ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2018

Справа № 910/10585/18

За позовом

1. Приватного акціонерного товариства «Кінто» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ОТП Капітал»

до

Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про

визнання недійсним рішення, визнання прав та зобов'язання вчинити дії

за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору

Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост»

до

Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про

визнання права та визнання бездіяльності протиправною

Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача 1:

Кологойда О.В.

від позивача 2:

Жданюк Н.В.

від відповідача:

Мануілова Я.І.

від третьої особи:

Сєрова О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Кінто» (надалі - ПАТ «Кінто») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ОТП Капітал» (надалі - ТОВ «КУА «ОТП Капітал») звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - ПАТ «Укрнафта») про визнання недійсним рішення, визнання прав та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта», оформлене пунктом 10 протоколом №26 від 14.06.2018, є незаконним і має бути визнане судом недійсним у зв'язку з порушенням таким рішенням вимог чинного законодавства України та прав акціонерів відповідача на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта». У зв'язку з викладеними, позивачі просили суд:

- визнати недійсним рішення загальних зборів ПАТ «Укрнафта», оформлене пунктом 10 протоколу №26 загальних зборів акціонерів від 14.06.2018;

- визнати право ПАТ «КІНТО», що здійснює управління активами та діє від свого імені в інтересах учасників інститутів спільного інвестування на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» за 2017 рік;

- визнати право ТОВ «КУА «ОТП Капітал», що здійснює управління активами та діє від свого імені в інтересах учасника інститутів спільного інвестування на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» за 2017 рік;

- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо виплати дивідендів позивача через депозитарну систему.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.09.2018.

31.08.2018 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що оспорюване у даній справі рішення загальних зборів акціонерів жодним чином не порушувало права акціонерів, та було прийнято у відповідності з приписами Закону України «Про акціонерні товариства». Крім того, відповідач вказував, що ПАТ «Укрнафта» жодним чином не оспорювало права акціонерів на отримання дивідендів, а прийняття судом рішення про спрямування частини прибутку на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

10.09.2018 представниками позивачів до канцелярії суду подано заяву про уточнення позовних вимог, яка була залишена судом без розгляду у зв'язку з тим, що була направлена на одночасну зміну предмету та підстав позову, а відтак не відповідала приписам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

21.09.2018 до канцелярії суду представником Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» подано клопотання про залучення до розгляду справи його в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Судом в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, оскільки всупереч ст. 50 Господарського процесуального кодексу України заявником не доведено яким чином рішення суду у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.

01.10.2018 представниками позивачів подано до суду заяву про зміну предмету спору, в якій позивачі просили суд:

- визнати недійсним рішення загальних зборів ПАТ «Укрнафта», оформлене абзацом другим та третім пункту 10 протоколу №26 загальних зборів акціонерів від 14.06.2018, а саме в частині слів: «Дивіденди не нараховувати у зв'язку з наявністю значної заборгованості Товариства з податків і зборів. Решту чистого прибутку спрямувати на погашення заборгованості Товариства з податків і зборів.»;

- визнати право позивачів на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» за 2017 рік в розрахунку 1,4075 грн. за одну акцію;

- зобов'язати ПАТ «Укрнафта» вчинити дії щодо виплати дивідендів позивачам через депозитарну систему України.

Вказана заява подана з дотримання приписів ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а відтак була прийнята судом для подальшого розгляду.

22.10.2018 до канцелярії суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» (надалі - АТ «ЗНВКІФ «Аванпост») як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до ПАТ «Укрнафта», в якій заявник просив суд визнати за ним право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» за 2017 рік в розрахунку 1,4075 грн. за одну акцію , а також визнати протиправною бездіяльність ПАТ «Укрнафта» щодо нарахування та виплати йому дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2017 рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 вказану позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

09.11.2018 представником відповідача подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву АТ «ЗНВКІФ «Аванпост», в якій відповідач заперечував проти її задоволення з аналогічних підстав, як і в первісній позовній заяві ПАТ «Кінто» та ТОВ «КУА «ОТП Капітал».

