Провадження № 2/487/1425/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суду міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Бобрової І.В.,

при секретарі судового засідання - Гладкої К.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Опята Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу 487/1644/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська Теплоелектроцентраль», третя особа - Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом,в якому просила зобов'язати ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» скасувати та списати з її особового рахунку НОМЕР_1 заборгованість в сумі 1304,95 грн. за житлово-комунальні послуги - централізоване опалення, як таку, що нарахована неправомірно, та щодо якої минув строк позовної давності. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є добросовісним споживачем, завжди сплачує за житлово-комунальні послуги, ніколи не мала заборгованості за спожите тепло. Також вказала на те, що отримувала субсидію від держави та сплачувала обов'язкову частку платежу в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.04.2018 р. провадження у справі було відкрито та призначено розгляд в поряду загального позовного провадження.

24.04.2018 р. до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав. Представник відповідача свою позицію мотивував тим, що за рішенням ВК ММР від 04.11.2005 р. №2129 КП «Теплоенергосервіс» передало ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» базу споживачів теплової енергії ТЕЦ. Крім того, ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» прийняло від КП «Теплоенергосервіс» заборгованість споживачів за наявності підтверджуючих документів та за умови відповідності загальної суми заборгованості по особистих рахунках споживачів загальній сумі зобов'язань. Після проведення певних коригувань в програмному забезпеченні, виявилось, що станом на 01.10.2017 р. за особовим рахунком НОМЕР_1 значиться заборгованість у розмірі 1304,95 грн. Вважає, що сплив позовної давності не є окремою підставою для припинення зобов'язання та наполягає на правомірності нарахування заборгованості та обов'язку позивача її сплатити.

Ухвалою суду від 24.04.2018 р. підготовче судове засідання відкладено.

15.05.2018 р. до канцелярії суду позивачем надано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наполягає, що ніколи не мала заборгованості перед телопостачальними організаціями м.Миколаєва. Не здійснювала платежів на підтвердження наявності заборгованості, відтак вважає, що строк позовної давності перервано не було.

Ухвалою суду від 15.05.2018 р. підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд по суті.

Ухвалою суд від 31.07.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву та витребувано у позивача докази.

Ухвалою суду від 27.08.2018 р. судове засідання відкладено.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов. Додатково зазначив, що відповідачем не вчинялись та вчиняються дії щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з позивача. Питання щодо списання безнадійної заборгованості відноситься виключно до внутрішньогосподарської діяльності та має вирішуватись безпосередньо відповідачем.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно належним чином, 06.09.2018 р. надав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу за своєї відсутності, та прийняти рішення на розсуд суду.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, та споживачем теплової енергії, яку постачає ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль». За цією адресою відкрито особовий рахунок НОМЕР_1

Згідно з відомістю нарахувань та оплат станом на 05.10.2017 р. позивач має заборгованість за послуги опалення в розмірі 1304,95 грн., серед яких 814,15 грн. - заборгованість за послуги, надані до 01.10.2001 р., 590,86 грн. - заборгованість за послуги, надані до 01.05.2005 р.

Поточна заборгованість відсутня.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених ( оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно частини другої статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Положення Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням принципу верховенства права, необхідності забезпечення державою ефективного засобу правового захисту, суд, діючи у відповідності до вимог ст.5 ЦПК України, вважає, що нарахування заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг позивачу, яка утворилась до 2010 року протягом 8 років з часу її формування, невчинення комунальним підприємством юридично значимих дій для її стягнення в позасудовому та судовому порядку або

її списання з особового рахунку позивача, є порушенням його інтересу, що підлягає судовому захисту, виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 в справі №1-10/2004 надано офіційне тлумачення поняттю «охоронюваний законом інтерес» та визначено, що дане поняття, що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Кожен громадянин України має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (статті 47, 48 Конституції України).

Відповідно до ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок призначення та надання житлових субсидій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій, затвердженого Постановою КМ України №848 від 21.10.1995 року, після закінчення терміну субсидії, після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді (крім орендарів житлового приміщення, осіб, яким субсидія була призначена за зареєстрованим місцем перебування, та осіб, які звертаються за субсидією на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива). Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 13 цього Положення, без звернення громадян і протягом десяти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (непризначення) субсидії та інформують про прийняте рішення громадян. У разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг, загальна сума якої перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, субсидія на наступний строк не призначається, про що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує особу. Якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (у тому числі до винесення рішення судом), субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку - з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору.

У відповідності до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг Управлінням праці та соцзахисту населення Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення ММР ОСОБА_1 було призначено субсидію.

Отже, державою було визнано право позивача як особи, яка самотужки не в змозі оплачувати житлово-комунальні послуги , на отримання житлової субсидії.

Згідно зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2017р. №300, та від 18.08.2017р. № 609, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 13 цього Положення, без звернення громадян і протягом десяти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (не призначення) субсидії та інформують про прийняте рішення громадян. У разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг, загальна сума якої перевищує двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян субсидія на наступний строк не призначається, про що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує особу. Якщо протягом двох місяців з дати інформування про не призначення

субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку - з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору.

Відповідно до листа Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району від 03.01.2018 р. №Г-132 у зв'язку з наявністю боргу позивача перед відповідачем ОСОБА_1 автоматичний розрахунок субсидії не проведено.

