ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/10608/17 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.

за участю секретаря: Рагімової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року та апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними та скасування наказу та розпорядження, поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного антикорупційного бюро України, в якому просив суд:

1. Скасувати Наказ Національного антикорупційного бюро України від 27 липня 2017 року № 14-н про застосування дисциплінарного стягнення до старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2

2. Скасувати Розпорядження Національного антикорупційного бюро України від 27 липня 2017 року № 1234-р про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2.

3. Поновити ОСОБА_2 на державній службі в Національному антикорупційному бюро України на посаді старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів.

4. Стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано Наказ Національного антикорупційного бюро України від 27 липня 2017 року № 14-н про застосування дисциплінарного стягнення до старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2;

визнано протиправним та скасовано Розпорядження Національного антикорупційного бюро України від 27 липня 2017 року №1234-р про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2;

поновлено ОСОБА_2 на державній службі в Національному антикорупційному бюро України на посаді старшого детектива - Керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів.

В подальшому, судом першої інстанції прийнято додаткове рішення від 22 травня 2018 року, яким допущено до негайного виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2018 року в частині поновлення ОСОБА_2 на державній службі в Національному антикорупційному бюро України на посаді старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів.

Не погоджуючись із судовим рішенням від 17 травня 2018 року, позивач - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд:

змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року в частині доповнення його мотивувальної частини висновком про відсутність порушення ОСОБА_2 пунктів 1, 2, 4 та 9 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» у вигляді порушення присяги державного службовця, порушення правил етичної поведінки, вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, а також використання повноважень в особистих (приватних) інтересах, які викладено у висновку №20 від 27 липня 2017 року Дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро України;

скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року в частині, в якій ОСОБА_2 було фактично відмовлено в задоволенні позову відносно визначення судом та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та постановити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити - стягнути на користь ОСОБА_2 з Національного антикорупційного бюро України суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Свої вимоги ОСОБА_2 - апелянт-1 мотивує тим, що ним не були допущені інкриміновані йому дисциплінарні проступки, які лягли в основу висновку Дисциплінарної комісії складеного за результатами службового розслідування. Належним способом захисту порушеного права позивача є зазначення у мотивувальній частині судового рішення про відсутність порушення ОСОБА_2 пунктів 1, 2, 4 та 9 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а також стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 17 травня 2018 року, а також додатковим судовим рішення від 22 травня 2018 року, відповідач - Національне антикорупційне бюро України подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати ці рішення з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при їх ухваленні.

Свої вимоги Національне антикорупційне бюро України - апелянт-2 мотивує тим, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок несумісний з подальшим проходженням ОСОБА_2 публічної служби; службове розслідування проведено у спосіб та у межах визначених законом повноважень з дотриманням визначеної законодавцем процедури; відповідачем вчинялись дії з метою інформування позивача стосовно призначеного відносно нього службового розслідування та дачі відповідних пояснень, втім такі виклики проігноровані ОСОБА_2, що підтверджується актами відмови; застосований до позивача вид дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади та припинення державної служби відповідає вчиненому ОСОБА_2 дисциплінарному проступку; звільнення позивача мало місце не у період його тимчасової непрацездатності.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги ОСОБА_2 (позивача) та Національного антикорупційного бюро України (відповідача), колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги відповідача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, Розпорядженням Директора Національного антикорупційного бюро України від 01 жовтня 2015 року № 141-р ОСОБА_2 призначено на посаду детектива Національного бюро Третього відділу детективів Підрозділу детективів, а Наказом № 137-н від 23 грудня 2015 року найменування посади змінено на детектив Третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів. Розпорядженням Директора Національного антикорупційного бюро України № 89-р від 01 лютого 2016 року ОСОБА_2 призначено старшим детективом Національного бюро Третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України. Згідно Розпорядження №736-р від 08 червня 2016 року ОСОБА_2 призначений старшим детективом - керівником Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України.

Наказом Директора Національного антикорупційного бюро України від 08 червня 2017 року №132-о «Про призначення службового розслідування» наказано провести службове розслідування стосовно старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 за фактом можливого недодержання ним законодавства про державну службу та антикорупційного законодавства (а.с. 123, том ІІ).

Службове розслідування призначено відповідно до вимог пункту 2 Інструкції про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України, затвердженої Наказом Директора Національного антикорупційного бюро України від 23 жовтня 2015 року №4 на підставі службової записки Керівника Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_3 щодо недодержання старшим детективом - керівником Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 законодавства про державну службу та антикорупційного законодавства.

За результатами проведеного службового розслідування, посадовими особами Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України складено висновок від 13 липня 2017 року, затверджений Директором Національного антикорупційного бюро України 14 липня 2017 року (а.с. 241-253, том ІІ). Згідно зазначеного висновку, в діях старшого детектива-керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 у відповідності до частини 1 статті 65 Закону України «Про держану службу», частини 4 статті 28 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» містяться ознаки дисциплінарних проступків у вигляді: порушення Присяги державного службовця, порушення правил етичної поведінки державних службовців, вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, а також використання повноважень в особистих (приватних) інтересах.

Згідно пункту 2 цього висновку, результати службового розслідування необхідно винести на розгляд Дисциплінарної комісії Національного бюро.

Розглянувши зазначений висновок та матеріали службового розслідування, призначеного відповідно до Наказу Директора Національного антикорупційного бюро України від 08 червня 2017 року №132-о, Дисциплінарною комісією Національного антикорупційного бюро України складено висновок від 27 липня 2017 року №20 (а.с. 35-47, том І), яким встановлено, що старшим детективом-керівником Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 порушено Присягу державного службовця, передбачену статтею 36 Закону України «Про державну службу»; в діях старшого детектива-керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 наявні дисциплінарні проступки у вигляді: порушення Присяги державного службовця, порушення правил етичної поведінки державних службовців, вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, а також використання повноважень в особистих (приватних) інтересах.

Дисциплінарною комісією вирішено рекомендувати Директору Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4, керуючись вимогами частини 5 статті 66 Закону України «Про державну службу», застосувати до старшого детектива-керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинити державну службу.

Директором Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 прийнято Наказ від 27 липня 2017 року № 14-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого детектива-керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2» пунктом 1 якого за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: порушення Присяги державного службовця, передбаченої статтею 36 Закону України «Про державну службу», порушення правил етичної поведінки державних службовців, вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, а також використання повноважень в особистих (приватних) інтересах застосовано до старшого детектива-керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.

Розпорядженням Директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від 27 липня 2017 року №1234-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2» припинено державну службу та звільнено ОСОБА_2 31 липня 2017 року з посади старшого детектива-керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 9 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Підставою для прийняття Наказу від 27 липня 2017 року № 14-н та Розпорядження від 27 липня 2017 року №1234-р слугував висновок Дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро України від 27 липня 2017 року №20.

В подальшому, Наказом Директора Національного антикорупційного бюро України від 03 серпня 2017 року №17-н «Про внесення змін до наказу Директора Національного антикорупційного бюро України від 27 липня 2017 року № 14-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого детектива-керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2» внесено зміни до Наказу від 27 липня 2017 року № 14-н виклавши пункт 1 цього наказу у наступній редакції: «Застосувати з 01 серпня 2017 року до старшого детектива-керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця, передбаченої статтею 36 Закону України «Про державну службу», порушення правил етичної поведінки державних службовців, вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, а також використання повноважень в особистих (приватних) інтересах».

Розпорядженням Директора Національного антикорупційного бюро України від 07 серпня 2017 року №1351-р «Про внесення змін до Розпорядження Директора Національного бюро від 27 липня 2017 року №1234-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2», у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю на день звільнення на підставі частини 3 статті 40 КЗпП України внесено зміни до Розпорядження Директора Національного бюро від 27 липня 2017 року №1234-р. виклавши його, зокрема, у такій редакції:

«Припинити державну службу та звільнити ОСОБА_2 01 серпня 2017 року з посади старшого детектива-керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 9 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»».

Не погоджуючись з Наказом Директора Національного антикорупційного бюро України від 27 липня 2017 року № 14-н та Розпорядженням від 27 липня 2017 року №1234-р, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено процедуру проведення службового розслідування, а саме: не забезпечено участь позивача у службовому розслідуванні, позбавлено права на подачу письмових пояснень, а також ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи. Також суд першої інстанції вказав на те, що звільнення позивача мало місце у період його тимчасової непрацездатності.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності довідки про заробітну плату позивача, суду не вдається можливим здійснити розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2, який підлягає до виплати при поновленні на держаній службі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Законом України від 14.10.14р. №1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон № 1698-VII) визначено правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України.

Частиною 1 статті 1 Закону №1698-VII передбачено, що Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

За змістом статті 10 Закону №1698-VII до працівників Національного бюро належать особи начальницького складу, державні службовці та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро.

Оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених законом до підслідності Національного бюро, а також в інших справах, витребуваних до Національного бюро прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування працівниками Національного бюро, проводять старші детективи та детективи Національного бюро, які є державними службовцями.

На службу до Національного бюро приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності визначаються Директором Національного бюро. Призначення на посади у Національному бюро здійснюється виключно за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Директором Національного бюро, крім призначення на посади першого заступника та заступників Директора Національного бюро.

Трудові відносини працівників Національного бюро регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На спеціалістів Національного бюро, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади спеціалістів Національного бюро відносяться до відповідних категорій посад працівників апарату міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, їх територіальних органів у порядку, встановленому законодавством.

Отже, позивач перебуваючи на посаді старшого детектива є державним службовцем у розмінні Закону №1698-VII.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України від 10.12.15р. №889-VIII «Про державну службу» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №889-VIII).

Основні обов'язки державного службовця визначені статтею 8 Закону №889-VIII, серед яких, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 62 Закону №889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця.

Пунктом 6 частини 4 статті 28 Закону №1698-VII передбачено, що підставою для притягнення працівника Національного бюро до дисциплінарної відповідальності є інші підстави, передбачені Законом України «Про державну службу» для працівників Національного бюро, які є державними службовцями, або Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України для працівників Національного бюро, які є особами начальницького складу.

Згідно статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Частиною 1 статті 65 Закону №889-VIII передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно частини 2 указаної статті, дисциплінарними проступками, зокрема, є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.

Статтею 17 Закону України від 16.12.93р. №3723-XII «Про державну службу» (в редакції на час складання позивачем присяги державного службовця) передбачено, що громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:

«Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Згідно частини 1 статті 36 Закону № 889-VIII (на момент звільнення позивача з посади державної служби та припинення державної служби) передбачено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту:

«Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки».

