ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року

Львів

№857/675/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

за участю представників: позивача ОСОБА_1-М.С., відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі №809/1178/16 (винесене головуючим суддею Гундяк В.Д. проголошене о 11:38 год. у м. Івано-Франківську повний текст складений 22.05.2018р.) за адміністративним позовом Приватного підприємства «Віталс» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Віталс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки №351/09-19-14-06/19402155 від 08.06.2016 року, не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення №№0000962207, НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 23.06.2016 року, прийняті відповідачем на підставі цього акту, є протиправними та підлягають скасуванню. Вважає, що контролюючим органом протиправно збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, оскільки позивач не отримував жодних товарно-матеріальних цінностей від своїх контрагентів безоплатно, а кредиторська заборгованість підприємства в змісті вимог податкового законодавства не є безнадійною. Розбіжності між даними ПП «Віталс» та перевірки виникли внаслідок допущених попереднім бухгалтером помилок у фінансовій звітності за 2014 рік у зв'язку з переходом на нове бухгалтерське забезпечення, які були виправлені у фінансовій звітності за 2015 рік; включення підприємством до витрат на збут та податкового кредиту вартості паливно-мастильних матеріалів є правомірним, так як останні були використані для поставки товару покупцям власними та орендованими транспортними засобами в межах господарської діяльності позивача; усі операції позивача з його контрагентами були реальними, відповідали вимогам чинного законодавства, а товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем, ним реалізовані, що підтверджується первинними документами, які були надані посадовим особам відповідача в ході перевірки та відповідями на відповідні вимоги контролюючого органу. Аналізи продаж, використані посадовими особами ДФС при проведенні перевірки, не є даними бухгалтерського обліку, тому зазначена в них інформація не могла бути покладена в основу висновків податкового органу про порушення ПП «Віталс» чинного законодавства України.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 23.06.2016 року за №0000962207 в частині нарахування суми грошового зобов’язання в розмірі 4 776 379 (чотири мільйони сімсот сімдесят шість тисяч триста сімдесят дев’ять) грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 23.06.2016 року за №0000972201 в частині нарахування суми грошового зобов’язання в розмірі 9 467 637 (дев’ять мільйонів чотириста шістдесят сім тисяч шістсот тридцять сім) грн. 25 коп. В задоволені позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто на користь Приватного підприємства «Віталс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 248956 грн. 21 коп. судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неповно та неправильно встановлені обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Зокрема апелянт посилається на висновки, викладені в акті перевірки та фактично у апеляційній скарзі перелічує встановлені перевіркою порушення. Вважає, що позивачем документально не було підтверджено використання придбаних товарно-матеріальних цінностей, які включені до складу податкового кредиту, у своїй господарській діяльності, позивач безпідставно включав до витрат на збут та податкового кредиту вартість паливно-мастильних матеріалів, оскільки документів, які б підтверджували використання та списання пального саме в господарській діяльності, не надано, а згідно накладних на реалізацію продукції кінцевому споживачу у всіх випадках спосіб транспортування визначено як «самовивіз», тобто позивач при цьому не міг нести транспортні витрати; завищено суму амортизаційних відрахувань; встановлено заниження суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, у зв'язку з невключенням до об'єкта оподаткування безалкогольного пива, Вважає, що позивачем безпідставно та протиправно зменшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, а тому оскаржувані рішення є правомірними. Просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що працівниками Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Віталс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами даної перевірки складено акт №351/09-19-14-06/19402155 від 08.06.2016 року та в ході якої виявлено порушення ПП «Віталс» наступних вимог законодавства:

1) п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.138.1 ст.138, пп.138.3.1 п.138.3 ст. 138, п.138.2 ст.138, пп.138.10.3 п.138.10, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 144.1 ст.144, п.146.21 ст.146, п.11 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України № 2755- VI від 02.12.2010р., в результаті чого ПП «Віталс» занижено податок на прибуток в загальній сумі 3 923 530 грн., в тому числі: за 2013 рік в сумі 1 054 147 грн.; за 2014 рік в сумі 2 472 173 грн., за 2015 рік в сумі 397 210 грн.;

2) пп.14.1.36, пп.14.1.185, пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. та Порядків заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказами Міністерства фінансів України № 1340 від 17.12.2012р., №957 від 25.11.2013р., №966 від 23.09.2014р., в результаті чого ПП «Віталс» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 8 095 259 грн., в тому числі за: січень 2013 року в сумі 91549 грн.; лютий 2013 року в сумі 133179 грн.; березень 2013 року в сумі 97333 грн., квітень 2013 року в сумі 159901 грн.; травень 2013 року в 385 028 грн.; червень 2013 року в сумі 356 774 грн.; липень 2013 року в сумі 216 169 грн.; серпень 2013 року в сумі 169432 грн.; вересень 2013 року в сумі 253677 грн.; жовтень 2013 року в сумі 352574 грн.; листопад 2013 року в сумі 194734 грн.; грудень 2013 року в сумі 168335 грн.; січень 2014 року в сумі 279256 грн.; лютий 2014 року в сумі 220801 грн.; березень 2014 року в сумі 333947 грн.; квітень 2014 року в сумі 531130 грн.; травень 2014 року в сумі 558420 грн.; червень 2014 року в сумі 497344 грн.; липень 2014 року в сумі 648299 грн.; серпень 2014 року в сумі 582204 грн.; вересень 2014 року в сумі 328696 грн.; жовтень 2014 року в сумі 333417 грн.; листопад 2014 року в сумі 458928 грн.; січень 2015 року в сумі 54253 грн.; лютий 2015 року в сумі 66494 грн.; березень 2015 року в сумі 38563 грн.; травень 2015 року в сумі 27462 грн.; вересень 2015 року в сумі 168531 грн.; жовтень 2015 року в сумі 311942 грн.; листопад 2015 року в сумі 38747 грн.; грудень 2015 року в сумі 38140 грн.;

3) пп.1.1, пп.1.3, пп.1.4 п.16 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., ст. 2, ст.4 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» №587-XIV від 09.04.1999р., в результаті чого ПП «Віталс» занижено суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в загальній сумі 79083 грн., в тому числі за: січень 2013 року в сумі 1747 грн.; лютий 2013 року в сумі 1101 грн.; березень 2013 року в сумі 1501 грн.; квітень 2013 року в сумі 3253 грн.; травень 2013 року в сумі 4101 грн.; червень 2013 року в сумі 3333 грн.; липень 2013 року в сумі 4645 грн.; серпень 2013 року в сумі 5498 грн.; вересень 2013 року в сумі 2401 грн.; жовтень 2013 року в сумі 2506 грн.; листопад 2013 року в сумі 2286 грн.; грудень 2013 року в сумі 2759 грн.; січень 2014 року в сумі 2581 грн.; лютий 2014 року в сумі 1909 грн.; березень 2014 року в сумі 3944 грн.; квітень 2014 року в сумі 5155 грн.; травень 2014 року в сумі 4259 грн.; червень 2014 року в сумі 3771 грн.; липень 2014 року в сумі 6297 грн.; серпень 2014 року в сумі 5130 грн.; вересень 2014 року в сумі 3157 грн.; жовтень 2014 року в сумі 2740 грн.; листопад 2014 року в сумі 2153 грн.; грудень 2014 року - 2847 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 23.06.2016 року: за №0000962207 відповідно до якого ПП «Віталс» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 805 110 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 3 923 530 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 881 580 грн.; за №0000972201 відповідно до якого ПП «Віталс» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 9 516 621 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 7 613 297 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 903 324 грн.; за №0000982207 відповідно до якого ПП «Віталс» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, нарахованого до 1 січня 2015 року в розмірі 89 340 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 71 472 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17 868 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що виявлені в ході перевірки порушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а операції позивача з його контрагентами були реальними та відповідали вимогам чинного законодавства.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Як зазначено в акті перевірки № 354/09-19-14-06/19402155 від 08.06.2016, проведеною перевіркою відображеного підприємством показника у рядку 03 Декларації «Інші доходи» податкових декларацій з податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року у загальній сумі 55508 грн. встановлено заниження задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 03 «Інші доходи» за 2014 рік всього в сумі 6120617 грн. внаслідок невключення ПП «Віталс» до складу «Інших доходів» рядка 03 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік суми невідповідності залишкам кредиторської заборгованості по рахунку 631 станом на 31.12.2014 року та даним обігово-сальдової відомості за 2014 рік станом на 01.01.2015 року в розмірі 6 120 617 грн., в тому числі по контрагентах: ПП «Аквавіта ІФ» в сумі 81 618 грн.; ДП ПАТ «Оболонь Красилівське» в сумі 1 007 746 грн.; ПАТ «Оболонь» в сумі 4 306 296 грн.; ДП ПАТ «Оболонь Пивоварня Зіберта» в сумі 451 596 грн.; ТОВ «Регістр» в сумі 273 361 грн., внаслідок чого порушено вимоги пп.135.4.1 п.135.4 та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями).

Згідно пп. 135.4.1 п.135.4 статті 135 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно з пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначені на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної особи або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставне майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; г) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно з п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 (із змінами та доповненнями), поточні зобов’язання - зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Відповідно до п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 (із змінами та доповненнями), поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Таким чином, з аналізу вказаних норм слідує, що суми невідповідностей залишкам кредиторської заборгованості по рахунку 631 станом на 31.12.2014 року та даним обігово-сальдової відомості за 2014 рік станом на 01.01.2015 року не є вартістю товарів (робіт, послуг), безоплатно отриманих ПП «Віталс» у звітному податковому періоді. Окрім цього вказана невідповідність не є іншими доходами ПП «Віталс» відповідно до пп.135.5.15 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в тому числі і як безнадійна заборгованість згідно вимог пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Разом з тим в порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем суду не доведено, що при проведенні перевірки позивачем не надані працівникам контролюючого органу всі первинні документи, в тому числі і банківські документи, прибуткові та видаткові накладні по вказаних контрагентах.

Відповідно до актів звірок з ПП «Аквавіта ІФ», ДП ПАТ «Оболонь Красилівське», ПАТ «Оболонь», ДП ПАТ «Оболонь Пивоварня Зіберта», ТзОВ «Регістр», заборгованість перед вказаними контрагентами відповідає заборгованості, зазначеній в обігово-сальдовій відомості за 2014 рік станом на 01.01.2015 року, а сума в розмірі 6 120 167 грн. погашена протягом 2014 року господарськими операціями, зазначеними у вказаних актах звірок, в яких зазначено дати та суми як оплат вказаним постачальникам, так і суми повернення товарів (тари), раніше придбаних.

