П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 800/201/17 (П/9901/275/18)

Провадження № 11-957заі18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гімарі Н. В.,

позивачки - ОСОБА_3,

представника Верховної Ради України - Кот О. В.,

третіх осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Білоус О. В., судді: Бевзенко В. М., Шарапа В. М., Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л.) від 17 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 до Верховної Ради України, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Голова Комітету Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції Соболєв Єгор Вікторович, Голова Верховної Ради України Парубій Андрій Володимирович, Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 звернулися до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просили:

- визнати протиправною та такою, що порушила вимоги ч. 3 ст. 234 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» бездіяльність Верховної Ради України (далі - ВРУ, Рада), яка виразилася у неприйнятті рішення про тему, день та час проведення у 2017 році парламентських слухань з питань ситуації щодо корупції, не пізніше як за 30 днів до їх проведення та неповідомленні заздалегідь широкої громадськості та громадян про місце, дату та час проведення слухань, що призвело до порушення прав позивачів на таку інформацію, як осіб, що бажали та мали право на участь у слуханнях, згідно п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про запобігання корупції»;

- визнати незаконною, складеною з порушенням вимог п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про запобігання корупції», Постанову ВРУ від 16 травня 2017 року «Про проведення 24 травня 2017 року парламентських слухань на тему: «Стан реалізації засад антикорупційної політики в Україні» у частині визначення запрошених на слухання осіб, а саме: незапрошення до участі у слуханнях громадських організацій, їх членів або уповноважених представників та громадян, що порушило права позивачів на участь та виступ у слуханнях;

- визнати протиправною та такою, що порушила вимоги ч. 1 ст. 235 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», бездіяльність ВРУ, яка виразилася у незапрошенні позивачів до участі у зазначених слуханнях, незважаючи на подані ними заяви про таку участь, а також неповідомленні про тему, день і час парламентських слухань та про наявність чи відсутність права виступу;

- визнати протиправною та такою, що порушила вимоги п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про запобігання корупції», бездіяльність ВРУ, яка виразилася у невключенні до списку виступаючих, тобто, ненаданні права виступу позивачам та окремим громадянам, бажаючим та маючим право на такий виступ, у вказаних парламентських слуханнях.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 червня 2017 року відкрив провадження у цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ураховуючи наведене вище, позовну заяву ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, у якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги.

ВРУ у відзиві на апеляційну скаргу просить у її задоволені відмовити, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

06 та 11 квітня 2017 року на ім'я Голови ВРУ Парубія А. В. , Голови Комітету ВРУ з питань запобігання і протидії корупції Соболєва Є .В., Першого заступника Керівника Апарату ВРУ - керуючого справами Боднара П. О. надійшли заяви ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 з проханням включити їх до списку осіб на участь у парламентських слуханнях у 2017 році з питань стану реалізації засад антикорупційної політики в Україні з правом виступу.

Листами від 13 квітня 2017 року № 04-19/12-1149(1-3),№ 04-19/12-873(3-4) Комітет з питань запобігання і протидії корупції повідомив позивачів, що на той час окремий нормативно-правовий акт про день та час проведення зазначених парламентських слухань ще не приймався. У разі прийняття ВРУ постанови про проведення парламентських слухань відповідна інформація буде оприлюднена на офіційному веб-сайті Ради та Комітету. При підготовці до слухань будуть враховані побажання щодо присутності зацікавлених осіб та висвітлення цієї події в засобах масової інформації.

23 лютого 2017 року Комітетом з питань запобігання і протидії корупції на розгляд Ради внесено проект Постанови ВРУ «Про проведення 24 травня 2017 року парламентських слухань на тему: «Стан реалізації антикорупційної політики в Україні» від 23 лютого 2017 року № 6126.

16 травня 2017 року вказаний проект розглянуто на пленарному засіданні Ради і прийнято Постанову ВРУ «Про проведення 24 травня 2017 року парламентських слухань на тему: «Стан реалізації антикорупційної політики в Україні»

№ 2030-VIII (далі - Постанова ВРУ № 2030-VIII).

