ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р. Справа№ 910/17784/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача-1: згідно протоколу судового засідання від відповідача-2: згідно протоколу судового засідання від третьої особи-1: згідно протоколу судового засідання від третьої особи-2: згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції

на рішення

Господарського суду міста Києва

від

13.08.2018

суддя

Літвінова М.Є.

повний текст складено

14.08.2018

за позовом

приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ

до

1) Департаменту патрульної поліції, м. Київ 2) Національної поліції України, м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів

ОСОБА_3, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів

приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", м. Київ

про

стягнення 312 252, 33 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі - відповідач1) та Національної поліції України (надалі - відповідач 2) про солідарне стягнення 312 252 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач, як страховик, виплатив страхове відшкодування своєму страхувальнику у звязку з настанням страхового випадку, а саме дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), винуватцем якої став працівник відповідача-1, а тому до позивача перейшло право вимоги до відповідальної за завдані збитки особи. Такими особами на думку позивача є відповідачі, як особи, що володіли та користувалися транспортним засобом, яким спричинено ДТП, на законних підставах.

Департамент патрульної поліції проти позову заперечува, зазначаючи про те, що станом на дату ДТП водій автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, проходив службу в Управлінні патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, а названий транспортний засіб на підставі договору позички від 02.12.2015 було передано у безоплатне користування Департаменту патрульної поліції строком на 12 місяців.

Окрім того, відповідач 1 наголошував на тому, що станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2, була застрахована публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» відповідно до полісу АІ/7089723, у зв'язку з чим обов'язок щодо відшкодування шкоди у розмірі 50 000 грн. 00 коп. (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну), покладається на саме на вказаного страховика. Натомість позивач не надав доказів, які б підтверджували розмір заявлених до стягнення збитків.

Національна поліція України проти позову заперечувала з підстав, аналогічних тим, які наводилися відповідачем-1, просила суд в позові відмовити, наголошуючи на відсутності підстав для солідарної відповідальності з відшкодування шкоди, завданої власнику транспортному засобу Мерседес державний номер НОМЕР_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/17784/16 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/17784/16 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів було залучено ОСОБА_3 (надалі - третя особа 1) та приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» (надалі - третя особа 2).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 у справі № 910/17784/16 позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" грошові кошти у розмірі 308 639 грн. 88 коп. та судові витрати у розмірі 9 576 грн. 70 коп. В іншій частині позову відмовлено. У позові приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Національної поліції України відмовлено.

Місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст. ст. 9, 16, 20, 25, Закону України "Про страхування", ст. 12, 14-16, 22, 511, 512, 514, 636, 979, 1166, 1172, 1187, 1188, 1190, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, зазначав наступне:

- потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди;

- внаслідок ДТП, яка сталась 05.12.2015 за участю автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, та автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Мерседес, державний номер НОМЕР_1, було завдано збитки у розмірі 308 639 грн. 88 коп.;

- в даному випадку наявні всі елементів, які складають склад цивільного правопорушення;

- станом на дату вчинення ДТП (05.12.2015) транспортний засіб Тойота, державний номер НОМЕР_2, перебував у володінні відповідача-1 на відповідній правовій підставі (договір позички № 10 від 02.12.2015) та винна у ДТП особа - водій автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, проходив службу в Управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що було також вказано відповідачем-1 у поданих під час розгляду судом справи відзивах на позовну заяву, а тому в силу положень ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України, обов'язок з відшкодування шкоди покладається на відповідача 1;

- позивачем не надано жодного доказу, а судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для солідарної відповідальності Національної поліції України щодо відшкодування позивачу шкоди, завданої власнику автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 05.12.2015.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 у справі № 910/17784/16, Департамент патрульної поліції (надалі - скаржник) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 у справі № 910/17784/16 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо розміру завданих збитків та особи, яка має їх відшкодовувати, а також не застосовано норми спеціального законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, а саме Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На думку скаржника, розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування не відповідає розміру дійсних збитків, завданих страхувальнику позивача у зв'язку з ДТП, що мала місце 05.12.2015.

Також скаржник вважає, що поза увагою суду залишилося те, що обов'язок по відшкодуванню шкоди у сумі 50 000 грн. покладається на страховика відповідача-1 - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 у справі № 910/17784/16 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 у справі № 910/17784/16 залишено без руху.

30.10.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Департаменту патрульної поліції надійшла заява б/н від 26.10.2018 про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 у справі № 910/17784/16 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 у справі № 910/17784/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2018.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників відповідача 2 та третіх осіб, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 розгляд справи було відкладено на 26.12.2018.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 у справі № 910/17784/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні адвокат позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач 2 та треті особи 1, 2 не з'явилися, про поважність причини нез'явлення суд не повідомили.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду відповідачем 2 та третіми особами 1, 2 до суду апеляційної не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представників відповідача 2 та третіх осіб 1, 2 за наявними у справі матеріалами.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника скаржника та адвоката позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 08.05.2015 між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (надалі-страховик) та ОСОБА_4 (надалі - страхувальник, вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 833001/4600/0000129 (надалі - договір добровільного страхування), за умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Мерседес, державний номер НОМЕР_1.

