Провадження № 2/202/1876/2018

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Дніпро

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Некрасової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача шляхом стягнення коштів у зв’язку з розірванням правочину,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача шляхом стягнення коштів у зв’язку з розірванням правочину, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 30 182,29 грн.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані наступним. 17 грудня 2015 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі № 716080, предметом якого є надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об’єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АвтоТак. Відповідно до умов вказаного договору, між позивачем та відповідачем було підписано Додатки № 1 та № 2, які є невід’ємними частинами договору. Відповідно до додатку № 1 до договору, метою його укладення було отримання автомобіля Chery Tiggo, за поточною ціною на день укладення договору - 255 150, 00 грн. Згідно додатку № 1 до договору, учасник зобов'язаний сплатити винагороду за послуги, пов’язані з включенням договору до системи АвтоТак та формуванням групи у розмірі 9185, 40 грн., періодичний платіж, щомісячну винагороду, винагороду за послуги, пов’язані з передачею автомобіля учаснику. Таким чином, платежі, передбачені договором є виплатою за автомобіль марки Chery Tiggo. 17 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ СЕРВІС» було укладено договір доручення № 716080, предметом якого є зобов'язання сплатити повіреним винагороду ТОВ «АВТО ПРОСТО» у сумі 9185,40 грн. за рахунок довірителя. Даний договір є похідним, взаємопов'язаним і укладеним з метою виконання основного договору № 716080 від 17 грудня 2015 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 На виконання умов договору позивачем було сплачено грошові кошти в сумі 30 182,29 грн. На думку позивача, нею було укладено договір із товариством, яке має на меті безпідставне отримання коштів, при цьому дії даного товариства не спрямовані на отримання особами автомобілів, у зв’язку з чим в червні 2016 року звернулась до ТОВ «АВТО ПРОСТО» з письмовою вимогою щодо розірвання договору та повернення грошових коштів. До теперішнього часу сплачені грошові кошти позивачу не повернуті, що зумовило ОСОБА_1 звернутись до суду з відповідною позовною заявою для захисту порушених прав та інтересів.

31 жовтня 2018 року на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшов відзив відповідача на позовну заяву ОСОБА_1, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні її позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що 17 грудня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 716080. Даний договір укладений в рамках системи послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів (автомобілів) в групах АвтоТак, яку створило ТОВ «АВТО ПРОСТО». Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років. Позивач був обізнаний як відносно предмету договору, так і щодо його прав та обов’язків за договором шляхом особистого підпису в договорі та відповідних додатках до нього. Відповідно до умов укладеного договору, зокрема п.12.1.5 ст.12, якщо учасник виявить бажання односторонньо відмовитись від договору про адміністрування протягом 14 календарних днів від дати підписання договору, договір вважається розірваним, і учасник звільняється від будь-яких зобов’язань за ним. Такому учаснику повертаються вся сума коштів, сплачених за договором про адміністрування. На думку відповідача, відсутність заяви позивача про розірвання договору протягом 14 днів з моменту його підписання та його особистий підпис в договорі та додатках до нього, свідчить про досягнення домовленості за усіма істотними умовами цього договору.

У своєму відзиві відповідач звертає увагу суду на те, що послуги, що надаються ТОВ «АВТО ПРОСТО» позивачу, передбачені в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та на виконання вимог цього закону 15 січня 2013 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало ліцензію на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах № 198421. Таким чином, договір № 716080 від 17 грудня 2015 року укладено у повній відповідності до Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів. На виконання умов договору та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» 25 грудня 2015 року договір було включено до групи № 1238 та присвоєно номер 83 у групі.

Не погоджуючись із вимогами позивача, відповідач у відзиві виходить з того, що умовами договору передбачено можливість повернення лише періодичних платежів протягом двох років з моменту розірвання договору. Заяву про розірвання договору було подано позивачем 14 червня 2016 року. Таким чином, за умовами укладеного договору № 716080, строк повернення коштів становив до 14 червня 2018 року. 06 червня 2018 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» повернуло ОСОБА_1 кошти, які підлягали поверненню у відповідності до умов договору в сумі 8 941,95 грн. та таким чином відповідач виконав взяті на себе зобов’язання щодо повернення коштів у строк, який не перевищував двох років з моменту розірвання договору № 716080. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, натомість спрямувала на адресу суду заяву, відповідно до якої просила розглядати цивільну справу у її відсутність, в якій просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання також не з’явився, натомість у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу у свою відсутність.

Суд, дослідивши всі матеріали справи в сукупності, вважає що позовна заява ОСОБА_1 про захист прав споживача шляхом стягнення коштів у зв’язку з розірванням правочинуне підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах на підставі ліцензії виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с.57).

17 грудня 2015 року, між позивачем та ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено Договір № 716080, предметом якого є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля через систему «АвтоТак» в порядку і строки визначені умовами вищевказаного договору. Товариство гарантує надання учаснику права на отримання автомобіля, за умови виконання учасником всіх зобов’язань передбачених договором. Вищевказаний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом десяти років, але в будь-якому разі до моменту виконання обома сторонами всіх зобов’язань, передбачених договором (ст. 5 розділ І Договору) (а.с. 8). Відповідно до п.3.1-3.2, ст.3, розділу II вищевказаного договору, учасник має право за власним бажанням сплачувати авансові внески в будь-який момент протягом графіка внесків, який складається з періодичного платежу та щомісячної винагороди. Розмір авансових внесків розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент оплати (а.с. 8).