Цього ж дня на офіційному веб-сайті ВРУ було оприлюднено інформацію з приводу зазначених парламентських слухань, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року таку інформацію опубліковано в газеті «Голос України» № НОМЕР_2

Крім того, Постановою ВРУ № 2030-VIII доручено профільному комітету внести пропозиції щодо рекомендацій парламентських слухань, здійснити необхідні заходи з організації та методичного забезпечення слухань. Доручено Національній телекомпанії України та Національній радіокомпанії України за участю Апарата ВРУ забезпечити в установленому порядку пряму трансляцію парламентських слухань на Першому загальнонаціональному каналі Національної телекомпанії України та Першому загальнонаціональному каналі Національної радіокомпанії України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року на офіційній веб-сторінці Комітету з питань запобігання і протидії корупції було розміщено повідомлення про зміст та строки подачі заявок для участі в парламентських слуханнях, а саме: заявки необхідно подавати до Комітету до 22 травня 2017 року в електронному варіанті на вказану електронну адресу. Також зазначено про можливість отримання інформації щодо участі в слуханнях за вказаними у повідомленні телефонами.

22 травня 2017 року Радою сформовано загальний список осіб, які братимуть участь 24 травня 2017 року в парламентських слуханнях на тему: «Стан реалізації засад антикорупційної політики в Україні», до якого включено позивачів - ОСОБА_17, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 При цьому, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 надано право на виступ.

24 травня 2017 року відбулися парламентські слухання на тему: «Стан реалізації засад антикорупційної політики в Україні».

Проте, ВРУ не забезпечила можливості доступу до приміщення, де проводилися парламентські слухання, ОСОБА_3 та не надала можливості виступу ОСОБА_8, а ОСОБА_9 до міста Києва у день та час проведення парламентських слухань не прибула.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність під час організації проведення зазначених парламентських слухань, позивачі звернулись з цим позовом до суду за захистом порушених, на їх думку, прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи скаржників та надані на противагу їм аргументи ВРУ, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивачі стверджують про недотримання ВРУ строку прийняття рішення з приводу визначення теми, дня та часу проведення парламентських слухань, а також порушення порядку формування списку запрошених осіб на такі слухання.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Порядок проведення у ВРУ парламентських слухань врегульовано Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Регламент), зокрема, ст. 233 Регламенту визначено, що парламентські слухання у Верховній Раді проводяться з метою вивчення питань, що становлять суспільний інтерес та потребують законодавчого врегулювання. Парламентські слухання проводяться в сесійний період, як правило, не більше одного разу на місяць у дні тижня, що відводиться для роботи в комітетах, депутатських фракціях (депутатських групах).

За ч. 1-4 ст. 234 цього Регламенту передбачено, що пропозиція щодо проведення парламентських слухань може бути внесена на основі рішення, прийнятого комітетом з відповідного питання, у вигляді проекту постанови Верховної Ради, в якому має визначатися тема парламентських слухань та дата їх проведення. Для обговорення на парламентських слуханнях може бути запропоновано лише одне тематичне питання. Питання про проведення парламентських слухань включається до порядку денного сесії Верховної Ради без голосування. Рішення про тему, день та час проведення парламентських слухань приймається Верховною Радою не пізніш як за 30 днів до їх проведення. У постанові Верховної Ради України про проведення парламентських слухань також зазначається комітет чи комітети, які здійснюють підготовку до проведення парламентських слухань, органи державної влади, які мають подати до Верховної Ради необхідні інформаційно-аналітичні матеріали та підготувати доповідь з питання, що розглядається на парламентських слуханнях, порядок їх висвітлення у засобах масової інформації. Рішення Верховної Ради про проведення парламентських слухань публікується в газеті «Голос України» у

10-денний строк після дня його прийняття.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України від 04 квітня 1995 року № 116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України» (далі - Закон № 116/95-ВР) на виконання постанови ВРУ про проведення парламентських слухань комітети, відповідальні за їх проведення, готують пропозиції щодо списку запрошених осіб, регламенту та черговості виступів учасників парламентських слухань і вносять їх для погодження з Головою ВРУ не пізніше ніж за три дні до проведення парламентських слухань.

Як убачається з матеріалів справи, постанову ВРУ № 2030-VIII «Про проведення 24 травня 2017 року парламентських слухань на тему: «Стан реалізації антикорупційної політики в Україні» прийнято 16 травня 2017 року, тобто пізніше ніж за 30 днів до їх проведення, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 234 Регламенту. Крім того, загальний список осіб, які братимуть участь в парламентських слуханнях, сформовано за два дні до проведення парламентських слухань (22 травня 2017 року) замість необхідних три дні.