Розгляд справи неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники позивачів в судове засідання 19.12.2018 з'явилися, надали пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримали в редакції заяви про зміну предмету позову, а також просили їх позов задовольнити повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явилася, надала пояснення по справі, проти задоволення як первісного позову, так і позову третьої особи з самостійними вимоги заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

Представник АТ «ЗНВКІФ «Аванпост» в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті, власні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «КІНТО» як компанія з управління активами, що діє від свого імені та в інтересах Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Класичний», Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Казначейський», Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Еквіті», Закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Індекс Української Біржі», Інтервального диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «КІНТО-Народний», а також діє від імені Непідприємницького товариства відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт», Публічного акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-4», Публічного акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-5», Публічного акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» станом на 14.06.2018 було акціонером ПАТ «Укрнафта», що підтверджується виписками по кожному з суб'єктів про стан рахунку в цінних паперах від 14.06.2018.

ТОВ «КУА «ОТП Капітал» як компанія з управління активами, що діє від свого імені та в інтересах Відкритого спеціалізованого пайового інвестиційного фонду «ОТП Фонд Акцій» диверсифікованого виду відкритого типу також станом на 14.06.2018 було акціонером ПАТ «Укрнафта», що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах від 14.06.2018.

14.06.2018 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта» з наступним порядком денним:

1) обрання лічильної комісії загальних зборів акціонерів Товариства;

2) обрання голови та секретаря загальних зборів акціонерів Товариства;

3) затвердження порядку та способу засвідчення бюлетеню;

4) затвердження порядку (регламенту) проведення загальних зборів акціонерів Товариства;

5) розгляд звіту правління Товариства за 2017 рік та затвердження заходів за результатами його розгляду;

6) розгляд звіту наглядової ради Товариства за 2017 рік та затвердження заходів за результатами його розгляду;

7) розгляд висновків зовнішнього аудиту за 2017 рік та затвердження заходів за результатами його розгляду;

8) затвердження звіту та висновків ревізійної комісії за 2017 рік;

9) затвердження річного звіту та балансу Товариства за 2017 рік;

10) розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2017 року;

11) прийняття рішення за наслідками розгляду звіту правління, звіту наглядової ради та звіту ревізійної комісії Товариства за 2017 рік;

12) припинення повноважень голови та членів наглядової ради Товариства;

13) обрання членів наглядової ради Товариства;

14) обрання голови наглядової ради Товариства;

15) затвердження умов цивільно-правових або трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з головою та членами наглядової ради, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з головою та членами наглядової ради.

Вказаними загальними зборами з питання 10 порядку денного «Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2017 року» простою більшістю голосів було прийнято наступне рішення: «Оскільки загальні збори Товариства не прийняли рішення про нарахування дивідендів за 2017 до 01.05.2018 відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» сплатити до Державного бюджету України до 01.07.2018 частину чистого прибутку Товариства за 2017 рік, визначену відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності». Дивіденди не нараховувати у зв'язку із наявністю значної заборгованості Товариства з податків і зборів. Решту чистого прибутку спрямувати на погашення заборгованості Товариства з податків та зборів.».

На підставі платіжного доручення №8835-П18 від 26.06.2018 ПАТ «Укрнафта» було сплачено до Державного бюджету України частину прибутку за 2017 рік відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності» у розмірі 38 164 126,41 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивачів, підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів ПАТ «Укрнафта», оформленого абзацом другим та третім пункту 10 протоколу №26 загальних зборів акціонерів від 14.06.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про акціонерні товариства» у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття. Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачами має бути доведено належними та допустимими доказами, перш за все, факт порушення їх прав та законних інтересів прийняттям оспорюваних рішень загальних зборів акціонерів товариства, а також обставини, з якими закон пов'язує можливість визнання недійсними рішень, прийнятих на зборах учасників.

Зокрема, позивачі вказують, що спірне рішення є недійсним у зв'язку з тим, що відповідач зобов'язаний був на підставі Закону України «Про управління об'єктами державної власності», а також постанови Кабінету Міністрів України №139 від 28.02.2018 прийняти рішення про виплату дивідендів у розмірі 75% чистого прибутку за 2017 рік.