Згідно результатів перевірки щодо визначення достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року відображених у рядку 05.1 Декларації «Витрати операційної діяльності у тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показника за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року у загальній сумі 85 042 495 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив операції з віднесення до собівартості вартості реалізованих напоїв та продуктів харчування (пива, горілки, води, олії, сухариків, тощо).

Зокрема проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 роки в загальній сумі 85 042 495 грн. на підставі таких документів: головних книг, оборотно-сальдових балансів, договорів, актів виконаних робіт, первинних банківських документів та касових документів, накладних, залізничних накладних, даних бухгалтерського обліку та рахунків бухгалтерського обліку 13« Амортизаційні нарахування», 20 «Виробничі запаси», 281 «Товари на складі», 284 «Тара під товарами», 902 «Собівартість реалізованих товарів», 31 «Рахунки в банку», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки страхуванням», 68 «Розрахунки з іншими кредиторами», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», та інших, встановлено завищення задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» всього в сумі 9 985 250 грн., в т.ч. 2013 рік в сумі 4 347 721 грн. та за 2014 рік в сумі 5 637 529 грн.

Згідно наданих до перевірки відомостей аналізів продаж при співставленні їх із єдиним реєстром податкових накладних встановлено віднесення до складу собівартості реалізованих товарів сум реалізації продукції (пиво безалкогольне та квас), дані щодо придбання якої відсутні. Сума віднесеної до складу собівартості продукції, дані щодо придбання якої відсутні, становить всього в сумі 9 977 583 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 4 340 054 грн. (з яких пиво безалкогольне -124 406 грн. та квас 3 075 648 грн.) та за 2014 рік в сумі 5 637 529 грн. (з яких пиво безалкогольне 1 550 892 грн. та квас 4 086 637 грн.).

Відповідно до пп.138.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Судом встановлено, що поданий на дослідження аналіз продаж за період 2013-2014 роки не відноситься до зведених облікових регістрів бухгалтерського обліку, які містять інформацію у прийнятих до обліку первинних документах відповідно до вимог нормативних документів.

Зокрема ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є виключно первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені підчас здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704, облікові регістри - це носії спеціального формату паперові, електронні у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Пунктом 3.2 даного Положення визначено, що інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Таким чином, згідно досліджених в судовому засіданні документів, висновки акту перевірки про завищення ПП «Віталс» протягом 2013-2014 років собівартості реалізованих пива безалкогольного та квасу в розмірі 9 977 583 грн., в тому числі: за 2013 рік в сумі 4 340 054 грн.( з яких пиво безалкогольне -124 406 грн. та квас 3 075 648 грн.) та за 2014 рік в сумі 5 637 529 грн. (з яких пиво безалкогольне 1 550 892 грн. та квас 4 086 637 грн.), не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема даним ПП «Віталс» по рахунках бухгалтерського обліку 281 та 284. Дані висновки в порушення чинного законодавства були зроблені не на підставі даних бухгалтерського обліку та повністю спростовуються дослідженими судом письмовими доказами: даними бухгалтерського обліку та висновками судово-економічної експертизи.

Крім цього у відповідності до планової виїзної перевірки, проведеної працівниками відповідача, ПП «Віталс» протягом 2013-2015 років відповідно до подорожніх листів вантажного автомобіля та подорожніх листів легкового автомобіля проводило списання паливно-мастильних матеріалів суми яких у бухгалтерському обліку відображені проведеннями по Д-т рах.93 «Витрати на збут» в кореспонденції із К-т рахунку „Паливо” та відносило відповідні суми до складу витрат на збут у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2013-2014 роки (2013 - 120 423 грн.; 2014 - 1 856 120 грн.), складу витрат на збут по формі № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» в сумі 2 056 687 грн.

Листом від 24.05.2016 року №24-01/05-16 ПП «Віталс» надало інформацію контролюючому органу щодо правомірності віднесення до витрат в податковому обліку списання палива, використання якого пов’язане зі збутом товарів, відображених проводками Дт 93 Кт 203, згідно якої одним з основних етапів роботи відділу збуту є вивчення кон’юнктури ринку, виявлення потенційних покупців і заключення домовленостей, щодо поставок товару, які здійснюються шляхом відвідування торгових точок згідно поставлених маршрутів, затверджених представником ПАТ« Оболонь» та керівником ПП «Віталс». У зв’язку з широким покриттям території області є постійна потреба у використанні транспортних засобів, на що виділяється частина придбаного палива.

Торгові представники звітують за використане паливо на підставі подорожніх листів легкового автомобіля, де зазначають кілометраж маршруту за кожний день. Відповідно до затверджених маршрутів та норм використання палива проводиться списання палива на підставі актів списання ТМЦ.

Крім того, з метою ефективного використання автотранспорту при доставці товару до клієнта вантажним автотранспортом маршрути формуються за географічним розташуванням клієнтів, на підставі виписаних розхідних накладних за декілька днів, враховуючи завантаженість автомобіля та напрямку. Розхідні накладні оформляються згідно Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року, та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що згідно пояснень представника позивача, досліджених свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та договорів оренди, для доставки товару використовується власний та орендований транспорт. Водії - експедитори звітуються за використане паливо на підставі подорожніх листів вантажного автомобіля, де зазначається початкові та кінцеві покази спідометра, рух пального, маршрут руху автомобіля. Списання палива у період, який підлягав перевірці, здійснювалось на підставі подорожніх листів вантажного автомобіля згідно з фактичною вартістю таких матеріалів та фактичним пробігом з урахуванням норм витрат наведених у наказі Мінтранспорту № 43 від 10.02.1998 році» (ас. 94, т.1).

