КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2131/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м. Київ

Справа № 369/6481/16-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретаря судового засідання Даценко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року, постановлене у складі судді Усатова Д.Д.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного агентства рибного господарства України, третя особа - ОСОБА_3 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді,

встановив:

15 липня 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного агентства рибного господарства України про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, посилаючись на те, що він працював на посаді директора Державного підприємства «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» з 29 серпня 2014 року відповідно до Контракту №87 між Державним агентством рибного господарства України та ОСОБА_2 від 29 серпня 2014 року, укладеного на строк до 29 серпня 2019 року.

З 18 квітня 2016 року по 14 червня 2016 року позивач був тимчасово непрацездатним, що підтверджується листками непрацездатності, йому проводились складні медичні процедури, що підтверджується відповідною довідкою.

Під час тимчасової непрацездатності позивача Головою Державного агентства рибного господарства України 18 квітня 2016 року видано наказ № 12-К від 18.04.2016 року про звільнення позивача з посади Директора ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва». З зазначеним наказом позивач ознайомлений не був, підстави звільнення йому невідомі.

В подальшому позивач дізнався, що його звільнено за п.5 ст. 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб). Підставою звільнення вказано: доповідна записка начальника юридичного відділу Старовойт О.М. від 30.03.2016 №8/25, погодження Голови Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.04.2016 №107-1955/09.

20 червня 2016 відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені зміни про директора як керівника ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва».

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року позов задоволено: визнано звільнення ОСОБА_2 з посади директора державного підприємства «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» незаконним.

Скасовано наказ Голови Державного агентства рибного господарства України від18 квітня 2016 року № 12-к «Про звільнення з посади директора ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» ОСОБА_2. Поновлено позивача на посаді директора ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва».

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнуто з Державного агентства рибного господарства на користь держави судовий збір в розмірі 1653 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач Державне агентство рибного господарства України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову у позову.

Відповідач вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим через порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Між Державним агентством рибного господарства України та ОСОБА_2 29 серпня 2014 року було укладено контракт, згідно з п.5.3 якого керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, в тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну дії, зокрема, у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом.

Відповідно до бухгалтерських даних, станом на 30.06.2016 року, порівняно з датою попередньої інвентаризації, активи підприємства зменшились на 235 759 грн., також виявлена недостача у сумі 20 195 грн. Станом на 25 лютого 2016 року заборгованість підприємства, директором якого був позивач, зі сплати єдиного соціального внеску та наукових пенсій становила 233 100 грн., станом на 18 квітня 2016 року виникла заборгованість із заробітної плати перед працівниками ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» на суму 275 046 грн. Окрім боргів по заробітній платі, станом на 18 квітня 2016 року борги підприємства становили 717 700 грн.

Листом від 04 березня 2016 року відповідач звернувся до позивача з пропозицією надати інформацію про причини виникнення та збільшення обсягу заборгованості. Проте станом на 30 березня 2016 року позивач такої інформації не надав. За вказані порушення наказом Держрибагентства від 04 березня 2016 року № 6-К ОСОБА_2 було оголошено догану. Враховуючи, що ОСОБА_2 не виконував вказівок Держрибагентства і фактично відповідач був позбавлений можливості повноцінно виконувати свої функції як орган, до сфери управління якого входить ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва», і який уповноважений управляти державним майном, що створює можливість заподіяння шкоди державним інтересам, було вирішено звільнити ОСОБА_2 відповідно до п.5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідач вважає, що посада ОСОБА_2 підпадає під дію п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року посадовою є особа, яка здійснює організаційно-розпорядчі обов'язки, тобто обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності. Відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів України № 818 від 09 жовтня 2013 року «Про затвердження порядку погодження з Головою ради Міністрів Автономної республіки Крим, головами місцевих адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», головою Святошинської райдержадміністрації листом від 07 квітня 2016 року за № 107-1955/09 погоджено звільнення ОСОБА_2

Що стосується звільнення позивача у період його тимчасової непрацездатності, то позивачем листки непрацездатності відповідачу не надавались, а 18 квітня 2016 року ОСОБА_2 був присутнім на території підприємства. Крім того, наказом Держрибагентства від 24.02.2017 року № 96 були внесені зміни до Статуту відповідача, згідно з якими управління підприємством здійснюється його генеральним директором, отже посада директора, як керівника державного підприємства, виведена із штатного розпису.

В судовому засіданні представник Державного агентства рибного господарства України - Кулик В.Д. та третя особа - ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати.

Позивач ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» створений та функціонує у формі державного підприємства, єдиним засновником якого є Державне агентство рибного господарства; управління підприємством здійснюється його директором, який призначається Уповноваженим органом управління шляхом укладення з ним контракту. Враховуючи, що ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» не є господарським товариством в розумінні ст. 113 ЦК України, ст. 80 ГК України та ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», тому застосування відповідачем норми п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України для припинення дії трудового договору та звільнення позивача є неправомірним. Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Таким чином, суд вважав, що позивача було звільнено незаконно - без законної підстави та з порушенням порядку, встановленого законом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх законними та обґрунтованими.

Судом встановлено, що відповідно до контракту №87 між Державним агентством рибного господарства України та ОСОБА_2 від 29 серпня 2014 року, укладеного на строк до 29 серпня 2019 року, позивач працював на посаді директора ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва».

З 18.04.2016 року позивач був тимчасово непрацездатним, що підтверджується листками непрацездатності. Після відкриття листка непрацездатності 18.04.2016 року позивач усно повідомив представника Управління роботи з персоналом Державного агентства рибного господарства України по своє хворобливе самопочуття та повідомив про свою непрацездатність.

