Справа № 263/9178/17

Провадження № 2-а/263/27/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2018 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Ковтуненко В.О., при секретарі Іващенко Н.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до Жовтневого районного суду м. Маріуполя із позовом до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов’язання чинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії за віком. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є пенсіонером за віком з 31.05.2005р. 31.05.2005р. Лівобережним об’єднаним Управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя (наразі - Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області) була призначена пенсія за віком. З 2016р. позивачка була переведена до Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя (наразі - Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області). З розрахунком нарахованої УПФУ пенсії (відповідь №1573/02 від 18 квітня 2017р.) позивач не згодна по наступних підставах. Щодо нарахуванням коефіцієнта по стажу. Відповідач не включив до страхового стажу період роботи позивача з 18.06.1996р. по 29.12.1996р.; з 20.08.2005р. по 31.08.2005р.; з 01.10.2007р. по 31.10.2007р.; з 01.08.2011р. по 31.12.2011р., незважаючи на той факт, що позивачем сплачувались внески до УПФУ, маються записи у трудовій книжці та наказ №611/1 від 27.12.2011р. про припинення приватної нотаріальної діяльності. Щодо нарахуванням коефіцієнта по заробітній платі. Згідно розрахунку УПФУ №1 позивачу не враховується заробітна плата в періоди: з 01.07.1994р. по 30.11.1997р.; з 01.01.1998р. по 30.11.1998р.; з 01.01.1999р. по 28.02.1999р.; з 01.04.1999р. по 31.05.1999р.; з 01.07.1999р. по 31.08.1999р.; з 01.10.1999р. по 30.11.1999р.; з 01.01.2000р. по 29.02.2000р.; з 01.04.2000р. по 31.05.2000р. Не зважаючи на те, що позивач як самозайнята особа отримувала щомісяця заробітну плату та робила обов’язкові відрахування до УПФУ з кожного відпрацьованого місяця, які були передбачені діючим законодавством. Також, згідно розрахунку УПФУ №1 у графі «заробіток» сума заробітку за рік не співпадає з заробітною платою та обов’язковими відрахуваннями, які позивач сплачувала до УПФУ протягом з 1996р. по 2011р. Щодо перерахунком пенсії у 2008р. При перерахунку пенсії у 2008р., відповідач неправомірно зробив перерахунок позивачу по стажу та заробітній платі. Найбільш доцільніший варіант перерахунку пенсії у 2008р. був тільки по стажу, так як при перерахунку пенсії по стажу та заробітній платі значно занижується коефіцієнт по заробітній платі. Таким чином позивач повинен перерахувати пенсію у березні 2008р. тільки по стажу. Позивач вважає свої права порушеними та просить визнати неправомірними дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, які виразились у невірному нарахуванні позивачу, при розрахунку пенсії за віком коефіцієнта по стажу та коефіцієнта по заробітній платі, а також невірному перерахунку пенсії позивача у березні 2008р. по стажу та заробітній платі та зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи період 18.06.1996р. по 29.12.1996р.; з 20.08.2005р. по 31.08.2005р.; з 01.10.2007р. по 31.10.2007р.; з 01.08.2011р. по 31.12.2011р., з урахуванням проведених виплат, з 31.05.2005 року. Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відкоригувати помісячно персоніфіковані данні самозайнятої особи, яка діяла на підставі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, ОСОБА_1 у індивідуальних відомостях про застраховану особу період з 01.07.2000р. по 27.12.2011р., а також період з 18.06.1996р. по 30.06.2000р. з урахуванням задекларованих доходів: з 18.06.1996р. по 31.12.1996р.-32000,00;з 01.01.1997р. по 31.12.1997р. –51358,00рн; з 01.01.1998р. по 31.12.1998р. – 14382,00грн;з 01.01.1999р. по 31.12.1999р. – 28623,39грн;з 01.01.2000р. по 31.12.2000р. – 35716,00грн;з 01.01.2001р. по 31.12.2001р. – 24224,00грн;з 01.01.2002р. по 31.12.2002р. – 24968,00грн;з 01.01.2003р по 31.12.2003р. - 32314,00грн;з 01.01.2004р по 31.12.2004р. - 102200,00грн; з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. – 33450,00грн;з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. – 12423,00грн;з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. – 15124,00грн;з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. – 32138,00грн;з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. – 45068,00грн;з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. – 106463,00грн;з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. – 89526,00грн. та перерахувати коефіцієнт по заробітній платі позивачу ОСОБА_1 з урахуванням відкоригованих сум та з урахуванням проведених виплат, з 31.05.2005 року. Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок пенсії позивачу ОСОБА_1 у березні 2008р по стажу як найбільш доцільніший, з урахуванням проведених виплат, з 01.03.2008 року.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву з проханням про розгляд справи за її відсутності та її задоволення

Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, при цьому відзив на позов, в якому зазначено, що З 31.01.2005 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином. Позивач має право на пенсійні виплати з 31.01.2005р.. однак з адміністративним позовом звернулася 27.07.2017р., посилаючись на те що, неодноразово зверталася до УПФУ про порушення прав і останню відповідь № 1573/02 від 18.04.2017р. позивач отримала у квітні 2017р., тому позовні вимоги про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії пред'явлені за період з 18.06.1996р. по 31.05.2005р.заявлені з пропуском шестимісячного строку для звернення до суду. Відповідно до свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 2230 від 24.05.1996 року, позивачка зареєстрована як приватний нотаріус з 17.06.1996 року. Однак, згідно довідки від 30.05.2005р. № 686/04, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець тільки з 30.12.1996р, тому оскільки відсутня інформація про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 18.06.1996 року по 29.12.1996 року для врахування цього періоду до страхового стажу відсутня підстава. В жовтні 2007р. за даними персоніфікованою обліку відсутнє нарахування заробітної плати та сплата страхових внесків, тому підстави для врахування цього періоду стажу відсутні. ОСОБА_1 звернулася до управління з заявою від 14.03.2008р. за перерахунком пенсії, де зазначила власноручно, що перерахунок провести по смажу і заробітку. Відповідно до цієї заяви 25.03.2008р. управлінням було проведено перерахунок та розмір пенсії був збільшений. Повноважень управління щодо коригування помісячно персоніфікованих даних самозайнятої особи ОСОБА_1 і Н.І. немає, оскільки вони належать до компетенції іншого державного органу Державної фіскальної служби України. Позивачка була платником страхових внесків згідно пп. 2.1.5. Постанови Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 „Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, оскільки вона була особою, які забезпечують себе роботою самостійно, - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності. Відповідно довідки Державної Податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя № 2996/2/17-013 від 26.02.2009 р. позивачка перебувала на податковому обліку з 24.05.1996 р., проте дата-установки на пенсійний облік може відрізнятися від дати постановки на податковий облік оскільки на облік до пенсійного фонду самозайнята особа (нотаріус чи адвокат) стає з моменту написання особи відповідної заяви про взяття на облік до органу Пенсійного фонду України. до територіальних органів ПФУ надходить інформація щодо реєстрації підприємців від державних реєстраторів, проте аналогічна інформація не надходить відносно самозайнятих осіб, тому в частині зарахування стажу періоду до 30.12.1996 р. підстави відсутні, оскільки в матеріалах пенсійної справи позивачки наявна довідка УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя № 6516/04 від 30.05.2005 р. про підтвердження реєстрації та сплату нею зборів до УПФУ з 30.12.1996 р. у територіального органу ПФУ відсутні функції щодо відображення повних даних про отриманий дохід особи, оскільки до обрахунку заробітку для пенсії застосовується обмеження максимальною величиною заробітку, тому ствердження, відповідачі № 1 та № 2 занижують заробітну плату та підробляють документи позивачки хибним та не грунтується на вимогах Закону.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: 87515, Донецька область, м.Маріуполь, п-т Миру, б.5/7, кв.40, є пенсіонером, перебуває на обліку в Маріупольському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Донецькій області.

В період часу з 31.05.2005р. по 2016р. позивач отримувала пенсію за віком у Лівобережному об’єднаному Управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя (наразі- Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області). З 2016р. позивач була переведена до Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя (наразі- Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області).