Відповідно до вимог абз. в, пп..138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України витрати на утримання основних засобів, інших необоротних активів загальногосподарського використання (придбання пально-мастильних матеріалів) включаються до складу інших витрат в складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством. Згідно з вимогами абз. е, пп.. 138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України витрати на транспортування продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки включаються до складу інших витрат в складі витрат на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно досліджених в судовому засіданні договорів поставки з транспортування товарно-матеріальних цінностей встановлено, що: договір №ФР 016915 від 01.04.2013 укладений між ДП «ФУРШЕТ РЕГІОН» (Покупець) та ПП «Віталс» (Постачальник), в якому п.3.1 визначено, що «Товар поставляється Постачальником у відповідності з Замовленням Покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в Замовленні; договір про співробітництво від 01.01.2013 укладений між Підприємство споживчої кооперації «СКІФ» та ПП «Віталс» (Постачальник), в якому п.3.3 визначено, що «Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника за власний рахунок у відповідності підписаного Сторонами графіку чи домовленості; договір поставки № 1556 від 30.05.2014 укладений між ТОВ «Доміон ЛТД» (Покупець) та ПП «Віталс» (Постачальник), в якому п.4.1. визначено: «Доставка товару здійснюється силами Постачальника та за його рахунок»; договір поставки № 1565 від 02.06.2014 укладений між ПП «Віталс» (Постачальник) та Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (Покупець), в якому п.6.2 визначено, що «Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Постачальника або автомобільним транспортом третьої сторони та в будь-якому випадку за рахунок Постачальника»; договір поставки № 1582 від 15.08.2014 року укладений між ПП «Віталс» (Постачальник) та ТОВ «Альянс Холдинг» (Покупець), в якому п.4.3 визначено, що «Постачальник зобов’язується поставити своїм транспортом та за свій рахунок відповідну партію Товару»; договір поставки № 141-ПС07/14 від 31.12.2014 року укладений між ПП «Віталс» (Постачальник) та ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» (Покупець), в якому п.3.3 визначено, що «Постачальник зобов’язується здійснювати поставку Товару за адресою та в строк, що вказані в Замовленні»; договір поставки № 1613 від 10.11.2014 року укладений між ПП «Віталс» (Постачальник) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (Покупець), в якому п.2.1 визначено, що «Поставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника окремими партіями до кожного торгового підрозділу Покупця на протязі терміну дії Договору відповідно до замовлення».

З огляду на викладене поставку товарно-матеріальних цінностей вказаним суб’єктам здійснювались за рахунок ПП «Віталс».

В поданих на дослідження матеріалах справи містяться видаткові накладні, складені на реалізацію товарно-матеріальних цінностей кінцевим споживачам, в яких посилання на умови «самовивіз» відсутні.

Суд відхиляє посилання представника контролюючого органу на відсутність в представлених до перевірки подорожніх листах вантажного автомобіля та подорожніх листах легкового автомобіля відомостей щодо маршрутів руху автомобілів із зазначенням найменування та вартості продукції, що перевозилась, та покупців такої продукції з таких мотивів.

Відповідно до Закону України від 05.07.2011 року №3565-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» у текстах Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про міліцію» вилучено посилання на дорожні листи будь-яких автотранспортних засобів.

Відповідно до Наказу Держкомстату України та Міністерства транспорту та зв’язку України від 03.11.2006 року № 507/1059 скасовано наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 року за №483/1508.

Наказом Державної служби статистики України від 19.03.2013 року №95 визнано таким, що втратив чинність, наказ Держкомстату України від 17.02.1998 року №74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про її застосування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.1998 року № 149/2589.

Окрім цього, наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.12.2013 року №1005/1454 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Згідно наданих в судовому засіданні пояснень встановлено, що оскільки законодавством України не визначено форму бланка подорожного листа як легкового так і вантажного автомобіля, то ПП «Віталс» використовує довільну форму документа, який містить всі необхідні позивачу дані щодо обсягу та обліку господарських операцій з перевезення вантажів відповідно до встановлених в Україні норм списання паливно-мастильних матеріалів.

У зв’язку з вказаним вимоги відповідача щодо належного оформлення первинних документів обліку роботи автотранспортних засобів при відсутності законодавчо встановленого обов’язку їх дотримання є необґрунтованими, а представлені для перевірки листи містили всі необхідні показники для обліку роботи автотранспортних засобів та відповідних витрат.

За таких обставин, включення до складу витрат операційної діяльності вартості паливо-мастильних матеріалів на підставі подорожніх листів вантажного автомобіля та подорожніх листів легкового автомобіля в загальній сумі 5113230 грн., в т.ч. за: 2013 рік в сумі 1200423 грн., 2014 рік в сумі 1856120 грн., 2015 рік в сумі 2056687 грн., ПП «Віталс» проведено у відповідності з положеннями як розділу III Податкового кодексу України так і пунктів 18 та 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Таким чином твердження контролюючого органу про включення до складу витрат на збут коштів, сплачених за паливно-мастильні матеріали не відповідає дійсності, оскільки вищезазначені паливно-мастильні матеріали використані виключно в межах господарської діяльності для доставки товару покупцям позивача власними та орендованими транспортними засобами, про що свідчать і акти на списання паливно-мастильних матеріалів, і подорожні листи автомобілів, які були надані в ході проведення перевірки та досліджені в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що під час проведення перевірки позивачем надано працівникам контролюючого органу всі документи щодо предмету перевірки, про що також свідчить відсутність складених посадовими особами , які проводили перевірку, будь-яких актів про таку відмову, як це передбачено чинним законодавством.

