КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2018 року справа № 320/5297/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації, Голови Київської обласної державної адміністрації про визнання дії та бездіяльності такими, що порушують права позивача та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської обласної державної адміністрації, Голови Київської обласної державної адміністрації в якому позивач просить суд:

- визнати дії та бездіяльність Київської обласної державної адміністрації та Голови Київської обласної державної адміністрації такими, що неодноразово порушили права ОСОБА_1 за ненадання відповідей на його звернення, заяви, скарги, за порушення статті 19 Конституції України, за порушення Закону України «Про звернення громадян» за нехтування та невиконання ст.19, ст. 141 Конституції України і вищезазначених рішень Конституційного Суду України, що охороняються законом.

- зобов'язати Голову Київської обласної державної адміністрації розглянути та виконати заяви, скарги, звернення позивача від 02.08.2018, порушити питання перед Верховною Радою України надсиланням відповідного звернення про призначення позачергових виборів Софіївсько-Борщагівської сільської ради та сільського голови Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у зв'язку з порушенням ст. 1 Закону України «Про порядок обчислення скликань представницьких органів місцевого самоврядування (рад)» Конституції України, Рішення Конституційного суду №2-рп/2013 від 29.05.2013, Рішення Конституційного Суду від 4 червня 2009 року №13-рп/2009, Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп . ст.ст. 19,141 Конституції України.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача зі зверненнями, що стосувались порушення перед Верховною Радою України питання про призначення позачергових виборів сільського голови та депутатів Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, розглянути які відповідач протиправно відмовився.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що відповідь на звернення ОСОБА_1 від 02.08.2018 надана у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» листом від 21.08.2018 №Д13.2977.2; 2978; 2979; 2980; 2981; 2982; 2983. Отже, факти бездіяльності, що полягають у не розгляді звернень позивача відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

26 листопада 2018 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 у задоволенні заяви відмовлено.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Київської обласної державної адміністрації із заявами, у яких зазначив, що Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі №369/5285/17 було прийняте рішення, яким встановлено порушення Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області в особі ОСОБА_3 права ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації, у зв'язку з чим заявник вимагав (а.с. 56):

- надати інформацію чи направлені звернення до Верховної Ради України про порушене питання про призначення позачергових виборівСофіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- якщо до даного часу звернення до Верховної Ради України не подавалося, то на підставі ст. 78, 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 8 Закону України «Про державну службу», ст. 19 Конституції України направити звернення до Верховної Ради України;

- порушити перед Верховною Радою України питання про призначення позачергових виборів сільського голови виборів Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- порушити перед Верховною радою України питання про призначення позачергових виборів депутатів Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- вирішити питання щодо відкриття кримінального провадження відносно посадових осіб Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України (а.с.57-65).

Позивач, посилаючись на те, що звернення від 02.08.2018 не розглянуте по суті особою, якій вони адресовані, та за результатами їх розгляду не надано відповіді щодо усіх порушених питань, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що стосуються розгляду відповідачем звернення позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, щооргани державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Статтею 7 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Отже звернення, які за формою і змістом відповідають вимогам Закону України "Про звернення громадян", мають бути об'єктивно і всебічно розглянуті підприємством, установою, організацією, яким воно адресоване.

Вичерпні підстави для відмови у розгляді звернення визначені у статті 8 Закону України "Про звернення громадян", частиною другою якої передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Аналіз викладених положень Закону України "Про звернення громадян" дає підстави для висновку, що підприємство, установа, організація може відмовити у розгляді звернення з підстав, визначених у частині 2 статті 8 Закону України "Про звернення громадян", за наявності сукупності таких умов:

1) звернення подане від однієї і тієї ж особи до одного і того ж органу (тотожність суб'єктів) і стосується одного і того ж питання (тотожність змісту);

2) попереднє звернення вирішено по суті.

