П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2018 р.

м.Одеса

Справа № 821/1216/18

Категорія: 7.1

Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

П’ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Осіпова Ю.В.,

суддів – Бойка А.В., Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року (м. Херсон, дата складання повного тексту рішення – 10.09.2018р.) по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та 3-ї особи Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23.06.2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та 3-ї особи Державної служби геології та надр України, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення ІХХ сесії Великокардашинської сільської ради VII скликання від 22.12.2017 року №372 про ненадання погодження на видачу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків ділянки «Кардашинська-2».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сільрада незаконно та безпідставно відмовила позивачу в наданні погодження на видачу спеціального дозволу, чим порушила його права та допустила протиправну бездіяльність.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення IXX сесії Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області VII скликання від 22.12.2017 року №372 про ненадання погодження на видачу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків ділянки «Кардашинська-2» ФОП ОСОБА_1

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, Великокардашинська сільська рада Голопристанського району Херсонської області подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

09.11.2017 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до Державної служби геології та надр України із заявою на отримання «спеціального дозволу» на користування надрами №18811/02/12-17, в якій просив надати йому спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення корисних копалин місцевого значення ділянки пісків «Кардашинська-2» на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області терміном на 3 роки.

Однак, Державна служба геології та надр України своїм листом від 19.01.2018р. фактично відмовила позивачу у задоволення вказаної заяви та повернула її заявнику. Підставою для такої відмови фактично послугувало рішення Великокардашинської сільської ради від 22.12.207р. №372.

Так, 22.12.2017 року Великокардашинська сільська рада на 19 сесії 7 скликання, розглянувши лист Державної служби геології та надр України, враховуючи рекомендації постійної комісії з земельних питань, екології та охорони навколишнього середовища, керуючись ст.ст.12 ЗК України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняла рішення №372, яким вирішено не надавати погодження ФОП ОСОБА_1 на видачу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків ділянки «Кардашинська – 2».

27.12.2017 року позивач звернувся до Голопристанської РДА Херсонської області із аналогічною заявою про погодження на видачу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків ділянки «Кардашинська-2», але Голопристанська РДА своїм листом від 03.01.2018 року №02-09/8 повідомила останнього про розгляд даного питання 18.01.2018 року.

26.02.2018 року висновками і рекомендаціями спеціального засідання постійних комісій Голопристанської РДА мандатної, з питань регламенту, депутатської діяльності та етики, з питань гуманітарної політики, медицини та соціального захисту населення та з питань агропромислового розвитку та екології №18/18/17-8 «Про розгляд листа Державної служби геології та надр України щодо погодження отримання ОСОБА_1 спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення» вирішено відкласти розгляд листа до надання повного пакету документів.

Не погоджуючись з такими діями та відмовою сільської ради, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Надра ж, в свою чергу, згідно із Законом України «Про надра», є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. А право користування надрами набувається після оформлення всіх дозвільних документів, а саме: спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами; акта гірничого відводу; правовстановлюючого документа на земельну ділянку (т.б. державний акт на право постійного користування або договір оренди земельної ділянки).

У відповідності до ст.18 Кодексу України про надра, надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених ст.23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Як встановлено з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 09.11.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою на отримання спеціального дозволу на користування надрами №18811/02/12-17. Однак, сільська рада ухвалила рішення №372 від 22.12.2017 року, яким вирішила не надавати погодження на видачу такого дозволу ФОП ОСОБА_1

Так, згідно п.1 ч.1 ст.10 Кодексу України про надра, до відання сільських, селищних, міських та районних рад на їх території у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами, належить погодження надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин місцевого значення.

Як вбачається зі змісту вимог ч.1 ст.13 Кодексу України про надра, користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Статтею 14 Кодексу України про надра також передбачено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Так, в частині 3 ст.16 Кодексу України про надра зазначено, що надання спеціальних дозволів на користування надрами, крім випадків користування надрами на умовах угод про розподіл продукції, укладених відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Згідно із ч.1 ст.20 Кодексу України про надра, для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються у користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. №615 було затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Даний Порядок безпосередньо регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

При цьому, дія цього Порядку №615 поширюється на всі види користування надрами.

Надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції та у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, погоджується з відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення.

Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами 2-4 цього пункту.

Дії щодо погодження видачі дозволу вчиняються без залучення особи, що звернулася за одержанням дозволу, в межах строку, встановленого для видачі дозволу.

Так, згідно вказаного Порядку, для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше ніж протягом шести робочих днів з дати реєстрації документів надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - четвертому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах 2-4 цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому і третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але у будь-якому разі не пізніше ніж через 45 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах 2-4 цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження надання дозволу відповідно до пп.16 п.8 цього Порядку не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу вважається, що надання дозволу ними погоджено (п.9 Порядку №615).

Так, згідно п.19 Порядку №615, підставами для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу є: подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних; невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку; наявність інформації від правоохоронних органів та суб'єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні; відмова органів, зазначених в абзацах 2-4 пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування.

Як встановлено матеріалами справи, в даному випадку відповідач своїм рішенням 19 сесії 7 скликання «Про розгляд листа Державної служби геології та надр України» №372 від 22 грудня 2017 року вирішив не надавати погодження на видачу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків ділянки «Кардашинська – 2» ФОП ОСОБА_1, проте жодним чином не сформулював і не вказав дійсну причину такої відмови. При цьому, слід зазначити, що у відповідача є лише два варіанти для вирішення заяви позивача по суті – це погодити дозвіл або відмовити в погодженні дозволу.

Згідно приписів Порядку №615, відмова в погодженні надання надр у користування повинна бути мотивованою певними обставинами, однак такі обставини в спірному рішенні відсутні.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що згідно п.9 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. №615 «Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», надання надр у користування погоджується заявником з відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами, які в свою чергу повинні прийняти мотивоване рішення про надання дозволу або про відмову посилаючись на мотивовані причини відмови, що, в свою чергу, не було зроблено Великокардашинською сільською радою при винесенні оскаржуваного рішення.

До того ж, з оскаржуваного рішення та апеляційної скарги сільради будь-яких ґрунтованих законних підстав для відмови у наданні дозволу позивачу провести геологічне вивчення корисних копалин місцевого значення не вбачається, фактично відповідач обґрунтовує оскаржуване рішення колективним зверненням мешканців с. Великокардашинка. Також, на думку колегії суддів, з апеляційної скарги вбачається помилкове ототожнення відповідачем робіт з геологічного вивчення корисних копалин з їх видобутком.

Крім того, є необґрунтованим та безпідставним посилання відповідача й на звернення мешканців Великокардашинської сільської ради, з огляду на наступні обставини:

- на даній стадії позивачем здійснюється лише оформлення спец-дозволу виключно на геологічне вивчення корисних копалин місцевого значення, а не про видобуток піску;

- чи буде мати місце зсув ґрунту, який хвилює мешканців громади, буде визначено лише під час геологічного вивчення;

- земельні ділянки, на яких планується геологічне вивчення, знаходяться за межами населеного пункту, а тому, проведення вказаних робіт жодним чином не може порушувати права та спокій сільської громади.

У відповідності до п.2 Наказу Державного комітету природних ресурсів України №244 від 13.12.2004р. «Про затвердження Правил нормативного забезпечення геологічного вивчення надр» геологічне вивчення надр (проведення геологічних досліджень, пошуку, розвідки та оцінки запасів і ресурсів корисних копалин) - спеціальні роботи і дослідження, спрямовані на одержання інформації про надра з метою задоволення потреб суспільства.

Тобто, за викладеним вище визначенням, одержання інформації про надра здійснюється з метою задоволення потреб суспільства, а тому, яким чином, на думку відповідача, вказані геологічні дослідження можуть порушувати права мешканців територіальної громади, незрозуміло.

Також, відповідач зазначає, що позивач нібито порушує норми законодавства України, намагаючись проводити видобуток корисних копалин на земельній ділянці, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, в той час як діючим законодавством України не передбачено зміни цільового призначення земельної ділянки для її геологічного вивчення.

Разом з тим, судова колегія вважає таке твердження відповідача помилковими, оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки відповідно до норм діючого законодавства необхідна вже для проведення робіт з видобутку корисних копалин. Посилання ж відповідача на те, що вказані земельні ділянки не належать позивачу взагалі фактично не стосується предмету спору. Окрім того, слід зазначити, що надання відповідних документів на даній стадії взагалі не вимагається Порядком №615.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність та передчасність оскаржуваного рішення сільради, в зв’язку із чим, останнє підлягає скасуванню, як прийняте не в порядку та не в спосіб, передбачений спеціальним законодавством.

Одночасно необхідно звернути увагу й на те, що аналогічну правову позицію з цього спірного питання висловив і Верховний суд, зокрема, в своїй постанові від 25.05.2018р. по справі №К/9901/1241\18.

При чому, слід зазначити, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями та практикою Європейського Суду з прав людини (справи «Чахал проти Об'єднаного Королівства», «Рисовський проти України" (заява №29979/04), «Федорченко та Лозенко проти України»), яка, в свою чергу, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовується як джерело права.

У відповідності до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 22.12.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: ОСОБА_2

Судді : А.В. Бойко

ОСОБА _3