Висновки акту перевірки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №354/09-19-14-06/19402155 в частині, що стосується необгрунтованого списання ПП «Віталс» протягом 2013-2015 років паливно-мастильних матеріалів в розмірі 5 113 230 грн., в тому числі за: 2013 рік в сумі 1 200 423 грн., 2014 рік в сумі 1 856 120 грн., та 2015рік в сумі 2 056 687 грн. та збільшення з цього приводу грошових зобов’язань з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 23.06.2016 року документально не підтверджуються.

Аналізуючи представлені первинні документи, висновки акту перевірки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 354/09-19-14-06/19402155 в частині, що стосується заниження ПП «Віталс» в 2014 році показника рядка 03 «Інші доходи» податкової декларації з податку на прибуток підприємства в розмірі 6 120 617 грн. та збільшення з цього приводу грошових зобов’язань з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення №0000962207 від 23.06.2016 року є неправомірними.

Дані обставини підтверджуються документами наявними в матеріалах справи, висновками судово-економічної експертизи №481 від 31.10.2017 року та наданими в судовому засіданні поясненнями експерта.

Як далі зазначено в акті перевірки № 354/09-19-14-06/19402155 від 08.06.2016 р., протягом 2014-2015 років ПП «Віталс» нараховувало в бухгалтерському обліку та відображало у складі адміністративних витрат та витрат на збут Декларації з прибутку підприємства за 2014 рік та по формі №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» за 2015 рік амортизаційні відрахування по основних засобах 3-ї групи «Будівлі та споруди» нараховані виходячи із переоціненої вартості внаслідок проведення в 2013 році дооцінки основних засобів. Так на думку контролюючого органу ПП «Віталс» завищено суму амортизаційних відрахувань за 2014 рік в розмірі 120 028 грн., в тому числі відображених у складі адміністративних витратах – 43 057 грн. та у складі витрат на збут в сумі 76 971 грн., та за 2015 рік в розмірі 150 035 грн., в тому числі відображених у складі адміністративних витратах і витратах на збут та не відображених по рядку 03 Декларації «Різниці, які виникають відповідно Податкового кодексу України» зі знаком «-», чим на думку контролюючого органу порушено вимоги пп.138.3.1 п.138 ст.138, п.138.2 ст.138, п.11 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п. 146.21 статті 146 Податкового кодексу України платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

К_і = [І_(а-1) - 10]:100,

де І_(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення К не перевищує одиниці, і індексація не проводиться.

Збільшення вартості об'єктів основних засобів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу) за результатами якого проводиться переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.

Індекс інфляції за 2014 рік в Україні склав 124,9%. Дана обставина доказуванню не підлягає у відповідності до приписів частини 3 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України як такої, що визнана судом загальновідомою.

Тому ПП «Віталс» вправі в 2015 році нарахувати амортизацію, виходячи з первісної вартості об’єктів основних засобів з врахуванням індексу інфляції за 2014 рік.

Таким чином колегія суддів дійшла до переконання, що висновки акту перевірки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 354/09-19-14-06/19402155 в частині завищення ПП «Віталс» валових витрат шляхом амортизаційних відрахувань в сумі 76 971 грн. є законними, а тому збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 28 731 грн. є правомірним.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 23.06.2016 року за №0000962207 в частині нарахування суми грошового зобов’язання в розмірі 4 776 379 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Також колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо виявлених контролюючим органом порушення вимог пп.14.1.36, пп.14.1.185, п.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п. 192.1 ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України 02.12.2010 року № 2755-VІ із внесеними змінами та Порядків заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказами Міністерства фінансів України № 1340 від 17.12.2012 року, №957 від 25.11.2013 року, №966 від 23.09.2014 року та заниження ПП «Віталс» суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в загальній сумі 8 095 259 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071, що був чинним протягом 2013 року, податкова накладна виписується за щоденними підсумками операцій у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку).

Пунктом 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №10 від 14.01.2014 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.01.2014 року за №185/24962, що діяв протягом 2014 року встановлено, що у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника) податкова накладна складається за щоденними підсумками операцій.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документах, в загальному обсязі реалізації товарів ПП «Віталс» протягом 2013 — 2014 років значний обсяг реалізації займала роздрібна торгівля продовольчими товарами, в тому числі алкогольними та слабоалкогольними, через пункти продажу, обладнаними реєстраторами розрахункових операцій, перелік яких вказаний в акті перевірки № 354/09-19-14- 06/19402155 від 08.06.2016 року.

Згідно наявних в матеріалах справи документах, ПП «Віталс» протягом 2013- 2014 року при здійсненні постачання товарів за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через реєстратори розрахункових операцій, складало податкові накладні за щоденними підсумками такого постачання, в яких номенклатурою постачання вказано «продовольчі товари».

