Справа № 761/42548/17

Провадження №1-кп/761/960/2018

В И Р О К

іменем України

27 грудня 2018 року м.Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№12017100020003145 від 22 березня 2017 року,

за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Гвардійськ, Калінінградської області, Російської Федерації , громадянки України, з вищою освітою,не одруженої, має двох неповнолітніх дітей 2001,2007 років народження, працюючої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу,зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

не судимої ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України,

за участю :

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у підробленні офіційного документа,який посвідчується приватним нотаріусом,і який надає певні права,з метою використання його іншою особою,вчиненого за попередньою змовою групою осіб , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України ,за наступних обставинах:

Так, ОСОБА_6 вирішила поїхати разом із своїм малолітнім сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,за кордон до Королівства Іспанії,не ставлячи до відома батька дитини ОСОБА_8 ,з яким вона розлучена відповідно до рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року.

Також ,у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України №57 від 27 січня 1995 року було необхідно оформити нотаріально завірену заяву щодо згоди ОСОБА_8 на перетинання державного кордону з метою тимчасової поїздки за кордон до Королівства Іспанії їх малолітнього сина ОСОБА_7 .

Однак,з зв`язку з тим,що ОСОБА_6 не бажала,щоб ОСОБА_8 знав про виїзд їхньої дитини за кордон,у останньої виник злочинний умисел щодо підробки офіційного документу,внаслідок чого прийняла рішення вивезти дитину у незаконний спосіб,тобто на підставі підробленого документа.

З метою реалізації свого злочинного умислу направленого на підроблення офіційного документа,який надає право на тимчасову поїздку за кордон малолітнього сина ОСОБА_7 у супроводі його матері ОСОБА_6 ,з метою використання його під час перетинання ОСОБА_7 державного кордону України,24 липня 2015 року ОСОБА_6 вступила з злочинну змову з приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 .

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 згідно з приписами ст.3 Закону України «Про нотаріат» уповноважена державою на здійснення незалежної професійної нотаріальної діяльності,зокрема, на вчинення нотаріальних дій,передбачених законом ,з метою надання їм юридичної вірогідності.

При здійсненні своєї професійної діяльності на приватного нотаріуса покладаються обов`язки ,визначені ст.5 Закону України «Про нотаріат»,а саме : здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги ,дотримуватися правил професійної етики ,а також відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Так, ОСОБА_9 24 липня 2015 року ,точний час не встановлено,знаходячись у своєму робочому кабінеті ,за адресою : м.Київ,вул. Пушкінська,1-3/5,каб. №4,будучи приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу,яка принесла присягу нотаріуса та в силу п.7 ч.2 ст.2 Закону України «Про адміністративні послуги»,будучи особою ,яка здійснює професійну діяльність,пов`язану з наданням публічних послуг,вступила в злочинну змову з ОСОБА_6 ,матеріали стосовно якої в окремому кримінальному провадженні,щодо підроблення офіційного документа,який надає право на тимчасову поїздку за кордон малолітнього сина ОСОБА_7 у супроводі його матері ОСОБА_6 ,з метою використання його під час перетинання ОСОБА_7 державного кордону України,згідно розподілених ролей.

Приватний нотаріус ОСОБА_3 24 липня 2015 року,точний час не встановлено,виконуючи визначену роль ,знаходячись у своєму робочому кабінеті,за адресою: м.Київ,вул.Пушкінська,1-3/5,каб.№4,використовуючи робочий комп`ютер та принтер,реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на підроблення офіційного документа,який надає право на тимчасову поїздку за кордон малолітнього ОСОБА_7 у супроводі його матері ОСОБА_6 ,з метою використання його під час перетинання ОСОБА_7 державного кордону України,усвідомлюючи протиправність своїх дій,друкованим способом склала заяву від імені ОСОБА_8 щодо надання згоди на тимчасову поїздку за кордон до Королівства Іспанії,для відпочинку неповнолітнього ОСОБА_7 строком з 24 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року,у супроводі його матері ОСОБА_6 ,а також згоди на відкриття ОСОБА_7 . Шенгенської візи,без відома та присутності ОСОБА_8 .

Під час складання завідомо підробленого документа ОСОБА_3 без встановлення та належної перевірки дієздатності особи,зазначила у заяві від імені ОСОБА_8 серію та номер паспорта НОМЕР_1 ,який видано Жовтневим РУ ГУМВС України в м. Києві від 10 червня 1999 року,однак на момент вчинення нотаріальної дії паспорт був недійсним та знищений,оскільки ОСОБА_8 25 грудня 2014 року отримав паспорт серії НОМЕР_2 виданий Дарницьким РВ ГУ ДМС України в м. Києві.

В подальшому ОСОБА_3 усвідомлюючи,що своїми діями порушує вимоги ст.44 Закону України «Про нотаріат»,забезпечила підписання ОСОБА_6 від імені ОСОБА_8 зазначеної вище заяви.

Продовжуючи злочинні дії,спрямовані на підроблення офіційного документа,який надає право на тимчасову поїздку за кордон малолітнього ОСОБА_7 у супроводі його матері ОСОБА_6 , ОСОБА_3 в порушення вимог ст.ст.34,45 Закону України «Про нотаріат» ,без присутності ОСОБА_8 ,фактично знаючи,що підпис від імені ОСОБА_8 виконано іншою особою,а саме ОСОБА_6 ,яка виконала підпис та рукописний запис « ОСОБА_8 в графі «Підпис (батько)» у заяві від імені ОСОБА_8 ,своїм підписом та печаткою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу засвідчила справжність підпису ОСОБА_8 на заяві про надання згоди на тимчасовий виїзд за кордон ОСОБА_7 та відкриття Шенгенської візи.

З метою надання проведеній нотаріальній дії юридичної вірогідності , ОСОБА_3 здійснила запис у реєстрі нотаріальних дій за реєстровим номером 1206 від 24 липня 2015 року про нібито засвідчення справжності підпису ОСОБА_8 на заяві про надання згоди на тимчасовий виїзд за кордон ОСОБА_7 та відкриття Шенгенської візи,чим надала заяві статусу офіційного документа та видала вказану заяву ОСОБА_6 для незаконного перетинання ОСОБА_7 державного кордону України.