В той же час, прийняття відповідачем вказаного рішення за пропозицією мажоритарного акціонера - Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про перерахування чистого прибутку до Державного бюджету фактично призвело до сплати частини прибутку тільки на користь вказаного акціонера, 100% акцій якого перебувають у власності держави.

При цьому, неприйняття рішення про виплату дивідендів порушує корпоративні права позивачів на отримання дивідендів, а також порушує конституційні принципи рівності, верховенства права та непорушності права приватної власності.

Статтею 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Аналогічне положення містить ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», якою, зокрема, визначено, що право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити учаснику товариства відповідну суму коштів у строк, визначений статутом чи загальними зборами.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що згідно з принципами, які закріплені у його практиці (рішення у справі "Пудас проти Швеції" від 27.10.1987), спір щодо "права", про яке можна стверджувати - принаймні на підставах, котрі можна довести, - що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим. Спір може стосуватись як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі. Крім того, чи буде право розглядатись як право цивільного характеру в світлі відповідних положень Конвенції має визначатися не тільки за юридичною галузевою кваліфікацією, а й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права у межах національної правової системи (див. "Кьоніг проти Німеччини", рішення від 28.06.1978).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата учаснику дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає такому учаснику, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

В той же час суд вважає за необхідне зазначити, що виникнення обов'язку товариства сплатити на користь акціонера дивіденди нормами чинного законодавства пов'язується з фактом прийняття загальними зборами рішення про таку виплату.

За змістом пунктів 12 та 15 частини 2 статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів належить: розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.

При цьому, частиною 2 статті 32 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року. До порядку денного річних загальних зборів обов'язково вносяться питання, передбачені пунктами 11, 12 і 24 частини другої статті 33 цього Закону.

Як встановлено судом, загальними зборами акціонерів ПАТ «Укрнафта» з питання 10 порядку денного «Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2017 року» простою більшістю голосів було прийнято наступне рішення:

«Оскільки загальні збори Товариства не прийняли рішення про нарахування дивідендів за 2017 до 01.05.2018 відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» сплатити до Державного бюджету України до 01.07.2018 частину чистого прибутку Товариства за 2017 рік, визначену відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Дивіденди не нараховувати у зв'язку із наявністю значної заборгованості Товариства з податків і зборів.

Решту чистого прибутку спрямувати на погашення заборгованості Товариства з податків та зборів.».

Тобто, на вказаних загальних зборах було фактично прийнято рішення про розподіл прибутку ПАТ «Укрнафта» за 2017 рік, прийняття якого в силу приписів статті 32 Закону України «Про акціонерні товариства» є обов'язковим.

В той же час, із вказаного протоколу загальних зборів від 14.06.2018 вбачається, що загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта» рішення про виплату дивідендів не приймали, у зв'язку з чим на підставі ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» було прийнято рішення про сплату до Державного бюджету частини чистого прибутку Товариства.

Абзацом 6 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

Постановою Кабінету Міністрів України №139 від 28.02.2018 було затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2017 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, у розмірі 75 відсотків.

Як вбачається із матеріалів справи, частка Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в статутному капіталі ПАТ «Укрнафта» складає 50%+1 акція; частка держави України (в особі суб'єкта управління об'єктами державної власності - Кабінету Міністрів України) в статутному капіталі ПАТ «НАК «Нафтогаз України» складає 100%.

Таким чином, на підставі вказаних норм чинного законодавства, на думку позивачів, відповідач як господарське товариство, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого належить господарському товариству, частка держави в якому становить 100 відсотків, було зобов'язане прийняти рішення про виплату дивідендів у розмірі 75% чистого прибутку за 2017 рік.

В той же час, судом було встановлено, що абзацом 8 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.

Відтак, положення абзацу 8 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» прямо передбачають випадок не прийняття товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, рішення про нарахування дивідендів у встановлені строки.

При цьому, метою зазначеного положення є забезпечення отримання державою доходу державних товариства, в тому числі у формі дивідендів, від володіння останніми корпоративними правами у статутних капіталах інших господарських товариств.

З огляду на те, що загальними зборами акціонерів ПАТ «Укрнафта» станом на 01.05.2018 не було прийнято рішення про виплату дивідендів, з метою дотримання вимог ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» було прийнято рішення про сплату до Державного бюджету України до 01.07.2018 частини чистого прибутку Товариства за 2017 рік без спрямування коштів на виплату дивідендів.