Отже, аналізуючи текст Присяги державного службовця, складений позивачем (а.с. 145, том І), колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2, вступаючи на державну службу, свідомо взяв на себе відповідальність за забезпечення ефективного здійснення завдань і функцій Української держави шляхом сумлінного виконання посадових обов'язків. Крім того, поведінка державного службовця має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина. Державний службовець повинен дбати про позитивний імідж та авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім'ям та статусом.

Тобто, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Звільнення ж за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець вчинив дисциплінарний проступок проти інтересів державної служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу.

Дану санкцію за вчинення вказаного дисциплінарного проступку слід розглядати як винятковий та виключний захід, який має застосовуватися лише в тих випадках, коли характер вчиненого проступку, з врахуванням усіх факторів, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також інші обставини справи свідчать про неможливість та/або недоцільність продовження перебування такої особи на вказаній посаді.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

У свою чергу, пунктом 4 частини 1 статті 87 цього Закону визначено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Частиною 1 статті 66 Закону №889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно частини 5 цієї статті, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Отже, зі змісту наведених правових норм випливає, що підставою для звільнення особи з посади державної служби та припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, зокрема, порушення Присяги державного службовця та використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.

При цьому, за змістом статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

За змістом частин першої, десятої, одинадцятої статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно приписів статті 28 Закону №1698-VII для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Національного бюро утворюється Дисциплінарна комісія у складі п'яти осіб. До складу Дисциплінарної комісії входять дві особи, визначені Радою громадського контролю при Національному бюро.

Склад та положення про Дисциплінарну комісію Національного бюро затверджуються Директором Національного бюро.

Дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, яке проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Національного бюро дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.

Рішення про застосування дисциплінарного стягнення на підставі висновку Дисциплінарної комісії приймає Директор Національного бюро. Зазначене рішення може бути оскаржено до суду.

Механізм проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України - осіб начальницького складу, державних службовців та інших працівників, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро визначається Інструкцією про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України, затвердженою Наказом Директора Національного антикорупційного бюро України від 23 жовтня 2015 року №4 (зі змінами та доповненнями; надалі Інструкція).

Згідно пункту 2 Інструкції, службове розслідування проводиться, зокрема, з підстав недодержання законодавства про державну службу, антикорупційного законодавства.

Службове розслідування відносно працівників Національного бюро проводиться Управлінням внутрішнього контролю Національного бюро (пункт 3 Інструкції).

За змістом пункту 4 цієї Інструкції, рішення про проведення службового розслідування оформлюється наказом Директора Національного бюро, в якому зазначається: підстава проведення службового розсування; мета проведення службового розсування.

Згідно пункту 9 Інструкції, висновок за результатами службового розслідування погоджується Керівником Управління внутрішнього контролю та затверджується Директором Національного бюро.

У висновку, зокрема, зазначається: факти і суть подій, які стали підставою для проведення службового розслідування; факти які стали відомі у ході проведення службового розслідування; документи та обставини, які підтверджують чи спростовують зазначені факти та події та можуть свідчити про наявність або відсутність в діях працівника правопорушення або дисциплінарного проступку; висновки щодо необхідності розгляду результатів службового розслідування Дисциплінарною комісією Національного бюро або вжиття інших заходів; інші відомості, необхідні для прийняття рішення за результатом розгляду матеріалів службового розслідування.

Склад та Положення про Дисциплінарну комісію Національного бюро затверджується Директором Національного бюро (пункт 11 Інструкції).

Дисциплінарна комісія на підставі матеріалів службового розслідування складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Національного бюро дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.

Рішення про застосування дисциплінарного стягнення на підставі висновку Дисциплінарної комісії приймає Директор Національного бюро. Зазначене рішення може бути оскаржене до суду (пункт 14 Інструкції).

Порядок утворення при Національному антикорупційному бюро України (надалі - Національне бюро), як державному органі з питань запобігання корупції Дисциплінарної комісії, її завдання, функції та порядок діяльності визначені Положенням про Дисциплінарну комісію Національного антикорупційного бюро України, затвердженим Наказом Директора Національного антикорупційного бюро України від 15 жовтня 2015 року №21 (зі змінами та доповненнями; надалі Положення).

Основними завданнями Комісії є розгляд питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Національного бюро (пункт 3 Положення).

Згідно пункту 4 Положення, Комісія відповідно до покладених на неї завдань: складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Національного бюро дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення на підставі службового розслідування, яке проводиться підрозділом внутрішнього контролю.

За змістом пункту 24 Положення, підставами притягнення працівника Національного бюро до дисциплінарної відповідальності, зокрема, є: невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; інші підстави, передбачені Законом України «Про державну службу», для працівників Національного бюро, які є державними службовцями.

Підставами притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника, який є державним службовцем, у відповідності до Закону України «Про державну службу» визначаються: невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює.

Пунктами 25-28 Положення передбачено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна враховувати ступінь вини працівника Національного бюро, тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувались раніше до нього дисциплінарні стягнення.

За результатами розгляду питання порядку денного Комісія приймає рішення, зокрема, про наявність у діях працівника Національного бюро дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.

У висновку зазначається: факти і суть подій, які стали підставою для проведення службового розслідування, оцінка результатів службової діяльності такої особи, види заохочення та дисциплінарного стягнення, які раніше застосовувались до працівника; підстави притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності; висновок про наявність або відсутність у діях такої особи дисциплінарного проступку та підстав для її притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що Комісія за результатами розгляду висновку Управління внутрішнього контролю та матеріалів службового розслідування складає висновок у якому зазначаються підстави для проведення службового розслідування, виклад обставин щодо вчинення працівником Національного бюро дисциплінарного проступку та, у разі наявності у діях такої особи дисциплінарного проступку, вид рекомендованого дисциплінарного стягнення.

Апеляційним судом установлено, що Комісією за результатами розгляду висновку Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України від 13 липня 2017 року та матеріалів службового розслідування складено висновок №20 від 27 липня 2017 року, який власне і слугував підставою для прийняття Директором Національного бюро оспорюваних у даній справі Наказу та Розпорядження. Зазначеним висновком рекомендовано Директору Національного бюро застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинити державну службу.

Такий висновок ґрунтується на встановлених у ході службового розслідування наступних обставинах.

Так, Комісією встановлено, що у ході планування та підготовки заходів з документування можливих неправомірних дій службових осіб місцевого самоврядування старший детектив - керівник Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_5 надати подарунок на користь залученої до співробітництва особи ОСОБА_6 за надання допомоги у зміні цільового призначення належних йому земельних ділянок. На вказану пропозицію ОСОБА_5 погодився та пообіцяв подарувати ОСОБА_6 одну із належних йому земельних ділянок. У подальшому, переслідуючи корисливий мотив та бажаючи набути без законних на те підстав частину вказаного нерухомого майна, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_6 неправдиву інформацію про намір ОСОБА_5 подарувати земельну ділянку у їх спільну власність (ОСОБА_2 та ОСОБА_6), а також запропонував варіанти подальшого користування та розпорядження нею.

Будучи опитаним у ході службового розслідування Керівник Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_3 пояснив, що згідно з посадовою інструкцією старшого детектива - керівника відділу підрозділу детективів Головного підрозділу детективів, якою керується ОСОБА_2, останній зобов'язаний організовувати у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять основу оперативно-розшукової діяльності, вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень. Також ОСОБА_2 має право самостійно здійснювати оперативно-розшукову діяльність на підставах і в порядку, встановлених законом, проводити оперативно-розшукові заходи, а також проводити досудове розслідування у необхідних випадках та здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.

Орієнтовно влітку 2016 року (точну дату не пам'ятає) до нього звернувся старший детектив - керівник Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 та повідомив про отриману за результатами особистого пошуку інформацію стосовно можливих кримінальних корупційних правопорушень у сфері земельних правовідносин, що вчиняються службовими особами одного з органів місцевого самоврядування. Вказана інформація потребувала попередньої перевірки та створення за допомогою залучених до співробітництва осіб відповідної ситуації, за наявності якої службові особи органу місцевого самоврядування вимагатимуть неправомірну вигоду за прийняття відповідного рішення стосовно земельних питань. Також ОСОБА_2 повідомив, що познайомився з особою (як виявилось у подальшому - ОСОБА_5), у власності котрої знаходяться земельні ділянки, призначення яких останній має намір змінити за рішенням вказаних осіб місцевого самоврядування. При цьому, ОСОБА_2 планував підшукати особу, яка б погодилася співпрацювати із Національним бюро шляхом проведення переговорів зі службовими особами, вчиненням інших дій, пов'язаних зі зміною цільового призначення земельних ділянок та, у випадку висунення вимог про надання неправомірної вигоди, повідомити про такі факти з метою своєчасного документування протиправних дій службових осіб місцевого самоврядування.

У подальшому, приблизно один раз на один чи два місяці, старший детектив - керівник Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 доповідав ОСОБА_3, у ході обговорення нагальних службових питань про те, що підготовка до документування можливих неправомірних дій службових осіб місцевого самоврядування триває, оскільки останні ще не висували вимог щодо передачі неправомірної вигоди. Також під час однієї з нарад ОСОБА_2 повідомив, що залучив до вищезазначених перевірочних та підготовчих дій ОСОБА_6, який раніше вже надавав детективам допомогу у документуванні фактів злочинних дій суб'єктів, підслідних Національному бюро.

Разом з тим, після того, як до нього і керівництва Національного бюро звернувся ОСОБА_6 та поінформував про те, що ОСОБА_2 повідомляв про намір ОСОБА_5 подарувати їм на двох земельну ділянку, а також продемонстрував аудіозапис розмови з ОСОБА_2, у ході якої останній обговорює можливі варіанти розпорядження ділянкою, своєю службовою запискою ОСОБА_3 поінформував про вказану надзвичайну подію Управління внутрішнього контролю, що стало підставою для проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_2

Крім того, 12 червня 2017 року до його службового кабінету заходив старший детектив - керівник Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 та під час спілкування із нагальних питань поінформував останнього про розпочате відносно нього Управлінням внутрішнього контролю службового розслідування. На вказану інформацію ОСОБА_2 повідомив, що даний факт його не стосується, оскільки він перебуває у відпустці.

