2/296/2199/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа – Житомирська міська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить зобов’язати відповідача ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку за адресою м. Житомир, вул. Гагаріна, 23, шляхом знесення самовільно встановленого збірно-розбірного навісного гаража біля своєї частини житлового будинку «Е», відповідно технічного паспорту, як самовільно збудованого, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його мати, ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 20.12.2010 року подарувала позивачеві 7/100 частин двох житлових будинків. Житловий будинок, частину якого подарувала йому мати, має декількох власників, а земельна ділянка на якій розташований житловий будинок і допоміжні будівлі на даний час є комунальною власністю. Порядок користування земельною ділянкою для обслуговування прибудинкової території визначено в усній домовленості. Однак, відповідач без згоди співвласників домоволодіння по вул. Гагаріна, 23, встановила металевий збірно-розбірний гараж для утримання приватного транспортного засобу. З серпня 2016 року позивач не може проїхати своїм автомобілем між самовільно встановленим відповідачем гаражем, прибудованою кімнатою з кухнею та зберігати автомобіль біля своєї частини будинку. Позивач вважає, що розміщення відповідачем гаражу на спірній земельній ділянці є порушенням прав позивача, а тому такі вимоги підлягають захисту в судовому порядку.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Бондарчука В.В. від 30.12.2016 року позовну заяву залишено без руху, позивачеві надано строк для усунення недоліків п’ять днів (а.с.17).

На виконання вимог ухвали суду від 30.12.2016 року позивачем подано уточнену позовну заяву з додатками (а.с.21-24).

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Бондарчука В.В. від 20.01.2017 року відкрито провадження у справі (а.с.25).

Заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 11.09.2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Зобов’язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою за адресою м.Житомир, вул. Гагаріна, 23, шляхом знесення самовільно встановленого збірно розбірного навісного гаража, встановленого біля належної їй частини житлового будинку «Е», відповідно до технічного паспорта. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 551 грн. 20 коп. судового збору (а.с.49-50).

09.11.2017 року ОСОБА_2 подано до суду заяву про перегляд рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 11.09.2017 року (а.с.61-62).

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 26.03.2018 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Скасовано заочне рішення суду від 11.09.2017 року, призначено справу до розгляду (а.с.98-99).

11.05.2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначила, що згідно договору дарування частини домоволодіння від 16.03.2002 року є власником 10/100 частин домоволодіння у м. Житомирі по вул. Гагаріна, 23. У 2004 році свою частину будинку відповідач збільшила за рахунок прибудови площею 7,60 кв.м та житлової кімнати площею 29,10 кв.м., а також металевого збірно-розбірного гаража літери Е, зовнішніми розмірами по вул.Гагаріна, 23. 27.09.2010 року іншими співвласниками домоволодіння, зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідачеві надано нотаріально завірену згоду на здійснення прибудови до належної відповідачу частини будинку, а також побудови металевого збірно-розбірного гаража. В 2010 році відповідач звернулась з заявою до виконавчого комітету Житомирської міської ради про надання їй дозволу на оформлення права власності на об’єкти нерухомості. Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №758 від 14.10.2010 року вирішено провести реєстрацію прибудов підсобних приміщень, внутрішніх приміщень, реконструйованих в існуючих житлових будинках, господарських будівельна їх власників, зокрема і на орендованих земельних ділянках та ділянках, які перебувають у користуванні ОСОБА_2 – кухні площею 9,30 кв.м., розширеної за рахунок прибудови площею 7,60 кв.м та житлової кімнати площею 29,10 кв.м. збільшеної за рахунок прихожої в житловому будинку, а також металевого збірно-розбірного гаража літери “Е”, зовнішніми розмірами по вул. Гагаріна,23. Згідно викопіювального плану з кадастрової книги від жовтня 2010 року даний гараж внесений до плану міста. Вважає, що будівництво гаража проведено не самовільно, за згодою землевласника – міської ради та з дозволу компетентних органів міської ради, а тому у даному випадку відсутнє самовільне зайняття земельної ділянки (а.с.103-105).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.07.2018 року справу передано судді Рожковій О.С.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира Рожкової О.С. від 06 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.115).

18.10.2018 представник позивача ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якому зазначила про відсутність згоди співвласників на розробленому плані, щодо місця встановлення гаража “Е”. Відповідно до п.11 рішення виконавчого комітету №758 від 14.10.2010 року термін дії вказаного рішення п’ять років. Позивач звернувся з даним позовом 27.12.2016 року, і станом на час подачі позову відповідач не оформила належним чином документи на металево збірно-розбірний гараж (а.с.125).

08.11.2018 року відповідачем подано письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначила, що просить стягнути з позивача на її користь судові витрати, які складаються з судового збору 352,40 грн., та витрати здійснені у зв’язку з витребуванням доказів, пов’язаних з розглядом справи на суму 862,14 грн. (а.с.141-142).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просила їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на заперечення, викладені у письмовому відзиві на позов.

Представник третьої особи – Житомирської міської ради у судове засідання не з’явився, про час місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування частини двох житлових будинків від 20.12.2010 року ОСОБА_4 отримав у власність (у дар) 7/100 частин двох житлових будинків, які знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Гагаріна, №23 (а.с.7-8).