ОСОБА_1 не погоджується з фактом існування заборгованості по сплаті за постачання теплової енергії, мотивуючи тим, що до 2005 р. теплову енергію за адресою її мешкання постачало Миколаївське міське теплоенергетичне об'єднання, з яким постійно виникали суперечності з приводу послуг, які воно надавало.

Відповідно до положень ст. 162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Питання надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання врегульовано Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, зокрема, з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Згідно з підпунктом 3 пункту 29 Правил, споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.

Відповідно до підпунктів 1, 5, 6 частини першої та підпунктів 1, 5 частини третьої статті 20 Закону України № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач житлово-комунальних послуг, має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Споживач має право на укладення договору з виконавцем відповідних послуг на профілактику, а також заміну або ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та засобів обліку, що вийшли з ладу. Споживач зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Проте позивач сплачувала кошти за надані їй послуги.

Відповідно до п.п. 5,6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивачу надано право припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору; звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.

Наполягаючи на тому, що позивач має заборгованість перед позивачем, відповідач будь-яких доказів здійснення з 2001 року юридичних дій щодо вирішення питання по сплаті ОСОБА_1 заборгованості, не надав, надання житлово-комунальних послуг не зупиняв та не припиняв, до суду про примусове стягнення з позивача заборгованості не звертався.

Відповідно до п.6 рішення ВК ММР від 04.11.2006 р. №2129 КП «Теплоенергосервіс» зобов'язано передати ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» базу споживачів теплової енергії ТЕЦ, вирішити питання передачі права вимоги боргів споживачів, які утворились станом на 01.11.2005 року. Проте як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, відповідачем, який є правонаступником ВАТ «Миколаївська ТЕЦ», не було будь-яким шляхом, окрім передання загальної бази споживачів, вирішено питання про передачу права вимоги за боргом ОСОБА_1 Крім того, в судовому засіданні встановлено, що до 2005 р. послугу з теплопостачання до будинку здійснювало Миколаївське міське теплоенергетичне об'єднання, до якого неодноразово зверталась позивач з приводу неякісного надання послуг з теплопостачання.

Стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Обставина, що відповідач, вважаючи, що позивачем порушуються зобов'язання щодо оплати за житлово-комунальні послуги, не звертається при цьому до суду з вимогою про захист порушеного інтересу з 2001 року, стала наслідком виникнення протиріччя між інтересом відповідача та правом позивача на призначення житлової субсидії, гарантоване ОСОБА_1

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...

У Рішенні від 11 березня 2010 р. № 8-рп/20101 Конституційний Суд України зазначив, що правова визначеність є універсальним правовим началом, дія якого поширюється на такі важливі сфери правовідносини між державою і особою, як реалізація та забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до неї, недопустимість дій та бездіяльності, спрямованих на безпідставне обмеження прав і свобод людини, встановлення пропорційності застосованих до особи обмежень, здійснення повноважень органами державної влади у межах, визначених Конституцією і Законами України.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 12.03.2009 року в справі «Отиченко та Федіщенко проти України» (Заяви №1755/05 та 25912/06 ) зазначив, що держава несе відповідальність за борги державних підприємств, що належать та підконтрольні місцевим органам влади, так само як і за борги державних підприємств (див., mutatis mutandis, "Александрова против России" (Aleksandrova v. Russia), №28965/02, пп. 17 та 18, рішення від 6 грудня 2007 року). В зв'язку з цим Суд зазначає, що підприємства-боржники у справах заявниць були комунальними підприємствами, тому вони належали та місцевій владі (див. пп. 5 та 13 відповідно), за дії та/або бездіяльність яких відповідальність несе держава (п.26).

Отже, наявність у позивача заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг позбавила його гарантованого права на автоматичне призначення субсидії на наступний період (після закінчення попереднього опалювального сезону). Давність формування такої заборгованості, відсутність юридично значимих дій та бездіяльність відповідача щодо стягнення цієї заборгованості в позасудовому чи судовому порядку або її списання порушує принцип правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, оскільки така бездіяльність обмежує права позивача, гарантовані Конституцією та Законами України. При цьому, відповідач - комунальне підприємство є «агентом держави», а тому відповідальність за його дії (бездіяльність) може бути покладена на державу.

Зважаючи на викладене та на ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 5 ЦПК України, суд критично ставиться до посилання представника відповідача на те, що списання безнадійної заборгованості є виключно внутрішньогосподарською діяльністю, оскільки, враховуючи п.п. 14.1.11 Податкового Кодексу України, за яким безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (а)), наслідком чого є її списання (скасування.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 8, 10-13, 17, 18, 141, 263 - 265, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська Теплоелектроцентраль», третя особа - Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Миколаївська Теплоелектроцентраль» скасувати заборгованість за житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 по особовому рахунку НОМЕР_1, відкритому за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 1304,95 грн. (одна тисяча триста чотири грн. 95 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: 54020, АДРЕСА_1

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська Теплоелектроцентраль», ЄДРПОУ 30083966, місце знаходження: 54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 18.

Третя особа - Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 04056612, місце знаходження: 54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 9.

Головуючий суддя І.В.Боброва