336/4673/17

2/336/927/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,з участю секретаря судового засідання Брагіної І.В.,розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1,яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2,до ОСОБА_3,ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу,витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1звернулася до суду з позовом,в якому заявила вимоги про встановлення факту проживання однією сім*єю з ОСОБА_2 з 01.02.2009 р.по день укладення шлюбу 08.07.2011 р.та витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3на її користь 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3на користь її малолітнього сина ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,1/5 частини квартири АДРЕСА_1.

В позові зазначає,що в 2004 р.вона познайомилась з ОСОБА_2,з яким її пов*язували ділові відносини,а з травня 2006 р.вони почали зустрічатися ,згодом стали разом жити та вести спільне господарство у найманому житлі,у батьків ОСОБА_2,з лютого по грудень 2009 р.у орендованій квартирі за адресою АДРЕСА_2,а 22.12.2009 р.переїхали у квартиру АДРЕСА_1.

07.05.2010 р.приватним нотраріусом ОСОБА_5був посвідчений договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_2,за умовами якого ОСОБА_6продав за 360 000 гр.,а ОСОБА_2купив зазначене майно,кошти продавцеь одержав від покупця готівкою до підписання договору.

Грошові кошти за зазначену вище квартиру були сплачені продавцю ОСОБА_6раніше,половину суми на її придбання передала ОСОБА_1половину-Ціпло В.В.,про що від ОСОБА_6отримали розписку.

Оскільки квартира за адресою АДРЕСА_2 була придбана хоча і до офіційного оформлення шлюбу,але під час спільного проживання ОСОБА_1Ю.з ОСОБА_2однією сім*єю та за спільні кошти,позивач вважає її спільною сумісною власністю.

08.07.2011 р.позивач та ОСОБА_2уклали шлюб,11.09.2013 р.у них народився син ОСОБА_2

10.09.2016 р.ОСОБА_2помер,під час оформлення спадщини позивач з*ясувала,що квартира за адресою АДРЕСА_3 була подарована її чоловіком матері ОСОБА_4без відома та згоди позивача,а ОСОБА_4продала спірну квартиру ОСОБА_3

Посилаючись на те,що спірна квартира була придбана нею та ОСОБА_2під час спільного проживання без шлюбу за спільні кошти,позивач має право на ? частину цієї квартири як спільної сумісної власності,яка вибула з її володіння поза волею позивача,внаслідок протиправного відчуження цієї квартири син померлого не отримав у спадщину після смерті батька 1/5 частину цієї квартири,позивач з підстав,передбачених ст.74 СК України,358,386,388 ЦК України просить суд встановити факт проживання однією сім*єю з ОСОБА_2В.з 01.02.2009 р.по день укладення шлюбу 08.07.2011 р., витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3на її користь 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3на користь її малолітнього сина ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,1/5 частини квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 20.03.2018 р.відкрито загальне позовне провадження у справі.

03.04.2018 р.відповідачем ОСОБА_3поданий відзив на позов,в якому відповідач просить суд відмовити у позові у повному обсязі з тих підстав,що ОСОБА_1на час придбання ОСОБА_2спірної квартири перебувала з ним у відносинах,що мали несистемний характер,без ознак сім*ї,при підписанні договору купівлі-продажу спірної квартири покупець ОСОБА_2засвідчив,що на день укладання договору він не перебуває у будь-яких шлюбних відносинах,а продавець ОСОБА_6засвідчив,що отримав грошові кошти від ОСОБА_2В.у повному обсязі.При укладанні договору дарування спірної квартири 06.07.2016 р.ОСОБА_2засвідчив,що квартира набута ним особисто,без знаходження у шлюбі,є його особистою власністю,тобто ОСОБА_2не визнавав знаходження у шлюбних відносинах з будь-ким на час купівлі квартири,а позивачем не заявлено вимог про визнання договору дарування недійсним.Відчуження спірної квартири ОСОБА_3за відплатним договором відбулося без порушення вимог закону та прав позивача,про що свідчить зміст нотаріально посвідчених договорів,що виключає можливість витребування цієї квартири у добросовісного набувача ОСОБА_3

