ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
11.12.2018
Справа № 910/4562/18
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко Г.П.,
за участю секретаря судового засідання - Бабаджанян М. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку загального позовного провадження матеріали справи
За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Свертюка, 23 офіс 916) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік України" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15-А, приміщення № 18)
до Фізичної особи - підприємця Піщанської Оксани Володимирівни (19000, АДРЕСА_1)
про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в сумі 223 380, 00 грн,
За участю представників:
представника позивача - Сербуль О.Ю. (довіреність № б/н від 15.12.2017);
представника відповідача - Коліушко Є.В. (довіреність № б/н від 05.05.2018).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У квітні 2018 року Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами") в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік України" (далі - ТОВ "Ворнер Мьюзік України") звернулась до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Піщанської О.В. про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в сумі 223 380, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав щодо музичного твору "WITCHCRAFT" (виконавець - Frank Sinatra), а тому позивач просить стягнути з відповідача суму компенсацію за порушення авторських прав, що відповідає 60-ти мінімальним заробітнім платам та складає 223380,00 грн. за незаконне виконання вищезазначеного твору, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2018 року позовну заяву ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік України" залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом: подання до суду письмової заяви з зазначенням засобів зв'язку позивача, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача та відповідача; подання до суду письмової заяви із долученням документів, які б свідчили про право ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" подавати до суду та підписувати позовні заяви від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік України".
11 травня 2018 через відділ діловодства року від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2018 року, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 травня 2018 року позовну заяву ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік України" прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.06.2018.
18 червня 2018 року від представника відповідача надійшла заява (клопотання) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 червня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні на 2 серпня 2018 року.
16 липня 2018 року до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позову представник відповідача вказував на те, що жодних документів та доказів, які свідчили б про передачу майнових авторських прав на музичний твір від автора до ТОВ "Ворнер/Чаппелл", як підтвердження повного ланцюгу передачі майнових авторських прав від автора до позивача, організацією надано не було. За таких обставин, враховуючи, що організацією не доведений весь ланцюг передачі майнових прав на зазначений об'єкт авторського права від автора до позивача, а організацією в порушення ст. 74 ГПК України не доведено належність позивачу авторського права на спірний музичний твір та, відповідно, прав на його захист, тому відсутні правові підстави вважати ТОВ "Ворнер Мьюзік України" належним позивачем у справі. Відповідач також зазначив, що вважає неналежними, недопустимими, недостовірними та недостатніми (в розмінні ст. 76-79 ГПК України) докази надані ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", а саме: акта № 19/05/16 від 19.05.2016, оскільки фіксація публічного виконання була здійснена неналежним чином та не уповноваженою на те особою, не встановлено її відношення до Організації колективного управління та не підтверджено де, коли і за яких обставин складався акт фіксації. Враховуючи викладене, представник відповідача просив у позові відмовити.
1 серпня 2018 року до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи, а саме копії доручення № 07/12/15/19 від 20 грудня 2015 року, виданого ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на ОСОБА_6
1 серпня 2018 року до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення від представника позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 серпня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, на 4 вересня 2018 року.
10 серпня 2018 року до відділу діловодства надійшли додаткові пояснення від представника відповідача. 4 вересня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 20 вересня 2018 року.
20 вересня 2018 року від представника відповідача надійшла заява (клопотання), в якому останній просив відкласти розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2018 року відкладено розгляд справи по суті на 4 жовтня 2018 року.
4 жовтня 2018 року до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява (клопотання) про зупинення провадження у справі. Заява обґрунтована тим, що під час розгляду даної справи було встановлено, що до Господарського суду міста Києва подано позовну заяву результат розгляду якої істотно вплине на обсяг відповідальності прав та обов'язків позивача та відповідача у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року клопотання про зупинення задоволено. Зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/11331/18.
19 жовтня 2018 року до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від представника позивача про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року поновлено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 20 листопада 2018 року.
20 листопада 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27 листопада 2018 року.
27 листопада 2018 року від представника позивача через відділ діловодства суду надійшли пояснення.
27 листопада 2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 11 грудня 2018 року.
В судове засідання 11 грудня 2018 року представники сторін прибули. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволені відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оглянувши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
24 січня 2014 року між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - Видавник) укладений договір № АВ 24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі за текстом - договір).
Відповідно до умов якого Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме дозволяти або забороняти використання творів третіми особами, згідно із умовами цього договору (пункт 2.1. договору).
Надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення організацією договорів на право використання творів третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату (пункт 2.2. договору).