Вказана нотаріальна дія була виконана 24 липня 2015 року на нотаріальному бланку серії НАН №943173 за реєстровим номером 1206.

Таким чином ,приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 умисно підробила офіційний документ,який надає право на тимчасову поїздку до Королівства Іспанії,для відпочинку,строком з 24 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року малолітньому ОСОБА_7 у супроводі його матері ОСОБА_6 ,з метою використання його під час перетинання державного кордону України,шляхом внесення неправдивих відомостей та засвідчення справжності підпису ОСОБА_8 виконаного не ОСОБА_8 ,а ОСОБА_6 ,без його відома та присутності,на заяві про надання згоди на тимчасову поїздку за кордон до Королівства Іспанії,для відпочинку,строком з 24 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року малолітньому ОСОБА_7 у супроводі його матері ОСОБА_6 ,а також відкриття Шенгенської візи,тим самим підтвердивши,що підпис у заяві зроблено саме ОСОБА_8 у присутності нотаріуса ОСОБА_3 .

Наведені вище дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.3 ст.358 КК України як підроблення офіційного документа,який посвідчується приватним нотаріусом, і який надає певні права,з метою використання його іншою особою,вчиненого за попередньою змовою групою осіб. .

Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.358 КК України не визнала, відмовилася давати показання та відповідати на запитання. Просить виправдати її,посилаючись на те,що вона не вчиняла ніяких протиправних дій,належним чином виконувала покладені на неї професійні обов`язки ,дотримувалась вимог чинного законодавства.

Статтею 2 КПК України передбачено,що завданнями кримінального провадження є захист особи ,суспільства та держави від кримінальних правопорушень,охорона прав,свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження,а також забезпечення швидкого,повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим,щоб кожний,хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини,жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений ,жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно положень ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим ,якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стаття 22 КПК України передбачає,що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності,що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій,прав ,свобод і законних інтересів засобами,передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.25 КПК України прокурор,слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків ,коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення,а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи,яка його вчинила.

Крім того,саме на них законом покладається обов`язок всебічно,повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження,виявити як ті обставини,що викривають так і ті,що виправдовують підозрюваного,обвинуваченого,а також обставини,що пом`якшують чи обтяжують його покарання,надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст.9 КПК України.

Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню,зокрема :1)подія кримінального правопорушення (час,місце,спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення ;2)винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення,форма вини,мотив і мета вчинення кримінального правопорушення ;3)вид і розмір шкоди,завданої кримінальним правопорушенням,а також розмір процесуальних витрат ;4)обставини ,які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ,характеризують особу обвинуваченого,обтяжують чи пом`якшують покарання,які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження ;5)обставини,що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання .

Статтею 92 КПК України передбачено,що обов`язок доказування обставин,передбачених ст.91 цього Кодексу,покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так ,на обґрунтування ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.358 КК України, сторона обвинувачення посилається на наступні докази ,які безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні під час судового розгляду,а саме:

-дані,що містяться в ксерокопії Витягу з кримінального провадження №12015100020007688, згідно до якої 7 вересня 2015 року до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення,за ознаками кримінального правопорушення ,передбаченого ч.1 ст.358,ч.3 ст.358 КК України ,у яких повідомлено про підозру ОСОБА_6 ,22 березня 2017 року до ЄРДР внесені відомості про кримінальні правопорушення,передбачені ч.4 ст.358,ч.1 ст.332 КК України,у яких про підозру повідомлено ОСОБА_6 ,досудове розслідування у якому здійснювалось Дарницьким УП ГУНП у м.Києві;

-дані,що містяться в постанові прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_11 від 22 березня 2017 року про виділення матеріалів досудових розслідувань,згідно до якої матеріали досудового розслідування щодо вчинення невстановленою особою кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.358 КК України ,зібрані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100020007688 від 07 вересня 2015 року,за ознаками кримінальних правопорушень,передбачених ч.3 ст.358,ч.4 ст.358,ч.1 ст.332 КК України , виділено в окремі матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.358 КК України,яке направлено для подальшого розслідування до СВ Дарницького УП ГУНП у м.Києві ;

-дані,що містяться у Витягу з кримінального провадження №12017100020003145 ,згідно до якого 22 березня 2017 року ,о 14 год.29 хв., до ЄРДР слідчим СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 внесені відомості про кримінальне правопорушення,за ознаками кримінального правопорушення ,передбаченого ч.3 ст.358 КК України ,та відповідно до якого ОСОБА_6 вступивши у злочинну змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою ,матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження,яка працює приватним нотаріусом та здійснює свою професійну діяльність за адресою :м.Київ, вул.Пушкінська,1-3/5 каб.4, 24 липня 2015 року склала завідомо підроблений офіційний документ,який посвідчує певні факти ,що надають особам певні права ;

-дані,що містяться в постанові першого заступника прокурора м.Києва ОСОБА_13 від 28 вересня 2017 року про доручення здійснення досудового розслідування ,згідно до якого здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017100020003145

від 22 березня 2017 року, за ч.3 ст.358 КК України доручено СВ Дарницького УП ГУНП у м.Києві ;

- ксерокопією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке,що готується) від 07 вересня 2015 року,згідно до якого вбачається,що ОСОБА_8 звернувся до Дарницького РУ ГУМВС України в м.Києві з заявою ,у який повідомив,що його колишня дружина ОСОБА_6 ,використовуючи підроблену заяву вивезла їх малолітнього сина ОСОБА_7 ,2003 року народження за кордон до Королівства Іспанії та на час звернення з заявою до України не повернулися ;

- ксерокопією постанови слідчого СВ Дарницького РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_14 від 10 вересня 2015 року про відібрання зразків для експертизи,згідно до якої у кримінальному провадженні №12015100020007688 від 07 вересня 2015 року,за ознаками кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.358 КК України,відібрані зразки підпису у громадянина ОСОБА_8 ; ксерокопією протоколу отримання зразків для експертизи від 10 вересня 2015 року,якою відібрано у ОСОБА_8 зразки підпису на 20 аркушах ;