03.04.2018 р.відповідач ОСОБА_4подала відзив на позов,в якому заперечує проти заявлених вимог у повному обсязі з тих підстав,що позивачка у вказаний у позові період часу до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2не вела з ним спільного господарства та не мала спільного бюджету,не довела наявності у неї коштів 180 000 гр.,які, за змістом позову ,вона нібито передала ОСОБА_6за спірну квартиру,тоді як ОСОБА_2офіційно здійснював підприємницьку діяльність та мав власні кошти для придбання квартири ,тому зазначене майно не було придбано внаслідок спільної праці у період проживання однією сім*єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,не є спільною сумісною власністю ОСОБА_1та померлого ОСОБА_2та не підлягає витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач у вступному слові заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача адвокат ОСОБА_7просив суд задовольнити вимоги його довірителя з тих підстав,що факт спільного проживання позивача та ОСОБА_2без реєстрації шлюбу підтвердили свідки,спірна квартира була придбана у цей період за їх спільні кошти та є сумісною власністю,якою за життя незаконно розпорядився ОСОБА_2,внаслідок чого порушені майнові права позивача та сина померлого.

Представник відповідача ОСОБА_4адвокат ОСОБА_8О.в судовому засіданні проти позову заперечував з тих підстав,що позивачем не доведено факту спільного проживання,ведення господарства,наявності сумісного бюджету з ОСОБА_2В.у зазначений нею в позові період до реєстрації шлюбу,тому їх відносини на час придбання ОСОБА_2спірної квартири не мали ознак сім*ї,позивач безпідставно заявляє права на майно,яке було придбано ОСОБА_2за кошти від здійснення підприємницької діяльності.

Відповідач ОСОБА_3Б.в судовому засіданні пояснив,що 02.12.2016 р.на законних підставах купив спірну квартиру у ОСОБА_4,якій вона раніше була подарована, він є добросовісним набувачем,нотаріус при перевірці документів перешкод для посвідчення договору не встановив.

Представник відповідача ОСОБА_3адвокат ОСОБА_9просив суд у позові відмовити як в заявленому безпідставно та не доведеному доказами,зазначені позивачем елементи взаємин з ОСОБА_2на час придбання ним спірної квартири не вказують про наявність ознак сім*ї,позивач не довела доказами наявності у неї коштів у розмірі 180 000 гр.для купівлі квартири та джерела їх походження,а дарування в подальшому спірної квартири ОСОБА_2без її згоди,навіть за умови доведення, що це спільна сумісна власність,є лише підставою для компенсації її частки у цьому майні,а не витребування майна з чужого незаконного володіння.

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши учасників справи та їх представників,допитавши свідків,дослідивши надані письмові докази у сукупності,суд дійшов висновку,що позов не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено та перевірено доказами,що 08.07.2011 р.ОСОБА_1та ОСОБА_2уклали шлюб,про що був зроблений актовий запис № 450 Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції(а.с.58 т.1)

11.09.2013 р.народився ОСОБА_2,батьками якого є ОСОБА_1та ОСОБА_2В.(а.с.59 т.1)

До реєстрації шлюбу між позивачем та ОСОБА_2,07.05.2010 р.між ОСОБА_6та ОСОБА_2був укладений договір,посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10,за умовами якого ОСОБА_6продав,а ОСОБА_2купив за 360 000 гр.квартиру АДРЕСА_1(а.с.62 т.1)

Згідно п.2.1 договору,продавець одержав від покупця зазначену суму готівкою повністю до підписання цього договору та будь-яких претензій,які б стосувалися розрахунків за продану квартиру,до покупця не має.

06.07.2016 р.ОСОБА_2на підставі договору дарування,посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_11,подарував квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4М.(а.с.215-216 т.1)

10.09.2016 р.ОСОБА_2помер(а.с.60 т.1),відкрилася спадщина за законом.

З матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 В.В.№ 3/2017,заведеної приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_12встановлено,що після смерті ОСОБА_2спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_2та ОСОБА_4відмовились від спадщини на користь спадкоємиці другої черги ОСОБА_13,якій 14.03.2017 р.було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2,спадщина складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_4(а.с.143 т.1)

Позивач ОСОБА_1відмовилась від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2на користь сина ОСОБА_2В.(а.с.133 т.1)

Також право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2має його донька від першого шлюбу ОСОБА_14,ІНФОРМАЦІЯ_2,про що нотаріусом направлено відповідне повідомлення(а.с.148 т.1)

02.12.2016 р.на підставі нотаріально посвідченого договору ОСОБА_4продала,а ОСОБА_3купив за 307 700 гр.квартиру АДРЕСА_1(а.с.156 т.1)

За змістом ст.3 СК України,сім*я визначається як первинна та основна складова суспільства,ознаками якої є сумісне проживання осіб,пов*язаних спільним побутом,що мають взаємні права та обов*язки.

Сім*ї притаманні біологічна,господарська та ідеологічна функції,які спрямовані на народження дітей,спільне споживання доходів ,ведення сумісного домашнього господарства,бізнесу,утримання та виховання дітей в любові,взаємній повазі,довірі.

Згідно ст.7 СК України,чоловік та жінка мають рівні права та обов*язки у сімейних відносинах.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3.06.99 № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім’ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв’язках. Обов’язковою умовою для визнання їх членами сім’ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із ч.1, 2 ст.21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов’язків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.36 цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини,які мають знчення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,передбачених законом.

Згідно з вимогами ст.ст.76-78 ЦПК України ,засобами доказування в цивільній справі є показання свідків,висновки експертів,письмові докази, речові та електронні докази.

Суд бере до розгляду лише ті докази, які стосуються предмету доказування.

Обставини, які, за законом, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Заявлені вимоги позову ОСОБА_1обгрунтувала з посиланням на те,що в період з 01.02.2009 р.по 08.07.2011 р.вона та ОСОБА_2В.в інших шлюбах та у зареєстрованому шлюбі між собою не перебували ,та вважає, що спірна квартира є їх спільною сумісною власністю, оскільки вони разом проживали,вели спільне господарство,їх взаємини мали ознаки сім’ї.

На підтвердження цих обставин позивач посилається на показання свідків ОСОБА_6,ОСОБА_15,ОСОБА_16,які були досліджені у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_6показав,що з дитинства товарищував з ОСОБА_2,вони вели спільний бізнес,а приблизно у 2005 р.вони познайомилися з ОСОБА_1,з якою у ОСОБА_2виникли близькі ОСОБА_1та ОСОБА_17жили як чоловік та дружина,весь час були разом,займали у ОСОБА_6гроші на лікування задля народження дитини.У 2009 р.ОСОБА_6здав у найм позивачу та ОСОБА_2власну квартиру за адресою м.Запоріжжя,вул.Чарівна 107-74, наприкінці 2009 р.року вони домовились про її продаж за 360 000 гр.В офісному приміщенні по вул.8 березня 32 ОСОБА_2та ОСОБА_1 І.Ю.29.04.2010 р.передали ОСОБА_6по 180 000 гр.кожен як оплата за вказану вище квартиру,про що він написав їм ОСОБА_1гроші на квартиру дав її батько,а ОСОБА_2,який власних коштів не мав, вирогідно,свою частину десь позичив,договір купівлі-продажу оформили у нотаріуса через кілька днів.

Свідок ОСОБА_15Д.в суді показала,що протягом приблизно 15 років була знайома та товарищувала з ОСОБА_2,який познайомив її з ОСОБА_1як зі своєю дівчиною років 13 тому,згодом вони одружились.Свідок зустрічалась з ними зрідка,пригадала,що була у них у гостях у квартирі в районі Малого ринку,яку вони знімали там років 10 назад,проживали разом як чоловік та дружина,відпочивали на морі.Свідку відомо,що ОСОБА_2була придбана квартира,проте як давно,за які кошти,ними не обговорювалось.

Свідок ОСОБА_16показала в суді,що з 2009 р.знає ОСОБА_1,з якою познайомилась одночасно з ОСОБА_2,вони через агента з нерухомості як сімейна пара орендували у неї квартиру по вул.Шкільній протягом 2009 р.,договір оренди укладався з ОСОБА_2В.В цей період свідок бачилася з ними майже щодня,орендну плату отримувала без затримок.В 2010 р.весною ОСОБА_1 та ОСОБА_2,попередивши за місяць,виїхали з найманого житла,оскільки купили квартиру.

Заперечуючи викладені у позові обставини,відповідачі посилались як на доказ своїх заперечень на показання свідкі ОСОБА_2,ОСОБА_18,з яких встановлено наступне.

Свідок ОСОБА_2показав,що його син ОСОБА_2після розлучення з першою дружиною у 2006 р.повернувся проживати в квартиру до батьків,зустрічався з різними жінками,інколи приводив їх до себе,а інколи не ночував ОСОБА_1працювала разом з ОСОБА_2у магазині,де той здійснював підприємницьку діяльність,їх пов*язували ділові відносини,разом вони не проживали,їх взаємини не мали ознак ОСОБА_19був у дружніх відносинах з ОСОБА_2,вони товарищували з дитинства,разом працювали у бізнесі.Від сина свідку було відомо,що на прибутки від бізнесу він купує у ОСОБА_6квартиру по вул.Чарівній,у якій ОСОБА_6не проживав, ОСОБА_1у купівлі квартири участі не брала,в цій квартирі зареєстрована не була,вселилась вже після реєстрації шлюбу з його сином.Після того,як у березні 2016 р.ОСОБА_1пішла від ОСОБА_2,він подарував квартиру матері ОСОБА_4,а після його смерті мати квартиру продала.

Свідок ОСОБА_18М.в суді показала,що вона тривалий час мешкає у квартирі АДРЕСА_5,до 2010 р.у сусідній квартирі № 74 довго ніхто мешкав.Весною 2010 р.вона познайомилась з новим власником цієї квартири ОСОБА_2,він робив у квартирі ремонт,бував не часто,просив її наглядати за квартирою у його ОСОБА_1з’явилась у квартирі набагато пізніше,вже з маленькою дитиною,до цього часу свідок бачила ОСОБА_2 у його квартирі одного.

У спірній квартирі позивач з дитиною зареєстровані не були,як на час її придбання,так і на час розгляду справи позивач зареєстрована вм.Запоріжжі,вул.Фортечна(колишня вул.Грязнова) буд.90а кв.156,де після народження був зареєстрований ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно зі ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього кодексу.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст.74 СК поширюється на правовідносини між чоловіком і жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази:ведення спільного господарства,наявності в сторін спільного бюджету,проведення спільних витрат,придбання іншого майна в інтересах сім’ї.

Отже, проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов’язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім’єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов’язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди має встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов’язків, з'ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Рішення обґрунтовується належними і допустимими доказами, про що зазначається у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

З наведених вище доказів суд не встановив конкретних проміжків часу та адрес помешкань,де безперервно позивач та ОСОБА_2мешкали б однією сім’єю та були пов’язані спільним бюджетом,веденням спільного господарства,проведенням спільних витрат,придбанням спільного майна в інтересах сім’ї тощо.

Показання свідків ОСОБА_6та ОСОБА_16містять протиріччя та з них вбачається,що протягом 2009 р.позивач та ОСОБА_2одночасно мешкали як по вул.Шкільній у квартирі,що орендували у ОСОБА_16,так і по вул.Чарівній у квартирі,що орендували у ОСОБА_6,тоді як свідок ОСОБА_18показала,що ОСОБА_1у квартирі по вул.Чарівній з’явилась значно пізніше,ніж її придбав ОСОБА_16,вже була з дитиною,до цього часу у ній не мешкала,а свідок ОСОБА_2показав,що до реєстрації шлюбу між його сином та позивачем,їх відносини мали не системний характер,без ознак сім’ї,разом вони не мешкали.

Позивач не надала доказів того,що у визначений нею період часу повідомляла адресу спірної квартири до будь-яких установ чи організацій як місце свого проживання,а також доказів придбання будь-якого іншого майна ,крім спірної квартири,в інтересах сім’ї,за спільні з ОСОБА_2кошти.

В цьому сенсі варті на увагу заяви самого ОСОБА_2,який 07.05.2010 р.до укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 надав письмову заяву нотаріусу про те,що на момент придбання квартири в шлюбі та фактичних шлюбних відносинах ні з ким не перебував,придбав квартиру за власні кошти(а.с.201 т.1),так само при укладанні договору дарування цієї квартири 06.07.2016 р.надав нотаріусу письмову заяву про те,що відчужувана ним квартира не є спільною сумісною власністю,є його особистою власністю,оскільки на час її придбання 07.05.2010 р.він у зареєстрованому шлюбі не перебував,однією сім’єю з особою,з якою мав би право укласти шлюб,не проживав,грошові кошти,що витрачені ним на придбання та утримання майна,не є спільною сумісною власністю та є особистою приватною власністю,і особи,які б мали право поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти(чи їх частку)витрачені на відчужуване майно,у тому числі відповідно до ст.65,74,97 СК України,відсутні(а.с.246-247 т.1)

З наведеного суд встановив,що за життя власник спірної квартири ОСОБА_2не визнавав прав ОСОБА_1на квартиру АДРЕСА_1,як і факту проживання однією сім’єю з позивачем на час її придбання 07.05.2010 р.та придбання квартири за спільні кошти.