Згідно із записом у трудовій книжці позивач з 18.06.1996р. працювала як самозайнята особа на підставі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством Юстиції в Україні від 24.05.1996р.за№2230 та зареєстрованого в обласній юстиції Донецької області 17.06.1996р. за №103. Відповідач же помилково прирівнює позивача до приватного підприємця, у зв’язку з чим невірно нараховує стаж та заробіток позивачу протягом року з 1996р. по 2011р.

Згідно довідки від 26.02.2009р. №2996/2/17-013, Державна Податкова Інспекція роз’яснює, що позивач ОСОБА_1 знаходилась на податковому обліку як самозайнята особа. Як приватний підприємець не зареєстрована.

Згідно ст.3 ЗУ «Про нотаріат» , нотаріус не може займатись підприємницькою діяльністю.

Відповідно до п.4 ст.24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - ОСОБА_2 № 1058-ІV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Дійсно 18.06.1996-го року в трудовiй книжці позивача є запис про роботу позивача, на пiдставi Свідоцтва Про право на заняття нотаріальною дiяльнiстю, виданого Мiнiстерством юстицiї в Украинi вiд 24.05.1996 року за № 2230 та зареєстрованого в обласнiй юстицiї Донецької областi 17.06.1996 року за № 103, але цей запис відповідач неправомірно включає до трудового стажу без будь-яких на те пiдстав.

Тому вимоги позивача стосовно відкоригування персоніфікованих даних позивача у індивідуальних відомостях про застраховану особу у період з 01.07.2000р. по 27.12.2011р., а також період з 18.06.1996р. по 30.06.2000р. та приведення їх у відповідність до наданих позивачем декларацій підлягають задоволенню. А саме відповідачу необхідно відкоригувати відомості про застраховану особу помісячно та вказати вірно в персоніфікації відомості за наступні періоди:

Перерахувати коефіцієнт по заробітній платі позивачу ОСОБА_1 з урахуванням відкоригованих сум, а саме внести відомості помісячно про заробітну плату позивача з 01.07.1994р. по 30.11.1997р.;з 01.01.1998р. по 30.11.1998р.;з 01.01.1999р. по 28.02.1999р.;з 01.04.1999р. по 31.05.1999р.;з 01.07.1999р. по 31.08.1999р.;з 01.10.1999р. по 30.11.1999р.;з 01.01.2000р. по 29.02.2000р.;з 01.04.2000р. по 31.05.2000р.

Так, розмір заробітної плати позивача становить за 2000-й рiк: 35 716грн.(що становить в мiсяць 2976грн); в персоніфікації за 2001-й рiк: 24224грн.(що становить в мiсяць 2018грн.66коп.); за 2002-й рiк: 24 968грн.(що становить в мiсяць 2081грн.); в 2002-му роцi: 23 045грн.(що становить в мiсяць 2080грн. 66 коп.); за 2003-й: 32 314грн.(що становить в мiсяць 2692грн 83 коп); за 2004-й рiк: 102 200грн.(що становить в мiсяць 8516грн. ); за 2005-й рiк: 33 450грн.(що становить в мiсяць 2787грн.50коп. ); За 2006-й рiк: 12 423грн.(що становить в мiсяць 1035грн.25коп. ); за 2007-й рiк: 15 124грн.(що становить в мiсяць 1260грн. 33коп.); за 2008-й рiк: 32 137грн.(що становить в мiсяць 2678грн.16коп. ); за 2009-й рiк: 45 068грн.(що становить в мiсяць 3756грн. ); за 2010-й рiк:106 463грн.(що становить в мiсяць 8872грн. ); за 2011-й рік: 89 526грн.(що становить в мiсяць 7460 грн.).