-ксерокопією заяви ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення від 07 вересня 2015 року на ім`я прокурора Дарницького району м.Києва,у якій ОСОБА_8 просив притягнути до кримінальної відповідальності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та ОСОБА_6 за ч.3 ст.358,ч.4 ст.358 КК України,з додатками до неї,якими є :ксерокопія відповіді Державної прикордонної служби ,Головного центру спеціальної інформації,згідно якої ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,17 серпня 2015 року у пункті пропуску Бориспіль переткнув державний кордон України ,Київ-Барселона,зі згоди батька ;ксерокопія Скороченого витягу з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів №96584592,який видано на запит ОСОБА_16 від 04 вересня 2015 року,та згідно до якого серія та номер бланка НАН 943173 витрачено 24 липня 2015 року на заяву приватним нотаріусом ОСОБА_3 ;ксерокопія паспорта громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,серії НОМЕР_2 ,виданого 25 грудня 2014 року Дарницьким РВ ГУДМС України в м.Києві; ксерокопія свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,батьком якого є- ОСОБА_8 ,мати ОСОБА_6 ; ксерокопія заяви ОСОБА_8 від 24 липня 2015 року,яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 24 липня 2015 року ,відповідно до якої батько- ОСОБА_8 дав свою згоду на тимчасову поїздку за кордон до Королівства Іспанії,для відпочинку ,строком з 24 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року своєму малолітньому сину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у супроводі його матері- ОСОБА_6 ,а також на відкриття малолітньому сину ОСОБА_7 Шенгенської візи, приватним нотаріусом ОСОБА_3 засвідчено справжність підпису ОСОБА_8 , який зроблено у присутності нотаріуса,встановлено особу ОСОБА_8 ,перевірено його дієздатність ; ксерокопія паспорта громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,серії НОМЕР_1 ,виданого 10 червня 1999 року Жовтневим РУ ГУМВС України в м.Києві ; ксерокопія листа Дарницького районного відділу в м.Києві Міграційної служби України в м.Києві №03/13544 від 05 грудня 2015 року на адресу Дарницького УП ГУНП в м.Києві ,згідно до якого паспорт серії НОМЕР_1 від 10 червня 1999 року,виданий Жовтневим РУ ГУ МВС України в м.Києві на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,знищено,акт 30 а/з 86 від 17 січня 2015 року,у зв`язку з непридатністю паспорта для користування ;ксерокопія довідки Дарницького районного відділу Міграційної служби України в м.Києві за №10171 від 08 вересня 2015 року на ім`я ОСОБА_8 ,згідно до якої повідомляється про те,що ОСОБА_8 отримав паспорт серії НОМЕР_2 від 25 грудня 2014 року,виданий Дарницьким РВ ГУ ДМС України в м.Києві замість непридатного для користування паспорта серії НОМЕР_1 від 10 червня 1999 року,виданого Жовтневим РУ ГУМВС України в м.Києві ;ксерокопії клопотання ОСОБА_8 від 27 січня 2016 року на ім`я слідчого Дарницького УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_14 ,яким він просить долучити до матеріалів кримінального провадження №12015100020007688 вільні зразки його підпису для проведення почеркознавчої експертизи ,розписки ОСОБА_8 від 10 листопада 2015 року,якою він надає згоду на роздруківку вхідних та вихідних дзвінків мобільного телефону НОМЕР_3 за період з 23 липня 2015 року по 26 липня 2015 року,заяв ОСОБА_8 від 10 листопада 2015 року- про допит приватного нотаріуса ОСОБА_17 в рамках кримінального провадження №12015100020007688,від 02 листопада 2015 року- про доручення до матеріалів

кримінального провадження №12015100020007688 документів щодо його звільнення з роботи ;

-дані,що містяться в ксерокопії ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м.Києва від 30 жовтня 2015 року (справа №753/20433/15-к,провадження №1-кс/753/3409/15),згідно до якої слідчим суддею задоволено клопотання слідчого СВ Дарницького РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_14 про здійснення тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні №12015100020007688 та надано вказаному слідчому дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналу заяви НАН 943173 від 24 липня 2015 року на ім`я громадянина ОСОБА_8 та оригіналів документів на підставі яких дана заява оформлювалась,що зберігаються у приватного нотаріуса ОСОБА_3 ,за адресою: АДРЕСА_2 з можливістю їх вилучення для проведення почеркознавчої експертизи ;

-дані,що містяться в ксерокопіях протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 04 листопада 2015 року, опису речей і документів,які були вилучені 4 листопада 2015 року на підставі ухвали слідчого судді,згідно до яких слідчим у приватного нотаріуса ОСОБА_3 вилучено оригінал заяви НАН 943173 від 24 липня 2015 року на ім`я громадянина ОСОБА_8 ,завірені копії паспорта громадянина України ОСОБА_8 ,серії НОМЕР_1 ,свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-дані,що містяться в ксерокопії постанови слідчого СВ Дарницького РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_14 від 04 листопада 2015 року у кримінальному провадженні №12015100020007688 про відібрання зразків підпису у приватного нотаріуса ОСОБА_3 ;ксерокопії протоколу отримання зразків для експертизи від 04 листопада 2015 року,зразків підпису ОСОБА_3 ;

-дані,що містяться в ксерокопії Висновку експерта №129 /тдд від 22 січня 2016 року,проведеної на підставі постанови слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_14 про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 16 грудня 2015 року,в рамках кримінального провадження №12015100020007688 від 07 вересня 2015 року,ксерокопія якої долучена до матеріалів судового провадження,згідно до якого підпис в заяві серії НАН №943173 від 24 липня 2015 року про згоду батька на вивіз малолітньої дитини за кордон ,яка була засвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_3 ,що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 ,кабінет №4 у графі «Підпис (батько)» виконаний не ОСОБА_8 ; підпис в заяві серії НАН №943173 від 24 липня 2015 року про згоду батька на вивіз малолітньої дитини за кордон ,яка була засвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_3 ,що знаходиться за адресою :м.Київ,вул.Пушкінська ,1-3/5 ,кабінет №4 у графі «Приватний нотаріус» виконаний ОСОБА_3 ;

-дані,що містяться в ксерокопії постанови слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_14 про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 11 квітня 2016 року,в рамках кримінального провадження №12015100020007688 від 07 вересня 2015 року ;

-дані ,що містяться у ксерокопії Висновку експерта №66 від 18 квітня 2016 року,згідно до якого підпис та рукописний запис « ОСОБА_8 » в графі «Підпис :батько» в заяві від імені ОСОБА_8 про згоду батька на вивіз малолітньої дитини за кордон серії НОМЕР_4 від 24 липня 2015 року виконано не ОСОБА_8 ,а виконано ОСОБА_6 ;

- дані,що містяться в ксерокопії постанови про визнання речових доказів від 04 квітня 2016 року,згідно до якої записна книжка з обкладинкою червоного кольору на 50 арк. з рукописним текстом,що належить ОСОБА_6 ,яка 4 квітня 2016 року надана доручення до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 ,визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №12015100020007688 ;

-дані,що містяться в ксерокопії постанови слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_12 про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 21 лютого 2017 року,в рамках кримінального провадження №12015100020007688 від 07 вересня 2015 року ;

-дані ,що містяться у ксерокопії Висновку експерта №19/8-4/64-СЕ/17 від 03 березня 2017 року,згідно до якого всі рукописні записи (за виключенням цифрових та записів виконаних латиницею) в особистому блокноті з обкладинкою червоного кольору виконані ОСОБА_6 ;

-дані ,що містяться у письмових вимогах слідчого Дарницького УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_12 на ім`я ОСОБА_3 -за №13854/125/48-2017 від 21 червня 2017 року ,з вимогою у зв`язку із здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017100020003145 від 22 березня 2017 року,за ознаками кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.358 КК України,негайного надання слідчому належним чином завіреної копії реєстраційної книги,в якій міститься інформація щодо реєстраційної дії яку було зареєстровано в реєстрі №1205 та присвоєно серійний номер НАН №943173 від 24 липня 2015 року та від 01 вересня 2017 року за №19585/125/48-2017 з повторною вимогою щодо надання копії реєстраційної книги з вищевказаною інформацією ;

-дані,що містяться у листі Дарницького районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в м.Києві №03/5328 від 13 жовтня 2017 року,згідно до якого ОСОБА_8 Дарницьким РВ ГУДМС України в м.Києві 25 грудня 2014 року документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 у зв`язку з непридатністю до користування паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ,виданого Жовтневим РУ МВС України в м.Києві 10 червня 1999 року ;

-дані,що містяться в протоколі огляду мобільного телефону від 08 вересня 2017 року,з якого вбачається,що слідчим було оглянуто мобільний телефон Apple iPhone 6s,сірого кольору,ІМЕІ: НОМЕР_5 ,який добровільно надано ОСОБА_8 для його огляду та під час якого виявлено у мобільному додатку VIBER приватну переписку з особами « ОСОБА_18 »,«Ирина сестра Первушиной» та зроблені «скріншоти» вказаної переписки,які долучено до протоколу огляду ;

-дані,що містяться в ксерокопії ухвали колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 14 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_8 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 ,третя особа : ОСОБА_6 ,про визнання неправомірною нотаріальної дії,якою апеляційна скарга ОСОБА_6 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 була відхилена,рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 14 березня 2017 року,яким визнано неправомірною нотаріальну дію приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з засвідчення справжності підпису ОСОБА_8 на заяві про надання згоди на тимчасовий виїзд за кордон України ОСОБА_7 ,виконану 24 липня 2015 року на нотаріальному бланку серії НАН №943173 за реєстраційним номером 1206 , дія якої зупинена ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі №761/33944/15-ц,провадження №61-33100 св 18 ,до завершення розгляду касаційної скарги ;

-дані,що містяться у ксерокопіях супровідних листів : прокуратури Дарницького району м.Києва №32р-15 від 08 вересня 2015 року ; Дарницького УП ГУНП у м. Києві №47/1668 від 17 грудня 2015 року «Про призначення експертизи»;заступника директора ДНДЕКЦ ОСОБА_19 №8/1704 від 30 грудня 2015 року ; Дарницького УП ГУНП у м. Києві №48 ,без дати 2016 року,з додатками ; заступника директора ДНДЕКЦ ОСОБА_19 №19/111-129тдд від 22 січня 2016 року ; Дарницького УП ГУНП у м. Києві №7910/125/48-216 від 11 квітня 2016 року «Про призначення експертизи» ; заступника директора ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_20 №19/8-4/3617 від 19 квітня 2016 року ; Дарницького УП ГУНП у м. Києві №3884/125/48-2017 від 21 лютого 2017 року «Про призначення експертизи»; заступника директора ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_20 №19/8-4/2974 від 07 березня 2017 року «Про направлення висновку експерта» ; ксерокопіях заяв ОСОБА_8 на ім`я слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м.Києві ;ксерокопії рапорту слідчого Дарницького УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_12 ;ксерокопії пояснень ОСОБА_6 від 21 липня 2015 року ;

- показаннями свідка ОСОБА_8 ,який будучи допитаним в судовому засіданні,пояснив,що

в серпні 2015 року від знайомих він дізнався ,що його малолітній син ОСОБА_15 ,2003 року народження,який після розірвання шлюбу,проживає з його колишньою дружиною ОСОБА_6 , виїхав на відпочинок до Королівства Іспанії На його запит до прикордонної служби щодо перетину сином кордону України ,йому повідомили ,що син переткнув кордон України в аеропорту ОСОБА_21 ,разом з його матір`ю, авіарейсом до ОСОБА_22 ,на підставі письмового дозволу,нібито наданим ним,як батьком. Проте він ніякого письмового дозволу,згоди колишній дружині на виїзд сина за кордон не давав,ніяких заяв,які б засвідчувались нотаріусом не підписував. Він став з`ясовувати обставини надання письмового дозволу на виїзд сина за кордон та встановив,що письмова заява від його імені про надання дозволу на виїзд його сина ОСОБА_8 за відпочинок до Королівства Іспанії та видачі сину ОСОБА_23 визи була засвідчена 24 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі паспорта громадянина України на його ім`я,який був знищений ще в 2014 року та йому у 2014 році був виданий інший паспорт громадянина України . Проте,він не звертався до приватного нотаріуса ОСОБА_9 з питання засвідчення заяви про надання дозволу на виїзд малолітнього сина - ОСОБА_24 за кордон,24 липня 2015 року не засвідчував у нотаріуса таку заяву,підпис на заяві не його,письмового дозволу на виїзд сина з колишньою дружиною на відпочинок за кордон він не надавав. Вважає,що таку заяву,за проханням ОСОБА_6 ,без його участі та згоди ,на підставі відомостей знищеного паспорту громадянина України на його ім`я ,які були у його колишньої дружини ,за злочинною змовою ОСОБА_6 з ОСОБА_3 ,приватний нотаріус ОСОБА_3 виготовила та надала ОСОБА_6 ,яка її використала для перетину сином державного кордону України. Також вказує та те,що він ,з метою з`ясування обставин видачі сфальсифікованої заяви спілкувався по мобільному телефону з ОСОБА_3 ,її сестрою. Він звернувся з заявою до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення,під час досудового слідства надавав слідчому копії документів,необхідних слідству,свій мобільний телефон для огляду ;