Наявність у розпорядженні ОСОБА_2грошових коштів у розмірі,достатньому для купівлі спірної квартири у особисту власність,підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру фізичних осіб –підприємців про те,що ОСОБА_2був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24.04.2001 р.,по поточному рахунку ОСОБА_2В.у АКБ «Укрсоцбанк» станом на 18.04.2010 р.зафіксований рух коштів у розмірі,що перевищує 300 000 гр.(а.с.93-94 т.1)

Водночас,позивач не довела доказами наявність у її розпорядженні станом на 29.04.2010 р.грошової суми 180 000 гр.готівкою,як і джерела їх походження,які,за змістом позову,особисто передала ОСОБА_6до укладання договору купівлі-продажу спірної квартири.

На підтвердження цих обставин позивача надала до матеріалів справи копію розписки ОСОБА_6,оригінал якої свідок ОСОБА_6представив в судовому засіданні,проте судом встановлені підстави для критичної оцінки як самої розписки,так і показань свідка ОСОБА_6про обставини її складання.

По-перше,розписка не містить підпису ОСОБА_2та ОСОБА_1,які,згідно її змісту,передавали ОСОБА_6грошові кошти у розмірі 180 000 гр.кожен,що узгоджується з доводами представників відповідачів про те,що фактично вона була складена вже після смерті ОСОБА_2,внаслідок змови свідка ОСОБА_6та позивача,метою якої є вирішення фінансових претензій,які ОСОБА_6після смерті ОСОБА_2пред’явив його батькам на суму більше 14000 доларів США.

Ці обставини підтвердив свідок ОСОБА_2,не заперечував сам ОСОБА_6,04.01.2018 р.за заявою ОСОБА_2до органів поліції за фактом примушування його до виконання цивільно-правових зобов’язань щодо повернення грошових коштів проводиться досудове розслідування кримінального провадження(а.с.76 т.1)

Відтак,свідок ОСОБА_6В.є очевидно зацікавленим,довіра до його показань підірвана,що викликає сумніви і у достовірності вказаної вище розписки,єдиним підписантом якої є саме ця особа.

Крім того,не існувало жодних перешкод або обмежень для позивача одночасно з ОСОБА_2укласти договір купівлі-продажу частини спірної квартири,що було б логічним з метою захисту її майнових прав,проте позивач таких дій не вчинила,пояснюючи мотиви своїх дій повною довірою до ОСОБА_2,що викликає сумніви,з огляду на вартість спірної квартири.

Аналізуючи все наведене суд дійшов висновку про те, що посилання позивача на спільне проживання з ОСОБА_2не є достатнім для визнання факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в розумінні ст.74 СК без наявності інших ознак сім’ї, враховуючи те, що позивач не надала допустимих достовірних та достатніх доказів постійного проживання у період 2009 -2011 років з ОСОБА_2,придбання спірного майна внаслідок спільної праці та проживання однією сім’єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірну квартиру ,тобто що між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відтак,відсутні і передбачені законом підстави для визнання спірної квартири спільною сумісною власністю позивача ОСОБА_1та ОСОБА_2як чоловіка та жінки,що проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, набутої ними за час спільного проживання або набутої в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Як передбачено ст.388 ЦПК України,якщо майно за відплатним договором придбане у особи,яка не мала права його відчужувати,про що набувач не знав і не міг знати(добросовісний набувач),власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі,якщо майно вибуло з володіння власника або особи,якій він передав майно у володіння,не з їхньої волі,іншим шляхом.

Позивачем не доведено майнових прав на спірну квартиру та порушень цих прав під час продажу спірної квартири добросовісному набувачу ОСОБА_3

Крім того,навіть за умови доведення прав на частину спірної квартири як спільної сумісної власності,відчуження спірної квартири без її згоди,відсутність такої згоди не є підставою для витребування майна у добросовісного набувача,а дає право одному з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім’ї майна.

Аналогічні висновки про правильне застосування норм права викладені у постанові Другої палати Верховного суду від 03.05.2018 р.№ 755/20923/14-ц,від 12.11.2018 р.№ 641/8056/16-ц,які є обов’язковими для суду першої інстанції в силу ч.4 ст.263 ЦПК України.

З урахуванням всього викладного вище,суд не встановив передбачених законом підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України,питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.3,7,57,74 СК України,ст.388 ЦК України,ст. ст.12,13,76,81,141,258,259,265,280,284,353,355 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3,ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу,витребування майна з чужого незаконного володіння-відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення,а у разі оголошення вступної та резолютивної части рішення,зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.А.Галущенко