Пунктом 2.4 договору передбачено, що Видавник уповноважує Організацію отримувати від третіх осіб, зокрема, від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об'єктів авторського права на території України, способами, визначеними у пункті 5.1.1. договору, у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього договору.
Згідно із пунктом 5.1.1. договору публічне використання:
а) публічне виконання об'єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, під час гастрольних заходів (на концертах) - як з платними, так і з безкоштовним входом, а також - в громадських місцях при проведенні культурно-масових заходів;
б) публічне виконання об'єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгів та послуг, заклади громадського харчування), а також в інших місцях, де присутні або можуть бути присутні особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих, незалежно від того, присутні вони в одному місці та в один і той же час або у різних місцях та в різний час;
в) публічне виконання об'єктів авторського права при публічному виконанні (показі чи демонстрації) аудіовізуальних торгів в кінотеатрах, підприємствах торгівлі та послуг, заклади громадського харчування, а також театральне виконання об'єктів авторського права - подання об'єктів авторського права на театральній чи іншій сцені шляхом гри, співу, виконання за допомогою будь-яких пристроїв та процесів, у складі театральної постановки.
Територія, на якій Організація здійснює колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, визначається сторонами у додатку № 1 до договору (п. 6.1. договору).
За умовами п. 9.2. договору у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання, позови з метою захисту прав Видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації (п. 9.2.1.).
Дії, визначені в пункті 9.2.1. договору, Організація має право здійснювати без узгодження з Видавником (п. 9.4. договору).
Згідно з п. 12.1. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково.
Згідно з додатком № 1 до договору Видавник обмежує територію дії договору територією України.
На виконання умов вищезазначеного договору Організацією надано декларацію об'єктів авторського права (музичних творів) № 491 від 01.12.2015 щодо музичного твору "WITCHCRAFT" (виконавець - Frank Sinatra), майнові права на які передані в управління організації.
Належність позивачу майнових авторських прав на вказаний музичний твір підтверджується наступним.
1 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" укладений ліцензійний договір, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" надає субвидавнику право на використання вказаних у цьому договір творів, вказаних у каталозі, крім Продакшин Музики. Зазначений договір передбачає за умовами п. 11.2. автоматичну пролонгацію.
Матеріали справи містять Додатки № 1 та № ? до договору, із яких вбачається, що право використання твору "WITCHCRAFT" (виконавець - Frank Sinatra) передане позивачу.
Таким чином, позивач набув права вимагати і одержувати від третіх осіб будь-які види винагород і компенсацій за використання творів, а організація - звертатися до суду із відповідними позовами в інтересах позивача.
Як на підтвердження своїх позовних вимоги представник позивача посилався на акт фіксації від 19 травня 2016 року щодо використання належного позивачу твору.
Актом фіксації №19/05/16-5Т від 19.05.2016, складеним представником організації, та відеозаписом від 19.05.2016 публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні кафе «Small Tаlking», розташованому за адресою: м. Київ, вул.. М. Лисенка, 3, в якому здійснює господарську діяльність відповідач, вільно розповсюджувалися (публічно виконувались) музичні твори за допомогою обладнання, яке є в закладі, для фонового озвучення приміщення закладу, в тому числі музичний твір під назвою "WITCHCRAFT" (виконавець - Frank Sinatra), суб'єктом майнових авторських прав щодо яких є позивач. У вказаному акті зазначено, що представником закладу не заявлені підстави для використання вказаного музичного твору; представники закладу відмовились від підписання акту.
В зв`язку з порушенням майнових суміжних прав відповідачем, позивач в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік України" звернувся з позовом, в якому просив стягнути з відповідача компенсацію за незаконне використання твору "WITCHCRAFT" суму, яка відповідає 60-ти мінімальним заробітним платам, що складає 223 380, 00 грн.
Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявність в нього майнових суміжних прав та сам факт використання ним зазначеного вище твору, а тому просив у позові відмовити в повному обсязі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
За таких обставин, суд зобов`язаний оцінити підставність або безпідставність вимог позивача для того, щоб реалізувати завдання господарського судочинства, визначене ч. 1 статті 2 ГПК України.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Відповідно до п. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єктами суміжних прав є: а) виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; б) виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм; в) виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм; г) організації мовлення та їх правонаступники.
Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення (ч. 2 ст. 37 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
Статтею 40 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом; б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності; в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом; г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором; д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм; е) ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.
Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограми (відеограми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що враховуючи приписи ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Суд приходить до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами (наявними в матеріалах справах договорах та їх додатках, вказаних вище) наявність в нього майнових суміжних прав на "WITCHCRAFT", а також суд вважає доведеними ті обставини, що відповідач незаконно використовував зазначений твір.
При цьому, доводи відповідача щодо недоведеності позивачем наявності в нього майнових суміжних прав, адже позивачем не підтверджено повний ланцюг передачі майнових авторських прав від автора до позивача відхиляються судом з огляду на таке.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Даної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 13.02.2018 у справі № 925/895/16 та у постанові від 21.05.2018 №924/290/17, при дослідженні вищевказаного Договору про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 № АВ-24012014/01, укладеного між ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".
Також у постанові Вищого господарського суду України від 17.01.2017 у справі №916/1666/16 при досліджені цього ж Договору про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 № АВ-24012014/01, укладеного між ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та договору від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" зазначено, що «суд першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених ним норм матеріального права на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, беручи до уваги встановлену чинним законодавством України презумпцію правомірності правочину та відсутність законодавчих приписів щодо нікчемності Договорів № 3 і № 4, встановивши: належність виключних майнових авторських прав на спірні музичні твори позивачам; наявність у Організації права на звернення до господарського суду; використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності; відсутність у Товариства необхідного дозволу на використання (публічне виконання) спірних творів; використання Товариством згаданих творів без сплати авторської винагороди, а також врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позову».
В даному випадку при зверненні ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" з даним позовом до суду Організацією доведено обсяг її повноважень згідно з Договором про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 № АВ-24012014/01, укладеним між ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна". Повноваження ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтверджені договором від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна". Правомірність цих договорів презюмується відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України. В законодавстві відсутні приписи щодо нікчемності таких договорів. Ці договори також не визнавалися недійсними судом. Навпаки, ці договори неодноразово у відповідних судових рішеннях були взяті судами до уваги як належні докази відповідного обсягу повноважень Організації щодо звернення до суду з відповідними позовами про захист прав ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".
На підтвердження факту використання відповідачем твору "WITCHCRAFT" у приміщенні кафе «Small Tаlking», розташованому за адресою: м. Київ, вул.. М. Лисенка, 3, надано відеозапис публічного виконання, акт фіксації №19/05/16-5Т від 19.05.2016, оформлений у приміщенні закладу, а також копію фіскального чеку № 00109290005476 від 19.05.2016.
Судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне виконання, з приводу чого судом встановлено, що такий запис проводився у приміщенні кафе «Small Tаlking», розташованому за адресою: м. Київ, вул.. М. Лисенка, 3, в якому зафіксовано звучання музичного твору під назвою "WITCHCRAFT" (виконавець - Frank Sinatra). Таким чином, суд дійшов до висновку, що обставини справи щодо здійснення відповідачем у приміщенні кафе «Small Tаlking», в якому останній здійснює свою господарську діяльність, розташованому за адресою: розташованому за адресою: м. Київ, вул. М. Лисенка, 3, використання вказаного вище музичного твору доведено матеріалами справи.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежності та недопустимості такого доказу у справі, як акт фіксації. Так, суд дійшов висновку про належність та допустимість таких доказів, у тому числі з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 957), відповідно до якої представникам уповноважених організацій колективного управління надано право фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
Відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України). Саме особа, яка здійснює господарську діяльність у кафе «Small Tаlking», розташованому за адресою: м. Київ, вул.. М. Лисенка, 3, несе відповідальність за додержання в цьому закладі вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності. Невиконання Підприємцем (відповідачем у справі) встановлених законом обов'язків щодо дотримання вимог Цивільного кодексу України, а саме, порядку використання музичних творів, які використовуються в його закладі, є порушенням статей 614, 1166 ЦК України.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про правомірне використання відповідачем спірного музичного твору, а тому використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.
Таким чином, суд констатує, що відповідачем не виконані умови правомірного використання майнових суміжних прав позивача під час використання твору "WITCHCRAFT", тим самим порушені майнові права позивача, зокрема і на отримання належної винагороди. При цьому, навіть можливість використання без згоди правовласника, не звільняє від необхідності суб`єкта комерційного використання діяти у відповідності до норм закону.