- показаннями свідка ОСОБА_25 ,яка будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила,що вона працювала з вересня 2014 року по червень 2016 року помічником приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 ,яка здійснювала нотаріальну діяльність за адресою : АДРЕСА_2 .Вказує на те,що ОСОБА_3 при здійсненні нотаріальної діяльності завжди дотримувалась вимог чинного законодавства ,Закону України «Про нотаріат»,не допускала порушень порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства. Обставин,пов`язаних з засвідченням нотаріусом 24 липня 2015 року заяви ОСОБА_8 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон вона не пам`ятає.

Інших доказів у підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.358 КК України, стороною обвинувачення суду не надано.

Суд,проаналізувавши та оцінивши кожен доказ з точки зору належності,допустимості,достовірності,а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку ,перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження,дійшов до наступного висновку.

Згідно до вимог ст.370 КПК України ,обгрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин,які підтверджені доказами,дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

При цьому,згідно з ч.2 ст.94 КПК України ,кожен доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням ,що ґрунтується на всебічному ,повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності,керуючи законом ,повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості,достовірності,а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань,зазначених у ст.374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення,якщо їх неможливо усунути,повинні тлумачитись на користь обвинуваченого . Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані,суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Статтею 84 КПК України визначено,що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані,отримані у передбаченому цим Кодексом порядку,на підставі яких слідчий, прокурор,слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин,що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання,речові докази,документи,висновки експертів.

Згідно положень ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим,якщо він отриманий у порядку,встановленому цим Кодексом .

Відповідно до п.2 ч.3 ст.87 КПК України ,недопустимими є докази ,що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень ,не передбачених цим Кодексом,для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

При цьому ,згідно з ч.2 ст.86 КПК України,недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень ,на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі №12-р/п 2011 від 20 жовтня 2011 року,визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані,одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналіз положення ч.3 ст.62 Конституції України ,згідно з якою обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах,одержаних незаконним шляхом,дає підстави для висновку,що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними,одержаними в незаконний спосіб,а саме :в порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина ; з порушенням встановленого законом порядку,засобів,джерел отримання фактичних даних ;не уповноваженою на те особою,тощо.

Європейський суд з прав людини,ухвалюючи рішення у справах «Шейк проти Швейцарії» від 12 липня 1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11 липня 2005 року, «Шабельник проти Росії» від 19 лютого 2009 року, зазначив,що допустимість доказів є прерогативою національного права і ,за загальним правилом ,саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази ,а порядок збирання доказів,передбачений національним правом,має відповідати основним правам,визнаним Конвенцією,а саме: на свободу,особисту недоторканість,на повагу до приватного і сімейного життя,на недоторканість житла тощо.

Так,прокурором у якості письмових доказів ,якими сторона обвинувачення підтверджує винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.358 КК України, надано ксерокопії наступних документів ,а саме : Витягу з кримінального провадження №12015100020007688 від 7 вересня 2015 року ;протоколу прийняття заяви ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке,що готується) від 07 вересня 2015 року ; постанови слідчого СВ Дарницького РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_14 від 10 вересня 2015 року про відібрання зразків для експертизи ;заяви ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення від 07 вересня 2015 року на ім`я прокурора Дарницького району м.Києва ,з додатками до неї,якими є :ксерокопія відповіді Державної прикордонної служби від 27 серпня 2015 року ,вих.№0.64-13056/0/15-15;ксерокопія Скороченого витягу з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів №96584592 ;ксерокопія паспорта громадянина України ОСОБА_8 ,серії НОМЕР_2 ,виданого 25 грудня 2014 року Дарницьким РВ ГУДМС України в м. Києві ;ксерокопія свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ксерокопія заяви ОСОБА_8 від 24 липня 2015 року про надання згоди на тимчасову поїздку за кордон своєму малолітньому сину ОСОБА_7 ,; ксерокопія паспорта громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,серії НОМЕР_1 ,виданого 10 червня 1999 року Жовтневим РУ ГУМВС України в м. Києві ; ксерокопія листа Дарницького районного відділу в м.Києві Міграційної служби України в м. Києві №03/13544 від 05 грудня 2015 року;ксерокопія довідки Дарницького районного відділу Міграційної служби України в м.Києві за №10171 від 08 вересня 2015 року на ім`я ОСОБА_8 ; клопотання ОСОБА_8 від 27 січня 2016 року на ім`я слідчого Дарницького УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_14 , розписки ОСОБА_8 від 10 листопада 2015 року,якою він надає згоду на роздруківку вхідних та вихідних дзвінків мобільного телефону НОМЕР_3 ,заяв ОСОБА_8 від 10 листопада 2015 року,02 листопада 2015 року; ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м.Києва від 30 жовтня 2015 року (справа №753/20433/15-к,провадження №1-кс/753/3409/15); протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 04 листопада 2015 року, опису речей і документів,які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді,суду від 4 листопада 2015 року ; постанови слідчого СВ Дарницького РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_14 від 04 листопада 2015 року у кримінальному провадженні №12015100020007688 про відібрання зразків підпису у приватного нотаріуса ОСОБА_3 ;протоколу отримання зразків для експертизи від 04 листопада 2015 року,зразків підпису ОСОБА_3 ; Висновку експерта №129 /тдд від 22 січня 2016 року, постанови слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_14 про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 16 грудня 2015 року,в рамках кримінального провадження №12015100020007688 від 07 вересня 2015 року; постанови слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_14 про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 11 квітня 2016 року,в рамках кримінального провадження №12015100020007688 від 07 вересня 2015 року ; Висновку експерта №66 від 18 квітня 2016 року ; постанови про визнання речових доказів від 04 квітня 2016 року; постанови слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_12 про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 21 лютого 2017 року,в рамках кримінального провадження №12015100020007688 від 07 вересня 2015 року ; Висновку експерта №19/8-4/64-СЕ/17 від 03 березня 2017 року ; супровідних листів .

Відповідно до загальних засад кримінального провадження щодо безпосередності дослідження показань,речей і документів,суд досліджує докази,в даному випадку документи, безпосередньо , що встановлено у ст.23 КПК України.

За результатами судового розгляду даного кримінального провадження,суд приходить до висновку про визнання вищевказаних ксерокопій документів,наданих стороною обвинувачення ,які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду,недопустимими доказами.

Так,відповідно до ч.1 ст.99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт,який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків,звуку,зображення тощо відомостей,які можуть бути використані як доказ факту чи обставин,що встановлюються під час кримінального провадження.

Частина 3 ст.99 КПК України передбачає,що сторона кримінального провадження,потерпілий,представник юридичної особи,щодо якої здійснюється кримінальне провадження,зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ,а оригіналом електронного документа-його відображення,якому надається таке ж значення,як документу.

Прокурором в судовому засіданні долучено до матеріалів судового провадження ксерокопії вищевказаних документів,які не є оригіналами ,а тому вони не можуть бути допустимими доказами факту чи обставин,що встановлюються під час цього кримінального провадження. Оригіналів вищевказаних документів під час судового розгляду прокурором в суді не представлено.

Частина 5 ст.99 КПК України передбачає,що для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості,якщо :1)оригінал документа втрачений або знищений,крім випадків,якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони,яка його надає;2)оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур ;3)оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження,а вона не надає його на запит іншої сторони.

Проте,існування жодного із передбачених ч.5 ст.99 КПК України випадків,згідно яких для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості,прокурором під час судового розгляду не доведено.

Слід зазначити,що вимоги до засвідчення копій документів встановлено : п.5.27 Національного стандарту України «Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003»,затвердженого наказом Держспоживстандарту України №55 від 07 квітня 2013 року,а також розділом 10 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування та підприємствах,установах і організаціях,затверджених наказом Міністерства юстиції України №10000/5 від 18 червня 2015 року,згідно яких копія набуває юридичної сили лише після її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом»,назви посади,особистого підпису особи,яка засвідчила копію,її ініціалів та прізвища,дати засвідчення копії.

Враховуючи,що усі надані стороною обвинувачення ксерокопії документів належним чином не завірені, що також свідчить про недопустимість вищевказаних долучених прокурором письмових доказів.

Окремою підставою щодо недопустимості наданих прокурором під час судового розгляду вищевказаних ксерокопій документів отриманих під час досудового розслідування кримінального провадження №12015100020007688 від 07 вересня 2015 року є також те,що стороною обвинувачення не підтверджено спосіб їх отримання (походження) у кримінальному провадженні №12017100020003145 від 22 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 .

Відповідно до положень ч.3 ст.217 КПК України у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження,якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

Частина 4 ст.217 КПК України передбачає,що матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Посилання прокурора стосовно того,що ксерокопії вищевказаних документів виділені із кримінального провадження №12015100020007688 від 07 вересня 2015 року є необґрунтованими,оскільки ч.3 ст.217 КПК України визначено,що в окреме кримінальне провадження можуть бути виділені саме матеріали кримінального провадження,а неї їх ксерокопії.

Процесуальний закон передбачає право прокурора у разі необхідності і якщо таке виділення не може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду ,виділяти в інше кримінальне провадження оригінали письмових доказів-документів,якими ,на думку сторони обвинувачення,доводиться винуватість підозрюваного у виділеному кримінальному провадженні.

Крім того,стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано ніяких належних,достовірних доказів,які б підтверджували ,конкретно які саме матеріали досудового розслідування виділено з кримінального провадження №12015100020007688 .

Відсутні такі посилання щодо переліку документів виділених матеріалів досудового розслідування і в постанові прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_11 від 22 березня 2017 року про виділення матеріалів досудових розслідувань .

Таким чином, оскільки суду не надано оригіналів вищевказаних документів,а також не зазначено спосіб отримання вказаних ксерокопій документів ,вони не можуть бути визнані судом як належні та допустимі докази у цьму кримінальному провадженні.

За результатами судового розгляду цього кримінального провадження,суд також прийшов до висновку про визнання постанови про виділення матеріалів досудових розслідувань від 22 березня 2017 року ,винесеної прокурором Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_11 у кримінальному провадженні №12015100020007688 від 07 вересня 2015 року, недопустимим доказом,оскільки вона отримана з порушенням порядку,встановленому КПК України.

Постановою про виділення матеріалів досудових розслідувань від 22 березня 2017 року, винесеної прокурором Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_11 ,матеріали досудового розслідування щодо вчинення невстановленою особою кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.358 КК України ,зібрані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100020007688 від 07 вересня 2015 року,за ознаками кримінальних правопорушень,передбачених ч.3 ст.358,ч.4 ст.358,ч.1 ст.332 КК України виділено в окремі матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.358 КК України.

При цьому сама постанова про виділення матеріалів досудових розслідувань фактично є немотивованою та містить у собі посилання на обставини,що не відповідають чинному кримінальному процесуальному законодавству.

Водночас,відповідно до положень ч.3 ст.217 КПК України виділення матеріалів досудового розслідування може здійснюватися лише у разі,якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень,тобто матеріали досудового розслідування можуть виділятися у окреме кримінальне провадження відносно особи,яка має статус підозрюваного.

З реєстру матеріалів досудового розслідування ,долученого до обвинувального акту щодо ОСОБА_3 вбачається,що ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12017100020003145 від 22 березня 2017 року 18 вересня 2017 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.358 КК України .