Строк дії названого договору встановлено з 12.05.2015 по 11.05.2016 (п. 1.2.7 договору).

05.12.2015 відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля марки Тойота, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля марки Мерседес, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 82140085, виданої 10 ротою 2 батальйону УПС МВС у м. Києві.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 04.04.2016 у справі № 761/7749/16-п (провадження № 3/761/2013/2016), яка набрала законної сили 14.04.2016, водій ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом, порушив п. 3.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Мерседес, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів. При цьому провадження відносно притягнення до адміністративної відповідальності водія автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, було закрито у зв'язку з відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення.

Згідно з рахунками-фактурами № КА-1501899 від 11.12.2015 та № СЧ-1600273 від 13.01.2016, витсавлених публічним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація», вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, становить 257 752 грн. 38 коп. та 57 504 грн. 95 коп.

Відповідно до складеного представниками замовника та виконавця робіт актом виконаних робіт № ЗА-1600563 від 29.01.2016, фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, становить 312 522 грн. 26 коп.

Суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Кулишем О.В. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16665/14 від 08.07.2014) було складено звіт про оцінку КТЗ № 02-22/12 від 11.02.2016, згідно з яким вартість завданого збитку власнику автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1 (вартість відновлювального ремонту), становить 315 724 грн. 19 коп.

Позивачем було визнано ДТП, яке відбулося 05.12.2015, страховим випадком, а також складено страховий акт № 00182234 від 24.12.2015, в якому визначено розмір страхового відшкодування за договором добровільного страхування у сумі 254 747 грн. 38 коп. та страховий акт № 00182234 (доплата) від 27.01.2016, згідно з яким розмір страхового відшкодування становить 57 504 грн. 95 коп.

Позивачем виплачено страхове відшкодування за договором добровільного страхування у загальному розмірі 312 252 грн. 33 коп. відповідно до платіжного доручення № 044664 від 25.12.2015 на суму 254 747 грн. 38 коп. та платіжного доручення № 002855 від 28.01.2016 на суму 57 504 грн. 95 коп.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що у зв'язку з виплатою страхового відшкодування він набув право вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування та просив суд стягнути солідарно з відповідачів розмір завданих внаслідок ДТП збитків у сумі 312 252 грн. 33 грн.

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, визнавши обґрунтованими та доведеними вимоги позивача лише в частині стягнення з відповідача-1 грошових коштів у сумі 308 639 грн. 88 коп. В іншій частині позову відмовлено. У позові до відповідача-2 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 5 названого Закону страхування може бути добровільним або обов'язковим.

В ст. 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видом добровільного страхування, зокрема, може бути страхування наземного транспорту.

Відповідно до визначення, наведеного у ст. 16 вищезгаданого Закону, договором страхування є письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні положення містить ст. 979 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно зі ст.ст. 20, 25 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів суми виплаченого позивачем, як страховиком, страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку - ДТП.

Нормами ст.ст. 512, 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ст. 1191 ЦК України).

Отже, по суті предметом розгляду у даній справі є вимоги про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП.

Згідно з нормами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

Статті 1187, 1188 ЦК України визначають, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З наведеного випливає, що факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Як в запереченнях на позов, так і в апеляційній скарзі зазначено про те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» відповідно до полісу АІ/7089723, яким встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим госопдасрьким судом в тому, що завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик. Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Положеннями ст. 511 ЦК України визначено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Водночас ст. 636 ЦК України визначає, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Наведене дає можливість дійти висновку про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1192 ЦК України підстав. При цьому потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-954цс16 від 26.10.2016).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП власнику транспортного засобу Мерседес, державний номер НОМЕР_1, саме з особи, яка завдала шкоду, та право вимоги щодо яких набув позивач, як страховик, виплативши потерпілій особі страхове відшкодування за договором добровільного страхування.

Згідно зі ст.ст. 1166, 1187, 1192 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідач-1 в апеляційній скарзі наголошував на тому, що судом було невірно визначено розмір завданих в ДТП збитків.

Однак, як було з'ясовано в процесі судового розгляду, з метою визначення розміру збитків, завданих власнику автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, місцевий господарський суд ухвалою від 14.11.2016 призначив у справі № 910/17784/16 судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про те, який матеріальний збиток, з урахуванням фізичного зносу, якщо такий підлягає застосуванню, завдано власникові автомобіля "Мерседес", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 05.12.2015 року, з урахуванням обставин ДТП, документів, що свідчать про пригоду, в тому числі схеми ДТП, фотографій з місця ДТП, характеру пошкоджень.

Згідно з наданим висновком експертів за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи № 9125/17-54 від 28.08.2017 вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу Ез = 0,4) автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, становить 178 268 грн. 88 коп.; без врахування коефіцієнта фізичного зносу - 279 680 грн. 16 коп.

За клопотанням позивача місцевим госопдарським судом було призначено у справі № 910/17784/16 додаткову судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про те, яка вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, яка сталась 05.12.2015, з урахуванням ПДВ.