Як встановлено судом, 02.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до голови Київської обласної державної адміністрації із зверненнями в порядку Закону України "Про звернення громадян" щодо отримання інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, і не було спростовано відповідачем, відповідь на питання, поставленні у зверненні від 02.08.2018, Київською обласною державною адміністрацією не надавалась.

Посилання позивача у відзиві на позов на лист від 21.08.2018 та повідомлення про вручення поштового відправлення №0119602811449 зворотного не доводять.

Так, стверджуючи у відзиві на позов про те, що 22.08.2018 Київською обласною державною адміністрацією було направлено позивачеві листа від 21.08.2018 №Д13.2977.2; 2978; 2979; 2980; 2981; 2982; 2983, відповідач вказаного листа до відзиву не приєднав.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві на позовну заяву.

Частиною 2 та 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Згідно з частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Беручи до уваги, що, у даному випадку, позивачем оскаржується дії (бездіяльність) відповідача - суб'єкта владних повноважень, обов'язок обґрунтування правомірності оспорюваних дій (бездіяльності) покладається на відповідача.

Заперечуючи щодо доводів позивача про ненадання відповіді на звернення від 02.08.2018, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних доказів, які б підтверджували направлення позивачеві відповіді на його звернення та його зміст, не надав.

Саме по собі повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №0119602811449, яке долучив до письмових пояснень відповідач, не дає змоги з'ясувати ані вмісту відповідного конверту, ані змісту адресованих позивачеві листів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги відсутність доказів розгляду по суті відповідачем звернення позивача від 02.08.2018, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо допущення відповідачем оспорюваної бездіяльності в частині не розгляду звернення та не надання відповіді на нього та вважає за необхідне зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію надати повну інформацію на звернення від 02.08.2018.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання Голови Київської обласної державної адміністрації порушити питання перед Верховною Радою України про призначення позачергових виборів депутатів Софіївсько-Борщагівської сільської ради та сільського голови Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 78 Закону України «Про місцеве самоврядування» повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної , обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках: 1) якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції України, цього та інших законів, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність із законом; 2) якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені цим Законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання.

Приписами частини 4 статті 78 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, рішення суду про визнання актів ради незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради.

Питання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради може порушуватись перед Верховною Радою України сільським, селищним, міським головою, головою обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що зазначена норма має диспозитивний характер, а не імперативне зобов'язання сільського голови вчиняти дії, передбачені нормою Закону. Стаття 78 Закону України «Про місцеве самоврядування» надає право голові обласної державної адміністрації порушити перед Верховною Радою України питання про призначення позачергових виборів сільської ради, а не зобов'язує його вчинити такі дії.

Суд також зазначає, що питання ініціативи призначення позачергових виборів віднесено виключно до компетенції сільських, селищних, міських голів, голів обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації та не входить до компетенції суду.

Крім того, предмет позову у даній справі становить публічне звернення, тому перевірка судом інших обставин, у тому числі наявності або відсутності обставин, визначених у частині 1 статті 78 Закону України «Про місце самоврядування» виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами.

При цьому, суд звертає увагу на неприпустимість підміни судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №0657272901 від 06.09.2018 (а.с. 3).

Таким чином, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання позивача та стягнути на його користь понесені судові витрати у розмірі 352,40 грн.

Щодо вимог позивача про компенсацію йому інших судових витрат (за складання позовної заяви та підготовкою справи до судового розгляду), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Будь-яких доказів, як-то договорів, рахунків, що свідчать про здійснення витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій, у тому числі внаслідок подання адміністративного позову, або підготовкою справи до розгляду, позивач не надав.

З урахуванням викладеного клопотання позивача про компенсацію інших судових витрат є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 239, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Київської обласної державної адміністрації, що полягає у ненаданні відповіді на звернення ОСОБА_1 від 02.08.2018.

Зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію (01196, м. Київ-196, пл. Лесі Українки, 1) розглянути звернення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) від 02.08.2018.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ-196, пл. Лесі Українки, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1(АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду - 28.12.2018.

Суддя Леонтович А.М.