Реєстрація ж таких податкових накладних з такою номенклатурою товарів проводиться у відповідності до п.11 підр. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до зведених облікових регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію у прийнятих до обліку первинних документах, а саме в обігово - сальдових відомостях по рахунках 281 і 284 та аналізах по цих рахунках за період 2013-2014 роки, всі товарно-матеріальні цінності отримані від контрагентів ПП «Віталс», в тому числі і від ПАТ «Оболонь» та ДП ПАТ «Оболонь Пивоварня Зіберта» списано в собівартість реалізації товарів, або ж залишено в залишку вказаних рахунків на звітну дату.

Так, протягом 2013 року сума придбаних та реалізованих товарів, в тому числі і від ПАТ «Оболонь» та ДП ПАТ «Оболонь Пивоварня Зіберта», складає 40418504,09 грн., що відповідає зазначеному значенню рядка 05.1 Декларації про прибуток підприємства за 2013 рік.

Протягом 2014 року сума придбаних та реалізованих товарів, в тому числі і від ПАТ «Оболонь» та ДП ПАТ «Оболонь Пивоварня Зіберта», складає 44623991,46 грн., що відповідає зазначеному значенню рядка 05.1 Декларації при прибуток підприємства за 2014 рік.

Таким чином судом не встановлено будь-якого завищення суми придбаних та реалізованих товарів за 2013-2014 роки, в тому числі і від ПАТ «Оболонь» та ДП ПАТ «Оболонь Пивоварня Зіберта».

Загальна сума придбаних та реалізованих товарів за 2013-2014 роки, в тому числі і від ПАТ «Оболонь» та ДП ПАТ «Оболонь Пивоварня Зіберта», складає 85 042 495,55 грн. (40 418 504,09+44 623 991,46), що відповідає значенню рядка 05.1 Декларації про прибуток підприємства за 2013-2014 роки.

Станом на 01.01.2015 року залишок товарів ПП «Віталс» на рахунках бухгалтерського обліку 281 та 284 становить 9 565 380,19 грн., що відповідає значенню рядка 1100 Балансу (Звіту про фінансовий стан) станом на 31.12.2014 року.

Відповідно до абз. г, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Податковим органом проведеною перевіркою відображених у р.1 Декларації з податку на додану вартість «операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товару» встановлено заниження суми податкових зобов’язань з операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% в загальній сумі 8 056 076 грн.

Доводи апелянта про порушення пп. г, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України та посилання на відсутність протягом 2013-2014 років підтвердження реалізації пива, що відноситься до товарної групи - 2203 (код УКЗЕД), яке придбано у ПАТ «Оболонь» та ДП ПАТ «Оболонь Пивоварня Зіберта», суми по якому були включені до складу податкового кредиту в розмірі 7215119 грн., та не зазначені в Єдиному реєстрі податкових накладних є безпідставним, оскільки ПП «Віталс» при здійсненні постачання товарів за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через реєстратори розрахункових операцій, складало податкові накладні за щоденними підсумками такого постачання, в яких номенклатурою постачання вказано «продовольчі товари», а тому в Єдиний реєстр податкових накладних, реалізація пива, що відноситься до товарної групи - 2203 (код УКЗЕД), яке придбано у ПАТ «Оболонь» та ДП ПАТ «Оболонь Пивоварня Зіберта», окремим рядком не включалась.

Таким чином, суми ПДВ в розмірі 7 215 119 грн., в т.ч. за: січень 2013 року в сумі 81153 грн. (405763,12 х 20%), за лютий 2013 року в сумі 118969 грн. (594845,36 х 20%), за березень 2013 року в сумі 120111 грн. (600553,57 х 20%), за квітень 2013 року в сумі 284659 грн. (1423293,45 х 20%), за травень 2013 року в сумі 277727 грн. (1388636,52 х 20%), за червень 2013 року в сумі 316189 грн. (1580944,55 х 20%), за липень 2013 року в сумі 203499 грн. (1017492,76 х 20%), за серпень 2013 року в сумі 158142 грн. (790711,81 х 20%), за вересень 2013 року в сумі 242177 грн. (1210883,70 х 20%), за жовтень 2013 року в сумі 340311 грн. (1701553,92 х 20%), за листопад 2013 року в сумі 283606 грн. (1418028,28 х 20%), за грудень 2013 року в сумі 245508 грн, (1227542,41 х 20%), за січень 2014 року в сумі 198126 грн. (990631,31 х 20%), за лютий 2014 року в сумі 204088 грн. (1020441,16 х 20%), за березень 2014 року в сумі 250318 грн. (1251590,93 х 20%), квітень 2014 року в сумі 481708 грн. (2408538,02 х 20%), за травень 2017 року в сумі 501848 грн. (2509241,03 х 20%), за червень 2014 року в сумі 471697 грн. (2358482,98 х 20%), за липень 2014 року в сумі 622577 грн. (3112886,62 х 20%), за серпень 2014 року в сумі 565720 грн. (2828598,07 х 20%), за вересень 2014 року в сумі 292519 грн. (1462593,08 х 20%), за жовтень 2014 року в сумі 306594 грн. (1532970,15 х 20%), за листопад 2014 року в сумі 407947 грн. (2039737,46 х 20%), за грудень 2014 року в сумі 239926 грн. (1199629,42 х 20%), по товарно-матеріальних цінностях, що відносяться до товарної групи - 2203 (код УКЗЕД), які ПП «Віталс» придбано у ПАТ «Оболонь» та ДП ПАТ «Оболонь Пивоварня Зіберта», включаються до складу податкового кредиту у відповідності до положень розділу V Податкового кодексу України, оскільки такі товарно-матеріальні цінності придбані з метою їх подальшої реалізації в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «Віталс».