Дійсно мається порушення з боку відповідача, оскільки відомості про застраховану особу повинні містити заробітну плату щомісяця, а не раз на рік.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

Аналогічні положення містяться в п.п. 1.1, 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі Інструкція), якими визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться: - відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; - відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як передбачено п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом під час розгляду справи, з трудової книжки серії БТ№4434536 від 27.07.1967 року, вбачається, що позивач з 18.06.1996 року по 27.12.2011 рік працювала як самозайнята особа на пiдставi свідоцтва про право на заняття нотарiальною дiяльнiстю, виданого Мiнiстерством юстицiї в Украинi вiд 24.05.1996 року за № 2230 та зареєстрованого в обласнiй юстицiї Донецької областi 17.06.1996 року за № 103 та звільнена на підставі наказу №611/1 від 27.12.2011р. про припинення приватної нотаріальної діяльності.

Таким чином, трудова книжка позивача містить записи про роботу у спірний період з 18.06.1996року по 27.12.2011рік на посаді приватного нотаріусу, що дає останньому право на зарахування цього періоду до стажу для призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - ОСОБА_2 № 1058-ІV).

Що підтверджується належними докази: трудовою книжкою, наказом, звітами до податкової інспекції, відповідями з податкової інспекції.

Так, позивачем, як самозайнятою особою були, згідно податкових декларацій, заявлені наступні доходи з яких були сплачені обов’язкові відрахування до УПФУ:

з 18.06.1996р. по 31.12.1996р.-32000,00(в т.ч.7 586,00грн до УПФУ);

з 01.01.1997р. по 31.12.1997р. –51358,00рн;

з 01.01.1998р. по 31.12.1998р. – 14382,00грн;

з 01.01.1999р. по 31.12.1999р. – 28623,39грн;

з 01.01.2000р. по 31.12.2000р. – 35716,00грн;

з 01.01.2001р. по 31.12.2001р. – 24224,00грн;

з 01.01.2002р. по 31.12.2002р. – 24968,00грн;

з 01.01.2003р по 31.12.2003р. - 32314,00грн;

з 01.01.2004р по 31.12.2004р. - 102200,00грн;

з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. – 33450,00грн;

з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. – 12423,00грн;

з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. – 15124,00грн;

з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. – 32138,00грн;

з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. – 45068,00грн;

з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. – 106463,00грн;

з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. – 89526,00грн.

Даний факт підтверджується відповідними документами з податкової інспекції, довідками та річними звітами до УПФУ та податкової, деклараціями.

Тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача та включення до страхового стажу періоду роботи позивача з 18.06.1996р. по 29.12.1996р.; з 20.08.2005р. по 31.08.2005р..; з 01.10.2007р. по 31.10.2007р.; з 01.08.2011р. по 31.12.2011р., на підставі записів у трудовій книжці та наказу №611/1 від 27.12.2011р. про припинення приватної нотаріальної діяльності.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції, що діяла на момент встановлення коефіцієнту, далі - ОСОБА_2 № 1058) встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Порядок обчислення пенсії визначається нормою статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

Частиною четвертою статті 42 Закону N 1058-IV встановлено, що в разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що показник заробітної плати для перерахунку пенсії визначається за двома можливими методами за вибором пенсіонера.

За першим методом розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.

При застосуванні другого методу змінюються лише ті показники розрахунку заробітної плати, на які здійснюється посилання в цій нормі (за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону).

За змістом частини першої статті 40 Закону N 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Слова "за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року" означають, що враховується вся заробітна плата, у тому числі і та, яку отримував пенсіонер після призначення пенсії.

Заробітна плата для обчислення пенсії в обох випадках розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 Закону N 1058-IV: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 +... + КзN); К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

На підставі наведеного можна дійти висновку, що заробітна плата, яку отримував пенсіонер, продовжуючи працювати після призначення йому пенсії, має значення для визначення додаткових коефіцієнтів заробітної плати за кожний відпрацьований місяць після призначення пенсії.

Таким чином, у наведеній формулі обчислення заробітної плати Зп = Зс х (Ск: К) змінними показниками є (Ск: К).

Зі змісту частини четвертої статті 42 Закону N 1058-IV вбачається, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України.

Виходячи з буквального тлумачення частини другої статті 40 Закону N 1058-IV цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій і не повинна бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії.

У той же час законодавцем передбачено можливість збільшення індивідуального коефіцієнту заробітної плати при перерахунку раніше призначеної пенсії.

Так, статтею 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено перерахунок з більш високого заробітку. Пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсій за віком або інвалідністю не менш як 2 роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за 2 роки роботи підряд після призначення пенсії відповідно до статей 64 - 67цього Закону.

На тих же умовах провадиться перерахунок пенсії, призначеної в мінімальному розмірі у зв’язку з відсутністю заробітку.

У разі подальшого зростання заробітку пенсіонера провадиться за його заявою новий перерахунок пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки роботи після попереднього перерахунку.

Згідно ст. 43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

З огляду на зазначене, перерахунок раніше призначеної пенсії за нормами статті 40 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» можливий лише за бажанням пенсіонера при наявності більшого заробітку, ніж той, що враховувався при призначенні пенсії з метою збільшення коефіцієнту заробітної плати та як слідства, збільшення самої пенсії.

Таким чином, продовжуючи враховувати заробітну плату після 01.03.2008 року, яка впливає на зменшення коефіцієнту та відмовляючи у застосуванні індивідуального коефіцієнту заробітної плати, який було розраховано при призначенні пенсії, відповідач діє всупереч Закону та всупереч бажання пенсіонера.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах при цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право виходити за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини та громадянина від порушень суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку на звернення до адміністративного суду, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що передбачено частиною 3 статті 122 КАС України.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права.

ОСОБА_2 також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускаються, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з частиною 2 статті 87 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нарахування суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної норми дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що оскільки позивачка починаючи з 01.03.2008 року щомісячно недоотримувала суми пенсії, на виплату яких вона мала право з вини відповідача, то позивач в даному випадку не обмежений будь-яким строком щодо звернення до суду з позовом про виплату йому своєчасно не отриманої пенсії з врахуванням вже виплачених сум.

Дослідивши обставини спірних правовідносин по даній справі, суд дійшов висновку щодо необхідності застосовування положення частини 3 статті 122 КАС України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду слід керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема в Законах України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «;Про пенсійне забезпечення».

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і №9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини 3 статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» випливає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17; адміністративне провадження № К/9901/2128/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, виходячи з вищевикладеного суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 94, 116, 159, 160, 162, 167, 256, 257, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (яка зареєстрована за адресою: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, п-т Миру, б.5/7, кв.40, РНОКПП НОМЕР_1) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи період 18.06.1996р. по 29.12.1996р.; з 20.08.2005р. по 31.08.2005р.; з 01.10.2007р. по 31.10.2007р.; з 01.08.2011р. по 31.12.2011р., з урахуванням проведених виплат, з 31.05.2005 року.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) відкоригувати помісячно персоніфіковані данні самозайнятої особи, яка діяла на підставі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, ОСОБА_1 у індивідуальних відомостях про застраховану особу період з 01.07.2000р. по 27.12.2011р., а також період з 18.06.1996р. по 30.06.2000р. з урахуванням задекларованих доходів: з 18.06.1996р. по 31.12.1996р.-32000,00;з 01.01.1997р. по 31.12.1997р. –51358,00рн; з 01.01.1998р. по 31.12.1998р. – 14382,00грн;з 01.01.1999р. по 31.12.1999р. – 28623,39грн;з 01.01.2000р. по 31.12.2000р. – 35716,00грн;з 01.01.2001р. по 31.12.2001р. – 24224,00грн;з 01.01.2002р. по 31.12.2002р. – 24968,00грн;з 01.01.2003р по 31.12.2003р. - 32314,00грн;з 01.01.2004р по 31.12.2004р. - 102200,00грн; з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. – 33450,00грн;з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. – 12423,00грн;з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. – 15124,00грн;з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. – 32138,00грн;з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. – 45068,00грн;з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. – 106463,00грн;з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. – 89526,00грн. та перерахувати коефіцієнт по заробітній платі позивачу ОСОБА_1 з урахуванням відкоригованих сум та з урахуванням проведених виплат, з 31.05.2005 року.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) переглянути заяву ОСОБА_1 від 01.03.2008р. та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 по стажу, з урахуванням проведених виплат, з 01.03.2008 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.О. Ковтуненко