Зі свого боку, ОСОБА_5 пояснив, що орієнтовно з літа 2016 року, з моменту подання заяв до Національного антикорупційного бюро України стосовно кримінальних корупційних правопорушень посадових осіб одного з органів місцевого самоврядування, він знайомий зі старшим детективом - керівником Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 У подальшому, орієнтовно у листопаді того ж року, ОСОБА_2 познайомив його з ОСОБА_6, який повинен був надавати добровільну допомогу у підготовці до документування вказаного кримінального правопорушення. У ході реалізації вказаних дій ОСОБА_6 став спілкуватися зі службовими особами місцевого самоврядування з питань зміни цільового призначення дванадцяти фактично належних йому земельних ділянок, площею 0,04 га кожна. Під час вказаного спілкування здійснювалася підготовка до документування протиправних дій службових осіб органу місцевого самоврядування. Крім того, ОСОБА_6 займався технічними питаннями щодо замовлення та отримання відповідних проектів землеустрою, інших дій, пов'язаних зі зміною цільового призначення земель. У зв'язку з цим, ОСОБА_6 витратив багато свого особистого часу, використовував свої знайомства для вирішення вказаних питань.

Враховуючи це, орієнтовно в березні 2017 року, перебуваючи у закладі громадського харчування поблизу Національного антикорупційного бюро України, у ході обговорення нагальних питань ОСОБА_2 запитав ОСОБА_5, чи буде в нього можливість, у разі успішної реалізації, зокрема, затримання під час вчинення злочину службових осіб органу місцевого самоврядування, віддячити за надану допомогу ОСОБА_6 На вказане запитання ОСОБА_5 повідомив, що грошових коштів для цієї мети не має, оскільки він знаходиться у скрутному матеріальному становищі, але якщо ОСОБА_6 потрібна земельна ділянка, то він може подарувати одну із зазначених ділянок. Для себе ОСОБА_2 грошових коштів або земельної ділянки не просив та про можливий розподіл земельної ділянки між собою та ОСОБА_6 не говорив. Крім того, про намір подарувати земельну ділянку він з ОСОБА_6 також ніколи не спілкувався. Про те, що ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_6 про його намір подарувати земельну ділянку їм на двох, а також пропозицію ОСОБА_2 щодо спільного розпорядження нею, він дізнався зі слів ОСОБА_6 під час зустрічі з останнім 30 травня 2017 року.

Згідно з поясненнями ОСОБА_6 він надає добровільну допомогу у підготовці до документування можливого кримінального корупційного правопорушення з боку службової особи одного з органів місцевого самоврядування. У зв'язку з цим, орієнтовно з липня 2016 року він знайомий зі старшим детективом - керівником Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 Зі свого боку ОСОБА_2, орієнтовно в листопаді того ж самого року, познайомив його із ОСОБА_5, який є джерелом інформації та можливим заявником у вказаному кримінальному правопорушенні. При цьому, за допомогою службових осіб місцевого самоврядування передбачалося здійснити зміну цільового призначення належних ОСОБА_5 земельних ділянок. Але в силу їх розташування, що потребувало наявності висновків проектних організацій, він був змушений надавати допомогу ОСОБА_5 у замовленні та отриманні відповідних проектів землеустрою. Крім того, його завданням було проведення легендованих перемов зі службовими особами місцевого самоврядування (сільської ради) з цього питання. У зв'язку з цим, багато свого особистого часу він витрачав на вчинення вказаних дій.

Орієнтовно в середині березня 2017 року, перебуваючи у сквері, розташованому навпроти Національного антикорупційного бюро України, ОСОБА_2 повідомив йому, що оскільки затратою його особистого часу фактично вирішується питання ОСОБА_5 щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, ОСОБА_5 має намір безоплатно передати (подарувати) одну із вказаних земельних ділянок їм на двох, тобто навпіл. На вказану інформацію з боку ОСОБА_2 він не погодився та не відмовився, для себе вирішивши, що сказане ним може бути перевіркою, а тому вирішив зачекати, поки ОСОБА_2 продовжить розмову стосовно вказаного питання у подальшому. При цьому сам ОСОБА_5 пропозицій подарувати земельну ділянку йому ніколи не висловлював, з усіх питань щодо взаємодії із ОСОБА_5 він спілкувався тільки з ОСОБА_2

Після того, як минуло майже два з половиною місяці із вказаної події, а ОСОБА_2 стосовно вищевказаної пропозиції ОСОБА_5 йому більше нічого не розповідав, він вирішив розпитати в останнього щодо вказаного питання. Це він зробив із цікавості, чи насправді ОСОБА_2 виношував намір отримати від заявника земельну ділянку або перевіряв його. Для цього він вирішив записати розмову на свій мобільний телефон, щоб у подальшому підкріпити фактами інформацію, яку надасть керівникам ОСОБА_2 При цьому 23 травня 2017 року близько 12 год. 00 хв. він зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_2 та запросив того вийти у сквер навпроти адміністративного приміщення Національного бюро для спілкування. Під час бесіди стосовно інших питань він також нагадав ОСОБА_2 щодо озвученої тим пропозиції ОСОБА_5 стосовно передачі їм у спільну власність земельної ділянки. На його запитання ОСОБА_2 повідомив, що наразі про це також міркував, розповів, що має намір побудувати на земельній ділянці об'єкт нерухомості та у подальшому його реалізувати, тим самим заробивши грошей. У зв'язку з цим хоче запропонувати йому продати свою частку земельної ділянки або разом побудувати будинок на спільній земельній ділянці та, продавши його, поділити кошти. Після цього ОСОБА_6 звернувся до керівництва Національного бюро.

Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Згідно статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Встановлені у ході службового розслідування обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи аудіофіксацією (диск) телефонної розмови (а.с. 2, том ІІІ); актом огляду електронного аудіофайлу від 15 червня 2017 року (а.с. 134, том І), згідно з яким старший детектив - керівник Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 обговорили питання щодо подальшого розпорядження спільною земельною ділянкою; письмовими поясненнями Керівника Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_3 (а.с. 125-128, том І), ПП ОСОБА_5 (а.с. 129-130, том І), директора ТОВ «Сервіс Солюшин» ОСОБА_6 (а.с. 131-133, том І).

Зазначені у своїх письмових поясненнях обставини щодо події підтверджені ОСОБА_6 у суді першої інстанції будучи допитаним у якості свідка, що підтверджується диском звукозапису судового засідання від 20 лютого 2018 року.

Показання свідка, серед іншого, є джерелом доказів в розумінні ст. 72 КАС України, тобто фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивачем належних та допустимих доказів в спростування встановлених у ході службового розслідування обставин справи не надано. Позиція позивача ґрунтується на тому, що ним не було вчинено інкримінованого йому дисциплінарного проступку позаяк відносини між ним та іншими фігурантами справи носили виключно товариський характер, а розмова між позивачем та ОСОБА_6 взагалі стосувалась земельної ділянки, яка належить брату ОСОБА_6 Втім такі доводи спростовуються наступним.

Матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_5, в яких зазначено, що «в ході обговорення нагальних питань ОСОБА_2 запитав мене чи буде в мене можливість, у разі успішної реалізації (затримання з полічним) службових осіб місцевого самоврядування, віддячити за надану допомогу ОСОБА_6 На вказане запитання я повідомив, що грошових коштів для цієї мети я не маю, оскільки знаходжусь у скрутному фінансовому становищі, але якщо ОСОБА_6 потрібен земельний наділ я можу подарувати йому одну із зазначених ділянок».

Отже, ОСОБА_5 у власних поясненнях підтвердив пропозицію ОСОБА_2 у вчиненні дій в передачі майна на користь третьої особи ОСОБА_6

У письмових поясненнях, а також будучи допитаним у якості свідка у суді першої інстанції, ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_2 познайомив його з ОСОБА_5 з метою здійснення документування протиправної діяльності службових осіб одного з органів місцевого самоврядування, і в межах вказаних відносин ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_6 про намір ОСОБА_5 передати (подарувати) одну із земельних ділянок.

Крім того, будучи допитаним у якості свідка у суді апеляційної інстанції старший детектив Національного бюро П'ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_7 повідомив суд про обставини знайомства ОСОБА_2 із ОСОБА_5 при виконанні позивачем службових обов'язків.

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що з позивачем вони спілкувались у зв'язку із реалізацією ОСОБА_2 службових повноважень і пропозиція про передачу земельної ділянки була висловлена саме ОСОБА_2

Спростовуються обставинами справи також і доводи позивача про те, що розмова, яка зафіксована на аудіозаписі стосувалась земельної ділянки, яка належить брату ОСОБА_6, з огляду на таке.

З відтвореного аудіозапису апеляційним судом установлено, що на запитання ОСОБА_6 про механізм використання земельної ділянки позивач відповів, що «Я заранєє не хотів тобі нічого казати, ще питання навіть не вирішене, це ділити. Я думав, що якщо дай Бог цей, то якщо ти не хочеш, то тоді і половина ділянки коштує, то тоді я будую. Якщо ти готовий тіпа разом, то давай разом….Бо я так поняв у ОСОБА_5 бабок немає, він щось зараз дуже бідкається».

В подальшому, протягом розмови ОСОБА_2 також зазначив: «А по Крюковщині шо, по Крюковщині, дай Бог, вони вже вирішать, виділять тай потім будем думати». На запитання ОСОБА_6: «А якщо в нього нема грошей взагалі будуватися?» ОСОБА_2 відповів: «Вот шо і кажу. Кажу, будуватися як плануємо. Він мене подталкує може ти там будеш строїтись. В мене нема налічки. Я держслужбовець…..Але він бідкається, бідкається, а сам Ягуара купив….Ну власності на ньому багато висить, але це його діло».

Таким чином, ОСОБА_2 підтвердив у вказаній розмові наявність домовленостей про розподіл земельної ділянки і його спілкування з ОСОБА_5, який повідомляв його про відсутність коштів.

Вищевикладеним спростовують доводи позивача.

Таким чином, познайомившись і спілкуючись із вказаними особами в якості посадової особи Національного бюро та здійснюючи встановлені для займаної посади повноваження щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів, висловивши ОСОБА_5 пропозицію надати подарунок ОСОБА_6, а у подальшому повідомивши ОСОБА_6 неправдиву інформацію про намір ОСОБА_5 подарувати земельну ділянку в їх спільну власність і запропонувавши варіанти подальшого користування та розпорядження нею, ОСОБА_2 вчинив дисциплінарний проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та дискредитує державний орган в цілому, що є нічим іншим як порушенням Присяги державного службовця, а також отриманням неправомірної вигоди у особистих (приватних) цілях.

Такі дисциплінарні проступки в силу вимог частини 2 статті 65, частини 5 статті 66 та пункту 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII є підставою для звільнення особи з посади державної служби та припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.