Відповідно до п. а, ч. 1 статті 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права», Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є:
а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39 - 41 цього Закону, з урахуванням умов використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21 - 25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам;
Згідно з частиною 1 статті 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:
а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
в) подавати позови до суду про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
г) подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Отже, суд приходить до висновку, що в даній справі надані докази підтверджують, що відповідачем було порушено майнові суміжні права, що належать позивачеві, зокрема і на виплату йому винагороди за використання належних йому прав на об`єкти суміжних авторських прав, що відповідно до статей 50, 52 Закону України «Про авторське прав і суміжні права» підлягає захисту судом.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України ,,Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" (Artico c. Italie) від 13 травня 1980). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
В статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, суд приходить до висновку, що для дотримання принципу права на справедливий розгляд справи судом, та для реалізації принципу захисту порушених прав, а також виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про авторське право і суміжні права», дії відповідача щодо використання твору без здійснення всіх встановлених законом дій для правомірного використання об`єктів суміжних прав навіть і без згоди автора, становить порушення майнових суміжних прав позивача, яке доведено позивачем.
Так, позивач просить стягнути компенсацію, виходячи із мінімального встановленого розміру - 60 мінімальних заробітних плат, який складає: добуток 60 мінімальних заробітних плат (3 723,00 грн), що дорівнює 223380,00 грн.
Згідно з пунктом «г» частини другої статті 52 Закону суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Отже, виходячи з логіки законодавця, компенсація є іншим способом відновлення порушених прав ЗАМІСТЬ відшкодування збитків або стягнення доходу, тобто альтернативним способом відшкодування збитків або стягнення доходу для відновлення порушених авторських та (або) суміжних прав. У визначені суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру МІНІМАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, який установлений на час прийняття судом відповідного рішення ( підпункт 51.3 п. 51 Постанови пленуму ВГСУ від 17.10.2012 за № 12).
При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Відповідно до п. 51.2, 52.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Суд вважає визначений організацією розмір компенсації необґрунтовано завищеним.
Так, організацією належними засобами доказування доведено факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтовано співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єктів авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, факт виплати винагороди видавцем, тощо.
Як зазначає Вищий господарський суд України в своєму листі від 06.07.2017 за №07.01-11/1085/17, на даний час мінімальна заробітна плата не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав та підлягає застосуванню розрахункова величина у розмірі 1600, 00 грн.
Суд не застосовує дану позицію Вищого господарського суду України, викладену у листі від 06.07.2017 за № 07.01-11/1085/17, щодо встановлення розрахункової величини при визначенні розміру компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у розмірі 1600, 00 грн, виходячи з наступного:
До даного висновку, Вищий господарський суд України прийшов з посиланням на пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 за № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Вищий господарський суд України у вищезазначеному листі робить висновок, що виплата компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, підпадає під ознаки «інших виплат», про якій йдеться у наведеному Закону України від 06.12.2016 за № 1774-VIII, тобто на даний час розмір мінімальної заробітної плати не підлягає застосуванню як розрахункова величини при визначенні компенсації, передбаченої статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Разом з тим,виходячи з системного аналізу норм вказаного закону, суд приходить до висновку, що в пункті 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 за № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» йдеться про визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат САМЕ ПРАЦІВНИКАМ (інші виплати, які стосуються трудових відносин та відносин по найму, ніж ті спірні правовідносини, що є предметом спору у справі), а тому застосування даної норми закону до визначення розрахункової величини при визначенні компенсації, передбаченої статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», яка за своєю правовою природою є видом відповідальності за порушення прав та є альтернативою стягненню збитків чи неотриманого доходу та не має ніякого відношення д будь-яких виплати працівника, є помилковим та таким, що не відповідає суті захисту порушеного права та природі притягнення до цивільно-правової відповідальності за порушення авторських та (або) суміжних прав.
Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01.01.2018 - 3 723,00 грн.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в такому розмірі: 10 мінімальних заробітних плат * 3 723 грн, що дорівнює 37 230 грн, .
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд даної справи покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік України" до Фізичної особи - підприємця Піщанської Оксани Володимирівни задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Піщанської Оксани Володимирівни (19000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Свертюка, 23 офіс 91; ідентифікаційний код 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік України" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15-А, приміщення № 18; ідентифікаційний код 39019265) компенсацію за порушення майнових авторських прав в сумі 37 230 (тридцять сім тисяч двісті тридцять ) гривень та судовий збір в розмірі 558 (п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 45 копійок.
3. В задоволенні інших позовних вимог про стягнення 186150 (сто вісімдесят шість тисяч сто п`ятдесят) грн. 00 коп. компенсації - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 26.12.2018
Суддя Г.П. Бондаренко