Представник Державного агентства рибного господарства України, отримавши дану інформацію від позивача повідомив його, що Головою Державного агентства рибного господарства України 18.04.2016 року підписано наказ № 12-К від 18.04.2016 року про звільнення позивача з посади Директора ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва». Підставою звільнення в наказі зазначено - п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб).

3 27.04.2016 року по 29.04.2016 року лист про тимчасову непрацездатність був продовжений через ЛКК на підставі довідки № 1895 від 06.12.2016 року. 30.04.2016 року позивач закрив листок непрацездатності.

Даними листа непрацездатності серії АДА №868111 від 18 квітня 2016 року підтверджується, що позивач з 18.04.2016 року по 30.04.2016 року перебував на амбулаторному лікуванні. Відповідно до листка непрацездатності серії АГЮ № 012964 від 05.05.16 року до 19.05.2016 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до ст.ст. 21, 24 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.

Частиною 3 ст. 40 КЗпП України визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

За ч. 3 ст. 41 КЗпП України визначено, що розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Норму частини першої статті 41 КЗпП України було доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року N 1255-УІІ, який набрав чинності 1 червня 2014 року, та метою прийняття якого було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства. Як гарантію в таких випадках передбачено виплату працівникам вихідної допомоги в розмірі не менше, як шестимісячний середній заробіток (ст. 44 КЗпП).

Дія положень ч. 3 ст. 99 ЦК України та п.5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України передбачає право компетентного ( уповноваженого ) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, з будь-яких підстав; реалізація цього права гарантується нормами корпоративного права для припинення негативного впливу на управлінську діяльність товариства.

Таким чином, згідно з п. 5 ст. 41 КЗпП України, підставою для розірвання договору є припинення повноважень посадових осіб, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Тому для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень ( окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ГК України, ч. 2 ст. 113 ЦК України, до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Поняття «посадові особи господарського товариства» встановлено в ч. 2 ст. 89 ГК України. За змістом ч.2 ст. 89 ГК України та Закону України «Про господарські товариства», посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» (ідентифікаційний код юридичної особи 00472609) за організаційно-правовою формою є державним підприємством, єдиним засновником якого та власником 100% статутного капіталу є Державне агентство рибного господарства України (код ЄДРПОУ засновника: 37472282, розмір внеску до статутного фонду (грн.): 1180000,00).

Отже, при звільненні ОСОБА_2 відповідачем було допущено порушення трудового законодавства, оскільки ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» є державним підприємством, директор якого призначений на посаду на підставі контракту, тобто позивач не був посадовою особою господарського товариства, а отже, не міг бути звільненим на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 21 травня 2014 року, у справі № 6-33цс14, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про те, що підстави для звільнення ОСОБА_2, як директора державного підприємства, під час дії укладеного з ним контракту на строк до 29 серпня 2019 року, за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України - відсутні, а тому застосування відповідачем цієї норми для розірвання трудового договору та звільнення позивача з роботи є неправомірним.

За таких обставин, суд обґрунтовано визнав незаконними та скасував наказ Голови Державного агентства рибного господарства України № 12-К від 18.04.2016 щодо звільнення ОСОБА_2 з роботи за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України та поновив позивача на посаді Директора ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва».

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно з п.5.3 Контракту №87, керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, в тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну дії, зокрема, у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом, - колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки ОСОБА_2 було звільнено не за порушення умов контракту - за систематичне невиконання керівником без поважних причин обов'язків, а звільнено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - «припинення повноважень посадових осіб».

Доводи апеляційної скарги про те, що посада ОСОБА_2 підпадає під дію п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, про що роз'яснено в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року є необґрунтованими враховуючи наступне.

Згідно з наказом Державного агентства рибного господарства України від 09 листопада 2012 року № 534, затверджено Статут державного підприємства «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва».

Відповідно до п.1.1. Статуту, Державне підприємство «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва», засновано Державним агентством рибного господарства України на основі державної власності та належить до сфери управління і підзвітне йому.

Пунктом 5.1. Статуту, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Враховуючи викладене, Державне підприємство «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва», є підприємством, що діє на основі державної власності, створений компетентним органом державної влади для здійснення господарської діяльності, що підтверджується також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.10.4 Статуту, директор підприємства може бути звільнений з посади достроково на підставах, передбачених контрактом.

У пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України однією з підстав звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу зазначено припинення повноважень посадових осіб. У назву статті 41 КЗпП України «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов», а також у її зміст, закладені певні особливості розірвання трудового договору з працівником, який є посадовою особою.

Вказівка на звільнення «за певних умов» у пункті 5 цієї норми закону такою умовою вказує «припинення повноважень». Отже поняття «розірвання трудового договору з посадовою особою» і «припинення повноважень посадової особи» не є ідентичними.

Тобто, розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи.

Отже, визнавши наказ про звільнення позивача незаконним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що він підлягає поновленню на роботі, оскільки він не є особою, з якою можна розірвати трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Посилання представника відповідача на постанову Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року є безпідставними, оскільки зазначені роз'яснення стосуються інших правовідносин, тоді як норму ч.1 ст. 41 КЗпП України було доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року N 1255-УІІ.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем листки непрацездатності відповідачу не надавались, а 18 квітня 2016 року ОСОБА_2 був присутнім на території підприємства, не впливають на висновки суду, оскільки судом визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення позивача, не з підстав порушення відповідачемпри звільненні позивача вимог трудового законодавства, передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП України, а у зв'язку безпідставним застосуванням норми п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України для розірвання дії трудового договору.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 28 грудня 2018 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.