Тобто,на час виділення матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження, ОСОБА_3 не мала статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №12015100020007688, у зв`язку з чим у прокурора були відсутні підстави для винесення вказаної постанови,оскільки вона суперечить вимогам ч.3,ч.4 ст.217 КПК України .

До того ж в винесеній прокурором постанові про виділення матеріалів досудового розслідування відсутнє будь-яке обґрунтування необхідності виділення матеріалів в окреме кримінальне провадження відносно особи,якій не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Окрім того,цією постановою прокурор Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_11 , за законом не маючи відповідних повноважень, в порушення вимог ч.1 ст.218 КПК України,якою передбачено,що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування,під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення (а саме :м. Київ,вул. Пушкінська,1-3/5 каб.№4,що територіально відноситься до Шевченківського району м.Києва) , доручив проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017100020003145 від 22 березня 2017 року слідчому відділу Дарницького УП ГУНП в м.Києві,тоді як таке рішення відповідно до вимог ч.5 ст.36 КПК України може прийматися виключно керівником прокуратури регіонального рівня або його першим заступником чи заступником.

У зв`язку з чим,з 22 березня 2017 року до 28 вересня 2017 року,тобто до дати винесення першим заступником прокурора м. Києва ОСОБА_13 постанови про доручення здійснення досудового розслідування ,якою доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017100020003145 від 22 березня 2017 року,за ознаками кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.358 КК України,Дарницькому УП ГУНП у м. Києві, вказане кримінальне провадження розслідувалося не уповноваженим органом досудового розслідування, та у якому ,крім того,не уповноваженим органом досудового розслідування та слідчим 18 вересня 2017 року здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.358 КК України.

За вищевказаних обставин,суд визнає постанову про виділення матеріалів досудових розслідувань від 22 березня 2017 року ,винесену прокурором Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_11 ,недопустимим доказом.

Крім того,на переконання суду ,виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження за викладених вищевказаних обставинах негативно вплинуло та повноту досудового розслідування та судового розгляду у цьому кримінальному провадженні.

Так,зі змісту ксерокопії ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м.Києва від 30 жовтня 2015 року (справа №753/20433/15-к,провадження №1-кс/753/3409/15) вбачається, що слідчим суддею задоволено клопотання слідчого СВ Дарницького РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_14 про здійснення тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні №12015100020007688 та надано вказаному слідчому дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналу заяви НАН 943173 від 24 липня 2015 року на ім`я громадянина ОСОБА_8 та оригіналів документів на підставі яких дана заява оформлювалась.

Сторона захисту в судовому засіданні посилається на те,що прокурором взагалі не відкривалося стороні захисту,та під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано суду ,клопотання слідчого,погоджене із прокурором ,про тимчасовий доступ до речей і документів,за результатами розгляду якого слідчим суддею Дарницького районного суду м. Києва 30 жовтня 2015 року винесено вказано ухвалу.

Разом з тим ,згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 березня 2017 року у справі №671/463/15-к ,відкриттю ,крім протоколів,у яких зафіксовані хід та результати проведення певних дій,в обов`язковому порядку підлягають і матеріали,які є правовою підставою проведення таких дій,тобто ухвали,постанови,клопотання,що забезпечує можливість перевірки стороною захисту і судом допустимості результатів таких дій. Інакше такі докази є недопустимими.

Прокурор в судовому засіданні не спростовував доводів сторони захисту щодо не відкриття стороні захисту серед матеріалів кримінального провадження по закінченню досудового розслідування клопотання слідчого,погоджене з прокурором про тимчасовий доступ до речей і документів,за результатами розгляду якого слідчим суддею 30 жовтня 2015 року надано доступ оригіналу заяви серії НАН 943173 від 24 липня 2015 року від імені ОСОБА_8 .

За таких обставин,суд позбавлений можливості перевірити допустимість результатів проведення слідчої дії-доступу слідчим ОСОБА_14 до вищевказаних документів,а відтак суд визнає їх недопустимими доказами ще й цих підстав.

З наданого прокурором в обґрунтування пред`явленого ОСОБА_3 протоколу огляду мобільного телефону від 08 вересня 2017 року вбачається,що слідчим було оглянуто мобільний телефон Apple iPhone 6s,сірого кольору,ІМЕІ: НОМЕР_5 ,який добровільно надано ОСОБА_8 для його огляду та під час якого виявлено у мобільному додатку VIBER приватну переписку з особами « ОСОБА_18 », « ОСОБА_26 сестра Первушиной» та зроблені «скріншоти» вказаної переписки,які долучено до протоколу огляду.

Суд вважає ,що протокол огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_8 від 08 вересня 2017 року є недопустимим доказом ,оскільки отриманий з істотним порушенням прав та свобод ОСОБА_3 ,з порушенням порядку,встановленого КПК України,не уповноваженим органом досудового розслідування.

Так,згідно вимог ст.258 КПК України ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

Водночас огляд мобільного телефону свідка ОСОБА_8 ,який містить приватну переписку із ОСОБА_3 ,якій станом на 08 вересня 2017 року не було повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні, є слідчою дією,яка включає втручання в приватне спілкування останньої ,проведено слідчим без дозволу слідчого судді отриманого в порядку,передбаченому ст.ст.246,248,249 КПК України. Разом з тим ,стороною обвинувачення рішення слідчого судді,яке б надавало дозвіл на втручання у приватне спілкування ОСОБА_3 ,не надано.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод,зокрема,здійснення процесуальних дій,які потребують попереднього дозволу суду,без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Крім того,відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.104 КПК України протокол повинен містити,зокрема,відомості про всіх осіб,які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імені ,по батькові,дати народження,місця проживання ).

За змістом протоколу у ньому відсутні відомості стосовно участі в огляді мобільного телефону свідка ОСОБА_8 ,дати його народження та місця проживання. Разом з тим ,протокол на останній сторінці містить підпис ОСОБА_8 ,як учасника слідчої дії.

Згідно до вимог п.3 ч.3 ст.104 КПК України протокол також повинен містити відомості про спосіб ознайомлення учасників з його змістом. Проте,вказаної вимоги закону органом досудового розслідування не дотримано.