У Висновку експертів за результатами проведення додаткової комісійної судової автотоварознавчої експертизи № 32/18-54 від 20.03.2018 визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, яка сталась 05.12.2015, з урахуванням ПДВ, становить 308 639 грн. 88 коп.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували надані експертні висновки, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом в тому, що Висновок експертів за результатами проведення додаткової комісійної судової автотоварознавчої експертизи № 32/18-54 від 20.03.2018 є належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1 у розумінні ст. 73 ГПК України.

Таким чином, вищенаведені обставини в їх сукупності свідчать про те, що внаслідок ДТП, яка мала місце 05.12.2015 за участю автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, та автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Мерседес, державний номер НОМЕР_1, було завдано збитки у розмірі 308 639 грн. 88 коп.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань (ст. 623 ЦК України).

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий госопдасрький суд, в даному випадку наявні всі елементів, які складають склад цивільного правопорушення, а саме: збитки у розмірі 308 639 грн. 88 коп. - відповідно до Висновку експертів за результатами проведення додаткової комісійної судової автотоварознавчої експертизи № 32/18-54 від 20.03.2018; протиправна поведінка та вина водія автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, у скоєнні 05.12.2015 ДТП - відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 04.04.2016 у справі № 761/7749/16-п (провадження № 3/761/2013/2016), яка набрала законної сили 14.04.2016; причинний зв'язок між протиправною поведінкою водія автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, та збитками), а також обставини переходу до позивача прав вимоги (регресу) щодо відшкодування шкоди до винної в ДТП особи в межах виплаченого позивачем страхового відшкодування (своєму страхувальнику за договором добровільного страхування (потерпілій особі).

Як було встановлено судом, станом на дату ДТП водій автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, проходив службу в Управлінні патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, а транспортний засіб Тойота, державний номер НОМЕР_2, перебував у власності Департаменту патрульної служби МВС України. Окрім того, на підставі Договору позички від 02.12.2015 автомобіль Тойота, державний номер НОМЕР_2, було передано у безоплатне користування Департаменту патрульної поліції строком на 12 місяців.

З наявної у матеріалах справи довідки Департаменту патрульної поліції вих. № 872 від 19.10.2012 вбачається, що станом на 05.12.2015 (станом на дату ДТП) ОСОБА_3 (водій автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2) проходив службу в Управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.

У постанові Шевченківського районного суду міста Києва від 04.04.2016 у справі № 761/7749/16-п (провадження № 3/761/2013/2016) встановлено, що винна в ДТП особа - водій транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 під час ДТП виконував невідкладене службове завдання.

Згідно з положеннями ст. ст. 1172, 1198 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Суду було надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2, згідно з яким власником вказаного автомобіля є Департамент патрульної служби МВС України.

Окрім того, 02.12.2015 між Департаментом патрульної служби МВС, як позичкодавцем, та Департаментом патрульної поліції, як користувачем, було укладено договір позички № 10, за умовами якого позичкодавець передає, а користувач приймає в безоплатне користування строком на 12 місяців 282 транспортні засоби з метою забезпечення виконання заходів з охорони громадського порядку в умовах реального несення служби, серед яких автомобіль Тойота, державний номер НОМЕР_2.

Таким чином, надані суду докази та пояснення учасників провадження у даній справі свідчать про те, що на дату вчинення ДТП (05.12.2015) транспортний засіб Тойота, державний номер НОМЕР_2, перебував у володінні відповідача 1 на відповідній правовій підставі (договір позички № 10 від 02.12.2015), а винна у ДТП особа - водій автомобіля Тойота, державний номер НОМЕР_2, проходив службу в Управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.

За наведених обставин, висновок місцевого господасрького суду про те, що в силу положень ст.ст. 1172, 1187 ЦК України обов'язок з відшкодування шкоди покладається на відповідача 1 (Департамент патрульної поліції) є правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 збитків у сумі 312 252 грн. 33 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 308 639 грн. 33 коп.

Судом апеляційної інстанції враховано посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, але при цьому судом також прийнято до уваги правові позиції Верховного Суду України, які існували на час звернення позивача з позовом до місцевого господарського суду (вересень 2016), а також на зміни у законодавстві, яким врегульовані правовідносини у сфері страхування та, зокрема, щодо регресних (деліктних) правовідносин і суброгації, що були внесені у періоді з часу, коли сталося ДТП (грудень 2015 року), та до моменту ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі (серпень 2018 року), оскільки це безпосередньо стосується можливості позивача ралізувати своє право на судовий захист.

Щодо вимог позивача до відповідача 2 (Національної поліції України), то вони не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надано суду доказів, які б свідчили про наявність підстав для солідарної відповідальності Національної поліції України щодо відшкодування позивачу шкоди, завданої власнику автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 05.12.2015, зокрема відповідно до ст. 1190 ЦК України (особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим).

При цьому судом враховано, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-649гс15).

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними лише в частині стягнення з відповідача 1 грошових коштів у розмірі 308 639 грн. 88 коп. В решті вимоги позивача до відповідачів не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 у справі № 910/17784/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/17784/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 28.12.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Ю.Б.Михальська

І.М. Скрипка