Зазначені обставини спростовують доводи апеляційної скарги позивача про відсутність у його діях порушення вимог пунктів 1, 2, 4 та 9 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII у вигляді порушення присяги державного службовця, порушення правил етичної поведінки, вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, а також використання повноважень в особистих (приватних) інтересах.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком відповідача щодо правомірності обраного заходу впливу у вигляді звільнення ОСОБА_2 з посади державної служби та припинення державної служби, а тому підстави для визнання протиправними та скасування оспорюваних у даній справі Наказу та Розпорядження - відсутні.

Колегія суддів також вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, з огляду на таке.

Згідно частини 6 статті 74 Закону №889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Статтею 75 цього Закону передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Право на ознайомлення державного службовця з матеріалами дисциплінарної справи регламентовано статтею 76 Закону №889-VIII. Так, державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Пунктом 10 Інструкції закріплені права працівника Національного бюро, стосовно якого проводиться службове розслідування, а саме: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, роботи заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); відмовлятись давати будь-які поясненні відносно себе, членів своєї сім'ї або близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватись з висновком службового розслідування, а також з матеріалами зібраними в процесі його проведення, у частині, яка його стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Згідно пункту 15 Положення, на засідання Комісії, на якому буде розглянуто документи службового розслідування, може запрошуватись працівник Національного бюро, стосовно якого розглядається таке питання, який має право давати додаткові пояснення по суті питання, а також уповноважений представник підрозділу внутрішнього контролю.

Отже, зазначеними нормами регламентовано право особи, відносно якої проводиться службове розслідування, бути присутнім при розгляді дисциплінарної справи та подавати усні чи письмові пояснення по суті справи, а не її обов'язок. Закон не вимагає від органу який здійснює службове розслідування забезпечувати обов'язкову явку особи, відносно якої проводиться службове розслідування, чи вимагати обов'язкового подання такою особою усних чи-то письмових пояснень.

Разом з тим, як свідчать обставини справи, посадовими особами відповідача неодноразово вчинялись дії щодо повідомлення позивача про призначення відносно нього службового розслідування по факту викладених у службовій записці обставин сконання ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, а також забезпечення явки позивача при розгляді дисциплінарної справи.

Так, на підставі Наказу Директора Національного антикорупційного бюро України від 08 червня 2017 року №132-о відносно позивача призначено службове розслідування.

З метою доведення до відома позивача змісту вказаного наказу, о 17 год. 30 хв. 16 червня 2017 року у службовому кабінеті Національного бюро №212 ОСОБА_2 було повідомлено про призначене стосовно нього службового розслідування та запропоновано засвідчити факт ознайомлення із зазначеним наказом шляхом проставлення підпису на копії наказу, втім позивач від пропозиції відмовився, посилаючись на перебування у відпустці та покинув службове приміщення кабінету. У зв'язку із відмовою від підпису про ознайомлення з наказом щодо призначення службового розслідування посадовими особами Національного бюро було складно відповідний акт від 16 червня 2017 року (а.с.183, том ІІ). Зазначені обставини спростовують доводи позивача про необізнаність стосовно призначеного відносно нього службового розслідування.

В подальшому, з метою реалізації права позивача на надання пояснень в ході службового розслідування, посадовими особами о 10 год. 00 хв. 03 липня 2017 року в телефонному режимі запропоновано ОСОБА_2, у зручний для нього час у період з 04 липня 2017 року по 05 липня 2017 року прибути до службового кабінету Національного бюро №215 або повідомити інше зручне місце для надання пояснень. Втім, позивач від вказаної пропозиції відмовився, посилаючись на перебування з 30 червня 2017 року на амбулаторному лікуванні. У зв'язку з цим, посадовими особами Національного бюро було складно акт відмови від надання пояснень від 03 липня 2017 року (а.с. 172, том ІІ).

З метою встановлення факту щодо можливості опитування ОСОБА_2 та його участі у службовому розслідуванні, з урахуванням стану його здоров'я, на адресу КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Подільського району м. Києва направлено відповідний запит, за результатами розгляду якого керівництвом вказаного лікувального закладу листом від 04 липня 2017 року № 1124 (а.с. 179, том ІІ) повідомлено, що ОСОБА_2 знаходиться на амбулаторному лікуванні з 30 червня 2017 року. Хвороба носить хронічний рецидивуючий характер. За станом здоров'я ОСОБА_2 може взяти участь у проведенні службового розслідування за умови дотримання дієтичного режиму.

Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_2 на телефонні дзвінки не відповідав, 04 липня 2017 року його повторно викликано для надання пояснення шляхом SМS-інформування на номер телефону НОМЕР_2. На вказаний виклик старший детектив - керівник Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2 у SМS -повідомленні відповів, що для дачі пояснень не з'явиться у зв'язку з погіршенням свого стану здоров'я та зверненням за допомогою до іншого лікувального закладу.

Зазначені обставини підтверджуються складеним посадовими особами Національного бюро актом відмови від надання пояснень від 05 липня 2017 року (а.с.181, том ІІ).

Враховуючи неявку позивача, посадовими особами Національного бюро терміновим електронним поштовим повідомленням від 07 липня 2017 року № 000001 здійснено повторний виклик ОСОБА_2 на 10 год. 00 хв. 11 липня 2017 року для дачі пояснень та ознайомлення із висновком службового розслідування відносно нього.