Вказані дії ПАТ «Укрнафта» повністю відповідали вимогам Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та постановою Кабінету Міністрів України №139 від 28.02.2018, а твердження позивачів про звоторне є безпідставними.

Також суд не приймає до уваги посилання позивачів на те, що сплативши до Державного бюджету частину чистого прибутку на виконання оскаржуваного рішення, відповідачем фактично було перераховано дивіденди на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як товариства, 100% акцій якого перебувають у власності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В матеріалах суду наявна копія платіжного доручення №8835-П18 від 26.06.2018, яким підтверджується перерахування ПАТ «Укрнафта» до Державного бюджету України частини прибутку за 2017 рік відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності» у розмірі 38 164 126,41 грн.

При цьому, жодних доказів того, що відповідачем було прийнято рішення про виплату дивідендів на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та його реалізовано шляхом перерахування грошових коштів, матеріали справи не містять, а позивачами не надано.

За таких обставин, зазначення позивачами, що в даному випадку має місце пріоритет інтересів мажоритарного власника пакету акцій, який був задоволений шляхом спрямування частини прибутку до Державного бюджету, є безпідставним.

Стосовно твердження позивачів про допущення відповідачем порушень під час підготовки та проведення загальних зборів, на яких було прийнято оскаржуване рішення, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 159 Цивільного кодексу України порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та повідомлення акціонерів встановлюються статутом товариства і законом.

У відповідності до абз. 2, 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про акціонерні товариства» письмове повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається акціонерам персонально (з урахуванням частини другої цієї статті) особою, яка скликає загальні збори, у спосіб, передбачений статутом акціонерного товариства, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Повідомлення розсилає особа, яка скликає загальні збори, або особа, яка веде облік прав власності на акції товариства у разі скликання загальних зборів акціонерами. Товариство не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів. Публічне акціонерне товариство додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу, а також не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів розміщує на власній веб-сторінці в мережі Інтернет інформацію, передбачену частиною третьою цієї статті.

Як встановлено судом, рішенням наглядової ради ПАТ «Укрнафта» від 30.03.2018, оформленим протоколом №2/18, скликані на 14.07.2018 загальні збори акціонерів, затверджений проект порядку денного зборів, визначена дата складання переліку акціонерів ПАТ «Укрнафта» для повідомлення про проведення зборів, визначена дата складання переліку акціонерів на участь у зборах, затверджені проекти порядку денного зборів, затверджено повідомлення акціонерам про проведення зборів, обрано реєстраційну та тимчасову лічильну комісії зборів, затверджений порядок денний зборів, затверджені форма і текст бюлетенів для голосування.

ПАТ «Укрнафта» належним чином було дотримано вимоги ст. 35 Закону України «Про акціонерні товариства» в частині повідомлення акціонерів про проведення запланованих загальних зборів, що не заперечувалося представниками сторін під час розгляду справи.

Позивачі вважають, що відповідачем були допущені порушення щодо внесення змін до порядку денного в частині представлення альтернативних проектів рішення різними акціонерами товариства з десятого питання порядку денного.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про акціонерні товариства» кожний акціонер має право внести пропозиції щодо питань, включених до проекту порядку денного загальних зборів акціонерного товариства, а також щодо нових кандидатів до складу органів товариства, кількість яких не може перевищувати кількісного складу кожного з органів.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що пропозиції вносяться не пізніше ніж за 20 днів до дати проведення загальних зборів акціонерного товариства, а щодо кандидатів до складу органів товариства - не пізніше ніж за сім днів до дати проведення загальних зборів. Пропозиції щодо включення нових питань до проекту порядку денного повинні містити відповідні проекти рішень з цих питань. Пропозиції щодо кандидатів у члени наглядової ради акціонерного товариства мають містити інформацію про те, чи є запропонований кандидат представником акціонера (акціонерів), або про те, що кандидат пропонується на посаду члена наглядової ради - незалежного директора. Інформація, визначена у пропозиціях щодо членів наглядової ради акціонерного товариства відповідно до частини другої цієї статті, обов'язково включається до бюлетеня для кумулятивного голосування напроти прізвища відповідного кандидата.