Відповідно до п.2.1 ст.12 розділу ІІ договору № 716080 учасник, який ще не отримав автомобіль має право розірвати договір за власним бажанням, про що зобов’язаний повідомити ТОВ «АВТО ПРОСТО» у письмовій формі. У строк встановлений чинним законодавством, ТОВ «АВТО ПРОСТО» розглядає заяву учасника та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. Поверненню підлягають тільки періодичні платежі, сплачені за договором, з урахуванням положень, викладених в цій Статті (а.с. 10). Також, порядок односторонньої відмови від договору учасником з поверненням сплачених коштів протягом 14 днів з дня підписання договору визначено п. 12.1.5 розділу ІІ договору. Стаття 12 розділу ІІ зазначеного договору містить чіткий порядок, підстави та строки розірвання договору в тому числі в односторонньому порядку в різних випадках. Стаття 13 розділу ІІ зазначеного договору містить наслідки невиконання зобов’язань за договором, в тому числі і порядок розірвання договору кожною зі сторін.

Таким чином, підписавши договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі № 716080, сторони у справі погодились зі всіма істотними умовами договору та ОСОБА_1 на момент його підписання була проінформована про всі умови договору та додатки до нього, про що свідчить її особистий підпис в договорі.

Посилання позивача ОСОБА_1 на шахрайські дії з боку відповідача, суд не може прийняти до уваги, оскільки 15 січня 2013 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало ліцензію на право надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах. Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 08 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 09 жовтня 2012 року № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах») (далі Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Верховний Суд у постанові № 557/42/17-ц, провадження № 61-30054св18 від 08.06.2018 року вказав на законність діяльності ТОВ «АВТО ПРОСТО» та зазначив, що укладена система придбання товарів у групах не є утворенням та розвитком пірамідальних схем у розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України « Про захист прав споживачів», оскільки Товариство « Авто Просто» надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі Угод з учасником групи є отримання автомобіля всіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за отримання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Крім того, кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.

Враховуючи те, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності щодо «придбання товарів у групах», не можна вважати, що угоди, які укладаються з клієнтами системи АвтоТак не відповідають діючому законодавству України.

Також позивач в позовній заяві посилається на те, що вищевказаний договір був укладений під впливом обману .

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Окрім того, згідно пункту 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Позивачем не доведено суду наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману, оскільки згідно наданих до суду позивачем письмових документів судом встановлено правомірність укладення спірного договору.

Як вбачається із самого договору, ОСОБА_1 власноруч поставила підпис в договорі, зокрема в графі із позначенням: «Учасник заявляє, що отримав всі коректно викладені пояснення від представника ТОВ «АВТО ПРОСТО», поінформований про всі можливі витрати у зв’язку з укладенням договору, уважно прочитав, зрозумів договір та додатки до нього. Учасник своїм підписом засвідчує факт ознайомлення та згоду з умовами договору, підтверджує свої права та обов’язки за договором, підтверджує здатність набувати прав та обов’язків за договором, умови договору йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Учасник підтверджує та засвідчує, що інформація, зазначена в ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надана товариством. Учасник своїм підписом засвідчує, що фінансова послуга, що надається з цим договором, обрана ним самостійно, свідомо, без нав’язування з боку товариства». (а.с. 11). Даний факт позивачем не спростовується.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час укладення договору, ОСОБА_1 отримала примірник Угоди та додатки до неї, які містять детальний опис послуг ТОВ «АВТО ПРОСТО». Протягом 14 днів після підписання договору позивач своїм правом односторонньо розірвати договір та повернути сплачені кошти не скористалась, а продовжувала сплачувати внески до 15 квітня 2016 року, чим підтвердила своє розуміння умов договору.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 отримала примірник договору та додатки до нього, які містять опис послуг ТОВ «АВТОПРОСТО», підписала договір та додатки до нього, виконувала умови договору до 15 квітня 2016 року, не скористалась правом односторонньої відмови від договору, в тому числі протягом 14 днів після підвисання з повернення всіх сплачених сум, є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами його умов та згоди сторін з усіма визначеннями умовами та змістом договору й додатків до нього.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у порушення зазначених статей ЦПК України позивачем не було виконано свого процесуального обов’язку із подання належних доказів обґрунтованості заявленого позову. Без подання позивачем зазначених доказів і їх дослідження у межах розгляду справи про захист прав споживачів, суд не може встановити істотні обставини у такій категорії справи, що зумовлює необхідність визнання позовних вимог необґрунтованими із ухваленням рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що в позові ОСОБА_1 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача шляхом стягнення коштів у зв’язку з розірванням правочинунеобхідно відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України та ч. 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої позивача звільнено від сплати судового збору, а тому судові витрати у справі компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 230 ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», п. 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: 49045, АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (код ЄДРПОУ 35509011, юридична адреса: 03045, м.Київ, вул.Столичне шосе, 90) про захист прав споживача шляхом стягнення коштів у зв’язку з розірванням правочину - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма участниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.П. Слюсар