У зв'язку із неявкою позивача на 10 год. 00 хв. 11 липня 2017 року для дачі пояснень та ознайомлення з висновком службового розслідування, здійсненого вказаним поштовим повідомлення викликом, а також неповідомленням про причину неявки, Позивача вчетверте викликано шляхом SМS-повідомленням на 13 липня 2017 року на 10 год. 00 хв. для надання пояснень та ознайомлення із висновком службового розслідування, втім ОСОБА_2 на повідомлення не відповів. У зв'язку з цим, посадовими особами Національного бюро складено акт повідомлення про виклик від 12 липня 2017 року (а.с.186, том ІІ).

Крім того, відповідачем було направлено до Київської міської клінічної лікарні № 8 запит від 07 липня 2017 року № 131-201/24059 з проханням повідомити чи дозволяє дійсний стан здоров'я ОСОБА_2 брати участь у проведенні службового розслідування шляхом надання пояснень, заяв та документів, ознайомлення з висновком і зібраними матеріалами (а.с.187, том ІІ).

На вказаний запит, медичний заклад листом від 12 липня 2017 року № 1524 повідомив Національне бюро про те, що пацієнт ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у другому алергологічному відділенні КМЛН № 8 з 05.07.2017 по 12.07.2017 з діагнозом: поліноз, що проявляється ринокон'юктивальним синдромом, перехресна харчова алергія, хронічна кропив'янка в стадії загострення. Виписаний 12.07.2017 в задовільному стані, до роботи - 13.07.2017. За станом здоров'я ОСОБА_2 може брати участь у проведенні службового розслідування (а.с.188, том ІІ).

Враховуючи неявку позивача 13 липня 2017 року на 10 год. 00 хв. для дачі пояснень та ознайомлення з висновком службового розслідування, здійсненого SМS-повідомленням виклику (акт від 12 липня 2017 року), посадовими особами 13 липня 2017 року було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. Після того, як ОСОБА_2 вийшов із дому та підійшов о 10 год. 47 хв. 13 липня 2017 року до своєї машини марки «Mitsubishi Colt» червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 йому було запропоновано надати пояснення і ознайомитись із висновком службового розслідування відносно нього, а також пояснити причини неявки за викликами.

Втім, на вказані пропозиції посадових осіб відповідача ОСОБА_2 повідомив, що перебуває на лікарняному; від подальшого спілкування з працівниками Національного бюро відмовився після чого сів у автомобіль та поїхав.

Зазначені обставини зафіксовані у акті відмови від ознайомлення із висновком службового розслідування та надання пояснень від 13 липня 2017 року (а.с.12, том ІІ), а також підтверджуються навними у матералах справи відео та аудіофіксацією (а.с. 121-122 том ІІ, а.с.2, том ІІІ).

Отже, зазначені обставини свідчать про те, що з боку відповідача вживались заходи щодо забезпечення права позивача на особисту участь під час службового розслідування та подання відповідних пояснень по факту розпочатого розслідування, втім позивач таким правом не скористався з незалежних від Національного бюро причин.

Частиною 4 статті 74 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Щодо висновку суду першої інстанції про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у період його тимчасової непрацездатності то апеляційний суд звертає увагу на те, що Наказом Директора Національного антикорупційного бюро України від 03 серпня 2017 року №17-н та Розпорядженням Директора Національного антикорупційного бюро України від 07 серпня 2017 року №1351-р до оспорюваних у даній справі рішень суб'єкта владних повноважень були внесені зміни в частині дати звільнення ОСОБА_2 та припинення ним державної служби встановивши її наступним робочим днем після закінчення терміну непрацездатності працівника.

Як свідчать обставини справи, позивач перебував на лікарняному до 31 липня 2017 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи листками непрацездатності, а тому реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинення державної служби з 01 серпня 2017 року, з урахуванням внесених Наказом від 03 серпня 2017 року №17-н та Розпорядженням від 07 серпня 2017 року №1351-р змін, відповідає вимогам законодавства.

Наказ Директора Національного антикорупційного бюро України від 03 серпня 2017 року №17-н та Розпорядження Директора Національного антикорупційного бюро України від 07 серпня 2017 року №1351-р позивачем у межах даної справи не оскаржуються.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не було допущено порушень вимог трудового законодавства при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби та припинення державної служби.

За наведених обставин, правові підстави для висновку про визнання протиправними та скасування Наказу Директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від 27 липня 2017 року № 14-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого детектива-керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_2» та Розпорядження Директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від 27 липня 2017 року №1234-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2» у суду апеляційної інстанції - відсутні, оскільки матеріали даної справи та наявні у справі докази, що були досліджені судом апеляційної інстанції, спростовують доводи позивача, викладені в позовній заяві, з огляду на що даний позов слід визнати таким, що не підлягає задоволенню.

У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення від 17 травня 2018 року було порушено норми матеріального та процесуального права, а тому дане рішення є таким що підлягає скасуванню.

Відтак, з огляду на те, що підстав для задоволення позову немає, ухвалене судом першої інстанції додаткове рішення від 22 травня 2018 року, яким допущено до негайного виконання рішення суду від 17 травня 2018 року в частині поновлення ОСОБА_2 на державній службі в Національному антикорупційному бюро України на посаді старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів також підлягає скасуванню як похідне від основного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року та додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року та додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Національного антикорупційного бюро України - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Ісаєнко Ю.А.

Суддя Файдюк В.В.

Повне судове рішення виготовлено - 27 грудня 2018 року