Так судом встановлено, що після прийняття Наглядовою радою ПАТ «Укрнафта» рішення про проведення 14.07.2018 загальних зборів акціонерів та затвердження порядку денного таких зборів, від акціонерів ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та Компанії LEVENDERCO INVESTMENTS LTD (Кіпр) надійшли пропозиції щодо викладення пункту 10 порядку денного питання «Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2017 року» в запропонованих редакціях.

Вказані проекти рішень, запропоновані акціонерами ПАТ «Укрнафта», були включені до бюлетенем та виставлені на голосування, за наслідками якого простою більшістю голосів акціонерів було прийнято рішення в редакції, запропонованій ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Тобто, вищевказані акціонери ПАТ «Укрнафта» в порядку та у спосіб, визначений ст. 38 Закону України «Про акціонерні товариства», користуючись наданими їм правами, внесли пропозиції щодо альтернативних проектів рішень, включених наглядовою радою до порядку денного загальних зборів акціонерів.

Суд відзначає, що викладення альтернативних редакцій одного і того самого питання порядку денного не свідчить про внесення змін до такого порядку денного, оскільки за змістом ч. 5 ст. 38 Закону України «Про акціонерні товариства» зміни до проекту порядку денного загальних зборів вносяться лише шляхом включення нових питань та проектів рішень із запропонованих питань, чого в даному випадку здійснено не було.

При цьому, за відсутності факту внесення змін до порядку денного загальних зборів акціонерів, запланованих на 14.07.2018, у ПАТ «Укрнафта» не виникло обов'язку повідомляти всіх акціонерів відповідно до ч. 8 ст. 38 Закону України «Про акціонерні товариства».

Посилання позивачів на порушення права на ознайомлення з альтернативними проектами оскаржуваного у даній справі рішення є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що від дати надіслання повідомлення про проведення загальних зборів до дати проведення загальних зборів акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного, за місцезнаходженням товариства у робочі дні, робочий час та в доступному місці, а в день проведення загальних зборів - також у місці їх проведення. У повідомленні про проведення загальних зборів вказуються конкретно визначене місце для ознайомлення (номер кімнати, офісу тощо) та посадова особа товариства, відповідальна за порядок ознайомлення акціонерів з документами.

За містом ч. 2 ст. 37 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонер до проведення зборів за запитом має можливість в порядку, визначеному статтею 36 цього Закону, ознайомитися з проектом (проектами) рішення з питань порядку денного.

Тобто, можливість позивачів ознайомитися з наданими акціонерами проектами порядку денного в частині питання 10 «Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2017 року» була гарантована в силу закону, проте залежала від суб'єктивного бажання кожного із таких акціонерів.

Відтак, оскільки позивачами не надано доказів того, що ними вчинялися будь-які дії щодо реалізації наданого права на ознайомлення з проектами рішень порядку денного, твердження про порушення відповідачем таких прав є безпідставним.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду справ про визнання недійсними рішень загальних зборів необхідно враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Відповідно до пунктів 17-19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Тобто, в даному випадку, визначені порушення не обов'язково тягнуть за собою наслідок у вигляді визнання недійсними рішень загальних зборів. Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з такими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Безумовною ж підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України «Про господарські товариства», статті 41 та 42 Закону України «Про акціонерні товариства», стаття 15 Закону України «Про кооперацію»);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України «Про акціонерні товариства»);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України «Про господарські товариства»);

- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України «Про господарські товариства»);

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України «Про акціонерні товариства»).

В даному випадку, позивачами не доведено існування жодної із безумовних підстав, з настанням якої приписи чинного законодавства України пов'язують недійсність оскаржуваних рішень загальних зборів акціонерів товариства.

За змістом п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008, якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачами належними та допустимими доказами не доведено як факту невідповідності оспорюваного рішення загальних зборів акціонерів положенням чинного законодавства України, так і порушення їх прав як акціонерів відповідача.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним рішення загальних зборів ПАТ «Укрнафта», оформленого абзацом другим та третім пункту 10 протоколу №26 загальних зборів акціонерів від 14.06.2018, а саме в частині слів: «Дивіденди не нараховувати у зв'язку з наявністю значної заборгованості Товариства з податків і зборів. Решту чистого прибутку спрямувати на погашення заборгованості Товариства з податків і зборів.» з викладених у позові ПАТ «Кінто» та ТОВ «Компанія з управління активами «ОТП Капітал» правових підстав необхідно відмовити.

