Справа № 226/1685/18

ЄУН 226/1685/18

Провадження №2/226/679/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Клепка Л.І.,

за участю секретаря Тіссен О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Онілова В.Л.,

представника третьої особи Лаврової М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Мирноградської центральної міської лікарні, третя особа Мирноградська міська рада про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мирноградської центральної міської лікарні про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в обґрунтування якого вказав, що він за трудовими договором працював в Мирноградській центральній міській лікарні на посаді завідуючого стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами на 1,0 ставки та на посаді лікаря-стоматолога-хірурга 0,25 ставки за сумісництвом. 02.04.2018 у зв'язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами і зубопротезної лабораторії він отримав від відповідача попередження від 22.03.2018 про те, що його посади на підставі наказу Мирноградської ЦМЛ від 16.03.2018року №101 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників», прийнятого на виконання рішення Мирноградської міської ради від 14.02.2018 №VII/43-26 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні» і штатного розпису Мирноградської ЦМЛ, який мав діяти з 23.05.2018, підлягають скороченню, у зв'язку з чим 22.05.2018 його буде звільнено з роботи відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з дотриманням вимог трудового законодавства. Проте в подальшому наказом відповідача №147 від 22.05.2018 були внесені зміни до наказу №101 від 16.03.2018, якими вивільнення працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, що підлягали звільненню за скороченням штату, було перенесено на 11.06.2018, і 11.06.2018 на підставі наказу відповідача №218-к від 11.06.2018 його було звільнено з роботи за скороченням штату згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач просить суд скасувати наказ відповідача про звільнення з роботи, поновити його на роботі на посаді завідуючого стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами на 1,0 ставки та на посаді лікаря-стоматолога-хірурга на 0,25 ставки за сумісництвом і стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.06.2018 року по день постановлення рішення. Підставами незаконності свого звільнення зазначає фактичну відсутність реорганізації, оскільки за законом така може застосовуватися лише до юридичної особи, а не до її невідокремлених структурних підрозділів, якими стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами і зубопротезна лабораторія не є, невручення йому повторного попередження про звільнення з роботи з 11.06.2018, сумнівність мети оптимізації і підвищення ефективності медичного обслуговування мало захищених верст населення, задля чого з організаційної структури лікарні були виключені стоматологічна поліклініка і зубопротезна лабораторія. Також звертає увагу на юридичну невизначеність наказу Мирноградської ЦМЛ №101 від 16.03.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників», оскільки, на його думку, зміни, що декілька разів вносилися до п.1 цього наказу після його прийняття, припиняли дію попередньої редакції цього пункту, зокрема в тій частині, що стосувалося його звільнення за його попередженням, отриманим ним 02.04.2018, що дає йому підстави стверджувати про втрату цим попередженням своєї юридичної сили, а невручення йому повторного попередження про звільнення його з 11.06.2018 - про недотримання відповідачем порядку вивільнення працівників, передбаченого ст.49-2 КЗпП, так як з 22.05.2018, коли згідно попередження мало відбутися звільнення, до фактичної його дати - 11.06.2018 минуло менше двох місяців.

Крім цього, як на порушення процедури звільнення, вказує на неправомірність підписання наказу про його звільнення в.о. головного лікаря ОСОБА_5, оскільки єдиним підписантом від Мирноградської ЦМЛ, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб є головний лікар ОСОБА_6., а також звертає увагу на неточність назви структурного підрозділу, який підлягав виключенню з організаційної структури Мирноградської центральної міської лікарні, в рішенні Мирноградської міської ради від 14.02.2018 про реорганізацію стоматологічної поліклініки і зубопротезної лабораторії, де структурний підрозділ «стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами» значиться як «стоматологічна поліклініка зі спеціальними прийомами», що, на думку позивача, створювало юридичну невизначеність в процедурі звільнення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_2 вимоги підтримали і, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві доводами, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечував. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що згідно наказу головного лікаря Мирноградської ЦМЛ №101 від 16.03.2018, прийнятого на виконання рішення Мирноградської міської ради від 14.02.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії», в організації виробництва і праці Мирноградської центральної міської лікарні мали відбутися зміни, згідно яких з організаційної структури лікарні виключалися відділення стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами - 27,75 штатних одиниць, в якому на 1,0 ставки на посаді завідуючого стоматологічної поліклініки, лікаря стоматолога та на посаді лікаря-стоматолога-хірурга на 0,25 ставки за сумісництвом працював позивач, і скорочувалися всі 17 штатних одиниць зубопротезної лабораторії, а замість них утворювався стоматологічний кабінет 3,5 штатних одиниць у складі лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами. На дотримання вимог законодавства, що регулюють вивільнення працівника за скороченням штату, позивача, як і інших працівників цих відділень, у відповідності з вимогами закону було не менш як за два місяці письмово попереджено про майбутнє звільнення, роз'яснено і запропоновано переведення на інші вакантні посади, які б відповідали його кваліфікаційному рівню і освіті, та вакантні посади у інших відділеннях лікарні, від чого позивач відмовився. Про подальше вивільнення працівників за скороченням штату адміністрацією лікарні було своєчасно повідомлено первинну профспілкову організацію, куди 07.05.2018 були спрямовані подання на дачу згоди на звільнення працівників. 21.05.2018 листом голови профспілки подання були повернуті з зазначенням про відмову у наданні згоди на звільнення працівників за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП. Підставою такої відмови вказувалось на юридичну відсутність наказів, якими б скорочувались посади працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях. Наказом відповідача №146 від 21.05.2018 до наказу №101 були внесені зміни, які полягали в конкретизації дат, з яких підлягав звільненню кожний працівник в залежності від дати отримання ним попередження про звільнення, щоб було дотримано двомісячного строку з моменту попередження до звільнення, і після цього з зазначеним наказом подання були повторно спрямовані профспілковій організації. 22.05.2018 голова первинної профспілкової організації Перетятко І.М. у зв'язку з тим, що перші звільнення мали відбутися 22.05.2018, відповідно до ч.4 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» ініціював перенесення дати вивільнення всіх працівників, які підпадали під скорочення штату, на 11.06.2018, що було прийнято до уваги адміністрацією, і наказом №147 ЦМЛ від 22.05.2018 були внесені зміни до наказу №101, якими приписувалося скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами і зубопротезної лабораторії здійснити з 11.06.2018. Тоді ж, наказом головного лікаря №148 від 22.05.2018 було затверджено новий штатний розпис, який згідно вказаного наказу приводився в дію з 12.06.2018 та за яким замість двох відділень - стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами у кількості 27,75 шт.од. і зубопротезної лабораторії в кількості 17 штатних одиниць існував стоматологічний кабінет, утворений у складі лікувально-діагностичного відділення на 3,5 шт.одиниць: лікаря-стоматолога-терапевта 0,5 од., лікаря-стоматолога-хірурга - 0,5од., лікаря-стоматолога-дитячого - 0,5 од., лікаря стоматолога-ортопеда - 0,5 од., сестри медичної - 1,0 од., молодшої медичної сестри (санітарки) - 0,5од. 23.05.2018 на адресу адміністрації головою первинної профспілкової організації знову було спрямовано лист, в якому очільник профспілки свою пропозицію можливого вивільнення працівників 11.06.2018 просив вважати не дійсною, і до 11.06.2018 профспілковою організацією жодного рішення про дачу згоди чи відмову у наданні згоди працівників на звільнення за п.1ч.1 ст.40 КЗпП надано не було, що надавало підстави вважати згоду на звільнення працівників наданою. Зазначаючи на те, що в ЦМЛ відбулося реальне скорочення штатів стоматологічної поліклініки і зубопротезної лабораторії та що процедура звільнення роботодавцем була повністю дотримана, вручення повторного попередження про вивільнення працівників з 11.06.2018 не вимагалося, як і не вимагалося згоди профспілкового органу на звільнення позивача ОСОБА_1, який не був членом профспілки, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Зазначену позицію підтримала в судовому засіданні і представник третьої особи на стороні відповідача Лаврова М.А. На обгрунтування своїх доводів проти позову зазначила, що Мирноградська центральна міська лікарня є комунальним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, який заснований на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади м.Мирнограда і фінансується за рахунок місцевого бюджету. Приймаючи рішення від 14.02.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії», Мирноградська міська рада діяла виключно в межах своєї компетенції та у порядок і спосіб, визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Метою прийняття такого рішення були оптимізація та підвищення ефективності медичного обслуговування мало захищених верств населення на підставі подання головного лікаря Мирноградської ЦМЛ. Зазначеним рішенням із організаційної структури лікарні було виключено стоматологічну поліклініку зі спеціалізованими прийомами кабінетами - 27,75 шт.од. і зубопротезну лабораторію - 17 шт.од. та було утворено і включено до організаційної структури ЦМЛ новий підрозділ - стоматологічний кабінет у складі лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами в кількості 3,5 шт.од, у зв'язку з чим 14.02.2018 був затверджений новий статут Мирноградської ЦМЛ, і на головного лікаря були покладені обов'язки щодо вжиття заходів, пов'язаних зі змінами в організаційній структурі, та приведення у відповідність до Статуту штатної структури, після чого була розпочата процедура скорочення штату. 22.05.2018 головним лікарем було затверджено штатний розклад, з якого було виведено 27,75 шт.од. стоматологічного відділення та 17 шт.од. зубопротезної лабораторії, а введено 3,5 шт.од. стоматологічного кабінету лікувально-діагностичного відділення, який вступив в дію з 12.06.2018 після вивільнення працівників відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП. Вважала, що виключення одного підрозділу та включення до організаційної структури закладу іншого підрозділу свідчить про те, що відбулася реорганізація стоматологічної поліклініки і зубопротезної лабораторії, яка супроводжувалася скороченням чисельності та штату, а технічна описка в рішенні Мирноградської міської ради від 14.02.2018, опублікованому на сайті ради, де замість правильного «стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами» помилково зазначено «стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами» жодним чином не спростовує скорочення чисельності штату працівників і вплинула на трудові права позивача та предмет спору. Крім цього, вважала безпідставними та помилковими доводи сторони позивача щодо юридичної невизначеності наказів роботодавця, зокрема наказу №101 від 16.03.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії, скорочення чисельності та штату працівників», в який неодноразово вносилися зміни до пункту 1, внаслідок чого ніби то втрачала свою силу первісна редакція цього пункту, зокрема і попередження позивачки про звільнення її з роботи за скороченням штату. На думку представника третьої особи, це попередження діяло, і з перенесенням дати звільнення працівників на 11.06.2018 не вимагало внесення повторного попередження. Відповідачем також були виконані вимоги щодо звернення до професійної спілки на предмет отримання згоди на вивільнення працівників, які були членами профспілки, вживалися заходи щодо працевлаштування вивільнених працівників, тому процедуру звільнення вважала дотриманою. Доводи сторони позивача щодо юридичної невизначеності наказів роботодавця, зокрема наказу №101 від 16.03.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії, скорочення чисельності та штату працівників», в який неодноразово вносилися зміни до пункту 1, внаслідок чого ніби то втрачала свою силу первісна редакція цього пункту, зокрема і попередження позивача від 22.03.2018, отримане ним 02.04.2018, про звільнення його з роботи за скороченням штату, вважала помилковими і безпідставними.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01.08.1996 року, працюючи на посадах лікаря-стоматолога-терапевта, лікаря-стоматолога-хірурга, а з 01.04.2013 - на посаді завідуючого стоматологічної поліклініки. Згідно довідки відділу кадрів Мирноградської ЦМЛ назва посади «завідувач стоматологічної поліклініки» штатним розкладом станом на 01.01.2014 була змінена на «завідувач стоматологічної поліклініки, лікар стоматолог». З 11.11.2013 позивач працював ще й за суміщенням на 0,25 ставки лікаря-стоматолога-хірурга стоматологічної поліклініки (а.с.9-11т.1,а.с.61 т.2)

Членом первинної профспілкової організації Мирноградської центральної міської лікарні на час вирішення питання щодо звільнення за скороченням штату позивач не був.

Згідно Статуту, затвердженого рішенням міської ради № VII/12-45 від 08.06.2016 (зі змінами, внесеними рішенням №VII/43-26 від 14.02.2018), та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Мирноградська центральна міська лікарня є комунальним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, що заснований на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Мирнограда. Управління лікарнею в межах повноважень здійснює Мирноградська міська рада (а.с.16-22,221-226).

Лікарня має право згідно з чинним законодавством формувати структуру і штати згідно з нормативами і встановленим кошторисом. Організаційна структура лікарні, гранична чисельність працівників та штатний розклад визначається головним лікарем (п.5.2.3,п.6.5.9 розділу 5 Статуту). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Мирноградської ЦМЛ (головним лікарем) є ОСОБА_6.

Згідно розділу 7 Статуту, затвердженого від 08.06.2016, до організаційної структури ЦМЛ входили структурні підрозділи стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами (кабінетами) та зубопротезна лабораторія (а.с. 222-223).

Згідно штатного розкладу Мирноградської ЦМЛ, затвердженого міським головою Мирноградської міської ради 02.01.2018, станом на 01.01.2018 чисельність штатних одиниць стоматологічної поліклініки становила 27,75 одиниць, зубопротезної лабораторії - 17,0 шт.одиниць (а.с. 15,23 т.2).

Рішенням Мирноградської міської ради №VII/43-26 від 14.02.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні», чинним на час розгляду справи, із організаційної структури Мирноградської ЦМЛ виключено стоматологічну поліклініку зі спеціалізованими прийомами (27,75 шт.од.) і зубопротезну лабораторію (17 шт.од.) та утворено і включено до складу організаційної структури ЦМЛ стоматологічний кабінет у складі лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами на 3,5 штатних одиниць: лікаря-стоматолога-терапевта 0,5 од., лікаря-стоматолога-хірурга - 0,5од., лікаря-стоматолога-дитячого - 0,5 од., лікаря стоматолога-ортопеда - 0,5 од., сестри медичної - 1,0 од., молодшої медичної сестри (санітарки) - 0,5од. (а.с.123).

20.02.2018 роботодавцем на виконання вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» було повідомлено первинну профспілкову організацію лікарні про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії і вивільнення працівників за скороченням штату, що підтверджується листом голови профспілкової організації, прийнявшого дану інформацію до відома (а.с.147).

16.03.2018 головним лікарем Мирноградської ЦМЛ ОСОБА_6 на виконання рішення Мирноградської міської ради від 14.02.2018 видано наказ №101 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської ЦМЛ, скорочення чисельності та штату працівників», яким із організаційної структури лікарні виключено відділення «Зубопротезна лабораторія» зі штатними посадами в кількості 17,00 шт.од., та відділення стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами з штатними посадами в кількості 27,75 шт.од., в тому числі посади завідувача стоматологічної поліклініки, лікаря стоматолога та лікаря стоматолога-хірурга, які на 1,0 ставки та 0,25 ставки відповідно обіймав позивач ОСОБА_1 (а.с.34).

Цим же наказом утворено та включено до складу організаційної структури ЦМЛ лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами - стоматологічний кабінет у кількості 3,5 шт.од. у складі: лікаря-стоматолога-терапевта (0,5), лікаря-стоматолога-хірурга (0,5), лікаря-стоматолога-дитячого (0,5), лікаря-стоматолога-ортопеда (0,5), сестри медичної (1,0), молодшої медичної сестри (санітарки) (0,5), що знайшло своє відображення в Статуті, затвердженому рішенням Мирноградської міьскої ради від 14.02.2018, та штатному розкладі ЦМЛ, затвердженому міським головою 16.03.2018, який згідно пункту другого наказу головного лікаря №101 від 16.03.2018 мав вступити в дію з 23.05.2018 (а.с.34зв.).

На виконання заходів, пов'язаних з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської ЦМЛ, в закладі 16.03.2018 було створено комісію, до складу якої увійшли представники первинної профспілкової організації.

21.03.2018 трудовим колективом стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії було проведено збори трудового колективу, на яких обговорювалося питання про виключення із організаційної структури лікарні стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії з вивільненням всіх штатних одиниць та вирішувалося питання надання комісії з реорганізації пропозицій кандидатур, які виявили бажання працювати у стоматологічному кабінеті зі спеціалізованими прийомами у складі лікувально-діагностичного відділення, який вводився до організаційної структури закладу (а.с.142-144). Згідно зазначеного протоколу, один примірник якого було спрямовано до комісії з реорганізації, працювати у новоствореному стоматологічному кабінеті на посаді лікаря-стоматолога-терапевта 0,5 ставки виявила бажання ОСОБА_8, на посаді лікаря- стоматолога-хірурга 0,5 - ОСОБА_9, лікаря-стоматолога-дитячого 0,5 - ОСОБА_10, лікаря-стоматолога-ортопеда 0,5 - ОСОБА_11, сестри медичної 1,0 - ОСОБА_12 (0,5 ст.) і ОСОБА_13 (0,5ст.), на посаді молодшої медичної сестри - ОСОБА_14

З 22.03.2018 комісією з реорганізації стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії в порядку ст.49-2 КЗпП України почали вручатися попередження особам, які підлягали вивільненню, що підтверджується протоколами засідань цієї комісії (а.с.130-141).

Згідно протоколу засідання комісії від 02.04.2018 №6, позивач ОСОБА_1, ознайомившись зі змістом письмового попередження про скорочення його посади, у присутності членів комісії отримувати попередження і пропозиції вакансій: сестри медичної пологового відділення (1,0ставки), сестри медичної палатної отоларингологічного відділення (1,0ставки),сестри медичної перев'язної отоларингологічного відділення (0,5 ставки), сестри медичної приймального відділення (1,0ставки), сестри медичної педіатричного відділення (1,0 ставки), сестри медичної гінекологічного відділення (1,0ставки), молодшої медичної сестри травматологічного відділення (0,5ставки), сестри медичної операційної травматологічного відділення (1,0ставки) та молодшої медичної сестри травматологічного відділення (0,5 ставки), молодшої медичної сестри жіночої консультації (1,0ставки), сестри медичної пологового відділення (1,0ставки), сестри медичної хірургічного відділення (1,0ставки), кухонного робітника іншого адміністративно-управлінського та допоміжного персоналу, рентген лаборанта рентгенологічного відділення (1,0ставки) за умови проходження курсів спеціалізації, відмовився, про що свідчить акт, підписаний всіма членами комісії (а.с.138-139, 150-154). Зазначена обставина в судовому засіданні позивачем не спростовувалася.

Згідно зазначеного протоколу засідання позивача також було повідомлено, що пропозиції вільних вакансій по лікарні будуть йому надаватися протягом двох місяців після отримання попередження, чого позивач в судовому засіданні також не заперечував (а.с.139-140,149).

07.05.2018 на адресу голови первинної профспілкової організації були спрямовані подання за підписом головного лікаря про надання згоди на звільнення працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату з 26.05.2018 (а.с.156-158). Позивач ОСОБА_1 на час вирішення питання про звільнення членом профспілки не був.

21.05.2018 Мирноградська міська організація профспілки працівників охорони здоров'я за результатами розгляду подань про надання згоди на звільнення працівників за скороченням штату своїм листом за підписом голови Перетятка І.М. повідомила головного лікаря про відмову у наданні згоди на звільнення працівників за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП. Подання відносно ОСОБА_1 залишено без розгляду згідно абз.6 ч.1 ст.43-1 КЗпП України (а.с.162).

Підставою для прийняття рішення щодо відмови у наданні згоди на вивільнення працівників, які були членами профспілки, згідно листа голови профспілки, стала юридична відсутність наказів, якими б скорочувалися посади працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях про подальше вивільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, так як, на думку голови профспілки, внесенням чисельних змін до п.1 наказу №101 від 16.03.2018 втрачалася первісна редакція цього пункту та тих змін, які вносилися до нього до видання наказу № 117/1 від 02.04.2018 і, відповідно, на думку голови профспілки, зміст пункту 1 цього наказу фактично відповідав тільки змісту наказу № 117/1 від 02.04.2018, а первісні приписи п.2 наказу № 101 та наказу № 102 від 16.03.2018 «Про затвердження штатного розкладу ЦМЛ» були замінені приписами наказу № 120 від 02.04.2018 і втрачали свою силу.

Після отримання зазначеного листа відповідачем 21.05.2018 видано наказ № 146 про внесення змін до п.1 та п.2 наказу № 101 від 16.03.2018, якими скорочення чисельності та штату певних працівників визначалося окремими датами в залежності від дати отримання ними попередження про вивільнення. 22.05.2018 підлягали скороченню 19 осіб, 23.05.2018 -18 осіб, 26.05.2018 - 9 осіб, 28.05.2018 та 02.06.2018 - по одній особі. Позивач підлягав звільненню 02.06.2018 (а.с.2-6 т.2).

22.05.2018 на адресу голови профспілки роботодавцем були повторно спрямовані подання на осіб, які підлягали вивільненню за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, та наказ № 146 від 21.05.2018 (а.с.160-162).

В той же день голова профспілки Перетятко І.М. у відповідності з положеннями ч.4 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», звернувся до адміністрації ЦМЛ з пропозицією про перенесення дати звільнення працівників на 11.06.2018року, на підставі чого відповідачем було видано наказ №147 від 22.05.2018 про внесення змін до п.1 наказу № 101 від 16.03.2018, згідно яких скорочення всієї чисельності штату працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії було перенесено на 11.06.2018. Відповідно до вказаного наказу одночасно підлягали скороченню всі штатні одиниці або їх частини, які займав працівник (а.с.163).

Цей наказ було доведено до відома працівників, чиї посади підлягали скороченню, в тому числі і позивача ОСОБА_1, про що свідчить його підпис в додатку до наказу (а.с.117-120).

Відповідно до пункту 1 частини першої ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Досліджені судом докази, такі як рішення Мирноградської міської ради №VII/43-26 від 14.02.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні», наказ головного лікаря №101 від 16.03.2018, прийнятий на його виконання з подальшим внесенням до нього змін, створення комісії з реорганізації, скорочення чисельності та штату, Статут Мирноградської Центральної міської лікарні в попередній і новій редакції, штатні розклади, що діяли на час попередження працівників про звільнення та на час їх звільнення, відповідно до яких із організаційної структури ЦМЛ було виключено відділення стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами і зубопротезна лабораторія із скороченням усіх штатних одиниць, а утворено і включено до організаційної структури лікарні нову структурну одиницю - стоматологічний кабінет у складі лікувально-діагностичного відділення зі штатом 3,5 одиниць свідчать про наявність змін в організаційно-штатній структурі ЦМЛ, які супроводжувалися скороченням чисельності і штату працівників.

Зі змісту п.1ч.1ст.40 КЗпП України слідує, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання трудового договору з працівником за ініціативою власника у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому вживані в цій нормі поняття ліквідація, реорганізація, скорочення чисельності або штату працівників стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів. Тому суд погоджується з думкою сторони позивача, що виключення структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є реорганізацією, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи, і водночас, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1ст.40 КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст.42, 43, 49-2 цього Кодексу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-65цс12 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18).

З'ясовуючи питання виконання відповідачем вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування позивача, суд виходить з наступного.

Так, з протоколу засідання комісії від 02.04.2018 №6 слідує, що на дотримання трудових прав позивача відповідачем на засіданні комісії вручалося позивачу письмове попередження про скорочення його посад та письмові пропозиції вакансій, проте позивач від їх отримання відмовився, що підтверджується актом, підписаним всіма членами комісії (150-151).

Листом від 12.05.2018 на домашню адресу позивача відповідачем було направлено письмову пропозицію вакансій, серед яких, окрім тих, які пропонувалися йому 02.04.2018 та які він прийняти відмовився, були і посади лікаря-стоматолога-терапевта (0,5ставки) і лікаря-стоматолога-хірурга (0,5 ставки) стоматологічного кабінету у складі лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами (а.с.154-155). В судовому засіданні позивач підтвердив, що ці пропозиції він отримував, однак працювати на запропонованих йому посадах бажання не виявив. Зазначені обставини свідчать, що відповідачем були вжиті заходи до працевлаштування позивача, отже відповідач вважається таким, що належно виконав покладений на нього нормами трудового законодавства обов'язок щодо працевлаштування працівника.

Згідно штатних розкладів лікарні та звітності - інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН за березень-червень 2018 року в штаті Мирноградської ЦМЛ, окрім раніше пропонованих позивачу посад, які він не прийняв, були посади лікарів терапевта, інфекціоніста ВІЛ, травматолога, хірурга, які позивачу не могли бути запропоновані, так як відповідним кваліфікаційним вимогам в силу здобутої освіти і напрямку роботи він не відповідав. Так, лікарем терапевтом може працювати особа з вищою освітою з освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр, що має професійну кваліфікацію лікаря-терапевта. Такі ж освітні вимоги до лікаря травматолога, який, крім цього, повинен мати професійну кваліфікацію лікаря-травматолога. Аналогічні вимоги до лікаря-хірурга і лікаря-інфекціоніста ВІЛ як щодо необхідності мати вищу освіту, так і щодо професійної кваліфікації за відповідним напрямком.

Як встановлено судом, позивач має вищу освіту за напрямком «Стоматологія», що є достатнім для тих посад, на яких він працював, але не є достатнім для зайняття посад лікаря-хірурга, лікаря-травматолога, лікаря-терапевта або інфекціоніста ВІЛ. Посада завідувача складу, яка була вакантною з 01.05.2018 по 15.05.2018, позивачу також не могла бути запропонована, оскільки професійна кваліфікація за цією посадою вимагає стажу роботи за професією не менше 1 року. Отже, освіта та кваліфікація позивача позбавляла можливості відповідача запропонувати йому вказані вакансії. Аналогічна позиція висловлена і в постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 524/9435/15-ц.

В аспекті положень частини сьомої ст.43 КЗпП України, частини шостої ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» суд при розгляді справ щодо вивільнення працівника за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України зобов'язаний оцінити рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак його обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Згідно з абзацом шостим частини першої статті 43-1 КЗпП України, у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Оскільки позивач ОСОБА_15 на час розірвання з ним трудового договору не був членом первинної профспілкової організації, її згода на його вивільнення не потребувалася. Про це свідчить і рішення профспілки від 21.05.2018, з якого вбачається, що подання на звільнення ОСОБА_1 залишено без розгляду згідно абз.6 частини 1 ст.43-1 КЗпП.

Надаючи оцінку доводам сторони позивача про те, що накази МЦМЛ, видані після наказу №101 від 16.03.2018, якими вносилися зміни до цього наказу, ніби то призвели до втрати чинності попередження позивача про звільнення, суд вважає хибними. Так, дійсно, до наказу головного лікаря №101 від 16.03.2018 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії МЦМЛ, скорочення чисельності та штату працівників», яким виключено із організаційної структури посади ОСОБА_1, які він обіймав, наказами від 22.03.2018 №108/1, 23.03.2018 №112, від 26.03.2018 №115, від 28.03.2018 №116, від 02.04.2018 №117/1 та від 22.05.2018 №147 вносилися зміни, проте ці зміни не виключали приписів п.1 наказу №101, прийняття якого було направлено на виключення з організаційної структури стоматологічної поліклініки і зубопротезної лабораторії та утворення стоматологічного кабінету у складі лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами і у зв'язку з цим скорочення чисельності і штату. Накази однаково відображають кількість та назви посад, що вводяться у відділенні. Наказ №112 конкретизує список працівників, що обіймають певні посади, в т.ч. позивача, які підлягають скороченню. Наказ №147 вносить зміни щодо дати вивільнення усіх працівників стоматологічної поліклініки і зубопротезної лабораторії - 11.06.2018, в іншому дублює основні положення попередніх наказів. Вказані накази хоча і вносили собою зміни до наказу №101, але не скасовували попередні і не змінювали первісного рішення про скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки і зубопротезної лабораторії, зокрема, щодо посад, які обіймав ОСОБА_16, а відтак ці накази не можуть вважатися такими, що скасовують рішення про скорочення посад позивача або законну силу попередження про звільнення. Відтермінування звільнення з 22.05.2018 на 11.06.2018 прав позивача не порушує, оскільки продовжує, а не зменшує строк між попередженням і наступним вивільненням. До того ж, продовження строків звільнення було направлене на дотримання процедури вивільнення працівників та гарантування трудових прав працівників, зокрема, дотримання двомісячного строку з моменту попередження до звільнення, підстави звільнення не змінилися, тому винесення повторного попередження в даному випадку не вимагалося. Крім цього, саме до цієї дати позивач продовжував працювати і порушень його трудових прав не настало. З урахуванням цього суд не бере до уваги доводи сторони позивача про те, що попередження позивача від 02.04.2018 про скорочення його посад та звільнення його з роботи за ініціативою роботодавця на час видання наказу № 147 втратило свою юридичну силу.

Суд відхиляє і доводи сторони позивача щодо невизначеності структурного підрозділу, який підлягав виключенню з організаційної структури Мирноградської центральної міської лікарні у зв'язку з неточністю його назви, зазначеній в рішенні Мирноградської міської ради від 14.02.2018 та назві, зазначеній в Статуті, так як помилка в назві, допущена внаслідок технічної описки, є несуттєвою і на предмет спору не впливає. До того ж, як позивачем, так і іншими учасниками справи, було визнано, що стоматологічна поліклініка у складі Мирноградської ЦМЛ, яку було виключено зі складу організаційної структури, була одна і ті зміни, які відбувалися в медичному закладі на підставі наказу №101 від 16.03.2018, стосувалися саме стоматологічного відділення. Не зазначення у рішенні Мирноградської міської ради від 14.02.2018 термінів його виконання, зокрема п.1 та п.2, дати затвердження нових штатних розписів, які вводилися у дію з 23.05.2018 та з 12.06.2018, на що в судовому засіданні звертав увагу представник позивача, будь-яким чином на звільнення позивача не вплинуло. При цьому суд також зазначає, що відповідно до ст.64 Господарського Кодексу України право визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис належить виключно роботодавцю, тому зауваження представника позивача щодо сумнівності в доцільності реорганізації структурного підрозділу та скорочення чисельності штату суд не бере до уваги, як і не бере до уваги доводи позивача щодо сумнівності підписання наказу про звільнення позивача не головним лікарем ОСОБА_6, а в.о. головного лікаря ОСОБА_5 за їх безпідставністю, так як саме на ОСОБА_5 розпорядження міського голови №184 від 01.06.2018 було покладено обов'язки головного лікаря у зв'язку з закінченням терміну контракту з ОСОБА_6(а.с.110-115,122).

Таким чином, відповідачем були дотримані вимоги чинного трудового законодавства і процедура звільнення позивача з посади завідувача стоматологічної поліклініки, лікаря-стоматолога за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, а також порядок вивільнення працівників, передбачений статтею 49-2 цього Кодексу. При скороченні основної посади позивача, відповідно, було втрачено і право на 0,25 ставки на посаді лікаря-стоматолога-хірурга за сумісництвом, оскільки відповідно до ч.2 ст.21 КЗпП України сумісництво припускає наявність основного місця роботи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оскільки позивачем не доведено незаконності його звільнення, в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі слід відмовити. Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу так само задоволенню не підлягає як похідна від основної.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, а позивач звільнений від сплати судових витрат при поданні позову, судові витрати підлягають компенсації за рахунок коштів державного бюджету.

На підставі ст.ст.40, 43, 492, 232-234 Кодексу Законів про працю України, керуючись ст.ст.10, 12,13, 81, 141, 197, 259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце мешкання: АДРЕСА_1, до Мирноградської центральної міської лікарні, (ЄДРПОУ 01990855), місце розташування: м. Мирноград, Донецька область, вулиця Соборна, буд.20, третя особа Мирноградська міська рада (ЄДРПОУ 04052956), вул.Центральна, буд.9, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до Донецького апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна і резолютивна частини рішення проголошені 27 грудня 2018 року. Повний текст судового рішення складено 04 січня 2019 року.

Суддя Л.І.Клепка