Положення Регламенту, який закріплений на законодавчому рівні, чітко визначає порядок та процедуру проведення парламентських слухань і є обов'язковим до виконання Радою, зокрема й у частині застосування строків.

ВеликаПалата Верховного Суду наголошує й на тому, що ВРУ, як єдиний законодавчий орган України, повинна бути взірцем дотримання загальнообов'язкових приписів Конституції та законів України.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що недотримання ВРУ вимог вказаних нормативно-правових актів призвели до скорочення строків підготовки та проведення парламентських слухань 24 травня 2017 року, що, у свою чергу, могло вплинути на якість організації та проведення таких слухань, а також створити певні перешкоди для осіб, які мали намір взяти участь у них (вчасно подати заяви про участь, підготувати доповіді та надати пропозиції).

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що доводи скаржників про протиправність дій ВРУ, які виразилися у порушенні строку прийняття постанови Верховної Ради України від 16 травня 2017 року «Про проведення 24 травня 2017 року парламентських слухань на тему «Стан реалізації антикорупційної політики в Україні» № 2030-VIII є обґрунтованими, оскільки такі дії Ради зачіпають права та інтереси позивачів, а тому висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у цій частині є помилковими.

Що стосується доводів скаржників про протиправність бездіяльності ВРУ, яка полягала у неповідомленні широкої громадськості та громадян про місце, дату та час проведення слухань, Велика Палата Верховного Суду вважає ці аргументи безпідставними з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 9 Закону № 116/95-ВР комітети інформують громадськість про свою діяльність, зокрема, шляхом оприлюднення плану роботи, розкладу засідань комітетів, прийнятих комітетами актів, протоколів та стенограм засідань комітетів та слухань у комітетах. Засідання та інші заходи комітетів, які проводяться відкрито, мають право відвідувати журналісти, працівники засобів масової інформації, представники громадських організацій. Для журналістів, працівників засобів масової інформації, акредитованих при ВРУ, додаткова акредитація для відвідування засідань комітетів не проводиться.

Інформація про поточну діяльність комітетів та прийняті ними рішення розміщуються на офіційному веб-сайті ВРУ в глобальній інформаційній мережі Інтернет, у газеті «Голос України», інших засобах масової інформації.

Комітети мають право поширювати у встановленому порядку інформацію про свою діяльність через свої веб-сторінки на офіційному веб-сайті ВРУ у глобальній інформаційній мережі Інтернет, парламентський телеканал «Рада» та через інші засоби масової інформації.

Як убачається з матеріалів справи, інформація з приводу парламентських слухань оприлюднена на офіційному веб-сайті ВРУ 16 травня 2017 року, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року опублікована в газеті «Голос України» НОМЕР_1 Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 року на офіційній веб-сторінці Комітету з питань запобігання і протидії корупції було розміщено повідомлення про зміст та строки подачі заявок для участі в парламентських слуханнях, а саме: заявки необхідно подавати до Комітету в електронному варіанті на вказану електронну адресу до 22 травня 2017 року. Також зазначено про можливість отримання інформації щодо участі в слуханнях за вказаними у повідомленні телефонами. При цьому, такі оголошення відповідають вимогам, встановленим Регламентом та Законом № 116/95-ВР.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем було вчинено всі необхідні дії, передбачені Регламентом та Законом № 116/95-ВР, щодо повідомлення про тему, день та час проведення парламентських слухань, призначених на 24 травня 2017 року, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Також Велика Палата Верховного Суду погоджується й з висновками суду першої інстанції, що доводи позивачів стосовно неповідомлення та незапрошення на слухання широкої громадськості є необґрунтованими, оскільки з аналізу положень ст. 235 Регламенту та ст. 21 Закону № 116/95-ВР убачається, що необхідною умовою для участі у парламентських слуханнях є наявність відповідної заяви, поданої до комітету суб'єктами, переліченими у ст. 235 Регламенту, і обов'язок відповідача щодо залучення таких суб'єктів виникає лише після отримання такої заяви.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Верховної Ради України щодо незабезпечення можливості ОСОБА_3 бути присутньою на парламентських слуханнях на тему «Стан реалізації антикорупційної політики в Україні», призначених на 24 травня 2017 року, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 просять захистити їх права шляхом визнання протиправною бездіяльність ВРУ під час організації та проведення парламентських слухань (24 травня 2017 року), яка виразилася у не запрошенні позивачів до участі у зазначених слуханнях (ОСОБА_3 взагалі не допущено до приміщення), незважаючи на подані ними заяви про таку участь, а також ненаданні права виступу позивачам (ОСОБА_8.) у цих слуханнях.