Щодо вимог позивачів про визнання за ними права на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» за 2017 рік в розрахунку 1,4075 грн. за одну акцію, та зобов'язання ПАТ «Укрнафта» вчинити дії щодо виплати дивідендів їм через депозитарну систему України, суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суд відзначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008 визначено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.

Згідно з пунктом 35 вказаної постанови господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням (статті 10, 41, 59 Закону про господарські товариства, стаття 158 ЦК). У разі, якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства, господарський суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства. Господарським судам необхідно враховувати також умови та порядок розподілу та виплати дивідендів, а також обмеження на їх виплату, встановлені частиною третьою статті 158 ЦК щодо випадків, коли АТ не має права оголошувати та виплачувати дивіденди.

Однак, позивачами не доведено суду, в чому саме та з яких підстав їх права та законні інтереси є порушеними та/або невизнаними з боку визначеного ними відповідача.

Зокрема, як було встановлено судом раніше, оскільки ПАТ «Укрнафта» не приймало рішення про виплату дивідендів та їх розмір за результатами фінансово-господарської діяльності за 2017 рік, воно не могло оспорити або порушити права позивачів на отримання таких дивідендів.

Більш того, прийняття рішення про виплату дивідендів та їх розмір відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства, що позабавляє можливості суд прийняти відповідне рішення про спрямування прибутку (частини прибутку) юридичної особи на виплату дивідендів, оскільки це виходить за межі його компетенції.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ПАТ «Кінто» та ТОВ «Компанія з управління активами «ОТП Капітал» про визнання права на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» за 2017 рік в розрахунку 1,4075 грн. за одну акцію та зобов'язання ПАТ «Укрнафта» вчинити дії щодо виплати дивідендів їм через депозитарну систему України.

Щодо позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору у даній справі необхідно відзначити наступне.

22.10.2018 АТ «ЗНВКІФ «Аванпост» як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору звернулася до суду із позовом, в якому просить суд визнати за ним право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» за 2017 рік в розрахунку 1,4075 грн. за одну акцію, а також визнати протиправною бездіяльність ПАТ «Укрнафта» щодо нарахування та виплати йому дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2017 рік.

Позовні вимоги третьої особи мотивовані тим, що АТ «ЗНВКІФ «Аванпост» станом на момент прийняття відповідачем рішення загальних зборів від 14.07.2018 та на момент звернення до суду із даним позовом є акціонером відповідача, який також має право на отримання дивідендів від ПАТ «Укрнафта» за результатами фінансово-господарської діяльності за 2017 рік. Проте, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати таких дивідендів суперечить абз. 6 ч. 5 ст. 11 Закону України «По управління об'єктами державної власності» і є протиправною.

Як було раніше встановлено судом, виникнення обов'язку товариства сплатити на користь акціонера дивіденди нормами чинного законодавства пов'язується з фактом прийняття загальними зборами рішення про таку виплату.

В той же час, загальні збори ПАТ «Укрнафта» рішення про виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» за 2017 рік не приймали, що унеможливлює порушення відповідачем права АТ «ЗНВКІФ «Аванпост» як акціонера на отримання таких дивідендів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується і третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, яка мала довести наявність тих обставин, на підставі яких вона звернулася до господарського суду з позовними вимогами, чого у даній справі зроблено не було.

З огляду на викладені раніше обставини, позов АТ «ЗНВКІФ «Аванпост» про права на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» за 2017 рік в розрахунку 1,4075 грн. за одну акцію, а також визнання протиправною бездіяльності ПАТ «Укрнафта» щодо нарахування та виплати йому дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2017 рік, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивачів та АТ «ЗНВКІФ «Аванпост».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Кінто» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ОТП Капітал» відмовити повністю.

2. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» відмовити повністю.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.12.2018.

Суддя В.П. Босий