ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

02 січня 2019 року

Луцьк

Справа № 140/2759/18

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Костюкевич С.Ф., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до головного лікаря Волинської обласної психіатричної лікарні №1 м. Луцька Юрко Людмили Михайлівни про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулася з адміністративним позовом до с про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з чим слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом ( п. 5 ч. 1 ст. 4 КАС України)

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір ( п.1 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Згідно ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які спори, а на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?є;…&?ю; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?о;…&?е;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач просить визнати протиправною бездіяльність головного лікаря Волинської обласної психіатричної лікарні №1 м. Луцька Юрко Людмили Михайлівни щодо не госпіталізації її співмешканців, зобов`язати госпіталізувати її співмешканців та стягнути моральну шкоду.

Однак, Волинська обласна психіатрична лікарня №1 м. Луцька та її працівники не є суб'єктами владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки не виконують владних управлінських функцій та не належать до органів державної влади або органів місцевого самоврядування, а також не наділені делегованими повноваженнями на виконання владних функцій таких суб'єктів.

Тому, враховуючи приписи КАС України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

При цьому, правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості визначають Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. № 2801-XII (далі -Основи № 2801-XII)

Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції Україниі складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я (ст.1 Основ № 2801-XII).

Відповідно до визначених понять у ст.3 Основ № 2801-XII заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами; медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою.

Статтею 16 Основ № 2801-XII визначено, що мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

Медична допомога надається професійно підготовленими медичними працівниками відповідно до медичних показань у закладах охорони здоров'я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах (ч.1 ст.33 Основ № 2801-XII ).

Згідно ст. 34 Основ № 2801-XII лікуючий лікар - лікар закладу охорони здоров'я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування.

Отже, у правовідносинах, що є предметом оскарження, Волинська обласна психіатрична лікарня №1 м. Луцька є лікувальною установою, яка надає медичну допомогу населенню, а головний лікар є керівником даної установи, відтак не є суб'єктом владних повноважень та не наділені делегованими повноваженнями на виконання владних функцій таких суб'єктів, а виконують лише функції забезпечення медичного обслуговування населення, а тому цей спір не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню судами в порядку адміністративного судочинства

Враховуючи викладене, дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не є публічно-правовими, а у спорі відсутній суб'єкт владних повноважень.

Відтак, розгляд даного спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду- Луцького міськрайонного суду .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 170, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря Волинської обласної психіатричної лікарні №1 м. Луцька Юрко Людмили Михайлівни про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України та з врахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя С.Ф. Костюкевич