При цьому судом установлено, що ВРУ, враховуючи звернення позивачів та з метою дотримання їх законного права на участь у парламентських слуханнях, включила їх до загального списку учасників, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було надано право на виступ. Однак, ВРУ не надала ОСОБА_3 можливості реалізувати надане їй право, оскільки не забезпечила їй доступ до приміщення, що в свою чергу є порушенням прав та законних інтересів позивачки з боку суб'єкта владних повноважень (ВРУ).

Дані обставини визнано й представником ВРУ у судовому засіданні.

За змістом ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Основного Закону України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п. 4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, яка передбачає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення (…) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Верховної Ради України щодо незабезпечення можливості ОСОБА_3 бути присутньою на парламентських слуханнях на тему «Стан реалізації антикорупційної політики в Україні», призначених на 24 травня 2017 року, підлягають задоволенню, а тому рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 липня 2018 року в цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання бездіяльності ВРУ протиправною в частині не забезпечення ОСОБА_8 виступити на парламентських слуханнях, призначених на 24 травня 2017 року, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні, оскільки відповідно до Регламенту парламентських слухань на тему «Стан реалізації засад антикорупційної політики в Україні» від 24 травня 2017 року на загальне обговорення цієї теми було відведено 2 години (на кожен виступ по 3 хвилини) особам за загальним списком від 24 травня 2017 року (всього: 138 осіб), а тому надати слово усім бажаючим виступити, у тому числі і ОСОБА_8 не було об'єктивної можливості. При цьому, відповідно до Регламенту будь-якої послідовності виступів осіб, яким надано таке право, не передбачено.

Стосовно вимог позивачів про визнання протиправною бездіяльності Ради, яка виразилась у не наданні права виступу іншим громадянам, бажаючим та маючим право на такий виступ (ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_12.), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки ці особи залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а тому суд не має повноважень вирішувати питання щодо встановлення порушення та захисту їх прав.

Ураховуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду приходить до висновку, що наявні підстави для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 липня 2018 року у частині відмови у визнанні протиправними дій Верховної Ради України, які виразилися у порушенні строку прийняття постанови Верховною Радою України від 16 травня 2017 року «Про проведення 24 травня 2017 року парламентських слухань на тему «Стан реалізації антикорупційної політики в Україні» № 2030-VIII, та відмови у визнанні протиправною бездіяльності Верховної Ради України щодо незабезпечення можливості ОСОБА_3 бути присутньою на парламентських слуханнях на тему «Стан реалізації антикорупційної політики в Україні», призначених на 24 травня 2017 року, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення зазначених позовних вимог. В іншій частині резолютивну частину рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року необхідно залишити без змін, а його мотивувальну частину змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. 242, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року задовольнити частково.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року скасувати в частині відмови у визнанні протиправними дій Верховної Ради України, які виразилися у порушенні строку прийняття постанови Верховною Радою України від 16 травня 2017 року «Про проведення 24 травня 2017 року парламентських слухань на тему «Стан реалізації антикорупційної політики в Україні» № 2030-VIII, та відмови у визнанні протиправною бездіяльності Верховної Ради України щодо незабезпечення можливості ОСОБА_3 бути присутньою на парламентських слуханнях на тему «Стан реалізації антикорупційної політики в Україні», призначених на 24 травня 2017 року.

У цій частині постановити нове рішення:

Визнати протиправними дії Верховної Ради України, які виразилися у порушенні строку прийняття постанови Верховної Ради України від 16 травня 2017 року «Про проведення 24 травня 2017 року парламентських слухань на тему «Стан реалізації антикорупційної політики в Україні» № 2030-VIII.

Визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо незабезпечення можливості ОСОБА_3 бути присутньою на парламентських слуханнях на тему «Стан реалізації антикорупційної політики в Україні», призначених на 24 травня 2017 року.

В іншій частині резолютивну частину рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року залишити без змін, а мотивувальну частину рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська