ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2018 р.

м. Одеса

Справа № 916/1535/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

секретар судового засідання - Кришталь Д.І.

розглянувши справу №916/1535/18

за позовом: Компанії "АТЛАСЖЕТ ХАВАДЖИЛИК АНОНІМ ШИРКЕТИ" (Atlasjet Havacilik A.S.) (Турецька Республіка, Шенліккей мах., Єшилькей джад. № 9/А Бакиркей),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" (65026, М. Одеса, вул. Л. Качинського,12, код 37282171)

про стягнення 928824,88 грн. попередньої оплати та 83746,92 грн. 3% річних,

Представники сторін:

Від позивача: Сорокін В.В. (за довіреністю);

Від відповідача: Леонова О.В. (за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Компанія «АТЛАСЖЕТ ХАВАДЖИЛИК АНОНІМ ШИРКЕТИ» (Atlasjet Havacilik A.S.) (Турецька Республіка, Шенліккекй мах., Эшилькей джад. № 9/А Бакиркей) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом (зареєстрований за вх. №1654/18 від 30.07.2018р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ» про стягнення 928824,88 грн. попередньої оплати та 83746,92 грн. 3% річних.

06.08.2018 р. ухвалою було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. 30.08.2018 р. у зв'язку з усуненням недоліків було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.10.2018 р.

26.09.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

02.10.2018 р. представником позивача надано клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із зміною адвоката позивача.

03.10.2018 р. судом у протокольній формі задоволено клопотання представника позивача про відкладення, відкладено підготовче засідання на 17.10.2018 р. Ухвалою від 03.10.2018 р. повідомлено представника позивача про дату судового засідання.

17.10.2018 р. представником позивача надано відповідь на відзив. 17.10.2018 р. судом оголошено перерву до 29.10.2018 р.

29.10.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 14.11.2018 р.

06.11.2018 р. представником позивача надано додаткові письмові пояснення.

14.11.2018 р. оголошено перерву до 27.11.2018 р.

27.11.2018 р. до суду надійшли заперечення відповідача.

27.11.2018 р. представником позивача подано клопотання про визнання поважними причини неподання доказів та встановлення додаткового строку для подання доказів.

27.11.2018 р. було закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 17.12.2018 р.

17.12.2018 р. відповідачем подано пояснення до заперечень.

Протокольною ухвалою від 17.12.2018 р. оголошено перерву до 26.12.2018 р.

26.12.2018 р. до суду надійшло клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи листа позивача, датованого 04.12.2014 р., адресованого відповідачу засобами електронного зв'язку.

26.12.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач посилається на те, що 01.11.2013 р. між ТОВ «Аеропорт Хендлінг» та Компанією «АТЛАСЖЕТ ХАВАДЖИЛИК АНОНІМ ШИРКЕТИ» (Atlasjet Havacilik A.S.) (Турецька Республіка, Шенліккей мах., Эшилькей джад. № 9/А Бакиркей) було укладено Додаток Б 1.0 до Стандартної угоди з наземного обслуговування від січня 2008 р. Відповідно до п.1.1. Додатку відповідач здійснює обслуговування позивача за наявності попередньої оплати. Підставою для внесення попередньої оплати є рахунки обслуговуючої компанії, які направляються перевізнику, в 2 етапи: за період з 01 по 15 - до 21 числа місяця, що передує місяцю обслуговування, за період з 16 по 30/31 - до 6-го числа поточного місяця. Позивачем було здійснено попередню оплату вартості послуг. Згідно з Актом звірки за період: листопад 2014 року - квітень 2014 року, станом на 30.04.2014 р. заборгованість на користь позивача становила 35295,13 доларів США. Вказує, що звернувся з вимогою про повернення попередньої оплати, у відповідь на вказану вимогу відповідач визнав заборгованість та просив розстрочити її повернення. Втім, на момент звернення з позовною заявою суму грошових коштів не повернуто. Також просить стягнути з відповідача 3% річних.

Відповідач у відзиві заявив про застосування строків позовної давності, а також вказує, що позивачем не надано підтвердження повноважень підписанта Додатку Б 1.0, крім того, з угоди не зрозуміло, з яким перевізником був намір укласти правочин. Також, у матеріалах справи відсутні підтвердження повноважень особи, яка підписала акт звірки взаємних розрахунків. Вказує, що лист №1100 від 09.12.2014 р. не містить печатки відповідача, однак, якщо брати вказаний лист до уваги, останнім терміном для оплати заборгованості вказано 25.07.2015 р., тому строк позовної давності сплинув 25.07.2018 р., а позовну заяву подано 30.07.2018 р.

У відповіді на відзив позивач вказує, що акт звірки взаємних розрахунків не є зведеним бухгалтерським регістром чи первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, є первинні бухгалтерські документи. На посилання відповідача про відсутність у підписантів повноважень вказує, що акти виконаних робіт, підписані сторонами, підтверджують схвалення правочину.

У додаткових письмових поясненнях більш детально зупиняється на наданих раніше поясненнях.

У запереченнях відповідач посилається на те, що позивач мав подати докази разом з позовною заявою, чого не було зроблено, знову наголошує на застосуванні позовної давності до вимог позивача. Крім того, вказує, що відповідно до положень п.8.1. параграфу 8 стандартної угоди з наземного обслуговування, всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за даною угодою або у зв'язку з нею, в тому числі, що стосуються її виконання, порушення, припинення, недійсності, підлягають розрішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України.

Позивач у своєму клопотанні посилається на поважність причин неподання доказів разом з позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що представником позивача при поданні позовної заяви була інша особа у зв'язку з відсутністю у позивача штатної юридичної служби, при ознайомленні з матеріалами справи адвокатом було виявлено відсутність в матеріалах справи документів, що підтверджують перерахування позивачем авансу відповідачеві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до положень п.8.1. параграфу 8 стандартної угоди з наземного обслуговування, всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за даною угодою або у зв'язку з нею, в тому числі, що стосуються її виконання, порушення, припинення, недійсності, підлягають розрішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України. Право, яке підлягає застосуванню, право України. Втім, суд вказує, що відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до ч.2 ст.161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Разом з відзивом на позовну заяву відповідач не подав жодного клопотання про залишення позову без розгляду, тому суд розглядає позовну заяву по суті.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,4 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Ч.5 ст. 4 ГПК України вказано, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

З аналізу вказаних норм вбачається право, а не обов'язок сторони звернутися з розглядом спору до арбітражного суду.

Суд приймає до уваги надані представником позивача письмові докази, що надійшли не з позовною заявою, з метою забезпечення рівності учасників процесу та змагальності сторін, з урахуванням того, що додаткові письмові докази були надані адвокатом, який при поданні позовної заяви не мав повноважень представника позивача у даній справі.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відносно заявлення відповідачем клопотання про виключення документів, поданих позивачем, з числа доказів, суд вказує, що відповідно до ч.11 ст.80 ГПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Оскільки вказана заява подана не особою, яка подала доказ, вказане клопотання не підлягає задоволенню.

01.11.2013 р. між ТОВ «Аеропорт Хендлінг» та Компанією «АТЛАСЖЕТ ХАВАДЖИЛИК АНОНІМ ШИРКЕТИ» (Atlasjet Havacilik A.S.) (Турецька Республіка, Шенліккей мах., Эшилькей джад. № 9/А Бакиркей) було укладено Додаток Б 1.0 до Стандартної угоди з наземного обслуговування від січня 2008 р.

Відповідно до п.5.1.3 Додатку відповідач здійснює обслуговування позивача за наявності попередньої оплати. Підставою для внесення попередньої оплати є рахунки обслуговуючої компанії, які направляються перевізнику, в 2 етапи: за період з 01 по 15 - до 21 числа місяця, що передує місяцю обслуговування, за період з 16 по 30/31 - до 6-го числа поточного місяця.

Позивачем було здійснено попередню оплату вартості послуг. Згідно з Актом звірки за період: листопад 2014 року - квітень 2014 року, станом на 30.04.2014 р. заборгованість на користь позивача становила 35295,13 доларів США. Оплата також підтверджується наданими виписками з банку, які перекладені на українську, в яких суми оплати кореспондуються з даними акту звірки (а.с. 173-187).

22.10.2015 р. позивач звертався до відповідача з претензією (вих.№01-10/2015), в якому вказує, що неодноразово звертався раніше з приводу повернення передплати у розмірі 35295,13 дол. США (докази надсилання є в матеріалах справи - а.с.190-193). У претензії наявні посилання на листи від 08.07.2014 р., 03.09.2014 р., 11.12.2014 р., 16.04.2015 р.

Судом встановлено, що листом від 04.12.2014 р., адресованим ТОВ «Аеропорт Хендлінг», надісланим на адресу відповідача засобами електронного зв'язку з електронної адреси m.celikboya@civi-partners.com, адвокат позивача звертався з повідомленням про повернення непогашеної суми у розмірі 35295,23 дол. США, попередньо сплаченої за послуги, які відповідач повинен надати згідно зі Стандартним договором наземного обслуговування від 01.11.2013 р., Додаток В 1.0.

Позивачем отримано відповідь від 09.12.2014 р. №1100 на вказаний лист, в якому відповідач визнає заборгованість та через непередбачувану політичну та економічну ситуацію в Україні просить взяти до уваги поступове погашення авансового платежу до 25.07.2018 р.

04.07.2018 р. позивач звертався до відповідача з вимогою повернути сплачені кошти, що також підтверджується доказами поштового відправлення.

Щодо аргументів відповідача відносно відсутності у підписантів повноважень суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 204 ГПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Сторонами не заявлялись вимоги щодо визнання правочину недійсним. Крім того, суд враховує наявність актів виконаних робіт, які підтверджують фактичне виконання договору.

За положеннями ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Згідно із ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Таким чином, відповідачем допущено порушення грошового зобов'язання, яке виникло з підстав, передбачених умовами Додатку Б 1.0 до Стандартної угоди з наземного обслуговування від січня 2008 р.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з п.3 ч.3 цієї статті, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи вказане вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основної суми боргу.

Що стосується стягнення 3% річних, то відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання.

Відповідно до п.4.1. цієї ж постанови встановлено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими.

Судом перевірено розрахунок в межах заявленого строку та встановлено його вірність.

Посилання відповідача на те, що строк позовної давності сплинув 25.07.2018 р. (останній строк для сплати заборгованості згідно з листом від 09.12.2014 р. №1100 встановлено 25.07.2015 р.), а позовна заява подана 30.07.2018 р. не є спроможними, оскільки позивачем було направлено позовну заяву засобами поштового зв'язку, а тому, відповідно до ч.7 ст. 116 ГПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Разом з тим, суд звертає увагу, що строк позовної давності відраховується від іншої дати, оскільки одностороння пропозиція у вигляді листування не доводить наявність погодження сторонами вказаних умов.

Крім того, акт звірки взаємних розрахунків не є зведеним бухгалтерським регістром чи первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і тому не є належним доказом, який підтверджує наявність чи відсутність зобов'язань зі сплати заборгованості. Вказаний акт підтверджує виключно факт проведення попередньої оплати за чинним договором.

Посилання позивача на Постанову Верховного Суду у справі №825/1468/17 є недоцільним, оскільки надана правова позиція щодо акту звірки стосується питання переривання строку позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Стандартною угодою строк не встановлений, а тому сторона має направити боржнику відповідну вимогу.

Крім того, відповідно до абз.2 ч. 261 ГПК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Вказівки позивача на те, що для зовнішньоекономічних контрактів діють особливі правила обчислення строків позовної давності є неспроможними, оскільки відповідно до положень стандартної угоди, укладеної сторонами, застосуванню підлягає право України. Разом з тим, Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, ратифікована Україною, де встановлено строк позовної давності у 4 роки, визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. Предметом вказаної угоди є надання послуг, які необхідні для наземного обслуговування, яке складається з прибуття та наступного відправлення одного і того самого повітряного судна в установлений час.

Судом встановлено, що відповідач листом від 09.12.2014 р. №1100 визнав наявність заборгованості. Положеннями ч.ч.1,3 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, і після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, строк позовної давності відраховується від 10.12.2014 р., і датою закінчення трирічного строку позовної давності відповідно до положень ст. 257 ЦК України, є 12.12.2017 р., оскільки перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, що встановлено ст. 253 ЦК України.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане підтверджується роз'ясненнями, наданими Постановою Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Таким чином, позовна заява є обґрунтованою, проте задоволенню не підлягає у зв'язку із пропуском позовної давності.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Компанії "АТЛАСЖЕТ ХАВАДЖИЛИК АНОНІМ ШИРКЕТИ" (Atlasjet Havacilik A.S.) (Турецька Республіка, Шенліккей мах., Єшилькей джад. № 9/А Бакиркєй) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" (65026, М. Одеса, вул. Л. Качинського,12, код ЄДРПОУ 37282171) про стягнення 928824,88 грн. попередньої оплати та 83746,92 грн. 3% річних

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 26.12.2018р. Повний текст рішення складений та підписаний 08 січня 2019 р.

Суддя Р.В. Волков