Відповідачеві ОСОБА_2 належить 10/100 частин домоволодіння, що знаходиться у м.Житомирі по вул. Гагаріна, 23, що підтверджується договором дарування частини домоволодіння від 16.03.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7, що зареєстрований в реєстрі за №1003 (а.с.147) та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.150).

Мати позивача ОСОБА_5 та інший співвласник житлового будинку №23 по вул. Гагаріна у м. Житомирі Бас О.Г. дали згоду відповідачеві та не заперечували проти здійснення нею прибудови ”б2” до належної їй частини будинку №23 по вул. Гагаріна у м. Житомирі та побудови гаража “Е” за цією ж адресою, не заперечували проти оформлення необхідних юридичних документів на прибудови, що підтверджується їх заявою, яка посвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі №2834 (а.с.65).

В судовому засіданні встановлено, що в 2010 році відповідач зверталась до виконавчого комітету Житомирської міської ради про надання їй дозволу на оформлення права власності на об’єкти нерухомості, які збудовані в межах існуючої садиби.

Відповідно до п.9 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №758 від 14.10.2010 року вирішено КП “Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації” Житомирської обласної ради провести реєстрацію прибудов підсобних приміщень, внутрішніх приміщень реконструйованих в існуючих житлових будинках, господарських будівель на їх власників, в установленому законом порядку , згідно додатком 4 (а.с.66).

Так, згідно зазначеного додатку ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення права власності на об’єкти житлового та господарського призначення, які збудовані, реконструйовані в межах існуючих садиб на орендованих земельних ділянках та ділянках, які перебувають в користуванні, зокрема, кухні площею 9,30 кв.м., розширеної за рахунок прибудови площею 7,60 кв.м та житлової кімнати площею 29,10 кв.м. збільшеної за рахунок прихожої в житловому будинку, а також спірного металевого збірно-розбірного гаража літери “Е”, зовнішніми розмірами по вул. Гагаріна, 23 (а.с.67).

В технічному паспорті від 25.12.2013 року на будинок №23 по вул. Гагаріна у м. Житомирі, зазначено металевий збірно-розбірний гараж літера “Е”, зовнішніми розмірами по вул.Гагаріна, 23 (а.с.130-132)

Також в довідці Комунального підприємства Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради №6508 від 02.11.2018 року вказано, що до будинку №23 по вул. Гагаріна у м. Житомирі належить також і гараж позначений літерою "Е" (а.с.155 зворот).

Згідно відповіді з КП «Інспекції з благоустрою м. Житомира» Житомирської міської ради №1262 від 16.09.2016 року вбачається, що інспекцією було здійснено перевірку стосовно встановлення гаража у дворі житлового будинку по вул. Гагаріна, 23 та встановлено, що прилегла територія до будинку утримується в належному стані. Прибудинкова територія огороджена парканом, доступ сторонніх осіб на дворову територію обмежено (а.с.13).

Відповідно до ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно ст. 23 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до об'єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об'єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об'єкти загального користування. Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, регіональних і місцевих правил забудови, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи відповідних правовстановлюючих документів, а їх відсутність свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Виходячи з положень ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, а їх приведення у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які здійснили самовільне зайняття. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України закріплено принцип, відповідно до якого право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власнику майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЗК України, порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Згідно зі ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження порушення його прав на проїзд своїм автомобілем між встановленим відповідачем гаражем та прибудовою відповідача, суд вважає недоведеними обставини, на які посилається позивач щодо неможливості позивачем зберігати свій автомобіль біля своєї частини будинку.

Крім того, встановлення збірно-розбірного металевого гаража проводилося з дозволу компетентних органів міської ради, виданого в порядку, чинному на час забудови, а також за згодою інших співвласників будинку на його встановлення, а відповідачем не підтверджено належними і допустимими доказами наявності порушення його прав на належний проїзд та збереження автомобіля біля будинку. Клопотань про призначення відповідних експертиз для підтвердження таких доводів позивач під час розгляду справи суду не подавав.

За наявності встановлених обставин, позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір по справі в розмірі 320,00 грн.

Крім того, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Крім того, згідно ч 1. ст.140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов’язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Відповідно до квитанції №9 від 25 жовтня 2018 року, відповідачем здійснено оплату у розмірі 599,00 грн. з яких комісія 5,99 за ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи (а.с.158). Також за отримання копій документів на запит адвоката відповідачем сплачено 76,14 грн., що підтверджується квитанцією №ПН244636С1 від 25.10.2018 року, а за отримання довідки №6508 від 02.11.2018 року про технічні показники об’єкту сплачено 227,00 грн., з яких 2,27 грн. комісія, що підтверджено квитанцією №5 від 26.10.2018 року (а.с.157).

Надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з позивача на її користь витрат пов’язаних з розглядом справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 593,01 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 300,87 грн. витрат пов’язаних з витребуванням доказів.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81,137, 140,141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1213 (одну тисячу двісті тринадцять) грн. 88 коп., з яких: витрати по сплаті судового збору - 320 (триста двадцять) грн. 00 коп., витрати, пов’язані з витребуванням доказів - 300 (триста) грн. 87 коп., витрати на професійну правничу допомогу – 593 (п’ятсот дев’яносто три) 01 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач :

ОСОБА_4

зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач :

ОСОБА_2

проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

РНОКПП НОМЕР_2

Повний текст рішення складено 26.12.2018 року.

Cуддя О. С. Рожкова