Відповідно до ч.2 ст.104 КПК України ,у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

У протоколі огляду мобільного телефону від 08 вересня 2017 року вказано про виготовлення «скріншотів» переписки ОСОБА_8 з обвинуваченою та особою на ім`я « ОСОБА_27 »,здійснити яке можливо лише із застосуванням технічних засобів.

Між тим процесуальний закон передбачає право особи,яка проводить вказану слідчу дію, виготовляти копії,зразки об`єктів,речей і документів ;робити стенограми,аудіо-,відеозаписи; фото таблиці,схеми,зліпки,та не зазначено щодо можливості виготовлення «скріншотів».

Водночас ,будь-які відомості про застосування під час огляду мобільного телефону технічних засобів та попередження про це учасників слідчої дії у протоколі відсутні,що суперечить вимогам п.1 ч.3 ст.103 КПК України.

Крім того, мобільний телефон свідка ОСОБА_8 речовим доказом у кримінальному провадженні не визнавався,стороні захисту при виконанні вимог ст.290 КПК України не відкривався та для огляду не надавався.

Окрім того,слідчу дію огляд мобільного телефону свідка ОСОБА_8 від 08 вересня 2017 року проведено не уповноваженим органом досудового розслідування,оскільки після винесення прокурором Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_11 . 22 березня 2017 року постанови про виділення матеріалів досудових розслідувань ,лише 28 вересня 2017 року постановою першого заступника прокурора м. Києва ОСОБА_13 про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017100020003145 від 22 березня 2017 року ,за ч.3 ст.358 КК України доручено СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві,та станом на 8 вересня 2017 року слідчий СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві не мав повноважень для проведення слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні.

Щодо ухвали Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_8 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , третя особа : ОСОБА_6 ,про визнання неправомірною нотаріальної дії,ксерокопія якої була надана стороною обвинувачення,то суд,крім вищевикладених підстав що визнання недостовірними доказами ксерокопій документів, не бере до уваги відомості викладені у ній,оскільки ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі №761/33944/15-ц,провадження №61-33100 св 18,зупинена дія рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року,залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року ,до завершення розгляду касаційної скарги.

Стосовно показань свідка ОСОБА_25 ,яка на час інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення працювала помічником приватного нотаріуса ,то суд вважає,що показання цього свідка ніяким чином не підтверджують обставини ,які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні,зокрема,щодо події кримінального правопорушення,винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення,мотиву,мети вчинення кримінального правопорушення.

Щодо показань свідка ОСОБА_8 ,у якого склалися тривалі неприязні стосунки з колишньою дружиною ОСОБА_6 ,наявністю між ними декількох судових справ ,які розглядаються в порядку цивільного судочинства судами різних інстанцій,то ,на переконання суду,його показання самі по собі ,без урахування усіх наданих стороною обвинувачення письмових доказів ,які визнані судом недопустимими доказами з мотивів порушення вимог кримінального процесуального закону, а також враховуючи, що виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування негативно вплинуло на повноту досудового розслідування та судового розгляду ,не може вважатися достатнім доказом на підтвердження винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Крім того,слід зазначити ,що стороною обвинувачення не надано суду жодних доказів на обґрунтування обвинувачення в частині наявності попередньої злочинної змови між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 ,яка є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення,з розподілом ролей,направленої на підробку офіційного документу,а також мети такої підробки спрямованої саме на його використання для перетину неповнолітнім ОСОБА_7 державного кордону України.

Стороною обвинуваченняне доведеножодним доказомте,щовказану заявувід імені ОСОБА_8 виготовила ОСОБА_3 ,знаходячисьсаме усвоєму робочому кабінетіза адресою:м.Київ,вул.Пушкінська,1-3/5,каб№4,звикористанням робочогоїї комп`ютерата принтера.

На підставі наведеного,провівшисудовий розглядданого кримінальногопровадження відповіднодо положеньст.337КПК України,згідноз якимисудовий розглядпроводиться лишев межах висунутогообвинувачення відповіднодо обвинувальногоакту,дотримуючисьпринципів змагальностісторін тасвободи вподані ними судусвоїх доказіві удоведеності передсудом їх переконливості,дотримуючисьпринципу диспозитивності,асаме :діючив межах своїхповноважень та компетенції,вирішуючилише тіпитання,щовинесені нарозгляд сторонамита віднесені доїх повноважень,зберігаючиоб`єктивність танеупередженість ,створивнеобхідні умови дляреалізації їхніхпроцесуальних правта виконанняпроцесуальних обов`язків,узв`язку зчим не наділений повноваженнями завласною ініціативоюініціювати проведенняпевних слідчих(розшукових)дій,оскількифункції державногообвинувачення,захистута судовогорозгляду не можутьпокладатися наодин ітой самийорган,судприходить довисновку, що стороною обвинувачення не здобуто достатньо доказів, які могли б довести що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення,передбачене ч.3 ст.358 КК України.

Пункт 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає,щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Відповідно до положень ст.62 Конституції України,ст.17 КПК України,в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази,досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах,одержаних незаконним шляхом,а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення ,якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані,суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок .

Згідно з положеннями ч.1 ст.373 КПК України ,виправдувальний вирок ухвалюється у разі,якщо не доведено ,що :1) вчинено кримінальне правопорушення,у якому обвинувачується особа ;2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином,з урахуванням вищевикладеного,в ході судового розгляду ,за наслідками всебічного,повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження,керуючись законом,оцінивши кожний доказ з точки зору належності,допустимості,достовірності,а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв`язку,суд приходить до висновку,що висунуте ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення ,передбаченого ч.3 ст.358 КК України ,не знайшло свого підтвердження,оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення участі у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення,стороною обвинувачення не надано,судом не виявлено,в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумції невинуватості,закріпленої ст.62 Конституції України ,виправдати обвинувачену ОСОБА_3 на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України,оскільки в судовому засіданні не було доведене,що ОСОБА_3 вчинено кримінальне правопорушення,передбачене ч.3 ст.358 КК України.

Керуючись ст.ст.369,373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст. 358 КК України,виправдати у зв`язку з недоведеністю,що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення,передбачене ч.3 ст.358 КК України .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій ОСОБА_3 , прокурору.

Суддя ОСОБА_1