Окрім цього позивач не має обов’язку згідно абз. г, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України нарахувати за ними податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, оскільки такі товарно-матеріальні цінності використані ПП «Віталс» в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «Віталс».

Встановлення відповідачем порушення пп. г, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України та відсутність підтвердження використання в господарській діяльності за 2013-2015 роки паливно-мастильних матеріалів, що відносяться до товарних груп 2710-2711 (код УКЗЕД) є безпідставним, оскільки правомірність включення ПП «Віталс» до складу податкового кредиту ПДВ з вартості таких паливо-мастильних матеріалів в розмірі 840 957 грн., в т.ч. за січень 2013 року в сумі 10396 грн. (51979,05 х 20%), за лютий 2013 року в сумі 10661 грн. (53303,30 х 20%), за березень 2013 року в сумі 10564 грн. (52819,21 х 20%), за серпень 2013 року в сумі 11290 грн. (56449,85 х 20%), за вересень 2013 року в сумі 11500 грн. (57500,00 х 20%), за жовтень 2013 року в сумі 12263 грн. (61316,60 х 20%), за листопад 2013 року в сумі 11141 грн. (55705,17 х 20%), за грудень 2013 року в сумі 17013 грн. (85065,44 х 20%), за січень 2014 року в сумі 10475 грн. (52373,39 х 20%), за лютий 2014 року в сумі 15348 грн. (76741,71 х 20%), за березень 2014 року в сумі 19114 грн. (95570,64 х 20%), за квітень 2014 року в сумі 23832 грн. (119159,71 х 20%), за травень 2014 року в сумі 23890 грн. (119451,66 х 20%), за червень 2014 року в сумі 25647 грн. (128232,72 х 20%), за липень 2014 року в сумі 25722 грн. (128611,43 х 20%), за серпень 2014 року в сумі 25729 грн. (128643,04 х 20%), за вересень 2014 року в сумі 26932 грн. (134661,84 х 20%), за жовтень 2014 року в сумі 26823 грн. (134112,58 х 20%), за листопад 2014 року в сумі 25970 грн. (129848,50 х 20%), за грудень 2014 року в сумі 31131 грн. (155654,23 х 20%), за січень 2015 року в сумі 23989 грн. (119946,32 х 20%), за лютий 2015 року в сумі 34453 грн. (172263,65 х 20%), за березень 2015 року в сумі 38563 грн. (192814,58 х 20%), за квітень 2015 року в сумі 41684 грн. (208419,54 х 20%), за травень 2015 року в сумі 39048 грн. (195241,6 х 20%), за червень 2015 року в сумі 41974 грн. (209868,67 х 20%), за липень 2015 року в сумі 48980 грн. (244900,29 х 20%), за серпень 2015 року в сумі 41647 грн. (208235,30 х 20%), за вересень 2015 року в сумі 40012 грн. (200060,13 х 20%), за жовтень 2015 року в сумі 39501 грн. (197505,58 х 20%), за листопад 2015 року в сумі 38747 грн. (193734,84 х 20%), за грудень 2015 року в сумі 36918 грн. (184589,10 х 20%), повністю відповідає положенням розділу V Податкового кодексу України, оскільки такі паливо-мастильні матеріали придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «Віталс» та використані у такій господарській діяльності ПП «Віталс», що позбавляє ПП «Віталс» обов’язку згідно абз. г, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України нарахувати по них податкові зобов’язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу.

Вказане підтверджується наданими позивачем документами, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи та висновками судово-економічної експертизи №481 від 31.10.2017 року.

Окрім цього посилання відповідача на неподання первинних документів не заслуговують на увагу, оскільки жодних актів про таку відмову контролюючим органом не складено.

З урахуванням наведених обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно вказав, що сума грошових зобов’язань ПП «Віталс» за 2013-2015 роки відповідає задекларованим сумам в Податкових деклараціях з податку на додану вартість за період січень 2013 року - грудень 2015 року, а висновки акту перевірки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 354/09-19-14-06/19402155 в частині заниження ПП «Віталс» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року в розмірі 8 056 076 грн. документально не підтверджується.

Щодо завищення податкового кредиту в загальній сумі 39 187 грн.

Так в порушення п. 198.1 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України ПП «Віталс» завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Полтава-проект-монтаж» за березень 2013 року в сумі 1 533 грн. згідно податкової накладної №44 від 05.03.2013 року, так як не встановлено реальність здійснення господарських операцій.

В порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України ПП «Віталс» безпідставно завищено податковий кредит в загальній сумі 33 483 грн. за документально непідтвердженими податковими накладними та податковими накладними контрагентів, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: за липень 2013 року в сумі 922,93 грн. (контрагент ПВКФ «В.С.К.» податкова накладна № 118 від 26.07.2013 включено до податкового кредиту двічі); за грудень 2013 року в сумі 608,30 грн. (ІПН контрагента 37099181) - в інформаційних базах ДФС ІПН не визначений); листопад 2014 року в сумі 25 010,83 грн. (контрагент ТОВ «Сервісна компанія «Формула», код ЄДРПОУ 36958905); за червень 2015 року в сумі 2 050,73 грн.; за липень 2015 року в сумі 999,54 грн.; за вересень 2015 року в сумі 1 121,66 грн.; за жовтень 2015 року в сумі 766,50 грн.; за грудень 2015 року в сумі 1 086,67 грн. (ІПН контрагента 393536682225 - в інформаційних базах ДФС ІПН не визначений), за жовтень 2015 року в сумі 779,10 грн. (контрагент ПП «Авто-газ ІФ», код ЄДРПОУ 33163216), за грудень 2015 року в сумі 135,02 грн. (контрагент УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 8596908);

Окрім цього в порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1, п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України ПП «Віталс» в лютому 2013 року невірно відображено в Декларації з податку на додану вартість розрахунок коригування №23 від 02.02.2013 р. до податкової накладної ПП «Віталс-плюс» № 67 від 31.03.2013 року в сумі 1 774,32 грн. та в січні 2015 року не відображено в Декларації з податку на додану вартість розрахунок коригування №696284 від 24.01.2015 року до податкової накладної ДП ПАТ «Оболонь «Красилівське» №689373 від 22.12.2014 року в сумі 622,08 грн., що призвело до завищення суми податкового кредиту ПП «Віталс» в загальній сумі 4 171 грн., в тому числі: за лютий 2013 року в сумі 3 549 грн. та за січень 2015 року в сумі 622 грн.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріалів активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції 01.2013-01.2015 років) не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.4 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Проведеною перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту протягом періоду з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року включено податок на додану вартість в загальній сумі 33483 грн., яка документально не підтверджена податковими накладними, а податкові накладні контрагентами ПП «Віталс» не реєструвались в єдиному реєстрі податкових накладних.

В судовому засіданні встановлено, що операції позивача з ПП «Полтава-проект-монтаж» є безтоварними, що підтверджується матеріалами адміністративної справи та наданими в судовому засіданні поясненнями.

У відповідності до поданих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «Віталс» та наданих в судовому засіданні пояснень експерта суд першої інстанції дійшов вірного висновки, що висновки акту перевірки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 354/09-19-14-06/19402155 в частині завищення ПП «Віталс» суми податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року в розмірі 39 187 грн. документально підтверджуються, а тому збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 48 983,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 39 187 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 9 796,75 грн. є правомірним.

З урахуванням наведеного вище, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 23.06.2016 року за №0000972201 в частині нарахування суми грошового зобов’язання в розмірі 9467637,25 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім цього документальною плановою виїзною перевіркою проведеною працівниками ГУ ДФС в Івано-Франківській області та ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області ПП «Віталс» було встановлено заниження суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 79083 грн.

Відповідно до пп.1.1, пп.1.3 п.16 підр. 10 р. ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями, станом на 31.12.2014 року) платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торгівельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво, а об’єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

Податковий кодекс України (чинний протягом 2013-2014) не передбачає виключення із об’єкта оподаткування збором на розвиток виноградства, садівництва і хмелярства виручки – товарообороту, одержаного від реалізації виноградства, садівництва і хмелярства виручки — товарообороту, одержаного від реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування «безалкогольного пива» (в т.ч. на товари, що відносяться до товарної групи - код УКТЗЕД -2202).

Так п. 4 підр. 10 розділ XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що до 1 січня 2015 року збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства справляється відповідно до Закону України «Про збір на розвиток виноградства, садівництва і хмелярства».

Згідно статті 2 Закону України «Про збір на розвиток виноградства, садівництва і хмелярства» №587-ХІV від 09.04.1999 року об’єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

Відповідно до статті 4 даного Закону та пп.1.4 п.16 підр. 10 р. ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату збору справляються пеня та штрафи у порядку, визначеному законом.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що відповідно до наданих первинних документів, відповідей на вимогу про надання пояснень, звітів про суми нарахованого збору на розвиток виноградарства позивачем реалізовано протягом 2013-2014 років товарів – пива в загальній сумі 5272319,13 грн. та встановлено заниження від вказаної реалізації суми нарахованого збору в загальній сумі 79083 грн. у зв'язку з невключенням до об’єкта оподаткування збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства виручки – товарообороту, одержаного від реалізації оптово-роздрібній торгівельній мережі пива безалкогольного.

Так в порушення вимог пп. 1.1, пп.1.3, пп.1.4 п.16 підрозділу 10 розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, ст.2, ст.4 Закону України «Про збір на розвиток виноградства, садівництва і хмелярства» № 587-ХІV від 09.04.1999 року ПП «Віталс» протягом 2013-2014 років занижено суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в загальній сумі 79 083 грн. не з реалізації товарів, що відносяться до товарної групи — код УКТЗЕД - 2202, а від реалізації товарів, що відносяться до товарної групи - 2203 (код УКЗЕД), в тому числі і тих, які придбано у ПАТ «Оболонь» та ДП ПАТ «Оболонь Пивоварня Зіберта», а саме: за 2013 рік в сумі 35 140 грн. та за 2014 рік в сумі 43 943 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновки відповідача про завищення суми вищевказаного збору є правомірними, а тому податкове повідомлення рішення від 23.06.2016 року за №0000982207, яким ПП «Віталс» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, нарахованого до 1 січня 2015 року в розмірі 89340 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 71472 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17868 грн. винесено контролюючим органом законно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області – залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі №809/1178/16 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

ОСОБА_5

судді

ОСОБА_6

ОСОБА_7

Повний текст постанови складено 29.12.2018р.