сумському обласному управлінні юстиції на посадах провідного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу, заступника начальника управління з 12.07.1996 по 17.01.2000, а також щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, половину строку навчання в Національній юридичній академії України з 01.09.1993 по 29.06.1996 (1 рік 4 місяці 29 днів), періоду роботи у Сумському обласному управлінні юстиції на посадах провідного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу, заступника начальника управління з 12.07.1996 по 17.01.2000 (3 роки 3 місяці 6 днів); зобов'язання здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 05.09.2018, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Свої вимоги мотивує тим, що йому призначено довічне грошове утриманні судді в розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Позивач вважає, що він має право на довічне грошове утримання у розмірі 82%, оскільки у відповідності до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки. Проте, відповідачем під час обрахунку розміру щомісячного грошового утримання протиправно не враховано до стажу роботи половину строку навчання в Національній юридичній академії України та періоду роботи у Сумському обласному управлінні юстиції на відповідних посадах. З урахування вказаних періодів стаж роботи позивача на момент виходу у відставку становив 21 рік 06 місяців 24 дні, що дає право на отримання довічного грошового утримання в розмірі 82%.

Ухвалою суду від 13.12.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторони повідомлені належним чином про розгляд справи за спрощеним позовним провадженням без виклику сторін.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому проти його задоволення заперечив, зазначаючи, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці був визначений позивачу у відповідності до вимог ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої половина періоду навчання в Національній юридичній академії України з 01.09.1993 по 29.06.1996 та робота у Сумському обласному управлінні юстиції на посадах провідного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу, заступника начальника управління з 12.07.1996 по 17.01.2000 не враховується до стажу роботи на посаді судді. Тому зарахування вказаних періодів до стажу роботи позивача, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання є безпідставним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 рішенням Вищої ради правосуддя від 30.08.2018 №2771/0/15-18 звільнений з посади судді Зарічного районного суду м.Суми у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.28).

Наказом голови Зарічного районного суду м.Суми від 05.09.2018 №4 ОСОБА_1 звільнено з посади судді та відраховано зі штату Зарічного районного суду м.Суми 04.09.2018 у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.29).

12.09.2018 позивач звернувся до Сумського об'єднаного управління ПФУ Сумської області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З 05.09.2018 ОСОБА_1 призначено довічне грошове утриманні судді в розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с.21-22).

Листом №269 ВЕБ від 20.11.2018 Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області повідомило позивача, що довічне грошове утримання у розмірі 80% призначено йому виходячи зі стажу роботи на посаді судді 16 років 7 місяців 21 день. При цьому зазначено, що до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання, не зараховано: половину навчання в Національній юридичній академії України з 01.09.1993 по 26.09.1996, робота в Сумському обласному управлінні юстиції на посаді провідного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу, заступника начальника з 12.07.1996 по 17.01.2000, оскільки це не передбачено ст. 137 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На момент виходу судді ОСОБА_1. у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402).

Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Отже, до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - закон №2453).

Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною третьою статті 141 Закону № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону № 2453-VI, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

З матеріалів справи вбачається, що стаж роботи на посаді судді позивача становить 16 років 7 місяців 21 день.

Крім того, ОСОБА_1 після закінчення навчання в Національній юридичній академії України з 12.07.1996 по 17.01.2000 працював у Сумському обласному управлінні юстиції на посаді провідного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу, заступника начальника Сумського обласного управлінні юстиції, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

Тобто, позивач у Сумському обласному управлінні юстиції обіймав посади, безпосередньо пов'язані з керівництвом та контролем за діяльністю судів.

Таким чином, враховуючи положення наведених норм законодавства, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового, позивачу, крім роботи на посаді судді, необхідно зарахувати також час роботи у Сумському обласному управлінні юстиції на посадах провідного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу, заступника начальника Сумського обласного управлінні юстиції у період з 12.07.1996 по 17.01.2000.

Стосовно вимог позивача про зарахування до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини періоду навчання в Національній юридичній академії України з 01.09.1993 по 29.06.1996 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року №1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року).

Згідно з пунктом першим Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Частиною третьою статті 106 Конституції України визначено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді) визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом №2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 навчався у Національній юридичній академії України з 01.09.1993 по 29.06.1996.

Отже, половина строку навчання становить1 рік 4 місяці 29 днів.

З урахуванням вищенаведеного, зазначений строк навчання повинен бути зарахований до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з частиною шостою статті 47 та пункту 8 частини четвертої статті 48 Закону №2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 передбачено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, у рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України «Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку» від 13 березня 2015 року №20.

Суд також виходить з того, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, а також часу роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.

Такий висновок суду підтверджується також положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".

Отже, суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, а доводами касаційної скарги зазначене не спростовується.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі №428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі №140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а.

Таким чином, позивач має право отримувати грошове утримання у відставці в розмірі 82% заробітної плати судді, із урахуванням до стажу його роботи на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половину періоду навчання в Національній юридичній академії України з 01.09.1993 по 29.06.1996, роботи у Сумському обласному управлінні юстиції на посадах провідного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу, заступника начальника управління з 12.07.1996 по 17.01.2000, та без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх дій щодо не зарахування до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання відставці, половини періоду навчання в Національній юридичній академії України з 01.09.1993 по 29.06.1996, роботи у Сумському обласному управлінні юстиції на посадах провідного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу, заступника начальника управління з 12.07.1996 по 17.01.2000.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо не зарахування до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини періоду навчання в Національній юридичній академії України з 01.09.1993 по 29.06.1996, роботи у Сумському обласному управлінні юстиції на посадах провідного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу, заступника начальника управління з 12.07.1996 по 17.01.2000, а також щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язати зарахувати до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Національній юридичній академії України з 01.09.1993 по 29.06.1996 (01 р. 04 міс. 29 дн.), а також період роботи у Сумському обласному управлінні юстиції на посадах провідного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу, заступника начальника управління з 12.07.1996 по 17.01.2000 (03 р. 03 міс. 06 дн.); зобов'язати здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 05.09.2018, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини періоду навчання в Національній юридичній академії України з 01.09.1993 по 29.06.1996, роботи у Сумському обласному управлінні юстиції на посадах провідного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу, заступника начальника управління з 12.07.1996 по 17.01.2000, а також щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (м. Суми, вул. С. Бандери, 43, код ЄДРПОУ 40383837) зарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Національній юридичній академії України з 01.09.1993 по 29.06.1996 (1 рік 4 місяці 29 днів), а також період роботи у Сумському обласному управлінні юстиції на посадах провідного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу, заступника начальника управління з 12.07.1996 по 17.01.2000 (3 роки 3 місяці 6 днів).

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (м. Суми, вул. С. Бандери, 43, код ЄДРПОУ 40383837) здійснити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 05.09.2018, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар