РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2018 року

м. Рівне

Справа №1740/1846/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Управління Укртрансбезпеки у Одеській області

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправними дій щодо складання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.04.2018, акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових обмежень від 14.04.2018 №0014989 та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 14.04.2018 №0014989 та визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 14.04.2018 №0014989.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.04.2018 в ході рейдової перевірки працівниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі якого прийнято розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 14.04.2018 №0014989, на підставі якого сформовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно з яким позивачу належить сплатити 688,50 євро. Зазначає, що позивач надав в безоплатне користування свій автомобіль та причім терміном на один рік Фермерському господарству «Ю ЛЕЛЮХА» в особі ОСОБА_2., який здійснював на ньому перевезення вантажу по автодорозі Київ-Одеса, а тому позивач, в розумінні законодавства про автомобільний транспорт, не є перевізником та не може бути суб'єктом відповідальності. Таким чином, Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області не вірно визначено особу перевізника, а як наслідок не вірно складено оспорюваний розрахунок плати за проїзд. Відтак, такий розрахунок складений всупереч чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.07.2018 у складі судді Жуковської Л.А. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Разом з тим, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву (відзив).

У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що 14.04.2018 в ході габаритно-вагового контролю автомобіля марки "VOLVO", моделі XH12, типу "Сідловий тягач-Е" з державним реєстраційним номером НОМЕР_2, та причіпа марки «PANAV», моделі «NV35PK», типу «Н/ПР-Самоскид-Е» з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 власником яких є позивач, інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області встановлено відсутність дозволу на перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, про що було складено довідку від 14.04.2018 та акт від 14.04.2018 №0014989, на підставі якого сформовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 688,50 євро. Вважає, що оспорюваний розрахунок є правомірним. Крім того, зазначає, що договір, долучений позивачем до позовної заяви є нікчемним, оскільки такий договір в супереч ч.2 ст.799 Цивільного кодексу України не посвідчений нотаріально.

Ухвалою суду від 21.08.2018 у складі судді Жуковської Л.А. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

З підстав перебування судді Жуковської Л.А. у відпустці по вагітності та пологам, та відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядження Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 №138, призначено повторний автоматизований розподіл справи №1740/1846/18.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом, справу №1740/1846/18 передано на розгляд суду у складі судді Щербакова В.В.

Сторони у судове засідання не прибули. Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином. Позивач у поданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

З огляду на викладене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд, на виконання вимог ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України, розглянув дану адміністративну справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

У період з 09.04.2018 по 15.04.2018 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, на підставі направлення на перевірку від 06.04.2018 №026262, проведено рейдову перевірку транспортних засобів за додержанням вимог транспортного законодавства в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці ГВК а/д «Київ-Одеса» (450км+500м). Зокрема, 14.04.2018 здійснено перевірку автомобіля марки "VOLVO", моделі XH12, типу "Сідловий тягач-Е" з державним реєстраційним номером НОМЕР_2, та причіп марки «PANAV», моделі «NV35PK», типу «Н/ПР-Самоскид-Е» з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 які належать на праві власності ОСОБА_1 Вказаним автомобілем з причіпом керував ОСОБА_2.

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.05.2018 №049006, у якому зафіксовано порушення, які полягали у здійсненні перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами. У даному акті також зафіксовано, що водій від підпису акта відмовився.

Разом з тим, за результатами перевірки державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.08.2018 №0014989, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.04.2018, а також розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 14.04.2018 №0014989 на суму 688,50 євро.

Вважаючи дії посадових осіб Укртрансбезпеки щодо складання вказаних актів та розрахунок плати за проїзд протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюється Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III) та Порядком здійснення державного контролю у сфері автомобільного транспорту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

В силу вимог п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Частиною 4 статті 6 Закону №2344-III та п.4 Положення №103 встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п.4 Положення №103, до завдань Укртрансбезпеки належить, зокрема, здійснення відповідно до законодавства державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства.

Згідно з п.8 Положення №103 та п.3 Порядку №1567, Укртрансбезпеки реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Постановою Кабінету Міністрів України 26.06.2015 №592 затверджено, що територіальним органом Укртрансбезпеки в Одеській області є Управління Укртрансбезпеки в Одеській області.

Відповідно до ч.11 ст.6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Пунктом 4 Порядку №1567 встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 12 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка, який складається та затверджується наказом Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (п.13 Порядку №1567).

Згідно з п.14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п.15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Як вбачається з акта від 04.05.2018 №049006, підставою для його складання стало здійснення перевезення вантажу автомобілем марки "VOLVO", моделі XH12, типу "Сідловий тягач-Е" з державним реєстраційним номером НОМЕР_2, та причіпом марки «PANAV», моделі «NV35PK», типу «Н/ПР-Самоскид-Е» з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 з перевищенням вагових параметрів без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Частиною 2 статті 48 Закону №2344-III визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, частина 4 статті 48 Закону №2344-III передбачає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування встановлений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), дія якого поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з п.18 Порядку №879, за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Пунктом 21 Порядку №879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

При цьому, у разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування (ч.4 п.21 Порядку №879).

Згідно з пп.5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

В свою чергу абзацом 1 пункту 30 Порядку №879 встановлено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою.

Визначення необхідної плати за проїзд великоваговим/великогабаритним транспортом вага чи габарити якого перевищують законодавчо встановлені норми, здійснює орган, що здійснює нагляд і контроль в цій сфері, при наявності порушень з боку перевізників, який визначає розмір плати за перевищення допустимих норм пересування великовагового транспорту на дорогах внутрішньодержавного значення згідно з Порядком №879.

Пунктом 31-1 Порядку №879 передбачено, що перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що плата за проїзд великоваговим/великогабаритним транспортом вага чи габарити якого перевищують законодавчо встановлені норми здійснюється виключно перевізником.

Відповідно до положень статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

При цьому, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону №2344-III).

Таким чином, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 та ст.48 Закону №2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Так, судом встановлено, що власником автомобіля марки "VOLVO", моделі XH12, типу "Сідловий тягач-Е" з державним реєстраційним номером НОМЕР_2, та причіпа марки «PANAV», моделі «NV35PK», типу «Н/ПР-Самоскид-Е» з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 є ОСОБА_1

Однак, під час проведення габаритного вагового контроль за кермом вказаного автомобіля перебував водій ОСОБА_2

Разом з тим, матеріали справи містять договір про передачу в безоплатне користування транспортного засобу від 03.01.2018, укладений між ОСОБА_1 (Сторона 1) та Фермерським господарством «Ю ЛЕЛЮХА» в особі ОСОБА_2 (Сторона 2).

Згідно з вказаним договором, Сторона 1 передає Стороні 2 в безоплатне користування автомобіль марки "VOLVO", моделі XH12, типу "Сідловий тягач-Е" з державним реєстраційним номером НОМЕР_2, та причіп марки «PANAV», моделі «NV35PK», типу «Н/ПР-Самоскид-Е» з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 для використання в господарській діяльності фермерського господарства (п.1.1). Строк дії договору до 31.12.2018 (п.4.1).

Факт передачі в безоплатне користування автомобіля з причіпом підтверджено актом приймання-передачі від 03.01.2018.

Відтак, автомобільний перевізник у даному випадку є Фермерське господарство «Ю ЛЕЛЮХА», керівником якого є ОСОБА_2 та який був за кермом вищевказаного автомобіля.

Саме такого висновку дійшов відповідач в ході розгляду справи про порушення чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту, розгляд якої проведено 29.05.2018 на підставі акта перевірки від 04.05.2018 №049006. За наслідками її розгляду прийнято постанову №042543 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ФГ «Ю ЛЕЛЮХА» за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III (надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів), застосовано штраф у сумі 1700,00грн.

Проте, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.08.2018 №0014989 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 14.04.2018 №0014989 складено відносно ОСОБА_1

Таким чином, відповідачем визначено суб'єктом справляння плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, визначену оспорюваним розрахунком, на власника автомобіля, а не на автомобільного перевізника, яким в силу вимог Закону №2344-III є Фермерське господарство «Ю ЛЕЛЮХА».

Викладене жодним чином не спростоване відповідачем, а тому суд приходить до висновку, що складання відносно позивача акта від 14.08.2018 №0014989 та визначення йому плати за проїзд великовагового транспортного засобу, як автомобільному перевізнику, є безпідставним та необґрунтованим.

При цьому, посилання відповідача на те, що договір 03.01.2018 є недійсним, адже всупереч ч.2 ст.799 Цивільного кодексу України він нотаріально не посвідчений, суд вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.799 Цивільного кодексу України, Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Разом з тим, в силу вимог ч.1 ст.827 Цивільного кодексу України коли одна сторона безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні річ для користування протягом встановленого строку це є договір позички.

Таким чином, від 03.01.2018, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Ю ЛЕЛЮХА», за своєю правовою природою є договором позички, а не договір найму транспортного засобу.

Відповідно до ч.4 ст.828 Цивільного кодексу України, договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Зі змісту вказаної норми слідує, що договір позички (безкоштовного користування) наземних самохідних транспортних засобів за участю фізичної особи не обов'язково посвідчувати нотаріально. При цьому, на даний час законодавством України чітко не визначено поняття "наземний самохідний транспортний засіб", а розшифровано лише термін "наземні транспортні засоби".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV, наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Підпункт "Ь" статті 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання Україною 07.09.2005) визначає, що під "автомобілем" мається на увазі будь-який самохідний транспортний засіб, що використовується зазвичай для перевезення на дорогах людей або вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей або вантажів; цей термін не включає сільськогосподарські трактори.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, автомобілі належать до наземних самохідних транспортних засобів, а відтак договори позички наземного транспортного засобу, не потребують обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Більше того, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодним законом не передбачено право органу Укртрансбезпеки самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Спір щодо правомірності укладеного договору повинен вирішуватися у судовому порядку за позовом особи, чиї права порушено.

На момент прийняття даного судового рішення у матеріалах справи відсутні рішення судів про визнання договору від 03.01.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Ю ЛЕЛЮХА», удаваним чи нікчемним, а його недійсність прямо не передбачена законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо складання відносно ОСОБА_1 акта про перевищення транспортним засобом нормативно вагових обмежень від 14.04.2018 №0014989 та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 14.04.2018 №0014989, оскільки такі дії не ґрунтуються на вимогах закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 14.04.2018 №0014989, оскільки таке рішення прийняте відповідачем за відсутності підстав та з порушенням вимог діючого законодавства, а відтак поза межами правового поля.

Водночас, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу про визнання протиправними дій Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.04.2018, оскільки така довідка складається за наслідками габаритно-вагового контролю в незалежності від того, чи встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, чи ні, у якій зафіксовані лише результати такого контролю, видається водієві із зазначенням часу і місця його здійснення, та яка дійсна протягом усього маршруту. Відтак, така вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3). При цьому, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1).

Оскільки територіальні управління Укртрансбезпеки є відокремленими структурними підрозділами Укртрансбезпеки, то судові витрати підлягають розподілу за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання акта про перевищення транспортним засобом нормативно вагових обмежень від 14.04.2018 №0014989 та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 14.04.2018 №0014989 відносно ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, складений Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області до акту від 14.04.2018 №0014989 відносно ОСОБА_1.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо складання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.04.2018 - відмовити.

Стягнути із суб'єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті (пр.Перемоги, 14, м.Київ, 01135; ідентифікаційний код 39816845), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 587,33грн. (п'ятсот вісімдесят сім гривень тридцять три копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 січня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.